Мажор. Гама натурального мажору.

Мажорним називається лад, стійкі (опорні) звуки якого (І-III-V) утворюють м а ж о р н и й тонічний тризвук. Гамою назива​ється мелодична послідовність звуків-ступенів ладу, розташованих у вис​хідному або низхідному порядку від тоніки до її повторення (зверху або знизу).

Слово «гама» походить від назви букви грецького алфавіту, якою позначався найнижчий звук музичного звукоряду середньовіччя.

Одночасне звучання трьох стійких звуків ладу (І-III-V) із співвід​ношенням у два і півтора тони утворюють характерний для мажорного ладу мажорний тонічний тризвук.

Тональності мажорного ладу

Побудуємо мажорну гаму не від звука до, а від будь-якого іншого звука октави, зберігаючи співвідношення звуків, характерне для мажор​ного ладу. Лад залишиться незмінним - мажорним, зміниться лише ви​сотне положення кожного звука ладу. Така зміна дає нам велику кіль​кість мажорних тональностей.

Отже, тональність – це висотне положення ладу. Назва тонально​сті складається з назви звука, яким вона починається (назви тоніки гами), та назви ладу. Наприклад: До мажор, Ре мажор, Соль мажор і т. д.

Співвідношення звуків у кожній новій тональності точно відповідає формулі мажорної гами: тон – тон – півтон – тон – тон – тон – півтон.

3. Поняття про тональність.

Побудуємо мажорну гаму не від звука до, а від будь-якого іншого звука октави, зберігаючи співвідношення звуків, характерне для мажор​ного ладу. Лад залишиться незмінним — мажорним, зміниться лише ви​сотне положення кожного звука ладу. Така зміна дає нам велику кіль​кість мажорних тональностей.

Отже, тональність – це висотне положення ладу. Назва тонально​сті складається з назви звука, яким вона починається (назви тоніки гами), та назви ладу. Наприклад: До мажор, Ре мажор, Соль мажор і т. д.

Співвідношення звуків у кожній новій тональності точно відповідає формулі мажорної гами: тон – тон – півтон – тон – тон – тон – півтон.

Побудуємо, наприклад, гаму в тональності Соль мажор. Запишемо на нотному стані всі звуки від соль і вище у висхідному порядку і заверши​мо гаму октавним звуком соль, тобто верхньою тонікою.

У цій гамі співвідношення звуків буде трохи іншим, ніж вже відоме нам, а саме: тон – тон – півтон – тон – тон – півтон – тон. Щоб вона цілком відповідала формулі гами мажорного ладу, слід підвищити звук фа (VII ступінь) на півтону (поставити дієз перед нотою фа). Тоді відстань між мі та фа-діез становитиме тон, а між фа-діез і соль – півтону.

Отже, тональність і гама Соль мажор (G-dur) має один дієз (фа-діез). Так само будуються й інші тональності мажорного ладу. Ре мажор (D-dur) має два змінені звуки: фа-діез і до-дієз; Ля мажор (A-dur) – три: фа-діез, до-діез, соль-діез і т. д.

4. Мінор. Гама натурального мінору.

М і н о р н и м називається лад, стійкі (опорні) звуки якого (І-III-V) утворюють мінорний тонічний тризвук, а мелодична послі​довність ступенів ладу, розташованих у висхідному або низхідному поряд​ку від тоніки до її повторення (зверху або знизу), – мінорну гаму. Мінорний лад відрізняється від мажорного іншим співвідношенням звуків-ступенів, а тому і формула побудови його гами – інша.

Випишемо всі звуки, розмістимо їх у висхідному порядку один за одним, відкинемо повторення звуків і завершимо звукоряд октавним звуком.

Утвориться гама з іншим співвідношенням сусідніх звуків-ступенів: тон – півтон – тон – тон – півтон – тон – тон. Пісню «Засвистали коза​ченьки» написано в натуральному мінорному ладі, тому й гама з таким співвідношенням ступенів є мінорною натуральною.

Стійкі (опорні) звуки (І-III-V) мінорної гами при одночасному зву​чанні утворюють мінорний тонічний тризвук із співвідношен​ням звуків: півтора та два тони.

5. Паралельні та однойменні тональності та гами.

Якщо порівняти таблиці мажорних та мінорних гам, побачимо, що ма​жорний і мінорний лади де в чому збігаються. Наприклад, кількість дієзних і бемольних гам однакова (по сім), в мажорі і в мінорі є гами з одна​ковою кількістю ключових знаків, і розрізняються вони тільки за своїми тоніками. Тобто виникає так звана паралельність між мажорними і мінор​ними тональностями.

Паралельними називаються такі тональності або гами мажорного і мінорного ладів, які мають однаковий звуковий склад і однакову кіль​кість ключових знаків, наприклад: До мажор і ля мінор натуральний, Фа мажор і ре мінор натуральний, Соль мажор і мі мінор натуральний і т. д. У кожній парі цих тональностей різні тільки тоніки.

Отже, визначаючи мінорну тональність або гаму, паралельну мажор​ній, вважаємо, що тоніка мінорної тональності (гами) є VI ступенем ма​жорної, тобто на півтора тону нижча від тоніки мажорної. І, навпа​ки, якщо треба визначити мажорну тональність або гаму, паралельну мінорній, III ступінь мінорної тональності (гами) приймається за тоніку мажорної, тобто вважається на півтора тону вищим від тоніки мінорної.

Однойменними називаються тональності або гами мажорного і мінорного ладів, що мають однакові тоніки, але належать до різних ладів і розрізняються за кількістю ключових знаків. Наприклад, До мажор (0) і до мінор (3), Фа мажор (1) і фа мінор (4) і т. д., тобто різниця завжди визначається трьома ключовими знаками.

ТЕМА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

1.2.4. Лад і тональність

Завдання до самостійного вивчення

1. Вивчити самостійно рекомендовану літературу.

Питання для самостійного вивчення

1. Квінтове коло.

2. Паралельні тональності та гами.

3. Однойменні тональності та гами.

Методичні рекомендації

Паралельними називаються такі тональності або гами мажорного і мінорного ладів, які мають однаковий звуковий склад і однакову кількість ключових знаків, наприклад: До мажор і Ля мінор натуральний, Фа мажор і Ре мінор натуральний, Соль мажор і Мі мінор натуральний і т.п. У кожній парі цих тональностей різні тільки тоніки.

Однойменними називаються тональності або гами мажорного і мінорного ладів, що мають однакові тоніки, але належать до різних ладів і розрізняються за кількістю ключових знаків. Наприклад, До мажор (0) і До мінор (3), Фа мажор (1) і Фа мінор (4) і т.п., тобто різниця завжди визначається трьома ключовими знаками.

Література основна

1. Андрєєва О.Ф. Основи музичної грамоти. – К., 1993. – С. 53-55.

2. Фридкин Г.А. Практическое руководство по музыкальной грамоте. – М., 1985. - С.12; 36-38; 47-49; 68-70.

3. Кононова Н.Г. Музыкально-дидактические игры для дошкольников: Из опыта работы муз. руководителя. – М.: Просвещение, 1982. – 96 с.;

4. Комиссарова Л.Н., Костина Э.П. Наглядные средства в музыкальном воспитании дошкольников: Пособие для вопитателей и муз. руководителей дет. садов. – М.: Просвещение, 1986. – 144 с.

5.Смаглій Г.А., Маловик Л.В. Основи теорії музики. – Х.: Факт, 1998. – 384 с.

Література додаткова

1. Способин И.В. Элементарная теория музыки. – М., 1979. С. 23-54.

2. Вахромеев В.А. Элементарная теория музыки. – М., 1966. – С. 39-56; 63-65.

3. Виноградов Г., Красовская Е. Занимательная теория музыки. – М., 1991. – С. 39 – 56.

ТЕМА

Структура музичного мовлення:поняття про мелодію(2 години)

План лекції

1. Поняття про мелодію.
2. Логіка розвитку мелодії.
3. Основні динамічні відтінки.

Література

1. Андрєєва О.Ф. Основи музичної грамоти. – К., 1993.

2. Вахромеев В.А. Элементарная теория музыки. – М., 1966.

3. Виноградов Г., Красовская Е. Занимательная теория музыки. – М., 1991. – 192 с.

4. Дубровская Е.А. Теория и методика музыкального воспитания детей. – М., 1986.

5. Пог Д., Спек С. Классическая музыка. – М., 2002.

6. Способин И.В. Элементарная теория музыки. – М., 1979.

7. Фридкин Г.А. Практическое руководство по музыкальной грамоте. – М., 1985.

Короткий зміст

1. Поняття про мелодію.

Один з провідних елементів музичної мови це мелодія. Якщо ви побували на концерті, в театрі або в кіно, де звучало багато музики, то, повертаючись додому і згадуючи почуте, ви наспівуєте про себе або вголос. Те, що ви наспівуєте, і є мелодія. Маленька частинка мелодії носить назву мотив. Декілька мотивів складають фразу, а фрази в свою чергу утворюють пропозицію.

Наскільки важливим виразним засобом є мелодія, можна судити хоча б по тому, що багато музичних творів складаються тільки з мелодії. Це, перш за все, російські народні пісні і народні інструментальні награші. Є в російських народних піснях мелодії такої протяжності, що коли слухаєш їх, здається, що немає і не буде кінця наспіву. Один звук переходить в іншій, пісня ллється безперервним потоком. В цьому випадку говорять – це мелодія великого дихання.

Мелодії великого, широкого дихання ми зустрічаємо і в творах вітчизняних і зарубіжних композиторів.

Мелодією називається одноголосна послідовність звуків, організована в ладі і метрорітмічеськом відносинах.

2. Логіка розвитку мелодії.

Одноголосні музичні твори бувають з текстом (пісні) і без тексту ( інструментальні мелодії).

За наявності тексту зміст мелодій розкривається значно яскравіше… Прикладом таких одноголосних мелодій служать народні пісні і танці.

Творам народної творчості властиве двухголосся багатоголосся. Але незалежно від числа голосів, основна мелодійна лінія виділяється на фоні загального поєднання голосів…

Пісні різних національностей, як і танцювальні мелодії, відрізняються один від одного характерними для них мелодійними оборотами, тобто носять свій національний колорит.

Абсолютно всі мелодії побудовані на гаммах і інтервалах – тих самих, які ми розглянули в попередніх темах. Яку б пісню ми не узяли, її завжди можна уявити як послідовність одних і тих же інтервалів і гамм. Твори класики в цьому відношенні не представляють виключення.

Мелодійний рух в своєму розвитку приймає різноманітні форми. Малюнок мелодійного руху складається з його різних напрямів.

3. Основні динамічні відтінки.

Одну і ту ж музичну фразу можна виконати і гучно, і тихо… Чим більш розвинений музичний слух, тим тонше, багатше і вірніше будуть динамічні відтінки виконання.

Динамічними відтінками називається зміни гучності звучання при виконанні музичного твору. Вони мають велике виразне значення.