Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Характеристика системи музичного виховання




 

План

1. Сутність комплексного підходу до музичного виховання.

2. Аналіз зарубіжного досвіду дошкільного музичного виховання.

3. Основні принципи побудови програми з музики для початкової школи за системою Д.Б.Кабалевського.

4. Принцип тематизму в програмі навчання дітей старших груп на музичних заняттях.

5. Зміст і структура програм музичного виховання в дошкільному закладі.

Література

1. Ветлугина Н.А., Кенеман А.В. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду. - М., 1983. – 255 с.

2. Кабалевский Д.Б. Про трех китов и про многое другое. - М., 1972. – 112 с.

3. Альсира Легаспи де Арисменди «Дошкольное музыкальное воспитание» - М., 1989. – 86 с.

4. Борисова О.О. Сучасні системи музично-естетичного виховання й навчання дітей: Навчально-методичний посібник / О.О. Борисова. Переяслав-Хмельницький. 2005. – 96 с.

5. Новгородська Ю.Г. Методика музичного виховання. Тексти лекцій: Навчальний посібник для спеціальності «Дошкільне виховання, практична психологія» / Ю.Г. Новгородська. – Ніжин, Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2010. – 143 с.

 

Короткий зміст

1.Сутність комплексного підходу до музичного виховання.

Ще одна особливість – дія на людину з найперших днів його життя. Все це робить музичне мистецтво щонайпотужнішим засобом виховання і розвитку особи дитини.

Музичне мистецтво – один із специфічних і складних видів мистецтва. Специфічність укладена у використовуванні особливих засобів виразності – звуку, ритму, темпу, сила звучання, ладо-гармонійного забарвлення. Складність полягає у тому, що звуковий образ, створений за допомогою перерахованих засобів виразності сприймається і трактується кожним слухачем по-своєму, індивідуально. Зі всього різноманіття художніх образів, музичні образи найбільш складні для сприйняття, особливо в дошкільному віці, оскільки вони позбавлені безпосередності як в образотворчому мистецтві, не мають конкретності як літературні образи. Проте музика – щонайпотужніший засіб дії на внутрішній, духовний світ дитини, формування уявлень про основних етичних і естетичних категорій. Виховний можливості музичного мистецтва справді неограніченни, оскільки в музиці відображаються практично всі явища оточуючої нас дійсності, особливо концентруючи етичні переживання людини. Гармонійність музично-естетичного виховання досягається лише у тому випадку, коли використовуються всі види музичної діяльності, доступні дошкільному віку, активізуються всі творчі можливості людини, що росте. Разом з тим, ускладнюючи педагогічні задачі, не можна зловживати особливою дитячою сприйнятливістю.

Відомо, що дошкільне дитинство – період, впродовж якого провідну роль в психічному розвитку дитини виконує емоційна сфера, а музика – мистецтво емоційне по самому своєму змісту. Дослідження Б.В.Асафьева, Л.С.Виготського, Б.М. Теплова, Е.В. Назайкинського і ін. показали, що музичне мистецтво представляє невичерпні можливості для розширення і збагачення емоційного досвіду, в ньому кристалізується багатство інтонацій, що виражають різноманітні відтінки відчуттів і переживань.

2.Аналіз зарубіжного досвіду дошкільного музичного виховання.

Золтан Кодайнародився у 1882 році в Кешкемете. В молодості співробітничав з Б. Бартоком, збирав народну музику Угорщини, що наклало сильний відбиток на його композиторську діяльність. Угорський псалом (1923 р.) на слова Четвертого псалма, складений до п'ятдесятиріччя об'єднання Буди і Пешта, приніс композитору міжнародну популярність. Найпопулярніший оркестровий твір З. Кодая – сюїта з опери Харі Янош (Hry Janos, 1926 р.). Окрім композиторської і диригентської діяльності, З. Кодай успішно займався музичною критикою і читанням публічних лекцій. Зібрані їм фольклорні матеріали під назвою Угорська народна музика (А Magyar Nprzene Tara) вийшли в світ у 4 томах (1951-1956р.р.). Помер З.Кодай у Будапештів 1967 році.

Карл Орф – німецький композитор і педагог. Будучи крупним композитором XX століття, він також вніс великий внесок у розвиток музичної освіти. Творець унікальної методики музичного розвитку дітей, яка одержала назву «Шульверк». Створив спеціальні дитячі інструменти (металофони, ксилофони, ударні, духові) високої якості. У різних країнах все більше використовують так зване «елементарне музикування» видатного німецького композитора Карла Орфа не тільки в дитячому садку, але і як обов’язковий компонент занять музикотерапією. Карл Орф навчався в Мюнхенській академії музики, пізніше (1920 р.) у Генріха Камінскі. В 1924 році разом з Доротеєю Гюнтер заснував школу гімнастики, музики і танцю Гюнтершуле.

3. Основні принципи побудови програми з музики для початкової школи за системою Д.Б. Кабалевського.

Людкевіч Станіслав Пилипович увійшов до історії музичної культури як відомий композитор, музикознавець, фольклорист, музично громадський діяч. Саме він виділив пісню, танець і марш як фундамент складних форм вокальної і інструментальної музики. Ця ідея, одержавши відповідне методичне осмислення і втілення, стала основою педагогічної концепції Дмитра Борисовича Кабалевського.

У середині 70-х рр. ХХ століття набула поширення система музичного виховання Д. Кабалевського. Розглядаючи музику як частину самого життя, Д. Кабалевський спирається на найпоширеніші і масовіші музичні жанри – пісню, марш, танець, що забезпечує зв'язок занять музикою з життям. Опора на «трьох китів» (пісня, марш, танець) сприяє, на думку Д. Кабалевського, не тільки розвитку музичного виховання, але і формуванню музичного мислення.

 

4. Принцип тематизму в програмі навчання дітей старших груп на музичних заняттях.

Д. Кабалевський в основу тем кладе саме музичне мистецтво в своєрідності його змісту і форми. Висуваючи одну за іншою теми, він залучає дітей до музики в певній послідовності. Це організовує складний музично-педагогічний процес. Сприймаючи музичні твори, діти одержують достатньо виразні знання про їх зміст і засоби музичної виразності.

Відповідно до принципу тематизму в дошкільному навчальному закладі протягом року дітей ознайомлюють з трьома темами (кожна з них планується на квартал).

Перша тема – «Які почуття передає музика?» – присвячена знайомству дітей з емоційним змістом музики, з її жанрами, характером. Дітей старших груп ознайомлюють з творами, які викликають саме різноманітні почуття, в них виявляється своєрідність героїчного, ліричного, епічного жанру.

Друга тема – «Про що розповідає музика?» – розкриває програмність і образотворчість в музиці. Музичне мистецтво завжди відображає дійсність. За музичними образами стоїть реальне життя, виразні інтонації людської мови, звучання деяких природних явищ: шум моря, дзюрчання струмка, шелестіння листя та ін. Програмна назва п'єс, літературний текст пісень, образотворчі елементи допомагають дітям сприйняти зміст творів.

Третя тема – «Як розповідає музика?» – говорить про своєрідну музичну мову. Діти вчаться розуміти призначення тих або інших музичних засобів для вираження певного змісту.

 

 

Змістовий модуль 4

2.2.1 Лекція (2 години)

Структура музичності та вікові рівні розвитку дітей

 

План

1. Визначення поняття музичності, основні її ознаки.

2. Зарубіжні вчені про проблему музичності.

3. Вітчизняні вчені про проблему музичності.

4. Вікові рівні музичного розвитку дітей.

5. Контроль за розвитком музичних здібностей.

 

Література

1. Тарасова К.В. Музыкальные способности и их диагностика в дошкольном детстве / К.В. Тарасова // Дошкольное воспитание, 1984. – № 11. – С. 27.

2. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей / Б.М. Теплов. –

3. Ветлугина Н.А., Кенеман А.В. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду / Н.А. Ветлугина, А.В. Кенеман. – М., 1983. – 255 с.

4. Радынова О.П., Катинене А.И., Палавандишвили М.Л. Музыкальное воспитание дошкольников: Учебн. пособие для студ. фак-ов дошк. высш. и сред. пед. учеб. заведений / О.П. Радынова, А.И. Катинене, М.Л. Палавандишвили. – М.: Издательский цент «Академия», 1998. – 240 с.

5. Эстетическое воспитание и развитие детей дошкольного возраста: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Е.А. Дубровская, Т.Г. Казакова, Н.Н. Юрина и др.; Под ред. Е.А. Дубровской, С.А. Козловой. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 256 с.

6. Зінич Р., Кукловська В., Рудченко І., Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку / Р. Зінич, В. Кукловська, І. Рудченко, С. Шоломович; За ред. С. Шоломович. – Київ: Видавництво «Музична Україна», 1974. – 192 с.

7. Музичне виховання у дошкільному навчальному закладі: Збірник методичних матеріалів / Упор. І.А. Романюк. – Тернопіль: Мандрівець, 2007. – 104 с.

Короткий зміст

1. Визначення поняття музичності, основні її ознаки.

Поняття «музичність» має різні, але взаємопов'язані значення. Дане поняття відносять насамперед до особливої властивості, якості сприйняття, переживання чи виконання музики. Крім того, музикальністю називають індивідуально-психологічну характеристику особистості, яка виражається в інтуїтивній глибині і тонкощі емоційного переживання сенсу музики, здатності передавати його в інтонуванні, у виконавській інтерпретації музичних творів.

Музичність дитини починає виявлятися досить рано, ще до двох років. Ознаками музичності в ранньому віці стають:

– прояв музичної вразливості малюка;

– характер і ступінь її вираженості (реакція на музику), що виявляється в зосередженості дитини на звучній музиці або активних рухах під неї;

– потреба в музичних враженнях;

– прояви музичної активності: наявність музичних переваг і видів, яким віддається перевага, музичної діяльності в житті дитини (спів, рух під музику, гра на дитячих музичних інструментах по слуху, письменництво та імпровізація музики).

До чотирьох років дитина накопичує різноманітні музичні враження. Дошкільнику цього віку під силу розрізняти в простих п'єсах регістри, тембри, звучання декількох музичних інструментів, нескладний ритм, зіставляти музику по різних параметрах (голосно – тихо, швидко – повільно та ін.). Активно розвивається музична діяльність.

На п'ятому році життя дитина вже готова до досить складного звукоразліченію, поясненню емоційного характеру музичного твору, інтерпретації музичного образу і його передачі в різних видах художньої діяльності. Зміцнюються спеціальні виконавські (слухові, голосові, рухові) навички та вміння.

Наступний, шостий, рік життя дитини характеризується самостійністю музичних проявів і дій. Він не просто цікавиться музикою, він вимагає музичних вражень. Сприйняття починає носити цілеспрямований і творчий характер, творчість пронизує всі види дитячої виконавської діяльності, дитина свідомо прагне передати музичний образ емоційно-виразними засобами.

2. Зарубіжні вчені про проблему музичності.

Г. Ревешугорський психолог, член угорської Академії наук. Закінчив юридичний факультет Будапештського університету, факультет експериментальної психології Геттінгенського університету, Викладав у Будапештському університеті (з 1918 року професор). Заснував психологічну лабораторію в Будапешті. У 1921 році покинув Угорщину, став професором психології і директором психологічної лабораторії в Амстердамі. Проводив дослідження в області психології сприйняття музики і психології музичних здібностей. Розробив теорію двокомпонентного сприйняття висоти звуків, згідно якої «якість звуку» і «висота звуку» – два незалежні компоненти сприйняття. Г. Ревеш розуміє музичність як єдине цілісне явище, яке не піддається ніякому аналізу. Щоб визначити, чи музична дитина, пропонує користуватися рядом випробувань, тестів, які лише побічно вказують на наявність музичності.

Карл Еміль Сишор – американський психолог. Доктор Йельського університету, завідувач аспірантурою Айовського університету. Директор психологічної лабораторії Айовського університету, президент Американської психологічної асоціації. Розробив перший стандартний тест – «Шкалу музичного таланту» К. Сишора. Його теорія музичних здібностей була названа «теорією особливостей»: він вважав, що немає такого явища, як музичний талант взагалі, і вважав, що музичні схильності складаються з ряду особливостей, які є природженими і не схильні до впливу обставин. К. Сишора також цікавило музичне звучання, тому він досліджував можливості голосу, рояля і скрипки.

 

3. Вітчизняні вчені про проблему музичності.

Л.А. Баренбойм розглядаэ основні музичні здібності – музичний ритм і звуковисотний слух.

Російський психолог Б. Теплов указує, що комплекс здібностей, потрібних для занять музичною діяльністю (музичність) не вичерпується трьома здібностями, але складають основне ядро музичності. Найбільш розгорнена характеристика музичних здібностей дана психологом Б. Тепловим в його роботі «Психологія музичних здібностей».

І.П. Гейнріхс не погоджуючись з класифікацією музичних здібностей Б. Теплова, висунув свою: замість 3-х основних здібностей називає одну. На його думку, слідує музичний слух вважати єдиною здібністю. Його висновки непереконливі.

Н.О.Ветлугина називає як основні музичні здібності дві: ладовисотний слух і відчуття ритму. У такому підході підкреслюється нерозривний зв'язок емоційного (відчуття ладу) і слухового (музично-слухові уявлення) компонентів музичного слуху. Об'єднання двох здібностей (двох компонентів музичного слуху) в одну (ладовисотний слух) вказує на необхідність розвитку музичного слуху у взаємозв'язку його емоційної і слухової основ. Нею вивчалися здібності з урахуванням вікових особливостей дітей, оскільки гармонійний слух розвивається набагато пізніше звуковисотного, а останній формується тільки на мелодіях з характерністю (мається на увазі поняття ладу як взаємозв'язки стійких і нестійких звуків в їх відношенні до тоніки) ладу, то до основних музичних здібностей автором віднесені ладовисотний і відчуття ритму.

Монографія К.В. Тарасової «Онтогенез музичних здібностей» разом із запропонованими Б. Тепловим емоційною чуйністю на музику і сенсорними здібностями розглядає інтелектуальні пізнавальні музичні здібності і музичну пам'ять. К.В. Тарасова пропонує свою структуру музичності, відмінну від вище розглянутих великим числом компонентів і включаючу дві підструктури: емоційну чуйність на музику; пізнавальні музичні здібності (сенсорні: мелодійний слух, тембровий слух, динамічний слух, відчуття ритму), загальні інтелектуальні музичні здібності (музичне мислення, музична пам'ять).

 

ТЕМА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

2.2.2. Рівні музичного розвитку дітей

 

Завдання для самостійного вивчення

1. Вивчити самостійно рекомендовану літературу.

2. Законспектувати статтю:

Тарасова К.В. Музыкальные способности и их диагностика в дошкольном детстве / К.В. Тарасова // Дошкольное воспитание, 1984. – № 11. – С. 27.

 

Питання для самостійного вивчення

1. Вікові рівні музичного розвитку дітей.

2. Контроль за розвитком музичних здібностей.

 

Методичні рекомендації

У роботі «Музичні здібності і їх діагностика в дошкільному дитинстві» Тарасова К.В. намагалася прослідкувати становлення музичності в дошкільному дитинстві і намітити деякі лінії формування становлячих її компонентів. Робота спеціально не направлена на вирішення питання про структуру музичності. Проте її задачі диктували необхідність висунення робочої гіпотези про цю структуру.

Підходячи до вивчення структури музичності Тарасова К.В. ґрунтувалася на результатах теоретичного аналізу, проведеного Б.М.Тепловим. Проте дослідження останніх років роблять необхідним розглянути структуру музичності в єдності більшого, ніж раніше, числа становлячих компонентів.

У дітей молодшого дошкільного віку представлений весь комплекс загальних і деякі складові приватних музичних здібностей. Кожна з цих здібностей, будучи частиною комплексу музичності, є, у свою чергу, системою, що складається з компонентів різної складності.

Проведений аналіз дозволяє припустити: комплекс музичності як система розвивається в музичній діяльності нерівномірно, в складній взаємодії складових її компонентів.

 

Література основна

1. Зінич Р., Кукловська В., Рудченко І., Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку / Р. Зінич, В. Кукловська, І. Рудченко, С. Шоломович. – К., 1974. – С. 4-14.

2. Музичне виховання у дошкільному навчальному закладі: Збірник методичних матеріалів / Упор. І.А. Романюк. – Тернопіль: Мандрівець, 2007. – С. 51-88.

3. Радынова О.П., Катинене А.И., Палавандишвили М.Л. Музыкальное воспитание дошкольников: Учебн. пособие для студ. фак-ов дошк. высш. и сред. пед. учеб. заведений / О.П. Радынова, А.И. Катинене, М.Л. Палавандишвили. – М.: Издательский цент «Академия», 1998. – 240 с.

Література додаткова

1. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей / Б.М. Теплов. –

2. Ветлугина Н.А., Кенеман А.В. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду / Н.А. Ветлугина, А.В. Кенеман. – М., 1983. – 255 с.

2.2.3 Лекція(2 години)

Види дитячої музичної діяльності:

слухання музики в дошкільному навчальному закладі

План

1. Значення та основні завдання слухання музики.

2. Методи навчання та прийоми розвитку музичного сприймання.

3. Етапи розучування творів.

4. «Музичний буквар» Н. Ветлугіної.

5. Музично-дидактичні ігри.

Литература

1. Ветлугина Н.А., Кенеман А.В. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду. - М., 1983. – 255 с.

2. Радынова О.П. Слушаем музыку, М.: Просвещение, 1990.

3. Кабалевский Д.Б. Как рассказывать детям о музыке? М.: Просвещение, 1989.

4.Радынова О.П., Катинене А.И., Палавандишвили. – М., 1994. – С. 77-97.

5. Новгородська Ю.Г. Методика музичного виховання. Тексти лекцій: Навчальний посібник для спеціальності «Дошкільне виховання, практична психологія» / Ю.Г. Новгородська. – Ніжин, Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2010. – 143 с.

 

Короткий зміст

1. Значення та основні завдання слухання музики.

Сприйняття – це свій відбиток у корі мозку предметів і явищ, які впливають на аналізатори людини. Сприйняття – непросто механічне, дзеркальне відображення мозком людини тієї, що перед його очима або ще, що чує його вухо. Сприйняття завжди активний процес, активна діяльність. Воно є першою етапом розумового процесу, отже передує і супроводжує всіх видах музичної деятельности. Сприйняття музики здійснюється що тоді, коли не може включитися у решта видів музичної діяльності, коли він ще над стані сприймати інші мистецтва. Сприйняття музики – провідний вид музичної діяльності в всіх вікових періодах дошкільного дитинства. Чути, сприймати музику – це що означає розрізняти її характер, ознайомитися з розвитком образу: зміною інтонації, настроїв. Відомий музыкант-психолог Е.В.Назайкинский пропонує розрізняти дві назви: сприйняття музики і музичне сприйняття – залежно від цього, відбулося воно. Музичним сприйняттям він називає яка відбулася сприйняття - відчуте і цілком осмислене. «Музичне сприйняття є сприйняття, спрямоване на розуміння і осмислення тих значень, якими має музика як мистецтво, як особлива форма відображення дійсності, як естетичний художній феномен». У протилежному разі музика сприймається як звукові сигнали, чимось чутне і чинне на орган слуху. Важливо формувати саме музичне восприятие.

Основні задачі педагога в процесі слухання музики.

А) навчити дітей любити музику, емоційно відгукуватися на неї.

Б) сприяти всесторонньому розвитку дитини.

В) розвивати музичні здібності.

Г) виховувати оцінне відношення до музики, закладаючи основи музичного смаку.

Д) розвивати сприйняття музики, формувати навики слухати і запам'ятовувати її.

Е) знайомити дітей з творами композиторів-класиків – всіх народів.

Ж) навчити розрізняти музику по характеру і змісту, жанрам, засобам виразності.

 


Дата добавления: 2015-04-18; просмотров: 113; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2023 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты