Екскурсія-огляд умивальної кімнати.

Мета: дати уявлення про умивальну кімнату та її обладнан­ня. Це кімната, в якій діти умиваються, миють руки. В ній є умивальники (раковина, кран, душ, гаряча й холодна вода). Умиватись і мити руки потрібно з милом, витирати обличчя й руки рушником. Ознайомити дітей з картинками-позначками. Розповісти, як потрібно мити руки. Звернути увагу на зовнішній вигляд умивальної кімнати (стіни білі, викладені білими плит­ками, білі раковини й рушники, все чисте). В умивальній кімнаті є туалет.

Словник: умивальна кімната, раковина, кран, мило, мильни­ця, рушник, душ, туалет, намилити, витерти.

Хід заняття. Вихователь використовує ігровий прийом. Лялька Катя просить дітей показати умивальну кімнату, розпо­вісти, що там є, як потрібно мити руки. Разом з лялькою діти йдуть до умивальної кімнати. Вихователь запитує дітей: куди ми з вами прийшли, як називається кімната, що ви бачите в умивальній кімнаті?

Розглядають умивальник, його частини: раковина, кран. Руки миють милом. Загадує загадку про мило: «Рожеве, запашне, милке».

— Що потрібно зробити, щоб помити руки? Закріплюють послідовність дій, уточнюють слова намилити, розмилити, полити тощо.

Вихователь пропонує одному із дітей показати послі­довність дій при вмиванні. Дії дитини супроводжуються віршем:

Я сьогодні вранці рано

Умивалася з-під крана!

Я сама тепер умію

Мити руки, мити шию.

Можна прочитати вірш О. Висотської «Ми умієм чисто мити». Запитання до дітей: «Що потрібно зробити після того, як помили руки, чим витирають руки, де зберігаються рушники, як дізнатися, чий це рушник?»

Вихователь читає вірш М. Найдьонова «Наші рушнички». В кінні заняття вона пропонує дітям умити ляльку, прочитати потішку «Водичка, водичка».

— Діти, лялька теж хоче помити руки й вмитися, але не знає, як це зробити. Допоможіть їй. Викликає декількох дітей, щоб повторити послідовність миття рук та вмивання. Покажіть, як це потрібно робити. Лялька дякує дітям і запрошує їх до ігрового куточка.

Дидактичні ігри з іграшками, предметами, картинками.На третьому році життя проводять різноманітні ігри з предмета­ми: «Чарівна торбинка», «Цікава коробка», «Чарівний кошик», «Чарівна скринька», «Сюрпризи», «Знайди і принеси», «Що сховано?», «Куди, що покласти?», «Чого не стало?» і т. ін. У ході гри вихователь повинен забезпечити максимальну активність дітей. Діти самі витягують іграшки, приносять їх, загортають і т. ін. При цьому всі предмети і дії називають словами. Наприк­лад, дидактична гра «Що в торбинці?»(«Чарівна торбинка»).

У кольорову торбинку (замість торбинки можна взяти ко­шик, коробку) вміщують іграшки, що зображують знайомі дітям предмети (тварини, транспорт, предмети побуту). Діти зручно сидять на стільцях, розставлених півколом, вихователь звертає увагу дітей на те, що в торбинці щось є, викликає інтерес до заняття. Дитині пропонується взяти одну іграшку з торбинки, показати дітям, назвати її. Так виймаються всі іграшки. Гра може повторюватися декілька разів протягом року.