Методика використання художніх творів у роботі з дітьми третього року життя

За програмою виховання і навчання дітей третього року життя потрібно знайомити з художніми текстами, доступними їхньому віку. Це казки, оповідання, твори усної народної творчості (малі фольклорні жанри), вірші.

Завдання щодо ознайомлення дітей з художньою літерату­рою:

· виховувати інтерес, емоційний відгук до героїв художніх творів;

· вчити слухати і розуміти зміст художніх творів, не відволі­катись під час слухання;

· відповідати на запитання за змістом художнього твору;

· збагачувати словник дітей лексикою з художніх творів;

· вчити повторювати окремі речення, образні вирази, повтори;

· повторювати за вихователем короткі забавлянки, вірші.

На кінець року діти повинні знати напам'ять забавлянки вірші, вміти їх розігрувати, брати участь в іграх-драматизаціях за змістом художніх творів.

У першій молодшій групі проводять 4-5 занять на тиждень з художньої літератури. З-поміж них: розповідання казок (на­стільний, іграшковий, тіньовий, ляльковий театри), показ діафільмів, розігрування забавлянок і українських народних пісеньок, читання оповідань, віршів, ігри-драматизації.

Міцно і надовго входить у життя дітей цього віку казка. Впро­довж року дітям потрібно розказати 5-6 казок. Казку потрібно в цій групі обов'язково розповідати, дітям легше слухати розповідь, ніж читання. Нову казку супроводжують наочністю.

Доцільно поєднувати розповідь казки з її показом через різні види театрів (картонажний, фланелеграф, іграшок, настільний, тіньовий). Нова казка розповідається на занятті двічі. При повторному розповіданні дітей залучають повторювати окремі слова, фрази, пісеньки. У кінці заняття дітям пропонують пограти з фігурками героїв казок.

Одна й та сама казка повторюється упродовж року декілька разів у різних видах театрів, через демонстрацію діафільму, показ лялькового театру. Діти з радістю впізнають знайомих персонажів, підказують вихователю хід подій, стають «співрозповідачами» вихователя.

Дітей потрібно вчити слухати і розуміти казки і без наоч­ного супроводу. До таких занять дітей обов'язково готують. Вихователь розглядає з дітьми ілюстрації у книжці, дає характе­ристику персонажів: «Подивіться, діти, які маленькі козенята, мама-коза пішла за травичкою. А козенята залишились одні. А ось і вовк, великий вовк, зубами —клац!» На наступний день вихователь розповідає казку, в кінці заняття знову розглядають ілюстрації.

Добре знайомі казки в кінці року діти вже можуть розповіда­ти разом з вихователем за допомогою наочності. Наприклад, вихователь збирається розповідати казку «Курочка ряба». Вона починає: «Жили-були (виставляє фігурки діда і баби)... Хто, діти?. Була в них... (виставляє курочку)... Хто? і т. ін.

Дітям третього року життя читають оповідання без супрово­ду наочності, на слух. Це невеликі оповідання К. Ушинського, Л. Толстого та ін.

Наприклад, ЛМ. Толстой.

Була у Насті лялька. Настя звала ляльку дочкою. Мати дала Насті для ляльки все, що потрібно. Були у ляльки спідниці, кофти, хустки, панчохи, були навіть гребінці, щітки, намисто.