Узагальнення результатів інвентаризації.

Виявлений надлишок військового майна підлягає обліку з подальшим з’ясуванням причин його виникнення і встановлення винних осіб.

Застосування норм на убуток військового майна провадиться тільки у разі виявлення його нестачі. Убуток військового майна в межах установлених норм визначається після покриття нестачі такого майна за рахунок надлишків за пересортицею і списується за рішенням командира (начальника) військової частини.

У разі відсутності установлених норм убуток розглядається як нестача військового майна.

У документі, що засвідчує списання нестачі військового майна, повинні міститися заходи, які необхідно здійснити з метою запобігання її виникненню в подальшому.

Результати інвентаризації оформляються актом, до якого додаються інвентаризаційні описи і який підписується головою і членами інвентаризаційної комісії, а також у порядку ознайомлення командирами (начальниками) відповідних служб.

Акт разом з інвентаризаційними описами, оригіналами облікових документів та письмовими поясненнями, одержаними від матеріально відповідальних осіб, щодо виявлених надлишків і нестач військового майна, висновками та пропозиціями інвентаризаційної комісії подається на затвердження командиру (начальнику) військової частини.

У разі виявлення за результатами інвентаризації надлишку або нестачі військового майна командир (начальник) військової частини призначає розслідування з метою встановлення причин їх виникнення, розміру заподіяної шкоди та винних осіб.

Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб установлено в ході інвентаризації.

Відповідальність за нестачу військового майна несуть матеріально відповідальні особи.

Рішення про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок нестачі військового майна, і про ступінь відповідальності винних осіб приймається на підставі матеріалів інвентаризації, під час проведення якої встановлено причини, розмір шкоди та винних осіб, або результатів розслідування.

Заподіяна шкода відшкодовується винними особами у порядку, передбаченому законодавством.

У разі коли винних осіб не встановлено або за рішенням суду відмовлено у стягненні з них відшкодування, військове майно списується в установленому порядку.

Якщо під час розслідування встановлено, що нестача військового майна виникла внаслідок зловживання службовим становищем (розтрата, крадіжка, безпідставне витрачання тощо), за наявності ознак злочину командиром військової частини проводиться дізнання згідно із законодавством або справа передається в установленому порядку органові, який проводить досудове слідство.

Командир (начальник) військової частини видає за результатами інвентаризації наказ і доповідає про них вищестоящому командиру (начальнику).

3. Порядок списання втрачених матеріальних та грошових засобів за інспекторськими свідоцтвами (Російська Федерація)

Списання передчасно прийшли у непридатний (граничне) стан або втрачених матеріальних і грошових коштів є одним з важливих заходів, спрямованих на збереження військового майна.Аналіз практики показує, що не всі посадові особи, відповідальні за підготовку документів, що обгрунтовують необхідність списання втрачених матеріальних і грошових коштів, здійснюють дану діяльність належним чином.Основними причинами всіх виявлених недоліків у підготовці документів на списання втрачених матеріальних і грошових коштів є:суб'єктивні причини - слабке знання вимог нормативних правових актів, що регламентують списання втрачених матеріальних і грошових коштів і несумлінне ставлення посадових осіб до підготовки вищевказаних документів;об'єктивні причини - наявність недоліків в нормативних правових актах, що регламентують списання втрачених матеріальних і грошових коштів.З метою уникнення в подальшому помилок, викликаних суб'єктивними причинами, а також з метою уникнення помилок при підготовці інших нормативних правових актів, замість діючих, що регламентують списання матеріальних та грошових коштів, автор пропонує всім зацікавленим посадовим особам ознайомитися зі змістом даної статті і висловити свою точку зору по спірних питаннях.Основним нормативним правовим актом, який регламентує списання втрачених матеріальних і грошових коштів, є Керівництво по списанню з обліку прийшли у непридатний (граничне) стан або втрачених матеріальних і грошових коштів (далі - Керівництво) 1986Списання втрачених матеріальних і грошових коштів проводиться за інспекторським свідченнями (ст. 2 Керівництва).Беручи до уваги зміст ст. 29 і абз. 1 ст. 36 Керівництва, автор вважає, що інспекторських посвідчень повинен видаватися, тільки якщо сума шкоди, яка не може бути відшкодована за рахунок винних осіб, відноситься повністю або частково за рахунок держави.В іншому випадку, тобто коли сума збитку повністю відшкодована за рахунок винних осіб, ми не зможемо знайти у ст. 29 Керівництва той пункт, на підставі якого має бути видано інспекторських посвідчень. Такого пункту в ст. 29 Керівництва просто немає.У відповідності зі ст. 29 Керівництва інспекторські свідоцтва видаються в наступних випадках:а) коли матеріальні і грошові кошти втрачені в результаті стихійних лих або військових дій;б) коли матеріальні і грошові кошти втрачені в результаті пожежі, катастрофи або аварії і відсутні підстави для притягнення до матеріальної відповідальності посадових та інших осіб;в) коли матеріальні і грошові кошти знищені або приведені в непридатний (граничне) стан за розпорядженням військового командування в цілях запобігання захоплення їх противником чи з метою попередження і ліквідації заразних захворювань;г) якщо сума збитку, заподіяного втратою матеріальних і грошових коштів, перевищує суму, визначену судовими органами до стягнення з винного, або перевищує суму начетов, який за законом можливо накласти на винного в адміністративному порядку;д) коли збитки, завдані втратою матеріальних засобів, був допущений в ході випробувань або навчань і немає підстав для віднесення суми заподіяного збитку за рахунок винних осіб.Інспекторські свідоцтва видаються на списання перепалу пального (палива), факт якого підтверджений в установленому порядку, без віднесення перепалу до втрат матеріальних засобів;е) коли відсутня будь-чия вина в заподіянні збитків державі (крім випадків, зазначених у п. "а" ст. 29 Керівництва);ж) коли суд (арбітражний чи третейський) відмовив у позові, правильно оформленому і своєчасно пред'явленому до належного відповідача, а в разі незгоди позивача з відмовою - після розгляду його скарги вищестоящим органом і затвердження рішення суду (арбітражного або третейського) про відмову в позові;з) коли матеріальні і грошові кошти втрачені внаслідок розкрадання або знищені, а винні в цьому особи, які підлягають залученню в якості обвинувачуваних, не встановлені або переховувалися від слідства і суду, або їх місцеперебування невідоме з інших причин. У цих випадках видача інспекторських посвідчень провадиться після винесення постанови про призупинення попереднього слідства або ухвали суду про зупинення провадження у справі. Після встановлення або розшуку винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності до них пред'являється цивільний позов;і) встановлення повної безнадійності стягнення.Стягнення визнається безнадійним: після закінчення строку позовної давності, якщо суд відмовив у відновленні пропущеного строку (у цьому випадку призначається службове розслідування для визначення винних у несвоєчасному поданні позову і приймається рішення згідно з Федеральним законом "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців" від 12 липня 1999 р. № 161 і Положенням про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації); при встановленні судом неспроможність боржника та неможливості відновлення стягнення надалі; у зв'язку зі смертю боржника, якщо після нього не залишилося майна, на яке за законом може бути звернено стягнення.Правильне визначення відповідності випадку заподіяння будь-якого збитку тому чи іншому пункту ст. 29 Керівництва має важливе значення, так як це, зокрема, впливає на вартість втрачених матеріальних засобів, перелік документів, що додаються до клопотання на отримання інспекторського свідоцтва, правомочність посадових осіб, які мають право видавати інспекторські свідоцтва.У зв'язку з вищевикладеним пропоную детально розглянути зміст даної статті Керівництва.П. "а" ст. 29 Керівництва в якості випадків втрати матеріальних і грошових коштів встановлені тільки лише стихійні лиха та військові дії. Однак автор вважає, що п. "а" ст. 29 Керівництва слід застосовувати також у наступних випадках втрати матеріальних і грошових коштів:- Диверсії (що підтверджується абз. 1 ст. 34 Керівництва);- Терористичні акти, погроми, дії незаконних збройних формувань;- Та інші подібні випадки.П. "б" ст. 29 Керівництва слід також застосовувати у випадку, коли матеріальні і грошові кошти втрачені при ліквідації наслідків пожежі, катастрофи або аварії.П. "е" ст. 29 Керівництва підлягає застосуванню у всіх випадках, коли відсутня будь-чия вина в заподіянні шкоди. Факт відсутності провини повинен бути встановлений в ході проведеного адміністративного розслідування, доведений органами дізнання, слідства.На думку автора, п. "е" ст. 29 Керівництва підлягає застосуванню у всіх випадках відсутності чиєїсь вини в заподіяній шкоді державі, в тому числі коли відсутні підстави для притягнення до матеріальної відповідальності посадових та інших осіб (крім випадків, зазначених у пп. "А", "б", "в "і" д "ст. 29 Керівництва).При встановленні судом (арбітражним або третейським) відсутності чиєїсь вини в заподіяній шкоді державі необхідно застосовувати п. "ж" ст. 29 Керівництва.П. "з" ст. 29 Керівництва в принципі не викликає труднощів у його застосуванні. Однак автору в своїй практиці довелося розглядати клопотання з додається до нього відповідними документами, в якому описувалася наступна ситуація:Військовослужбовець Н. скоїв злочин (№ 1), в результаті якої було завдано шкоду державі. Слідчий прокуратури виносить відносно військовослужбовця Н. постанову про припинення кримінальної справи на підставі постанови Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації про амністію. У період підготовки та направлення до суду позовної заяви про стягнення з військовослужбовця Н. суми заподіяного збитку державі даний військовослужбовець робить черговий злочин (№ 2) і ховається. Порушується кримінальна справа, а потім слідчий прокуратури виносить постанову про зупинення попереднього слідства.Списанню по інспекторського свідченням підлягали матеріальні кошти, втрачені в результаті злочину № 1.Автор вважає, що в подібній ситуації при ухваленні рішення необхідно виходити з наступного:невідомість фактичного місця перебування військовослужбовця Н. не є перешкодою для пред'явлення позову до суду, так як відповідно до ст. 118 ЦПК РРФСР позов до відповідача, місце проживання якого невідоме, може бути пред'явлений за останнім місцем її проживання; суд або суддя у випадку розшуку відповідача може за заявою і клопотанню осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою призупиняти провадження у справі (ст. 215 ЦПК РРФСР), що є підставою для видачі інспекторського свідоцтва.При застосуванні п. "і" ст. 29 Керівництва необхідно усвідомити таке:- Відповідно до п. 4 ст. 3 Федерального закону "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців" посадові особи, винні в пропуску загального строку позовної давності (3 роки), не можуть бути притягнуті до матеріальної відповідальності;- Всі випадки визнання стягнення безнадійним повинні бути підтверджені відповідними документами компетентних органів.Загальним правилом видачі інспекторських посвідчень є те, що інспекторські свідоцтва видаються відповідно до одним з пунктів ст. 29 Керівництва. Однак в практиці можливі випадки, коли інспекторських посвідчень необхідно видавати відповідно з декількома пунктами ст. 29 Керівництва.Так, наприклад, державі завдано збитків двома суб'єктами правопорушення, один з яких сховався від слідства, а інший притягнутий до матеріальної відповідальності, але сума збитку перевищує суму, визначену судом до стягнення з винного. У цьому випадку інспекторських посвідчень доведеться видавати відповідно до пп. "Г" і "з" ст. 29 Керівництва.Таким чином, у разі заподіяння шкоди кількома суб'єктами підстав для видачі інспекторських посвідчень теж може бути кілька.Відповідно до абз. 4 ст. 28 і ст. 30 Керівництва забороняється видавати інспекторські свідоцтва:- Самостійно командирами (начальниками), якщо шкода заподіяна в результаті їх незаконних розпоряджень;- На роздільне (по частинах) списання збитку, заподіяного одночасної втратою військового майна (пожежею, катастрофою, аварією, недостачею і т. д.), кількома посадовими особами або однією посадовою особою, але декількома рішеннями окремо за видами матеріальних засобів.На думку автора, не можна також видавати одне інспекторських посвідчень на списання збитку, заподіяного одним суб'єктом (суб'єктами) правопорушення, але різними діями, кожне з яких є закінченим.Так, наприклад, військовослужбовець Н. вчиняє о 22.00 11 серпня 2000 крадіжку речового майна на складі військової частини 00000. При цьому через його необережне поводження з вогнем виникає пожежа на складі.У даній ситуації необхідно видавати два інспекторських свідоцтва. Перше інспекторських посвідчень - на списання збитку, заподіяного крадіжкою речового майна. Друге інспекторських посвідчень - на списання збитку, заподіяного пожежею.У відповідності зі ст. 31 Керівництва не видаються інспекторські свідоцтва:- На списання передчасно зношеного або втраченого речового майна особистого користування військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом;- На списання знищених (розібраних) з різних причин будівель і споруд. Списання будівель і споруд проводиться за актами у порядку, викладеному в розд. 2 Керівництва.Відповідно до абз. 3 ст. 28, ст. 32, абз. 2 ст. 34 Керівництва інспекторські свідоцтва на списання втрачених матеріальних і грошових коштів в залежності від величини граничних сум мають право видавати командири військових частин або прямі вищестоящі посадові особи.Якщо шкода заподіяна незаконними розпорядженнями командирів (начальників), то інспекторські свідоцтва на списання матеріальних та грошових коштів мають право видавати тільки вищі посадові особи (абз. 4 ст. 28 Керівництва).Ще одним загальним правилом, визначальним правомочність посадових осіб з видачі інспекторських посвідчень, є те, що посадові особи вищих органів управління, які мають право видачі інспекторських посвідчень, користуються у повному обсязі також правами на списання матеріальних засобів, наданими відповідним посадовим особам нижчих органів військового управління ( ст. 7 Керівництва). Незважаючи на те, що в ст. 7 Керівництва йдеться тільки про матеріальних засобах, автор вважає, що цю норму необхідно застосовувати і в випадках втрати грошових коштів.На думку автора, під словосполученням "граничні суми", зазначеним у ст. 32 Керівництва, необхідно розуміти не граничну суму всього збитку, а тільки граничну суму збитку, яка не може бути відшкодована за рахунок винних осіб, відноситься повністю або частково за рахунок держави і списується по інспекторського свідченням.В даний час розмір граничних сум, зазначених у ст. 32 Керівництва, змінений на підставі наказу Міністра оборони Російської Федерації від 11 квітня 1996 р. № 142 та вказівки Міністра оборони Російської Федерації від 19 серпня 2000 р. № 205/2/417.