Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Тема 2.3. Міжнародні організації з управління якістю продукції




Читайте также:
  1. А) органи управління
  2. Автономія і демократичне управління університетами
  3. Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління.
  4. Адміністративні методи -це сукупність прийомів, впливів, за­снованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
  5. Адміністративно-правовий статус громадян України (права й обов’язки у сфері державного управління).
  6. Аналіз асортименту і структури продукції.
  7. Аналіз виконання договірних зобов'язань по відвантаженню продукції
  8. Аналіз витрат на виробництво та собівартості продукції проводиться з метою
  9. Аналіз групи методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
  10. Аналіз конкурентного середовища підприємства. Оцінка конкурентоспроможності підприємства та його продукції

Питання 1. Основні напрями роботи Європейського Комітету з оцінки та сертифікації систем якості (ЕQS). Мета діяльності Європейської мережі оцінки та серти­фікації систем якості ЕQNЕТ. Організація роботи членів ЕQNЕТ.

Література: 2, с. 191 - 194.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що до числа європейських організацій у сфері якості відносять Європейську організацію якості (ЕOQ), Європейський комітет з оцінки та сертифікації систем якості (ЕQS), Європейську мережу оцінки та сертифікації системи якості (ЕQNЕТ), Європейську організацію з випробувань та сертифікації (ЕОТC).

Європейський комітет з оцінки та сертифікації систем якості (ЕQS) проводить свою роботу як Комітет Європейської організації з випробувань та сертифікації. Його робота полягає в координації всіх напрямів щодо оцінки та сертифікації систем якості на базі гармонізованих правил EN 450 12.EQS має ряд напрямів, за якими здійснюються певні роботи. Так, у його межах здійснюються консультації щодо однакового розуміння вимог стандартів EN серії 45 000 до системи сертифікації. Він допомагає налагодити взаємодію між органами із сертифікації систем якості, надає консультації та допомогу підприємствам з метою уникнення багаторазової оцін­ки та сертифікації системи якості, особливо при виникненні спірних питань між постачальником та споживачем.

EQS підтримує контакти з іншими членами Європейської організації з випробувань та сертифікації (ЕОТС) стосовно проблем сертифікації продукції і систем якості, а також Євро­пейськими органами, що діють поза межами Європейського Союзу та Європейської асоціації вільної торгівлі.

Європейська мережа оцінки та сертифікації системи якості (EQNET) - перша у світі мережа із взаємного визнання сертифікатів систем якості.

Членами EQNET є визнані, незалежні некомерційні органи із сертифікації, що діють у всіх секторах промисловості та сферах послуг, де застосовують стандарти ISO серії 9000 та EN 29 000.

Щоб стати членом EQNET, необхідно виконувати вимоги EN 45012 "Загальні вимоги до органів із сертифікації систем якості".

Метою діяльності EQNET є взаємне визнання сертифі­катів на системи якості, виданих її членам, та сприяння роз­повсюдженню їх застосування. Це означає, що компанії достат­ньо звернутися лише до одного органу із сертифікації систем якості в одній країні й отриманий сертифікат буде визнаватися й застосовуватися рештою членів EQNET у їхніх країнах.



Якщо сертифікація стосується багатонаціональної компа­нії з філіями в кількох країнах, то оцінювати роботу філії можуть члени EQNET групи з оцінки, до складу яких входять представники кількох членів.

Члени EQNET організовують власну роботу відповідно до EN 45012 та дотримуються положень стандарту ISO 10011 "Настанови щодо перевірки систем якості" при оцінюванні компаній-клієнтів.

Більшість членів організації акредитовані також своїми національними органами з акредитації, що беруть участь у роботі ЕАС (Європейської акредитації сертифікаційної діяль­ності).

Для виконання спеціальних завдань та для роботи в певній галузі в EQNET можуть створюватися робочі групи.

Запитання для самоперевірки

1. Призначення Європейського комітету з оцінки та
сертифікації систем якості?

2. Права та обов'язки комітету з розробки
регламенту?

3. В яких напрямах здійснює роботу EQS?

4. В яких межах здійснюється діяльності EQNET ?



Питання 2. Види стандартів у межахISOсерії 9000, їх характеристика

Література: 2, с. 196 - 198;3 с. 347 - 360.

Міжнародними стандартами з якості є стандарти ISO серії 9000 і 10000.

 

Міжнародні стандарти ISO серії 9000 визначають розроблення, впровадження та функціонування систем якості. Серія стандартів ISO 9000складається з: ISO 9000,ISO 9001,ISO 9004.

Стандарти ISO серії 9000 були розроблені технічним комітетом ISO/ТС 176 в результаті узагальнення накопиченого національного до­свіду різних країн щодо розроблення, впровадження та функціонуван­ня систем якості. Вони не стосуються конкретного сектора промисло­вості чи економіки і являють собою настанови з управління якістю та загальні вимоги щодо забезпечення якості, вибору і побудови елемен­тів систем якості. Вони містять опис елементів, що їх мають включати системи якості, а не порядок впровадження цих елементів тією чи ін­шою організацією. Вони не мають на меті спонукати до створення однакових систем якості, оскільки різні організації мають різні потреби. Побудова та шляхи впровадження систем якості повинні обов'язково враховувати конкретні цілі організації, продукцію, яка нею виготовля­ється, процеси, що при цьому застосовуються, а також конкретні мето­ди праці. В подальшому були внесені зміни в стандарти ISO серії 9000, які забезпечують більш зручне користування ними.

Сучасні стандарти ISO серії 9000 розроблено щоб допомогти організаціям незалежно від їхнього типу та розміру запровадити та забезпечити функціонування ефективних систем управління якістю.

ISO 9000:2005. Системи управління якістю. Цей стандарт описує основні положення систем управління якістю, які є предметом стандартів серії ISO 9000, і визначає відповідні терміни. Дію цього стандарту поширю­ють на організації, що прагнуть досягнути переваги завдяки впро­вадженню системи управління якістю; організації, що прагнуть отримати впевненість у тому, що їхні постачальники виконувати­муть їхні вимоги до продукції; замовників продукції; усі сторони, зацікавлені в єдиному розумінні термінології, яку використовують у сфері управління якістю; усі сторони, внутрішні чи зовнішні сто­совно організації, які здійснюють оцінювання або аудит системи управління якістю на відповідність вимогам ISO 9001; осіб, внутрі­шніх чи зовнішніх стосовно організації, які провадять консульту­вання або підготовку з питань системи управління якістю, прийнят­ної для цієї організації; розробників відповідних стандартів.



ISO 9001:2008. Системи управління якістю. Вимоги. Стандарт є універсальною основою ля побудови системи управління якості незалежно від сфери діяльності, застосовних технологій кваліфікації і кількості співробітників, містить вимоги до систем управління якістю, спрямовані на забезпечення якості і підвищення задоволеності замовників. На відміну від попереднього нове видання ISO 9001 та ISO 9004 утворює узгоджену пару стандартів з управління якістю.

ISO9004:2009. Системи управління якістю. Настанови щодо по­ліпшення діяльності. Стандарт містить настанови, щодо керування для досягнення сталого успіху будь якої організації у складному вибагливому та постійно мінливому середовищі, які виходять за межі вимог, наведених в ISO 9001. ISO9004 зорієнтовано на управління якістю ширше ніж ISO 9001; він скеровує на задоволення потреб й очікувань замовників і усіх зацікавлених сторін систематичним і постійним поліпшуванням показників діяльності організації. Проте ISO 9004 не призначено для сертифікування регламентування чи укладання контрактів. ISO 9001 та ISO 9004 призначені доповнювати один одного але їх також можна застосовувати окремо. Цілі, пов'язані із задово­ленням інтересів замовників і з якістю продукції, розширені і містять задоволеність зацікавлених сторін і показники діяльності організації.

За роки, що пройшли від часу опублікування, стандарти ISO 9000 отримали ши­роке визнання та розповсюдження, а більш як 50 країн прийняли їх як національні. Після розповсюдження почався процес їх широкого за­стосування при сертифікації систем якості. Це викликало потребу ви­значення правил самої процедури сертифікації, а також вимог до екс­пертів, які здійснюють перевірку системи. З цією метою ISO/ТС 176 підготував та опублікував у 1990 - 1992 р. стандарти ISO серії 10000.

Таким чином, стандарти серії 9000 є своєрідним довідниковим посібником при складанні систем забезпечення якості на підприємствах. Вони дозволяють оцінити ступінь готовності підприємств до випуску продукції відповідно до вимог стандартів на конкретну продукцію.

Запитання для самоперевірки

1. Чим була викликана потреба розробки міжнародних стандартів ISO серії 9000 на системи якості?

2. Яка структура комплексу міжнародних стандартів ISO серії 9000?

3. Які існують елементи системи якості відповідно до стандарту ISO серії 9001 ?

Тема 2.4. Сертифікація та її роль в управлінні якістю продукції

Питання 1. Значення системного підходу до оновлення засад міжнародної торгівлі. Види систем сертифікації

Література:2, с. 203 - 205.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що необхідність системного підходу до оновлення засад міжнародної торгівлі та взаємоузгодження з проблемами захис­ту прав та інтересів споживачів, забезпечення безпеки для життя і здоров'я населення, охорони навколишнього середовища сприяли розвиткові міжнародних та регіональних систем серти­фікації товарів.

Успіх діяльності окремих підприємств та галузей у цілому на внутрішньому та зовнішньому ринках повністю зале­жить від того, наскільки їх продукція (товари, послуги) відповідають міжнародним стандартам якості.

Система сертифікації- це система, що має власні правила процедури й управління для проведення сертифікації відповідності.

У практиці різних країн трапляються різні види систем сертифікації продукції, що є результатом специфіки самої про­дукції або особливих умов країни.

Залежно від статусу сертифікаційних систем вони мо­жуть бути обов'язковими або факультативними. Система сертифікації є обов'язковою лише тоді, коли стандарти в законодавчому порядку стають обов'язковими для виконання. У більшості розвинутих країн це насамперед вимоги безпеки, охорони навколишнього середовища, здоров'я та майна грома­дян. Проте необхідно зауважити, що це коло розширюється в бік ряду технічних характеристик, питань ефективності енерго­споживання, ресурсозабезпечення тощо.

Система сертифікації, що має факультативний характер, не обов'язкова для виконання, проте її впровадження має ряд переваг: підвищення конкурентоспроможності продукції, покра­щання якості виробництва тощо.

Залежно від змісту сертифікації продукції та участі сто­ронніх організацій у її проведенні вона поділяється на самосертифікацію і сертифікацію третьою стороною.

Самосертифікація включає ряд заходів щодо забезпе­чення якості продукції, що проводиться без участі сторонніх організацій. її проведення можливе у тих випадках, коли наявні всі вимоги до продукції (нормативна документація); на під­приємстві використовується високий рівень організації кон­тролю якості; підприємство повністю усвідомлює відповідаль­ність за виготовлення сертифікованої продукції.

Проведення сертифікації третьою стороною перед­бачає наявність особи або органу незалежних від сторін учасників процесу.

На відміну від самосертифікації, коли всі заходи щодо забезпечення відповідності продукції вимогам стандартів прово­дяться під повну відповідальність підприємств-виробників, сертифікація третьою стороною передбачає участь сторонніх організацій, які дають оцінку й підтверджують правильність заходів відповідно до правил, здійснюють випробування зразків, нагляд за станом технологічного процесу виробництва. У цій системі розрізняють вісім видів проведення сертифікації. Основою всіх систем сертифікації є випробування, що здій­снюються в спеціально затверджених випробувальних організаціях.

Система сертифікації третьою стороною має типову організаційну структуру. Очолює таку систему орган, який здій­снює керівництво організацією і функціонуванням. Під час про­ведення роботи він повинен керуватися вимогами чинного законодавства, а також нормативними документами відповідної країни.

Сертифікаційний орган, виконуючи роль третьої сторони, повинен забезпечити виконання всіх своїх функцій. Це вимагає наявності в нього дослідних підрозділів, спеціального штату контролерів, що не є технічно виправданим та економічно до­цільним. Саме тому частину своїх функцій сертифікаційний орган довіряє іншим національним органам та організаціям, які спеціалізуються на виконанні певних робіт.

Основними функціями сертифікаційного органу є:

• розробка порядку проведення сертифікації в межах певної системи і атестація дослідних лабораторій з метою проведення сертифікаційних випробувань;

• оцінка систем забезпечення якості на підприємствах-виробниках;

• прийняття рішень про допуск підприємств до систем сертифікації;

• видача сертифікатів відповідності або ліцензій на право маркування продукції знаком відповідності;

• ведення переліку сертифікованої продукції;

• розгляд спорів стосовно якості сертифікованої про­дукції.

Сертифікаційні органи за структурою і статусом є різ­ними в різних країнах. Сертифікаційні системи можуть ство­рюватися при асоціаціях виробників, при основних споживачах продукції, а також приватних організаціях, які мають високий міжнародний авторитет.

Роботи із сертифікації можуть здійснюватися на трьох рівнях: міжнародному, регіональному та національному.

Запитання для самоперевірки

1. Чим відрізняються обов'язкові сертифікаційні системи від факультативних?

2. Як поділяється сертифікація залежно від її змісту?

Питання 2. Здійснення робіт із сертифікації в між­народних масштабах через ISO та ІЕС. Права та обов'язки Комітету з оцінки відповідності (САSСО)

Література: 2, с. 205 - 208.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що у міжнародних масштабах роботи із сертифікації здійснюються через ISO та IЕС. У межах ISO цими питаннями займається Комітет з оцінки відповідності (САSСО), що аналізує способи оцінки відповідності продукції вимогам стандартів і технічних умов; розробляє міжнародні настанови з питань контролю, випробувань, перевірки, та сертифікації продукції (процесів, послуг). САSСО аналізує всі аспекти, що стосуються питань сертифікації, а також намагається гармо­нізувати національні системи сертифікації з вимогами міжна­родних нормативних документів. Паралельно значну увагу в САSСО приділяють акредитації випробувальних лабораторій, підготовці фахівців, перевірці діяльності органів із сертифікації.

З 1986 р. розпочалася практична діяльність Системи сертифікації виробів електронної техніки (IECQ). Головною метою цієї системи, створеної і діючої під егідою IEС відповідно до її Статуту, є створення умов, що сприяють розвиткові виробництва стандартизованих виробів електронної техніки, між країнами-виробниками, а також торгівлі між країнами-виробниками електронної техніки шляхом встановлення єдиних вимог до них, методів оцінки якості й випробувань. Вироби, виготовлені в одній із країн IECQ, що відповідають вимогам стандартів, можуть застосовуватися в інших країнах цієї систе­ми без проведення повторних випробувань.

Загальне керівництво функціонування системи здійсню­ють керуючий комітет та створений ним координаційний комітет з нагляду. Вони відповідають за здійснення контролю за використанням правил системи в країнах-учасницях, а також за координацію діяльності національних органів нагляду.

У Європейському комітеті зі стандартизації (СЕN) робо­ти із сертифікації здійснюються через комітет СЕN із сертифі­кації (СЕNСЕR), до складу якого входять керівний орган -комітет з управління (СВС) та спеціалізовані комітети із сертифікації.

У межах СЕNСЕR діють дві системи сертифікації:

перша - з надання знака відповідності "СЕN" (базується лише на європейських стандартах, гармонізованих із націо­нальними), друга базується на прийнятих за угодою стандартах та національних знаках відповідності.

Перша система передбачає, крім сертифікаційних випробувань, проведення сертифікації виробництва та систем якості. Окрім того, якщо товаровиробник отримав знак відпо­відності "СЕN', його підприємство підлягає нагляду та пере­вірці.

Європейський комітет із стандартизації в електротехніці (CЕNЕLЕС) здійснює роботи із сертифікації через комітет відповідності та комітет із сертифікації електронних компо­нентів. Вони створені з метою координації національних систем сертифікації і для усунення відмінностей у правилах та про­цедурах надання національних знаків відповідності.

З метою обміну інформацією та досвідом з усіх питань випробувань, а також визнання результатів діяльності діє Міжнародна Конференція з акредитації випробувальних лабора­торій (ILАС). Ця організація розробляє міжнародні документи з питань акредитації випробувальних лабораторій, оцінки якості випробувань, сприяє взаємному визнанню результатів випробу­вань, що проводяться національними акредитованими лаборато­ріями.

Однією з регіональних систем сертифікації є Загальноскандинавська система сертифікації. Спільне керівництво нею здійснюють Датська рада зі стандартизації (DS), Фінська асоціація стандартів (SFS), Норвезька система сертифікації (NSC) та Шведська комісія із стандартизації (SIS). Сканди­навські країни в межах укладеної угоди визнають дії один одного в галузі сертифікації і взаємно приймають звіти щодо результатів контролю й випробувань, що видаються випро­бувальними центрами. Ця система сертифікації не залежить від інтересів кожної окремої сторони і базується на типовому контролі якості. Вона може використовуватися як в націо­нальній діяльності з сертифікації, так і в регіональній з участю двох чи більше названих організацій. Сертифікований виріб після отримання спеціального дозволу маркується одним із знаків відповідності, зареєстрованим скандинавськими організа­ціями із стандартизації. Сукупність національних знаків утво­рює загальноскандинавський знак, що використовується при сертифікації відповідності національним стандартам країн, які беруть участь у регіональній сертифікації. Загальносканди­навський знак може бути утворений з двох, трьох або чотирьох національних знаків. З 1987 р. урядами цих країн підписано Декларацію про взаємне визнання результатів випробувань продукції. Взаємне визнання результатів випробувань, що проводиться акредитованими лабораторіями, полегшує торгівлю між країнами регіону, тому що фірми-експортери можуть посилатися на результати випробувань, проведених у власній країні.

З метою підвищення якості як основного фактора, що визначає конкурентоспроможність продукції на ринках збуту, поглибленням і розширенням спеціалізації та кооперування виробництва, в країнах створюють національні системи серти­фікації.

У Франції діє національна система сертифікації знака NF (французький стандарт). Керівництво системою здійснює фран­цузька Асоціація із стандартизації (FNOR).

Система сертифікації знака NF означає, що продукція, яка пройшла сертифікацію відповідно до встановлених правил, повністю задовольняє вимоги відповідних французьких стандартів.

Система сертифікації знака NF являє собою систему сертифікації третьою стороною, що передбачає аналіз стану під­приємств з метою оцінки систем забезпечення якості, про­ведення випробувань, видачу сертифікатів або ліцензій на право маркувати продукції знаком відповідності, а також наступні випробування зразків продукції, взятих із сфери виробництва та збуту, і здійснення нагляду на підприємствах.

У Німеччині сертифікаційним органом є філія DIN - німецька асоціація маркування продукції (DQWK), що відповідає за функціонування двох систем маркування знаком відповідності стандартам DIN. Обидві системи мають добро­вільний характер, але різняться обсягом контролю. Маркування першим знаком відповідності не передбачає випробувань зразків продукції в незалежних випробувальних лабораторіях, і тому спеціального дозволу на маркування продукції цим знаком не вимагається. Друга система сертифікації передбачає випробу­вання зразків і нагляд за станом виробництва.

Поряд із зазначеними системами сертифікації діють інші, що мають різний статус.

У Великобританії налічується ряд національних систем сертифікації, що є головним чином добровільними, за винятком галузей, де за рішенням уряду стандарти обов'язкові до вико­нання. Найбільшою системою сертифікації є Британський інсти­тут стандартів (BSI). Для продукції, сертифікованої в цій системі, встановлено спеціальний знак відповідності британсь­ким стандартам, який зареєстровано і відповідно охороняється законом.

Запитання для самоперевірки

1. Якими видами діяльності займається Комітет з оцінки
відповідності?

2. Хто виконує загальне керівництво функціонуванням
Системи сертифікації?

3. Що являє собою система сертифікації знака NF?

 

Питання 3. Значення та види Національної системи сертифікації

Література:2, с. 209 - 215; 3, с. 380 - 384.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що система сертифікації УкрСЕПРО - це державна система сертифікації продукції в Україні.

її створено згідно із Декретом Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10.05.93.

Система УкрСЕПРО призначена для проведення обов'яз­кової та добровільної сертифікації продукції, процесів та послуг. Обов'язкова сертифікація проводиться на відповідність вимогам чинних законодавчих актів України та обов'язковим вимогам нормативних документів, міжнародних та національних стан­дартів, що діють на території України. Обов'язкова серти­фікація проводиться включно в межах державної системи сертифікації.

Система сертифікації України дворядна: верхній ряд складає державна система сертифікації; нижній - органи сертифі­кації, спеціалізовані за видами продукції, та дослідні центри (лабораторії).

• Державну систему сертифікації створює Державний комітет технічного регулювання і споживчої політики України національний орган України з сертифікації, який здійснює та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме:

• визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в Україні;

• затверджує перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає терміни її запровадження;

• призначає органи з сертифікації продукції;

• акредитує органи з сертифікації та випробувальні лабораторії (центри), атестує експертів-аудиторів;

• встановлює правила визнання сертифікатів інших країн;

розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції;

• веде реєстр системи сертифікації;

• організує інформаційне забезпечення з питань серти­фікації.

Держспоживстандарт України в межах своєї компетенції несе відповідальність за дотримання правил і порядку сертифікації продукції.

Органи сертифікації, спеціалізовані за видами продукції (незалежні від виробника та споживачів):

• сертифікують конкретну продукцію за замовленням виробників з наступним наглядом за якістю сертифікованої продукції;

• акредитують дослідницькі центри (лабораторії) з на­ступним наглядом за їх діяльністю;

• співпрацюють з Держспоживстандартом України з питань удосконалення систем сертифікації;

• дають висновки про відповідність продукції - сертифі­кат відповідності - виробнику продукції.

Найперспективнішими незалежними органами сертифіка­ції можуть стати саме центри сертифікації, які мають сучасну дослідну базу та кваліфікованих спеціалістів. Незалежність, притаманна "третій стороні", підвищує об'єктивність резуль­татів випробувань і оцінок продукції, що сертифікується, а також ускладнює виникнення корумпованості експертів і чиновників системи сертифікації.

У системі здійснюються такі взаємопов'язані види діяльності:

• сертифікація продукції (процесів, послуг);

• сертифікація систем якості;

• атестація виробництва;

• акредитація випробувальних лабораторій (центрів);

• акредитація органів із сертифікації продукції;

• акредитація органів із сертифікації систем якості;

• атестація експертів - аудиторів за переліченими видами діяльності.
У системі передбачається сертифікація продукції, що імпортується.

З метою забезпечення визнання за кордоном сертифікатів та знаків відповідності система побудована з урахуванням вимог міжнародних систем і взаємодіє на основі угод з міжнародними, регіональними та національними організаціями інших держав, що здійснюють діяльність з сертифікації.

Система взаємодіє на основі угод з системами перевірки безпеки, охорони навколишнього середовища та інше, що функціонують в Україні під керівництвом уповноважених уря­дом органів.

Сертифікація в системі передбачає підтвердження тре­тьою стороною показників, характеристик та властивостей продукції, процесів, послуг на підставі випробувань, атестації виробництва та сертифікації систем якості.

Запитання для самоперевірки

1. Які види сертифікації проводяться в системі серти­фікації УкрСЕПРО?

2. В яких випадках проводиться добровільна сертифі­кація?

3. У чому полягають особливості проведення обов'яз­кової сертифікації?

Питання 4. Перелік продукції, затвердженої Держ­споживстандартом України, яка підлягає обов'язковій сертифікації на території України та яка імпортується

Література:4, с. 38 - 42.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що у системі УкрСЕПРО проводиться обов'язкова серти­фікація продукції, процесів та послуг. Отже, встановлюється обов'язковість проведення сертифікації продукції, процесів та послуг, згідно з переліком продукції, яка має важливе народ­ногосподарське значення, або яка має значний вплив на загальний стан здоров'я чи безпеку населення, безпеку нав­колишнього середовища, чи робота, яка може призвести до виникнення небезпеки порушень технічної та інформаційної сумісності тощо. Обов'язкова сертифікація може проводитися на відповідність чинним законодавчим і нормативним актам України та обов'язковим вимогам міжнародних і національних стандартів інших держав, що діють в Україні.

Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, затверджується Держспоживстандртом України.

Обов'язкова сертифікація може проводитися за однією схемою:

• сертифікація одиничного вибору;

• сертифікація партії;

• сертифікація типу (моделі);

• сертифікація з атестацією виробництва;

• сертифікація систем якості виробництва на стадії розробки;

• сертифікація систем якості виробництва на стадії виготовлення продукції, процесу чи послуг.

Визначення відповідності продукції обов'язковим вимо­гам нормативних документів має свою специфіку залежно від виду продукції. У випадках, коли якість продукції може визна­чати безпеку громадян або їхнього майна, чи використання продукції може нести загрозу для навколишнього середовища, або можливості застосування схем проходження товару в Україну без належної перевірки зі сторони контролюючих організацій і служб, обов'язкова сертифікація може проводитися з урахуванням тих додаткових вимог які встановлюють органи державного управління, державного нагляду сертифікації та акредитації. Проведення такої політики в галузі сертифікації, гнучкої системи регулювання не суперечить міжнародним документам і дозволяє захистити свого споживача.

Велику загрозу для споживчого ринку України становить неякісна продукція іноземного виробництва, яку забезпечують документами відповідності сумнівного походження. Участь України в міжнародній торгівлі зробив необхідною її інтеграцію до світових економічних структур зокрема у Світову організацію торгівлі (WTО). Проте цей процес має відбуватися таким чином, щоб максимально забезпечити національні інтереси України. Право держав на нетарифне технічне регу­лювання доступу продукції на свій внутрішній ринок визнане угодою про технічні бар'єри майна громадян. Удосконалення національного законодавства України в частині, що встановлює пріоритетні напрями розвитку національних систем стандар­тизації, сертифікації, акредитації та органів, що проводять певну роботу і здійснюють технічне регулювання, проводиться по­стійно, від цього залежить добробут та безпечне існування населення. Тому одним із найскладніших питань сертифікації продукції є встановлення відповідності продукції іноземного виробництва та питання визнання іноземних сертифікатів.

Система сертифікації УкрСЕПРО має виключне право визнавати результати сертифікації продукції, які видані іншими країнами, на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів України. .

Перелік товарів і послуг, що підлягають перевірці на підтвердження їх відповідності вимогам обов'язкової сертифі­кації, та органів, які здійснюють роботи із сертифікації, вста­новлюються Національним органом із сертифікації України (Держспоживстандартом України). Стандартом ДСТУ 3417-96 перед­бачаються два шляхи проведення визнання результатів серти­фікації продукції, що імпортується, - під час укладання угод і прийняття рішень про визнання.

Свідченням визнання закордонних сертифікатів є сертифікат відповідності, виданий у системі УкрСЕПРО, або свідоцтво про його визнання. Визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується, переважно стосується сертифікатів (або знаків) відповідності або визнання результатів випробувань продукції в іноземних випробувальних лабораторіях.

Проведення повного визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується, процедур та вимог як до самої продукції, так і до методів її випробувань у системі сертифікації країни-експортера. У більш простому випадку це можливо за відповідності системи сертифікації та акредитації випробу­вальних лабораторій країни-експортера міжнародним стандартам ISO/IЕС і (або) регіональним нормативним документам із вимогами до якості продукції, методів контролю, атестації виробництва і систем якості виробництва.


Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 136; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.051 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты