ЛІТЕРАТУРА. Грушевський М. Ілюстрована історія України

Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1990, с. 43-233.

Крип’якевич І. Історія України. – К., 1992, с. 110-169.

Полонська-Василенко Н. Історія України. – К., 1991, с. 11-111.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1991, с. 136-227.

Кормич Л., Багацький В. Історія України. Підручник. – К., 2004, с. 165-177.

Починаючи самостійно вивчати перше питання студенти повинні згадати, що в першій половині XVII ст. переважна більшість українських земель знаходилась у складі Речі Посполитої. Ще в XVII ст. польські феодали захопили Галичину і Західне Поділля, а в результаті Люблінської унії (1569 р.) – Волинь, Київщину і Брацлавщину. В 1943 р. до Польщі відійшла Чернігово-Сіверщина. Закарпатті і Північну Буковину пригноблювали угорські і молдавські феодали.

В той час територію України населяло не менш 5 млн. жителів. Розвиток феодального суспільства в Україні – це історія безперервної боротьби пригноблених проти експлуататорів. Особливість цієї роботи пов’язується з рухом проти іноземного поневолення.

У 20-40-ві роки XVII ст. заворушення серед селян та козаків охопили практично всю територію України від Закарпаття до Слобожанщини. І хоча вони зазнали поразки, проте підготували грунт для визвольної війни 1648-1654 рр.

При вивченні питання важливо розглянути два завдання Визвольної війни:

1) визволення України з-під панування шляхетської Речі Посполитої;

2) створення власної держави.

Головна причина Визвольної війни – боротьба українського народу за “права і вольності”, тобто за право користуватися землею як своєю власністю.

Розглядати відносини між українцями і поляками треба з позицій соціальних факторів. Отже український селянин поляка-пана не любив так само, як не любить раб свого деспота. Таке ж ставлення було у нього до будь-якого пана. У війську Б. Хмельницького знаходилися представники різних національностей, в тому числі і польської. Їх єднали інтереси визвольної боротьби.

Характеризуючи прогресивну роль козацтва, слід пам’ятати, що рядові козаки готові були захищати зі зброєю в руках те, що було дорогим простому народу. Колоніальна політика панської Польщі зачіпала і козацьку старшину, серед якої був значний прошарок дрібної шляхти та заможних селян. Всі вони зазнавали економічного, національного та релігійного тиску.

Визвольна війна прискорила визрівання етнічної самосвідомості українського народу, глибоке розуміння ним необхідності лише визволення від іноземного панування, а й розвитку всебічних зв’язків із сусідніми народами і передусім Росією.

Переходячи до другого питання треба уяснити, що коли в Україні був ліквідований польсько-шляхетський державний апарат, виникла українська козацька держава. Функції уряду виконувала генеральна старшина. Хоча формально ці завади вважалися виборними, фактично їх посідали особи, визначені гетьманом. Генеральна старшина мала цивільну й військову владу в Україні. На республіканських традиціях Запорозької Січі формувалась і державність в Україні в роки Визвольної війни. Старшина намагалася проводити власну політику. Гетьман Б. Хмельницький нерідко розв’язував державні справи самовладдя.

Козацька держава на визволеній території здійснювала свій суверенітет, налагоджувала господарство, займалась організацією війська, тримала в покорі народні маси. Зовнішньополітичний аспект діяльності держави полягав у тому, щоб довести визвольну війну до переможного кінця.

В результаті аграрної політики держави села стали “вільними” військовими, а селяни перетворилися на державних підданих Війська Запорозького. Вони рішуче підтримували Визвольну війну. Селяни стали головною силою визвольного руху.

За роки війни поліпшилося економічне становище козаків.

Визвольна війна завдала рішучого удару католицизму і уніатству, зміцнивши позиції православної церкви.

Таким чином, Визвольна війна прискорила формування козацької держави.

Переходячи до вивчення третього питання, треба зрозуміти, що рішення Переяславської ради не було випадковим, не було інтригою купки старшини чи наслідком підступних намірів Росії, а зумовлювалося необхідністю збереження автономії утвореної національної держави. Україна в той час не могла без допомоги Росії перемогти Польщу, яка була тісно зв’язана з Ватиканом та рядом Європейських держав. Війна проти Польщі, незважаючи на перегрупування суспільних сил і нову політичну ситуацію, тривала і в наступні роки. І все ж таки Україна увійшла до складу Російської держави, що сприяло успішній боротьбі російського і українського народів проти польсько-католицької, турецько-мусульманської та шведської агресії.

Питання, які студент повинен самостійно вивчити і висвітлити на співбесіді з викладачем:

1. Розкрити причини, характер та рушійні сили Визвольної війни українського народу 1648-1654 рр.

2. Скласти хронологічну таблицю найважливіших подій Визвольної війни 1648-1654. за схемою:

3. Розкрити зміст “Березневих статей” 1654 р. і дати оцінку їх в історичній літературі.

Розкрити зміст таких категорій і понять: барщина, оренда, маєтки, українська шляхта, антифеодальний рух, Визвольна війна.

Проблемне завдання:

Чим пояснюється прагнення об’єднатися саме з Росією та неминучість втрати Україною своєї автономії? Чи була альтернатива?

Підготувати реферати:

1. “Історична роль Б. Хмельницького в керівництві Визвольною війною українського народу”.

2. “Козацькі звичаї – складова частина устрою гетьманської держави”.