Ви­д-во ЛДУ БЖД 39 страница

Для досягнення цього потрібно:

● розвивати і удосконалювати недержавну інфраструктуру національної безпеки України;

● розвивати індустрію забезпечення безпеки недержавними суб'єктами (приватними охоронними та детективними агентствами) і підвищувати ефективність її функціонування;

● розвивати виробництво в Україні конкурентоспроможних засобів і систем забезпечення безпеки, розширювати участь недержавних структур у міжнародній кооперації виробників засобів та систем безпеки;

● - забезпечити державну підтримку недержавної системи національної безпеки України через делегування певних повноважень і широке її залучення до забезпечення національної безпеки;

● проводити на базі вищих навчальних закладів недержавної форми власності фундаментальні та прикладні дослідження у сфері забезпечення особистої та суспільної безпеки.

● Четверта складова національних інтересів України містить в собі захист самої недержавної системи національної безпеки. З цією метою необхідно:

● сформувати нормативно-правове поле функціонування недержавної системи національної безпеки України, яке має складати: Концепція національної безпеки України, Доктрина недержавного забезпечення національної безпеки, Закони України "Про приватну детективну діяльність", "Про охоронну діяльність", "Про служби безпеки суб'єктів господарювання", "Про недержавне забезпечення безпеки особи", "Про недержавне національної безпеки України", "Про основи внутрішньої та зовнішньої політики України" тощо;

● підвищити безпеку підприємств, установ та організацій, що не входять до системи органів державної влади;

● інтенсифікувати розвиток вітчизняного виробництва засобів безпеки і методів контролю за ефективністю їх діяльності;

● забезпечити захист відомостей, що становлять комерційну таємницю;

● розширювати міжнародне співробітництво недержавної системи національної безпеки України в сфері внутрішньої та зовнішньої безпеки.

9.1.2. Види джерел загроз і небезпек національній безпеці України

За своєю спрямованістю загрози національній безпеці, управління якими може здійснювати недержавна система забезпечення національної безпеки, поділяються на наступні види:

● загрози конституційним правам і свободам людини і громад я нина, індивідуальній, груповій та суспільній свідомості, духовному відродженню України;

● загрози недержавному забезпеченню державної політики національної безпеки України;

● загрози розвитку вітчизняної індустрії недержавного забезпечення національної безпеки, включаючи індустрію систем та засобів безпеки, забезпеченню потреб внутрішнього ринку в її продукції та виходу цієї продукції на світовий ринок, а також забезпеченню накопичення, збереження та ефективного використання вітчизняних ресурсів;

● загрози безпеці систем і засобів безпеки, як вже розгорнутих, так і таких, що створюються на території України.

Загрозами конституційним правам і свободам людини і громадянина, індивідуальній, груповій та суспільній свідомості, духовному відродженню України можуть бути:

● прийняття органами державної влади нормативно-правових актів, які утискають конституційні права і свободи громадян у сфері забезпечення особистої безпеки;

● створення монополій на забезпечення безпеки державними інституціями;

● протидія, у тому числі з боку кримінальних структур, реалізації громадянами своїх конституційних прав на забезпечення особистої безпеки;

● нераціональне, надмірне обмеження доступу громадських формувань до можливості забезпечення національної безпеки;

● протиправне застосування спеціальних засобів впливу на індивідуальну, групову та масову свідомість;

● невиконання державними і недержавними інституціями вимог чинного законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері управління національною безпекою України;

● дезорганізація і руйнування системи національної безпеки України;

● порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина у сфері забезпечення особистої та суспільної безпеки;

● витиснення українських підприємств, що займаються забезпеченням національної безпеки, із внутрішнього ринку безпеки і посилення залежності від зарубіжних підприємств, що надають послуги у даній сфері;

● девальвація духовних цінностей, пропаганда зразків масової культури, заснованих на культі насилля, на духовних і моральних цінностях, що суперечать цінностям, які прийняті в українському суспільстві;

● зниження духовного, морального, творчого та інтелектуального нотенціалу населення України, що істотно ускладнить підготовку фахівців, впровадження та використання новітніх технологій у галузі безпеки;

● маніпулювання недержавною системою національної безпеки України.

Загрозами недержавному забезпеченню державної політики національної безпеки України можуть бути:

● монополізація ринку безпеки України, його окремих секторів вітчизняними (державними і недержавними) та іноземними підприємствами, що надають послуги в системі забезпечення національної безпеки,

● блокування діяльності недержавних підприємств, що надають послуги в сфері забезпечення безпеки;

● низька ефективність управління недержавною системою внаслідок дефіциту кваліфікованих кадрів, відсутності системи підготовки та перепідготовки кадрів, формування та реалізації державної політики національної безпеки.

Загрозами розвитку вітчизняній індустрії недержавного забезпечення національної безпеки, включаючи індустрію систем та засобів безпеки, забезпеченню потреб внутрішнього ринку в її продукції та виходу цієї продукції на світовий ринок, а також забезпеченню накопичення, збереження та ефективного використання вітчизняних ресурсів можуть бути:

● протидія доступу до новітніх технологій у сфері безпеки, взаємовигідній і рівноправній участі українських підприємств державної та недержавної форм власності як усередині держави, так і у світовому розподілі послуг у сфері безпеки, а також утворення засад для посилення залежності недержавної системи у системі забезпечення національної безпеки;

● закупівля органами державної влади імпортних засобів та систем безпеки за наявності вітчизняних аналогів, які не поступаються за своїми характеристиками зарубіжним зразкам;

● витиснення із внутрішнього ринку безпеки підприємств недержавної форми власності;

● збільшення відтоку за кордон спеціалістів у сфері забезпечення безпеки.

Загрозами безпеці систем і засобів безпеки як вже розгорнутих, так і таких, що створюються на території України можуть бути:

● забезпечення національної безпеки із порушенням чинного законодавства, що регулює суспільні відносини в даній сфері;

● надання послуг із забезпечення безпеки, які не передбачені статутними документами;

● розроблення та застосування технологій безпеки, які порушують нормальне функціонування інших систем безпеки, у тому числі системи забезпечення національної безпеки;

● знищення, пошкодження або придушення систем забезпечення безпеки;

● компрометація недержавної системи національної безпеки та її окремих структурних елементів;

● розповсюдження дезінформації про мету і завдання, функціональне призначення та організаційну структуру недержавної системи національної безпеки;

● зрощування недержавної системи національної безпеки із кримінальними структурами або транснаціональними корпораціями, що не відповідає національним інтересам;

● витік інформації про конкретні заходи та перелік осіб, що забезпечують національну безпеку;

● впровадження до структур недержавної системи національної безпеки осіб, з метою впливу на їх діяльність, унеможливлення їх функціонування відповідно до функціонального призначення;

● використання несертифікованих вітчизняних і зарубіжних засобів та систем безпеки при створенні та розвитку української інфраструктури національної безпеки;

● несанкціонований доступ до інформації, яка міститься в банках І базах цих;

● порушення законних обмежень щодо методів і засобів забезпечення безпеки.

9.1.3. Джерела загроз національній безпеці України

Джерела загроз національній безпеці поділяються на внутрішні та зовнішні.

До зовнішніх джерел належать:

● діяльність іноземних політичних, економічних, військових розвідувальних, інформаційних, транснаціональних, і структур недержавної форми власності, що надають послуги у сфері безпеки, спрямована проти реалізації національних інтересів України або послаблення можливостей щодо їх реалізації;

● прагнення ряду країн до домінування та ущемлення національних інтересів України в світовому просторі, витиснення її із зовнішнього та внутрішнього ринку безпеки;

● загострення міжнародної конкуренції за володіння найсучаснішими технологіями і системами забезпечення безпеки;

● загострення енергетичних проблем;

● діяльність міжнародних терористських та інших екстремістських організацій;

● збільшення технологічного відриву розвинених країн світу і нарощування їх можливостей по протидії створенню конкурентоспроможних українських засобів і систем безпеки;

● діяльність космічних, повітряних, морських і наземних технічних і інших засобів (видів) розвідки іноземних держав;

● розроблення рядом країн стратегій війн малої інтенсивності у різних сферах життєдіяльності (інформаційних, технологічних, економічних тощо), які передбачають дестабілізацію державної та недержавної систем національної безпеки України, та її структурних елементів.

До внутрішніх джерел належать:

● критичний стан вітчизняних галузей виробництва;

● несприятлива криміногенна обстановка, яка супроводжується зрощуванням недержавних структур і кримінальних структур, отримання кримінальними структурами доступу до технологій протидії органам державної влади у їх викритті, посилення впливу організованої злочинності на життя суспільства, зрощування організованої злочинності та партійної номенклатури, зниження рівня захищеності законних інтересів осіб, суспільства та держави;

● утворення касти можновладців, котрі поставили себе вад законом;

● недостатня взаємодія державної та недержавної систем забезпечення національної безпеки з формування і реалізації єдиної державної політики національної безпеки України;

● недостатня розробленість нормативно-правової бази, яка регулює суспільні відносини у системі забезпечення національної безпеки, а також недостатня практика правозастосування;

● недостатня розвиненість недержавної складової системи забезпечення національної безпеки;

● нерозвиненість демократичного цивільного контролю за діяльністю системи національної безпеки України;

● недостатня економічна могутність держави;

● зниження ефективності системи освіти і виховання, недостатня кількість кваліфікованих кадрів у галузі забезпечення національної безпеки;

● відсутність фахової національної безпекознавчої освіти;

● недостатня активність підприємств недержавної форми власності, що надають послуги в системі забезпечення національної безпеки щодо інформування суспільства та держави про свою діяльність, формуванні відкритих інформаційних ресурсів і розвитку системи доступу до неї громадян;

● відставання України від розвинених країн за рівнем забезпеченості окремих структурних елементів національної безпеки.

9.1.4. Стан національної безпеки України та основні завдання недержавних суб'єктів з їх забезпечення

Останніми роками в Україні реалізований цілий комплекс заходів по удосконаленню забезпечення її національної безпеки: розпочато формування бази правового поля системи забезпечення національної безпеки, прийняті Закони України "Про державну таємницю", "Про розвідувальні органи України", "Про контррозвідувальну діяльність", "Про боротьбу з тероризмом", "Про Державну прикордонну службу", "Про основи національної безпеки України", ряд інших законів, розгорнута робота з формування механізмів їх реалізації, підготовці законопроектів, що регламентують суспільні відносини у системі забезпечення національної безпеки.

Здійснюється цілий комплекс заходів з забезпечення національної безпеки на підприємствах державної та недержавної форм власності.

Водночас моніторинг стану забезпеченості національної безпеки України дає змогу зробити висновок про те, що її рівень не у повному обсязі відповідає потребам і інтересам особи і суспільства. І це, передусім, пов'язано з несформованістю недержавного сектору забезпечення національної безпеки.

Сучасні умови соціально-економічного, Інформаційного та політичного розвитку країни викликають загострення протиріч між потребами особи у забезпеченні безпеки і можливостями держави на надання адекватних послуг.

Суперечливість і нерозвиненість правового регулювання суспільних відносин у системі забезпечення національної безпеки призводить до серйозних негативних наслідків. Так, недостатність нормативно-правового регулювання відносин у сфері реалізації конституційних прав і свобод громадян на забезпечення особистої безпеки в інтересах захисту конституційного ладу, моралі, здоров'я, прав і законних інтересів громадян, забезпечення обороноздатності країни і безпеки держави істотно ускладнюють підтримання належного балансу інтересів особи, суспільства та держави у системі забезпечення національної безпеки. Недосконале нормативно-правове регулювання відносин в системі забезпечення національної безпеки ускладнює формування на території України конкурентоспроможних українських підприємств недержавної форми власності, які б могли надавати якісні послуги із забезпечення особистої та суспільної безпеки.

Неможливість громадян забезпечити власну безпеку, монополія на надання цих послуг підприємствами державної форми власності викликають негативну реакцію української нації, а у ряді випадків призводить до дестабілізації соціальної обстановки у суспільстві.

Закріплені у Конституції України права громадян на безпеку, недоторканність життя, практично не мають достатнього правового, організаційного та технічного забезпечення.

Відсутня чіткість при проведенні державної політики національної безпеки, формуванні та розвитку недержавної складової системи забезпечення національної безпеки, інтеграції системи забезпечення національної безпеки на системи загальноєвропейської, міжнародної та глобальної безпеки, що створює умови для витиснення українських підприємств, які надають послуги у сфері забезпечення безпеки, із внутрішнього та світового ринку безпеки і деформації структури міжнародного ринку безпеки.

Недостатня державна підтримка діяльності підприємств недержавної форми власності, що надають послуги у сфері забезпечення безпеки як всередині держави, так і ззовні.

Серйозна шкода завдана кадровому потенціалу наукових і виробничих колективів, які функціонують у сфері створення засобів і систем забезпечення безпеки, внаслідок залишення цих колективів найбільш кваліфікованими спеціалістами.

Відставання вітчизняних технологій забезпечення безпеки змушує підприємства недержавної форм власності іти шляхом закупівлі імпортного обладнання, залучення іноземних фірм, через що посилюється присутність і залежність від зарубіжних підприємств, які надають послуги у сфері забезпечення безпеки.

У зв'язку з інтенсивним впровадженням зарубіжних технологій у сфері забезпечення безпеки особи і суспільства, а також широким застосуванням відкритих інформаційно-телекомунікаційних систем зросли загрози застосування різного виду хай-тек зброї: інформаційної, екологічної, психологічної проти інфраструктури системи забезпечення національної безпеки. Роботи по адекватній комплексній протидії цим загрозам ведуться при недостатній взаємодії державної та недержавної систем забезпечення національної безпеки. Спостерігається недостатнє залучення підприємств недержавної форми власності до розроблення засобів космічної розвідки і радіоелектронної боротьби, психотропної та психотронної зброї.

Ситуація, що склалася в системі забезпечення національної безпеки підприємствами недержавної форми власності, потребує нагального вирішення таких завдань, як:

● розроблення основних напрямів державної політики у системі забезпечення національної безпеки підприємствами недержавної форми власності, а також заходів і механізмів, пов'язаних із реалізацією даної політики;

● розвиток і удосконалення недержавної системи національної безпеки України, яка реалізує єдину державну політику національної безпеки, включаючи удосконалення форм, методів і засобів виявлення, оцінки та прогнозування джерел загроз і небезпек національній безпеці України, а також системи управління ними;

● розроблення та подання на розгляд компетентним державним органам цільових програм національної безпеки України;

● розроблення критеріїв і методів оцінки ефективності систем і засобів національної безпеки України, а також участь у сертифікації цих систем і засобів;

● удосконалення нормативної правової бази національної безпеки України, включаючи механізми реалізації прав громадян на забезпечення власної безпеки, форми і способи реалізації правових норм, що стосуються взаємодії недержавної системи національної безпеки і засобів масової інформації;

● встановлення відповідальності працівників недержавної системи національної безпеки за недотримання вимог законодавства у системі забезпечення національної безпеки;

● взаємодія з органами державної влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності;

● розвиток науково-практичних основ національної безпеки України з урахуванням сучасної кримінальної та соціально-економічної ситуації, реальності реалізації джерел загроз і небезпек національній безпеці;

● участь у розробленні та створенні механізмів формування та реалізації державної політики національної безпеки України;

● розроблення методів підвищення ефективності участі недержавної системи національної безпеки у формуванні державної політики національної безпеки;

● створення умов для забезпечення технологічної незалежності

● України у важливих сферах забезпечення безпеки, передусім особистої;

● розроблення сучасних методів і засобів захисту особи, суспільства та держави, забезпечення безпеки управлінських технологій, які застосовуються у системах управління екологічно небезпечними та економічно важливими підприємствами;

● розвиток і удосконалення недержавної системи захисту інформації та системи захисту комерційної таємниці;

● створення та розвиток сучасної захищеної основи управління недержавною системою забезпечення національної безпеки у мирний час, при надзвичайному стані та у військовий час;

● розширення взаємодії із міжнародними і зарубіжними підприємствами, що надають послуги в сфері забезпечення безпеки особи і суспільства;

● сприяння у забезпеченні умов для активного розвитку української інфраструктури безпеки, участі недержавної системи національної безпеки у процесах створення міжнародних і глобальних систем безпеки;

● створення єдиної системи фахової підготовки кадрів у сфері управління національною безпекою;

● участь у розробленні засобів космічної розвідки і радіоелектронної боротьби, психотропної та психотронної зброї.

9.2. Методи управління недержавною системою національної безпеки України

Методи управління недержавною системою національної безпеки України недержавною системою національної безпеки поділяються на правові, організаційно-технічні та економічні.

До правових методів національної безпеки України належить розроблення нормативно-правових актів, які регламентують суспільні відносини у системі забезпечення національної безпеки, і нормативних методичних документів з питань національної безпеки України. Найбільш важливими напрямами цієї діяльності є:

● внесення в установленому законом порядку проектів змін і доповнень у законодавство України, яке регулює відносини в системі забезпечення національної безпеки, з метою створення та удосконалення функціонування системи національної безпеки України, усунення внутрішніх протиріч у законодавстві, протиріч, пов'язаних із міжнародними угодами, до яких приєдналась Україна, а також з метою конкретизації правових норм, які встановлюють відповідальність за правопорушення у системі забезпечення національної безпеки України;

● законодавче розмежування повноважень між системами державного та недержавного забезпечення національної безпеки, визначення цілей, завдань, принципів і методів цієї діяльності, положень щодо координації та взаємодії;

● розроблення та прийняття нормативно-правових актів України, які встановлюють відповідальність юридичних і фізичних осіб за порушення чинного безпекознавчого законодавства України;

● уточнення статусу іноземних підприємств, що надають послуги у сфері забезпечення особистої та суспільної безпеки, а також інвесторів при залученні іноземних інвестицій для розвитку інфраструктури національної безпеки України;

● законодавче закріплення пріоритету розвитку вітчизняних засобів і систем безпеки;

● визначення статусу організацій, які надають послуги у сфері забезпечення особистої та суспільної безпеки, вироблення механізмів правового регулювання їх діяльності;

● створення нормативно-правової бази для формування в Україні недержавної системи національної безпеки та її регіональних структур.

Організаційно-технічними методами національної безпеки України є:

● створення та удосконалення системи національної безпеки України, яка складатиметься із державної та недержавної складових;

● сприяння у посиленні правозастосовної діяльності органами державної влади, включаючи широку участь у попередженні правопорушень у системі забезпечення національної безпеки, притягненні до відповідальності осіб, що вчинили злочини та інші правопорушення у цій сфері;

● розроблення, використання та удосконалення засобів і систем безпеки, методів контролю їх ефективності, підвищення надійності їх функціонування;

● виявлення джерел загроз і небезпек, що можуть дестабілізувати нормальне функціонування системи національної безпеки;

● участь у сертифікації засобів і систем безпеки, ліцензуванні діяльності, стандартизації способів і засобів у сфері забезпечення особистої та суспільної безпеки;

● контроль за діями персоналу у системах безпеки, підготовка кадрів з управління національною безпекою;

● формування системи моніторингу показників і характеристик національної безпеки України в найбільш важливих сферах життєдіяльності особи і суспільства.

Економічні методи управління недержавною системою національної безпеки України включають в себе:

● розроблення програм національної безпеки України і визначення порядку їх фінансування за рахунок недержавної системи національної безпеки;

● удосконалення системи фінансування робіт, пов'язаних із реалізацією правових і організаційно-технічних методів забезпечення національної безпеки, створення системи страхування ризиків фізичних і юридичних осіб.

9.3. Напрями управління недержавною системою національної безпеки України у різних сферах суспільного життя

Стан національної безпеки України відображає дієвість механізмів управління джерелами загроз і рівнями їх небезпек у різних сферах життя та діяльності українського суспільства та держави. Джерела загроз і небезпек національній безпеці та методи її забезпечення є спільними.

У кожній з них свої особливості, пов'язані зі специфікою суспільних відносин, об'єктів забезпечення безпеки, ступенем їх вразливості щодо джерел загроз і небезпек. У кожній сфері життєдіяльності особи і суспільства поряд із загальними методами національної безпеки України можуть бути застосовані приватні методи і форми, які визначені специфікою чинників, що впливають на стан національної безпеки України.

9.3.1. У сфері економіки

Управління недержавною системою національної безпеки України у сфері економіки відіграє ключове значення у системі забезпечення національної безпеки України.

Впливу джерел загроз і небезпек національній безпеці України у сфері економіки найбільш піддані:

● кредитно-фінансова система;

● автоматизовані системи, що забезпечують діяльність особи і суспільства у сфері економіки;

● системи бухгалтерського обліку підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності;

● система збирання, оброблення, збереження та передання фінансової, біржової, податкової, митної інформації та інформації про зовнішньоекономічну діяльність підприємств будь-якої форми власності.

Перехід до ринкових відносин в економіці викликав появу на внутрішньому українському ривку товарів і послуг численних вітчизняних і зарубіжних комерційних структур – виробників і споживачів засобів і систем забезпечення безпеки. Безконтрольна діяльність цих структур зі створення та налагодження діяльності систем безпеки створює реальну загрозу національній безпеці України в економічній сфері. Аналогічні загрози виникають при безконтрольному залученні іноземних фірм до створення подібних систем, оскільки при цьому виникають сприятливі умови для несанкціонованого доступу до конфіденційної економічної інформації та для контролю за процесами її передання та оброблення з боку іноземних спецслужб.

Критичний стан підприємств національних галузей промисловості, які розробляють і виробляють засоби та системи безпеки призводить до широкого використання відповідних імпортних засобів та систем, що утворює загрозу виникнення технологічної залежності України від іноземних держав.

Серйозним джерелом загрози для нормального функціонування економіки загалом являють комп'ютерні злочини, пов'язані із проникненням кримінальних елементів до комп'ютерних систем і мереж, банків та інших кредитних організацій.

Недостатність нормативної правової бази, яка визначає відповідальність недержавних господарюючих суб'єктів за недостовірність або укриття відомостей про їх комерційну діяльність, про споживчі властивості товарів та послуг, які вони виробляють та надають, про результати господарської діяльності, про інвестиції та таке інше, перешкоджає нормальному функціонування недержавних господарюючих суб'єктів. Водночас істотна економічна шкода може бути нанесена недержавним господарюючим суб'єктам внаслідок розголошення відомостей, які складають комерційну таємницю.

Основними заходами із національної безпеки України підприємствами недержавної форми власності у сфері економіки є:

● формування та розвиток внутрішнього ринку безпеки;

● сприяння в організації та здійсненні державного контролю за створенням і розвитком ринку безпеки;

● розроблення національних сертифікованих засобів і систем безпеки та впровадження їх у практику національної безпеки України;

● подання відповідно до чинного законодавства пропозицій з удосконалення нормативної правової бази, яка регулює відносини в сфері економіки;

● удосконалення методів відбору, підготовки та перепідготовки персоналу для роботи в системах безпеки державної та недержавної форм власності;

● випереджувальний розвиток наукоємних високотехнологічних виробництв в галузі безпеки;

● участь в захисті внутрішнього ринку від недобросовісного імпорту, продукції, яка може завдати шкоди національним виробникам, здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу;

● розвиток експортного потенціалу високотехнологічної продукції, поглиблення інтеграції у світову економічну систему та активізація участі в міжнародних економічних і фінансових організаціях.

9.3.2. У сфері внутрішньої політики

Найбільш важливими об'єктами недержавного управління національною безпекою у сфері внутрішньої політики є:

● конституційні права і свободи людини і громадянина;

● конституційний лад, національна злагода, стабільність державної влади, суверенітет і територіальна цілісність України.

● Найбільшу небезпеку в сфері внутрішньої політики становлять наступні загрози національній безпеці:

● посягання на конституційний лад і державний суверенітет України;

● порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні та за її межами;

● недостатнє правове регулювання відносин в області прав різних політичних сил на використання засобів масової інформації для пропаганди своїх ідей;

● розповсюдження дезінформації про діяльність недержавної системи національної безпеки, події, що відбуваються в країні та за її межами;

● наявність сепаратистських, реінтеграційних і іредентських тенденцій в окремих регіонах та в діяльності певних політичних сил в Україні;

● діяльність громадських об'єднань, спрямована на насильницьке повалення конституційного ладу і порушення територіальної цілісності України, розпалення соціальної, расової, національної та релігійної ворожнечі, розповсюдження цих ідей серед підприємств недержавної форми власності, що надають послуги в сфері забезпечення безпеки;