Ви­д-во ЛДУ БЖД 41 страница

До специфічних напрямів забезпечення національної безпеки в сфері екології належать:

● участь в межах повноважень у забезпеченні екологічної безпеки;

● впровадження у виробництво сучасних, екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій, підвищення ефективності використання природних ресурсів, забезпечення зменшення кількості відходів;

● поліпшення екологічного стану річок України, зокрема гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на річці Дніпро, та якості питної води;

● урахування екологічних вимог у процесі діяльності з забезпечення національної безпеки;

● організація підготовки та перепідготовки навчальними закладами недержавної форми власності фахівців у галузі забезпечення екологічної безпеки;

● підвищення контролю за суб'єктами недержавного забезпечення національної безпеки, які у своїй діяльності використовують біологічні матеріали;

● матеріально-технічне забезпечення переобладнання та будівлі новітніх високоефективних комплексів з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів;

● підвищення ефективності діяльності щодо запобігання виникнень надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків;

● недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів;

● реалізація заходів щодо пом'якшення негативного впливу глобальних екологічних проблем на стан екологічної безпеки України, розширення участі України у міжнародному співробітництві з цих питань;

● удосконалення системи збирання, оброблення, аналізу та поширення інформації про стан навколишнього природного середовища, об'єктів підвищеної небезпеки, джерел загроз і небезпек виникнення надзвичайних ситуацій екологічного, техногенного і природного характеру та їх наслідки;

● розроблення ефективної системи моніторингу об'єктів підвищеної небезпеки, порушення функціонування яких може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, та їх прогнозування;

● удосконалення системи інформування населення недержавними суб'єктами забезпечення безпеки про джерела загроз виникнення надзвичайних ситуацій, про умови їх виникнення та розвитку;

● підвищення надійності систем безпеки, які забезпечують нормальне функціонування державних і недержавних інституцій;

● прогнозування поведінки населення під впливом хибної або недостовірної інформації про можливі надзвичайні ситуації та відпрацювання заходів по наданню допомоги людей в умовах цих ситуацій;

● розроблення спеціальних заходів щодо захисту систем безпеки, які забезпечують управління екологічно небезпечними та економічно важливими виробництвами.

9.3.10. У сфері безпеки державного кордону

Необхідний рівень безпеки у прикордонній сфері є не тільки атрибутом державності, а й важливим чинником у добросусідських відносинах з іноземними державами, внеском у загальноєвропейську систему безпеки. Саме тому, прикордонна сфера має розглядатися як самостійна складова національної безпеки.

До основних джерел загроз і небезпек у сфері прикордонної безпеки можна віднести такі:

● посягання на недоторканність державного кордону та територіальну цілісність країни;

● незавершеність договірно-правового оформлення державного кордону;

● наявні та потенційні територіальні вимоги до України з боку іноземних держав;

● етнічна автономізація окремих прикордонних районів України;

● воєнно-політична нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлікти) в сусідніх державах;

● неадекватність можливостей органів охорони державного кордону, митних і інших органів, які здійснюють контроль ва кордові, характеру і ступеню загроз, що виникають, та невідповідність дій щодо їх локалізації.

Відповідно до основних заходів з забезпечення національної безпеки в прикордонній сфері належать:

● сприяння компетентним державним органам у забезпеченні надійного захисту й охорони державного кордону України, територіальної цілісності та її суверенних прав у виключній (морській) економічній зоні;

● участь у завершенні процесів делімітації та демаркації кордонів;

● проведення комплексних заходів щодо запобігання висуненню до України територіальних вимог з боку сусідніх держав, ефективного і вичерпного вирішення (деескалації) прикордонних інцидентів та конфліктів;

● розвиток регіональних економічних, гуманітарних і етнічних зв'язків із суміжними державами;

● участь в удосконаленні законодавства України в галузі прикордонного, митного, інших видів контролю на державному кордоні та його адаптація до законодавства Європейського Союзу;

● створення надійної системи соціального захисту осіб, які здійснюють сприяння компетентним державним органам щодо реалізації прикордонної та міграційної політики.

9.3.11. Міжнародне співробітництво недержавної системи національної безпеки у системі забезпечення національної безпеки України

Міжнародне співробітництво недержавної системи національної безпеки України – невід'ємна складова політичного, воєнного, економічного, культурного та інших видів взаємодії країн, які входять до світового співтовариства. Таке співробітництво має сприяти підвищенню рівня забезпечення міжнародної безпеки, як важливого чинника національної безпеки України.

Особливість міжнародного співробітництва недержавної системи національної безпеки у системі забезпечення національної безпеки України полягає у тому, що воно здійснюється в умовах загострення міжнародної конкуренції за володіння найдосконалішими засобами і системами безпеки, за домінування на ринках збуту, в умовах продовження намагань створення структури міжнародних відносин, заснованої на однобічних рішеннях ключових проблем світової політики, протидії закріпленню ролі України як одного з впливових центрів постбіполярного світу, посилення технологічного відриву розвинених країн світу і нарощування можливостей для створення нових видів зброї. Усе це може призвести до нового етапу розгортання гонки озброєнь передусім в інформаційній сфері, нарощування загрози агентурного і оперативно-технічного проникнення в Україну іноземних розвідок, у тому числі із використанням глобальної інфраструктури.

Основними напрямами міжнародного співробітництва недержавної системи національної безпеки України в управлінні національною безпекою є:

● заборона розроблення, розповсюдження та застосування інформаційної зброї, радіоелектронної, психотропної та психотропної зброї;

● забезпечення безпеки міжнародного обміну, у тому числі збереженню інформації про ц передачу по національних телекомунікаційних каналах і каналах зв'язку;

● координація діяльності недержавних структур, що надають послуги в сфері забезпечення безпеки.

При здійсненні міжнародного співробітництва недержавною системою національної безпеки України особлива увага має приділятися проблемам взаємодії недержавних структур безпеки країн-учасниць ГУАМ, Співдружності Незалежних Держав.

Для здійснення цього співробітництва за зазначеними основними напрямами необхідно забезпечити активну участь недержавної системи національної безпеки України в усіх міжнародних організаціях, які здійснюють цю діяльність у системі забезпечення національної безпеки, у тому числі у сфері стандартизації та сертифікації засобів і систем безпеки.

9.4. Політика національної безпеки України недержавними суб'єктами і першочергові заходи з її реалізації

9.4.1. Основні положення політики національної безпеки України

Політика національної безпеки України визначає основні напрями діяльності недержавних суб'єктів у цій області, порядок закріплення їх обов'язків щодо захисту національних інтересів України у рамках напрямів їх діяльності та базується на дотриманні балансу інтересів особи, суспільства та держави.

Діяльність недержавної системи національної безпеки базується на таких принципах:

● дотримання Конституції України, законодавства України загальновизнаних принципів і норм міжнародного права при здійсненні діяльності із національної безпеки України;

● відкритість у реалізації функцій недержавних суб'єктів, яка передбачає інформування суспільства про свою діяльність з урахуванням обмежень, встановлених законодавством України;

● правова рівність усіх учасників процесу забезпечення національної безпеки поза залежністю від їх політичного, соціального і економічного статусу;

● пріоритетний розвиток вітчизняних сучасних технологій та систем безпеки.

Держава у процесі реалізації своїх функцій з забезпечення національної безпеки:

● здійснює моніторинг (об'єктивний та всебічний аналіз і прогнозування, спостереження та оцінку) джерел загроз і небезпек націонал ь вій безпеці України, розробляє заходи з урахуванням недержавних суб'єктів з їх забезпечення;

● організує роботу недержавної системи національної безпеки з реалізації комплексу заходів, спрямованих на попередження, виявлення та нейтралізацію, організацію процесу управління джерелами загроз і рівнями їх небезпек національній безпеці України;

● підтримує діяльність недержавної системи національної безпеки, спрямовану на здійснення даної діяльності;

● здійснює контроль за розробленням, створенням, розвитком, використанням, експортом та імпортом технологій, засобів та систем безпеки через їх сертифікацію та ліцензійну діяльність;

● проводить необхідну протекціоністську політику щодо виробників технологій, засобів і систем безпеки на території України та за її межами і вживає заходів щодо захисту внутрішнього ривку від проникнення на нього неякісних продуктів у сфері безпеки;

● сприяє наданню недержавним суб'єктам доступу до світових ресурсів забезпечення безпеки;

● формулює і реалізує державну політику національної безпеки України;

● організовує розроблення державної програми національної безпеки України, яка об'єднує зусилля державних і недержавних організацій у цій області.

Удосконалення правових механізмів регулювання суспільних відносин, які виникають в процесі забезпечення національної безпеки, є пріоритетним напрямом державної політики національної безпеки України.

Це передбачає:

● оцінку ефективності застосування чинних законодавчих і інших нормативних правових актів у системі забезпечення національної безпеки та відпрацювання механізмів їх удосконалення;

● створення організаційно-правових механізмів забезпечення національної безпеки;

● визначення правового статусу всіх суб'єктів забезпечення національної безпеки, встановлення їх відповідальності за дотримання законодавства України в даній сфері;

● створення системи відбору та аналізу цих про джерела загроз і небезпек національній безпеці України, а також наслідків їх здійснення;

● сприяння в удосконаленні системи підготовки кадрів навчальними закладами недержавної форми власності, які залучаються до національної безпеки України.

Нормативно-правове національної безпеки України має базуватися, передусім, на дотриманні принципів законності, балансу інтересів особи, суспільства та держави в системі забезпечення національної безпеки.

Дотримання принципу законності потребує від недержавних суб'єктів забезпечення національної безпеки при вирішенні виникаючих питань беззастережно дотримуватись чинного законодавства, що регулює суспільні відносини у даній сфері.

Дотримання принципі/ балансу інтересів громадян.суспільства та держави у системі забезпечення національної безпеки передбачає законодавче закріплення пріоритету цих інтересів у різних сферах життєдіяльності, а також використання форм цивільного контролю за діяльністю як державних, так і недержавних суб'єктів забезпечення національної безпеки. Реалізація гарантій конституційних прав і свобод людини і громадянина, що стосуються діяльності у системі забезпечення національної безпеки України, є важливим завданням держави у системі забезпечення національної безпеки.

Держава всіляко підтримує функціонування недержавної системи національної безпеки і сприяє її ефективній роботі.

9.4.2. Першочергові заходи з реалізації недержавними суб'єктами політики національної безпеки України

Першочерговими заходами з реалізації недержавними суб'єктами політики національної безпеки України є:

● розроблення та сприяння у впровадженні механізмів реалізації правових норм, які реалізують відносини у системі забезпечення національної безпеки, а також підготовка пакету нормативно-правового пізнання національної безпеки України;

● розроблення та сприяння у реалізації механізмів підвищення ефективності управління недержавною системою забезпечення національної безпеки;

● надання допомоги у прийнятті і реалізації державних програм, які передбачають формування загальнодоступних архівів ресурсів недержавних суб'єктів забезпечення національної безпеки, підвищення правової культури і комп'ютерної грамотності громадян, розвиток інфраструктури єдиного простору безпеки України, системне управління джерелами загроз і рівнями їх небезпек, створення безпечних технологій для систем, які використовуються у процесі реалізації життєво важливих функцій суспільства та держави, вжиття заходів щодо забезпечення технологічної незалежності країни в галузі створення та експлуатації систем безпеки;

● розвиток системи підготовки кадрів, які використовуються в галузі національної безпеки України;

● гармонізація вітчизняних стандартів у галузі національної безпеки України.

9.5. Структура недержавної системи національної безпеки України

Оскільки структура системи обумовлена завданнями та функціями, розглянемо завдання недержавної системи національної безпеки, її функції та окреслимо організаційну структуру системи забезпечення національної безпеки.

9.5.1. Завдання недержавної системи національної безпеки

Виділяють наступні основні завдання недержавної системи національної безпеки.

На макрорівні до них можна включати:

● здійснення керівництва діяльністю громадських структур, організація взаємодії між ними і ДСБ з метою ефективного функціонування цілісної системи забезпечення національної безпеки, як найбільш діючого механізму забезпечення національних інтересів;

● проведення моніторингу джерел загроз і небезпек, виявлення безпеко-генних джерел, здійснення превентивного впливу на них з метою недопущення їхньої ескалації;

● вироблення механізму управління джерелами загроз і рівнями їх небезпек;

● здійснення цілого комплексу заходів, що забезпечують національну безпеку: інформаційно-аналітичне, правове, матеріально-технічне, психологічне, ідеологічне, організаційне забезпечення;

● здійснення цивільного контролю за діяльністю державної та недержавної систем безпеки;

● здійснення конкретних заходів реагування на джерела загроз і небезпек особі, суспільству, державі;

● формування суспільної думки громадян, об'єднання суспільства на основі національної ідеї;

● формування механізму стримувань та противаг у сфері безпеки, що може знайти своє відображення у функціонуванні узгоджувальних рад;

● впровадження ідеології безпеки, розвиток творчого ставлення громадян до процесів безпеко творення;

● широке залучення громадян у сферу безпеки;

● формування системи недержавної освіти у сфері безпеки. На мікрорівні до них належать:

● організація захисту законних інтересів підприємців із державними інституціями, крупними банківськими, фінансово-кредитними та іншими комерційними підприємствами і організаціями, компаніями;

● консультування та сприяння підприємцям у протидії правовими заходами перевищенню посадових повноважень посадовими особами;

● юридична підтримка і консультування, ведення судових розглядів і господарських справ;

● інформування уповноважених державних органів і громадськості про порушення прав суб'єктів господарської діяльності;

● надання усіх видів охоронних і детективних послуг відповідно до чинного законодавства;

● надання допомоги у підборі та вивченні осіб, які приймаються на роботу;

● організація надання послуг з забезпечення системної безпеки;

● консультування підприємців з питань забезпечення безпеки на усіх етапах цього процесу, юридична та інформаційно-аналітична підтримка;

● сприяння у вивченні ділової надійності та фінансової самостійності партнерів, у правильному оформленні угод, супроводження контрактів;

● сприяння в організації незалежної експертизи якості товарів, продукції, послуг, що надаються;

● проведення маркетингових досліджень, фінансового аналізу, підготовка та здійснення інвестиційних проектів, сприяння у пошуку інвесторів і реалізації проектів, забезпечення їх безпеки;

● встановлення контактів і зв'язків із суб'єктами підприємництва;

● формування суспільної думки у ЗМІ, проведення виставочних і рекламних кампаній;

● участь у роботі по веденню реєстру надійних партнерів;

● організація, проведення навчально-практичної та консультаційної діяльності в галузі безпеки;

● організація проведення тендерів у сфері надання послуг з безпеки;

● захист законних прав та інтересів, у тому числі матеріальних суб'єкта і його співробітників;

● збір, аналіз, оцінка і прогнозування цих, що характеризують стан зсередини та ззовні об'єкта безпеки;

● вивчення партнерів, клієнтів і конкурентів;

● своєчасне виявлення можливих прагнень до об'єкта безпеки і його співробітників з боку джерел зовнішніх джерел загроз і небезпек безпеці;

● недопущення проникнення на об'єкт безпеки структур промислового шпіонажу" організованої злочинності та окремих громадян з протиправними намірами;

● протидія технічному проникненню на об'єкт із наміром вчинити злочин;

● виявлення, попередження та припинення можливої протиправної або іншої негативної діяльності співробітників об'єкта безпеки на шкоду його безпеці;

● захист співробітників об'єкта безпеки від насильницьких та майнових посягань;

● збереження матеріальних цінностей і відомостей, які складають комерційну таємницю об'єкта;

● добування необхідної інформації для вироблення стратегічних і тактичних рішень, пов'язаних із управлінням діяльністю об'єкта;

● фізична і технічна охорона будівель, споруд, території та транспортних засобів, які належать об'єкту;

● ведення активної антиконкурентної діяльності;

● контроль над ефективністю функціонування системи безпеки.

9.5.2. Основні функції недержавної системи національної безпеки України

Недержавна система забезпечення національної безпеки призначена для реалізації державної політики в системі забезпечення національної безпеки.

Відповідно до окреслених вище завдань, основними функціями недержавної системи національної безпеки є:

● розроблення нормативної правової бази відповідно до чинного законодавства в галузі забезпечення національної безпека України;

● створення умов для реалізації прав громадян і громадських об'єднань на дозволену законом діяльність у системі забезпечення національної безпеки;

● підтримання балансу між потребами, інтересами та цінностями осіб, суспільства та держави у системі забезпечення національної безпеки;

● моніторинг стану національної безпеки України, виявлення джерел внутрішніх і зовнішніх джерел загроз і небезпек національній безпеці та їх аналіз, визначення та вжиття заходів щодо управління ними;

● координація діяльності усіх суб'єктів недержавного національної безпеки України;

● взаємодія з державними суб'єктами забезпечення національними безпеки України;

● контроль діяльності недержавних суб'єктів національної безпеки України;

● попередження та виявлення згідно з чинним законодавством правопорушень, що посягають на національну безпеку України;

● розвиток вітчизняної інфраструктури забезпечення національної безпеки, а також індустрії засобів, технологій та систем безпеки, підвищення їх конкурентоздатності на внутрішньому та зовнішньому ринках;

● організація розроблення регіональних і державних програм забезпечення національної безпеки і координація діяльності недержавних суб'єктів по їх реалізації;

● реалізація проведення недержавними суб'єктами єдиної політики національної безпеки;

● організація і проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень в галузі національної безпеки України;

● захист і сприяння у захисті державних ресурсів у державних і недержавних інституціях;

● забезпечення контролю за створенням і використанням засобів захисту через сприяння та ліцензуванні діяльності у даній сфері та сприянні у сертифікації засобів, технологій і систем захисту;

● удосконалення та розвиток єдиної системи підготовки кадрів, які використовуються у сфері управління національною безпекою України;

● удосконалення міжнародного співробітництва у системі забезпечення національної безпеки, представлення національних інтересів України у відповідних міжнародних організаціях.

Компетенція недержавних суб'єктів забезпечення національної безпеки, які входять до недержавної системи національної безпеки, визначаються Законом України "Про недержавне національної безпеки України", а також іншими нормативними правовими актами України.

9.5.3. Структура недержавної системи національної безпеки

Проблема формування недержавної системи національної безпеки ще не стала об'єктом спеціальних досліджень в Україні. Наразі можна констатувати тільки про поодинокі спроби деяких дослідників та авторці розглядати окремі її аспекти. Тому доцільним буде звернутись до тих напрацювань, які вже існують в інших країнах, зокрема в Росії. У якості суб'єктів недержавної системи національної безпеки російські дослідники виділяють:

● органи місцевого самоврядування;

● недержавний нотаріат;

● адвокатура;

● недержавні

● охоронні служби та детективні агентства;

● громадські об'єднання та окремих громадян.

Водночас, на нашу думку, даний перелік може мати дещо інший вигляд і складатися із таких компонентів недержавної системи національної безпеки:

● український народ;

● органи місцевого самоврядування;

● органи самоорганізації населення;

● об'єднання громадян;

● професійні спілки;

● приватний нотаріат;

● адвокатура;

● приватні детективні та охоронні агентства.

Отже, проаналізуємо більш детально зміст діяльності кожного з цих компонентів.

Громадяни України, український народ

Необхідно зазначити, що основним суб'єктом недержавної системи національної безпеки є громадяни. Без їх активної участі у розбудові незалежної держави, без їх відданості Україні, свідомому та патріотичному служінню ідеалам української нації функціонування надійної системи національної безпеки є неможливим. Отже безпека нації починається з безпеки конкретної особи, але левова частка уваги має бути зосереджена на усвідомленні кожного громадянина необхідності активної та безпосередньої участі у забезпеченні безпеки. Тільки такий підхід перетворить громадян із пасивних спостерігачів на активних учасників, надасть можливості найповнішій реалізації права громадян на життя та здоров'я. Отже, забезпечення національної безпеки стає справою не тільки державних інституцій і громадських формувань, а й конкретного громадянина.

Безпосередньо даний процес регулюється Законом України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону". Згідно зі ст. 1 цього закону громадяни України відповідно до Конституції України мають право створювати в установленому цим Законом порядку громадські об'єднання для участі в охороні громадського порядку і державного кордону, сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, Прикордонним військам України та органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров'я громадян, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.

Відповідно до ст. З цього закону громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону створюються та діють у взаємодії з правоохоронними органами, Прикордонними військами України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Координацію діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону здійснюють відповідно місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Повсякденна (оперативна) діяльність таких формувань організовується, спрямовується та контролюється відповідними органами внутрішніх справ, підрозділами Прикордонних військ України.

Відповідно до ст. 9 Закону основними завданнями громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону є:

1) у сфері охорони громадського порядку:

● надання допомоги органам внутрішніх справ у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративних проступків і злочинів;

● інформування органів і підрозділів внутрішніх справ про вчинені або ті, що готуються, злочини, місця концентрації злочинних угруповань;

● сприяння органам внутрішніх справ у виявленні та розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань;

● участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх;

2) у сфері охорони державного кордону:

● надання допомоги підрозділам Прикордонних військ України у виявленні та затриманні осіб, які порушили або намагаються порушити державний кордон, чи провадять іншу протиправну діяльність на кордоні;

● сприяння військовослужбовцям Прикордонних військ України в охороні державного кордону, виключної (морської) економічної зони України, а також здійснення контролю за дотриманням режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, проведення разом з ними пропуску громадян до місць відпочинку і роботи;

● надання допомоги підрозділам Прикордонних військ України у виявленні умов та причин, які можуть призвести до злочинної діяльності на кордоні, і вжиття заходів до їх усунення;

● участь у спостереженні за місцями роботи і відпочинку поблизу кордону та за прикордонними інженерними спорудами;

● участь у заходах Прикордонних військ України з профілактики порушень або спроб порушення державного кордону і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, незаконного переміщення через державний кордон вантажів, предметів, матеріалів та іншого майна;

3) у разі виникнення надзвичайних ситуацій:

● надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень;

● участь у рятуванні людей і майна, підтриманні громадського порядку у разі стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.

Характерною рисою цього закону є те, що у ньому безпосередньо у ст. З наголошується на тому, що громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону не мають права займатися підприємницькою або іншою діяльністю з метою одержання прибутку. На нашу думку, дана обставина значно звужує потенціал і можливості застосування громадських формувань при забезпеченні національної безпеки. І, передусім, така обережність законодавця пов'язана із відсутністю оновленої концепції національної безпеки України, в якій знайшли б адекватне відображення положення щодо потреби формування недержавної системи національної безпеки, що надало б поштовху для подальшої законотворчої роботи з упорядкування діяльності кожного суб'єкта недержавної підсистеми національної безпеки. Поки в нашій країні не визначена ця система, більше цього, заборонено брати участь на договірній основі у охороні громадського порядку, що є одним з елементів забезпечення національної безпеки, говорити про ефективність діяльності недержавної підсистеми не доводиться.

Водночас позитивним і важливим є закріплення у даному Законі положення щодо обов'язку з боку місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та правоохоронних органи надавати всіляку допомогу та підтримку у створенні громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону (ст. 4). А ретельний аналіз основних завдань, наведених вище, дає усі підстави говорити про стійку взаємодію державних і недержавних інституцій у системі забезпечення національної безпеки, що у більш загальному плані ще раз підтверджує взаємопотребу і взаємодоповнюваність державної та недержавної підсистем забезпечення національно безпеки.

Органи місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування створюють необхідні умови для нормальної життєдіяльності громадян, реалізують гнучку систему управління, адаптовану до місцевих особливостей і умов безпеки, сприяють розвитку ініціативи та самостійності у громадян.