Ви­д-во ЛДУ БЖД 40 страница

● можливість виникнення конфліктів у сфері міжетнічних і міжконфесійних відносин, радикалізації та проявів екстремізму в діяльності деяких об'єднань національних меншин і релігійних громад;

● недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції України і виконання законів України;

● несформованість вітчизняної політичної еліти, її суперечливі геополітичні, економічні та інші орієнтації.

● Основними заходами національної безпеки України у сфері внутрішньої політики є:

● запобігання та сприяння органам державної влади відповідно до законодавства у відверненні посягань на її державний суверенітет і територіальну цілісність;

● створення дійових механізмів захисту прав громадян України незалежно від місця перебування;

● створення системи протидії монополізації вітчизни ними і зарубіжними структурами складових інфраструктури національної безпеки, включаючи ринок безпеки і засоби її забезпечення;

● активізація контрпропагандистської роботи, спрямованої на формування позитивного іміджу недержавної системи національної безпеки, попередження негативних наслідків розповсюдження дезінформації про внутрішню політику України;

● участь у забезпеченні неухильного додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист конституційного устрою, вдосконалення системи політичної влади;

● забезпечення міжконфесійної стабільності та запобігання конфліктним загостренням на релігійній основі, недопущення протистояння різних церков, у тому числі щодо розподілу сфер впливу на території України;

● сприяння у створенні дійових, у тому числі судових, механізмів захисту конституційних прав людини і основних свобод.

9.3.3. У сфері зовнішньої політики

До найбільш важливих об'єктів недержавного управління національною безпекою України в сфері зовнішньої політики вилежать:

● ресурси підприємств будь-якої форми власності, які реалізують зовнішню політику України, українських представництв і організацій за кордоном, представництв України при міжнародних організаціях;

● ресурси підприємств державної та недержавної форм власності, які реалізують зовнішню політику України на її території;

● блокування діяльності українських підприємств, що надають послуги у сфері забезпечення особистої та суспільної безпеки.

Серед зовнішніх джерел загроз і небезпек національній безпеці України у сфері зовнішньої політики найбільшу небезпеку становлять:

● вплив іноземних економічних, політичних і інформаційних структур на розроблення та реалізацію стратегії зовнішньої політики України;

● розповсюдження за кордоном дезінформації про зовнішню політику України;

● порушення прав українських громадян і юридичних осіб за кордоном;

● посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність, територіальні претензії з боку інших держав;

● спроби втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;

● воєнно-політична нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлікти) в різних регіонах світу, насамперед поблизу кордонів України

● спроби доступу та чинення впливу на інфраструктуру національної безпеки, українських представництв за кордоном, представництв України при міжнародних організаціях.

Серед внутрішніх загроз національній безпеці України у сфері зовнішньої політики найбільшу небезпеку становлять:

● порушення встановленого порядку збирання, оброблення, збереження та передачі інформації у структурах недержавної форми власності, які реалізують або сприяють у реалізації органами державної влади зовнішньої політики;

● інформаційно-пропагандистська діяльність політичних сил, громадських об'єднань, засобів масової інформації та окремих громадян, яка викривлює стратегію і політику зовнішньої політичної діяльності України;

● недостатня інформованість населення про зовнішньополітичну діяльність України.

Основними заходами із національної безпеки України у сфері зовнішньої політики є:

● участь у розробленні основних напрямів державної політики в сфері удосконалення системного забезпечення зовнішньополітичного курсу України;

● розроблення та реалізація відповідно до чинного законодавства комплексу заходів щодо посилення безпеки інфраструктури недержавної системи національної безпеки, які сприяють у реалізації зовнішньої політики України, українських представництв і організацій за кордоном, представництв України при міжнародних організаціях;

● створення українським представництвам і організаціям за кордоном умови для роботи з нейтралізації можливих джерел загроз і небезпек зовнішній політиці України;

● запобігання та сприяння органам державної влади відповідно до законодавства у відверненні посягань на її державний суверенітет і територіальну цілісність з боку інших держав;

● удосконалення системного забезпечення по протидії порушення прав і свобод українських громадян та юридичних осіб, які перебувають за кордоном;

● сприяння усуненню конфліктів, насамперед у регіонах, що межують з Україною;

● удосконалення системного забезпечення суб'єктів України з питань зовнішньої політичної діяльності, що входять до їх компетенції.

9.3.4. В інформаційній сфері

До числа джерел загроз і небезпек інформаційній безпеці можна відвести наступні;

● прагнення ряду країн до домінування у світовому інформаційному просторі;

● витиснення України із зовнішнього та внутрішнього інформаційного ринку;

● розроблення рядом держав концепцій інформаційних війн, які передбачають створення засобів небезпечною впливу на інформаційні сфери інших країн;

● порушення нормального функціонування інформаційних і телекомунікаційних систем, а також збереження інформаційних ресурсів, отримання несанкціонованого доступу до них;

● монополізація інформаційної сфери.

Основним заходами із забезпечення національної безпеки у сфері інформації є:

● використання інформаційно-аналітичних підрозділів підприємств недержавної форми власності з метою своєчасного виявлення загроз та визначення їх джерел;

● удосконалення та захист вітчизняної інформаційної інфраструктури, сприяння в інтеграції України до світового інформаційного простору;

● розроблення механізмів протидії інформаційним війнам, моделей превентивного інформаційного впливу, захисту енерго-інфор-маційного середовища;

● створення системи протидії спробам маніпулювання суспільною свідомістю, в тому числі за допомогою засобів масової інформації та мережі Лнтернет";

● створення системи протидії засобам радіоелектронної, психотропної та психотропної зброї;

● сприяння розвитку україномовних видавництв та засобів масової інформації;

● реалізація конституційного права громадян на свободу слова, доступу до інформації, недопущення неправомірного втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність засобів масової інформації, дискримінації в інформаційній сфері і переслідування журналістів за політичні позиції;

● вжиття комплексних заходів щодо захисту національного інформаційного простору та протидії монополізації інформаційної сфери України.

9.3.5. У соціальній та гуманітарній сферах

До числа джерел загроз і небезпек національній безпеці в соціальній та гуманітарній сферах належать:

● низький рівень життя та соціальної захищеності значних верств населення, негативні тенденції щодо зростання кількості громадян працездатного віку, не зайнятих суспільно корисною діяльністю;

● недостатність умов для формування середнього класу;

● зростання майнового розшарування населення, бідність значної його частини;

● падіння рівня здоров'я населення, незадовільний стан системи його охорони;

● зменшення чисельності населення та його природного приросту;

● бездоглядність, безпритульність, бродяжництво дітей і підлітків;

● тенденції моральної та духовної деградації в суспільстві;

● відплив із країни кваліфікованої робочої сили;

● переважання особистих, корпоративних чи регіональних інтересів над національними, зниження патріотизму;

● недостатня духовна, етична і моральна свідомість у керівників підприємств недержавної форми власності;

● істотне зниження освіченості нації, якості освіти та доступності її здобуття всіма прошарками суспільства.

Основним заходами із забезпечення управління національною безпекою в соціальній та гуманітарній сферах є:

● підвищення рівня соціальної захищеності шляхом реального підвищення життєвого рівня населення, створення робочих місць із надання послуг у сфері безпеки, зміцнення моральних засад суспільства;

● сприяння державним органам у формуванні середнього класу, через широке залучення недержавної складової до участі у системі забезпечення національної безпеки, а також наданні соціальних гарантій особам, що беруть участь у цій діяльності;

● створення механізмів для подолання чинників надмірного соціального розшарування;

● розроблення оздоровчих програм і удосконалення системи охорони здоров'я шляхом впровадження новітніх технологій в галузі медицини;

● проведення пропаганди за здоровий спосіб життя, формування іміджу дружньої родини, яка б складалася з 4-5 дітей, організація недержавної підтримки багатодітних сімей, включаючи матеріальне прогресивне заохочення за народження кожної наступної дитини, збільшення за терміном декретних відпусток, надання пільгових кредитів сім'ям, що мають двох і більше дітей тощо;

● організація та сприяння державним органам у ліквідації безпритульності та бродяжництва серед дітей та підлітків через організацію закладів освіти та виховання, надання пільгових умов до вступу у навчальні заклади зі спеціальностей в галузі безпеки;

● створення ефективної системи соціального захисту людини, охорони та відновлення її фізичного, морального і духовного здоров'я;

● створення достатніх умов для роботи кваліфікованих фахівців у галузі безпеки з метою зменшення їх відпливу у зарубіжні країни;

● підвищення патріотизму, утвердження гуманізму та інших загальнолюдських цінностей, поваги до історичної спадщини та традицій українського народу, високої культури стосунків між людьми, любові до природи, відданості служінням національним інтересам, забезпечення пріоритету національних інтересів над особистими, корпоративними чи регіональними інтересами;

● підвищення духовної, етичної та моральної свідомості керівників підприємств недержавної форми власності;

● стимулювання розвитку та забезпечення всебічного захисту освітнього та культурного потенціалу країни.

9.3.6. У сфері науки і техніки

Найбільш важливими об'єктами недержавного управління національною безпекою України у сфері науки і техніки є:

● результати фундаментальних, пошукових і прикладних наукових досліджень, потенційно важливі для науково-технічного, технологічного і соціально-економічного розвитку країни, включаючи відомості, втрата яких може завдати шкоди національним інтересам України;

● відкриття, незапатентовані технології, промислові зразки, корисні моделі й експериментальне обладнання;

● науково-технічні кадри та система їх підготовки та перепідготовки;

● системи управління безпекою складних об'єктів.

До числа основних зовнішніх джерел загроз і небезпек національній безпеці у сфері науки і техніки необхідно віднести:

● прагнення розвинених країн отримати протиправний доступ до науково-технічних ресурсів України для використання отриманих українськими вченими результатів у власних інтересах;

● створення пільгових умов на українському ринку для іноземної науково-технічної продукції у сфері безпеки й одночасне прагнення розвинених країн обмежити розвиток науково-технічного потенціалу України (скупка передових підприємств, що виробляють засоби і системи безпеки з наступним їх перепрофілюванням, збереження експортно-імпортних обмежень і т. ін.);

● активізацію діяльності іноземних державних і комерційних підприємств, установ та організацій в сфері промислового шпіонажу із залученням до неї розвідувальних і інших спеціальних служб.

До числа внутрішніх загроз національній безпеці України в сфері науки і техніки необхідно віднести:

● складну економічну ситуацію в країні, яка веде до зниження фінансування науково-технічної діяльності, тимчасовому падінню престижу науково-технічної сфери, відпливу за кордон передових ідей і технологій;

● нездатність підприємств недержавної форми власності виробляти на базі новітніх досягнень у сфері мікроелектроніки та передових технологій конкурентоспроможну наукомістку продукцію, яка дає змогу забезпечити достатній рівень технологічної незалежності України від зарубіжних країн, що призводить до вимушеного широкого використання імпортних аналогів при формування інфраструктури системи національної безпеки України;

● серйозні проблеми в галузі патентного захисту результатів науково-технічної діяльності українських вчених;

● відсутність ефективного механізму захисту прав інтелектуальної власності та цивілізованого трансферу технологій, недостатній рівень кадрового забезпечення у сфері охорони інтелектуальної власності на підприємствах недержавної форми власності;

● відплив інтелектуального та наукового потенціалу за межі України;

● широке застосування застарілих технологій, виробничих фондів, що знаходяться в критичному стані;

● зниження рівня підготовки висококваліфікованих наукових та інженерно-технічних кадрів.

Найбільш конструктивних шляхом управління джерелами загроз і рівнями їх небезпек в сфері науки і техніки є шлях удосконалення законодавства України, яке регулює відносини у даній сфері, і механізмів їх реалізації. З цією метою держава має сприяти недержавним інституціям у створенні системи моніторингу шкоди від реалізації джерел загроз і небезпек найбільш важливим об'єктам національної безпеки України в сфері науки і техніки, включаючи громадські наукові ради і організації незалежної експертизи, які виробляють рекомендації для сукупної системи національної безпеки України щодо управління джерелами загроз і рівнями їх небезпек у даній сфері, попередженню протиправного або неефективного використання інтелектуального потенціалу України.

Отже, до основних напрямів забезпечення національної безпеки в даній сфері можна також віднести:

● збільшення фінансування науково-технічної діяльності, вжиття заходів щодо підвищення престижу науково-технічної сфери, створення механізму унеможливлення відпливу за кордон передових ідей і технологій;

● поетапне збільшення обсягів видатків на розвиток освіти, науки і техніки, створення умов для залучення в науково-технічну сферу додаткових асигнувань з метою вироблення конкурентоспроможної наукомісткої продукції;

● забезпечення реалізації прав інтелектуальної власності;

● створення умов для зменшення відпливу інтелектуального та наукового потенціалу з України;

● недопущення монополізму у сфері використання конкурентоспроможної науково-технологічної продукції, необхідної для забезпечення потреб суспільства та держави;

● застосування новітніх технологій при забезпечення національної безпеки;

● реалізація прогресивних освітніх програм підготовки і підвищення кваліфікації кадрів з новітніх науково-технічних напрямів.

9.3.7. У сфері духовного життя

Національної безпеки України у сфері духовного життя має на меті захист конституційних прав і свобод людини і громадянина, пов'язаних із розвитком і формуванням поведінки особистості, свободою масового використання духовно-моральної спадщини, історичних традицій і норм суспільного життя, із збереженням культурного надбання всіх народів України, реалізацією конституційних обмежень прав і свобод людини і громадянина в інтересах збереження та зміцнення моральних цінностей суспільства, традицій патріотизму та гуманізму, здоров'я громадян, культурного і наукового потенціалу України, забезпечення обороноздатності та національної безпеки.

До числа основних об'єктів недержавного управління національною безпекою у сфері духовного життя належать:

● гідність особи, свобода совісті, включаючи право вільно обирати, мати і розповсюджувати релігійні та інші переконання та діяти відповідно до них. свобода думки і слова (за виключенням пропаганди або агітації, які породжують соціальну, расову, національну або релігійну ненависть і ворожнечу), а також свобода літературного, художнього, наукового, технічного та інших видів творчості, викладання;

● свобода масової інформації;

● недоторканність приватного жила, особиста та сімейна таємниця;

● українська мова як чинник духовного єднання народів багатонаціональної України;

● мови, моральні цінності та культурна спадщина народів та народностей України;

● об'єкти інтелектуальної власності.

Найбільшу небезпеку в сфері духовного життя становлять наступні загрози національній безпеці:

● деформація системи масового інформування як за рахунок монополізації засобів масової інформації, так і за рахунок неконтрольованого розширення сектору зарубіжних засобів масової інформації у вітчизняному інформаційному просторі;

● погіршення стану і поступовий занепад об'єктів української спадщини, включаючи архіви, музеї, фонди, бібліотеки, пам'ятки культури через недостатнє фінансування відповідних програм і заходів;

● можливість порушення суспільної стабільності, нанесення шкоди здоров'ю і життю громадян внаслідок діяльності місіонерських та релігійних об'єднань, які сповідують релігійний фундаменталізм, а також тоталітарних релігійних культів і сект;

● використання закордонними спеціальними службами засобів масової інформації, які діють на території України, для завдання шкоди обороноздатності країни та національній безпеці, розповсюдження дезінформації;

● нездатність сучасного громадянського суспільства України забезпечити формування у підростаючого покоління та підтримання у суспільстві суспільно необхідних моральних цінностей, патріотизму і громадянської відповідальності за долю країни.

Основним напрямами національної безпеки України у сфері духовного життя є:

● розвиток в Україні основ громадянського суспільства;

● створення соціально-економічних умов для здійснення творчої діяльності та функціонування закладів культури;

● відпрацювання цивілізованих форм і способів цивільного контролю за формування в суспільстві духовних цінностей, які відповідають національним інтересам країни, вихованням патріотизму і громадянської відповідальності за її долю;

● удосконалення законодавства України, яке регулює відносини у сфері конституційних обмежень прав і свобод людини і громадянина;

● організація і підтримка заходів по збереженню і відродженню культурної спадщини народів і народностей, які населяють Україну;

● участь у формуванні правових і організаційних механізмів забезпечення конституційних прав і свобод громадян, підвищення їх правової культури в інтересах протидії свідомому ненавмисному порушенню цих конституційних прав і свобод у сфері духовного життя;

● участь у розробленні дійових організаційно-правових механізмів доступу засобів масової інформації та громадян до відкритої інформації про діяльність недержавної системи національної безпеки України, забезпечення достовірності відомостей про соціально значущі події суспільного життя, які розповсюджуються через засоби масової інформації;

● розроблення спеціальних правових І організаційних механізмів недопущення протиправних впливів на масову свідомість особи та суспільства, неконтрольованій комерціалізації культури і науки, а також забезпечувальних збереження культурних і історичних цінностей народів і народностей України, раціональне використання накопичених суспільством ресурсів, які складають національне надбання;

● сприяння органам державної влади у реалізації заборони на використання ефірного часу в електронних засобах масової інформації Прокату програм, що пропагують насильство та жорстокість, антигромадську поведінку;

● протидія негативному впливу іноземних релігійних організацій та місіонерів.

9.3.8. У сфері оборони

До об'єктів недержавного управління національною безпекою України у сфері оборони належать:

● науково-дослідні установи та підприємства недержавної форми власності, які виконують державні оборонні замовлення або займаються оборонною проблематикою.

Зовнішніми загрозами, які становлять собою найбільшу небезпеку для об'єктів національної безпеки України в сфері оборони, є:

● усі види розвідувальної діяльності зарубіжних країн;

● впливи на систему забезпечення національної безпеки на всіх рівнях та стадіях її забезпечення у різних сферах життєдіяльності з боку імовірних противників;

● диверсійно-підривна та терористична діяльність спеціальних служб іноземних держав і організацій;

● посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність з боку іноземних держав або іноземних військових угруповань;

● нарощування іноземними державами поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;

● втягування України в регіональні збройні конфлікти чи у протистояння з іншими державами;

● можливість застосування ядерної зброї, інших видів зброї масового ураження проти України або використання з терористичною метою ядерних і інших об'єктів на її території;

● діяльність іноземних економічних, політичних, воєнних і інших структур, спрямована проти інтересів України в сфері оборони.

Внутрішніми загрозами, які є найбільшою небезпекою для зазначених об'єктів, є:

● умисні дії, а також помилки персоналу систем безпеки;

● ненадійне функціонування систем безпеки спеціального призначення;

● інформаційно-пропагандистська діяльність недержавних структур, яка підриває престиж та імідж Збройних сил України та їх боєготовність;

● недостатня вирішеність питань захисту прав інтелектуальної власності підприємств недержавної форми власності, що призводить до витікання за кордон цінних ресурсів у галузі безпеки;

● невирішеність питань перепідготовки військовослужбовців для поповнення недержавної системи національної безпеки України;

● політизація суб'єктів забезпечення національної безпеки;

● створення та функціонування незаконних збройних формувань;

● створення та функціонування на території України терористичних формувань, діяльність яких може бути спрямована як проти України, так і проти іноземних держав.

До основних напрямів удосконалення функціонування системи національної безпеки в сфері оборони є:

● сприяння відповідно до закону розвідувальним і органам, що здійснюють контррозвідувальну діяльність, у виявленні та припиненні розвідувальної діяльності іноземних країн;

● створення механізмів щодо нейтралізації негативних впливів будь-якої природи на систему забезпечення національної безпеки на всіх рівнях і стадіях її забезпечення в усіх сферах життєдіяльності з боку ймовірних противників;

● сприяння компетентним органам державної влади у виявлення та припиненні диверсійно-підривної та терористичної діяльності спеціальних служб іноземних держав і організацій;

● запобігання спроб та усунення порушень державного кордону і територіальної цілісності України;

● участь разом зі Збройними силами України та Державною прикордонною службою України, а також іншими військовими формуваннями у встановленні адекватного співвідношення сил поблизу державного кордону України з метою забезпечення їх максимальної ефективності та адекватності реальним і потенційним джерелам загроз;

● забезпечення проведення політики національної безпеки відповідно до національних інтересів, що дасть змогу чітко окреслювати механізми участі України в збройних конфліктах як поблизу її кордонів, так і по усьому світі;

● участь відповідно до законодавства у створенні ефективних механізмів і проведенні комплексних заходів щодо запобігання можливої агресії або воєнного конфлікту, локалізації та ліквідації їх наслідків, фінансове сприяння у становленні ядерних сил України;

● сприяння компетентним органам державної влади у виявленні та припиненні діяльності іноземних економічних, політичних, воєнних і інших структур, спрямованої проти національних інтересів України у сфері оборони;

● забезпечення якісної підготовки військових кадрів і навчання військовозобов'язаних у запасі;.

● забезпечення модернізації існуючих, розроблення та впровадження новітніх зразків бойової техніки та озброєння;

● здійснення демократичного цивільного контролю над Збройними силами України та іншими військовими формуваннями;

● систематичний моніторинг джерел загроз і небезпек, структуризація цілей забезпечення національної безпеки у сфері оборони і визначення відповідних практичних задач;

● виявлення та припинення відповідно до законодавства інформаційно-пропагандистської діяльності недержавних структур, яка підриває престиж та імідж Збройних сил України, їх боєготовність;

● захист прав інтелектуальної власності підприємств недержавної форми власності;

● організація перепідготовки військовослужбовців для поповнення недержавної системи національної безпеки України;

● зменшення політизація суб'єктів недержавної системи національної безпеки України шляхом чіткого законодавчого регламентування їх прав і обов'язків;

● сприяння компетентним органам державної влади у виявленні та припиненні функціонування незаконних збройних формувань, заборона створення незаконних воєнізованих формувань, непередбачених Конституцією України;

● сприяння компетентним органам державної влади у виявленні та припиненні функціонування на території України терористичних формувань, діяльність яких може бути спрямована як проти України, так і проти іноземних держав;

● сприяння у проведенні сертифікації засобів і систем безпеки у відповідних системах управління військового призначення;

● постійне удосконалення засобів і систем безпеки, захищених систем зв'язку і управління військами та зброєю, підвищення надійності засобів безпеки спеціального призначення;

● удосконалення організаційно-функціональної структури системи національної безпеки України у сфері оборони та координація взаємодії державної та недержавної систем забезпечення;

● участь відповідно до законодавства України в активних заходах щодо протидії інформаційно-пропагандистським і психологічним операціям імовірного противника;

● підготовка вузами недержавної форми власності безкоштовно або на контрактній спеціалістів у галузі забезпечення національної безпеки у сфері оборони.

9.3.9. У сфері екології

Найбільш вразливими об'єктами недержавного управління національною безпекою України в надзвичайних умовах є система прийняття рішень з оперативних діях (реакціях), пов'язаних із розвитком надзвичайних ситуацій і ходом ліквідації їх наслідків, а також система збирання й оброблення інформації про можливі виникнення таких ситуацій.

Особливе значення для нормального функціонування зазначених об'єктів має забезпечення безпеки інфраструктури країни при аваріях, катастрофах, стихійних лихах.

Приховування, затримання надходження, викривлення та руйнування оперативної інформації, несанкціонований доступ до неї окремих осіб або груп осіб можуть призвести як до людських жертв, так і до виникнення різного роду складностей при ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, пов'язаних із особливостями інформаційного впливу в екстремальних умовах: до приведення в рух великих мас людей, які зазнають психічний стрес;

● до швидкого виникнення та розповсюдження серед них паніки і безладів на основі чуток, неправдивої або недостовірної інформації. До загроз також можна віднести:

● погіршення екологічного стану водних басейнів;

● загострення проблеми транскордонного забруднення та зниження якості води;

● загострення техногенного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на річці Дніпро;

● неврахування екологічних вимог у процесі діяльності з забезпечення національної безпеки;

● нерозвиненість системи екологічної освіти, недостатній рівень екологічної освіченості серед суб'єктів недержавного забезпечення національної безпеки, а також системи інформування суспільства з екологічних питань;

● здійснення суб'єктами недержавного забезпечення національної безпеки протизаконних дій з використанням біологічних матеріалів;

● використання застарілих та малоефективних комплексів з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів.