КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ. Серед світових державно-правових концепцій певне місце займають теорії утопічного соціалізму і комунізмуСеред світових державно-правових концепцій певне місце займають теорії утопічного соціалізму і комунізму. З'ясування їх витоків має важливе значення для сьогодення, оскільки Україна в недалекому минулому волею долі виконувала роль полігону, де політичними мрійниками і екстремістами робились спроби втілити згадані теорії в життя. Розгляд цих державно-правових вчень дасть змогу з'ясувати їх позитивні аспекти і недоліки, оцінити їх під кутом зору місця серед інших державно-правових концепцій. Зародження ідей утопічного соціалізму, очевидно, слід шукати у легендах про „Золотий вік", яка існувала в багатьох народів світу і яка ідеалізувала суспільний лад з панівною соціальною рівністю людей. Перший утопічний опис уявної держави зробив представник політико-правової думки Стародавньої Греції Платон у діалозі „Тімей" та у „Республіці", де містилися принципи суспільного благоустрою. Велику роль у формуванні утопічного комунізму зіграло раннє християнство, яке проповідувало загальнолюдську рівність і братерство між християнами. Однак християнство спрямовувало утопічну думку в русло релігійних поглядів. У сфері світського життя утопічні ідеї виникли разом з критикою буржуазного суспільства, які проголошували формальну рівність людей, але за своєю суттю залишались несправедливими і недосконалими. Гасла буржуазних революцій про права і свободи громадян, формальну рівність усіх перед законом так і залишились ілюзорними гаслами для переважної маси знедолених трудящих, інтереси яких знайшли своїх захисників серед ідеологів утопічного соціалізму і комунізму. У державно-правовій концепції „Утопія" Томас Мор(1478-1535) піддав критиці монархію та її економічну основу - приватну власність і запропонував політичній устрій майбутньої ідеальної держави, в якій ліквідація приватної власності приводить до встановлення рівності всіх громадян. Головним аспектом такого суспільства мала бути обов'язковість праці. Це -перше. Друге. Закони держави захищають інтереси багатих і спрямовані проти трудящих. Ідеальний політичний устрій розвивається на принципах загальної рівності, всі посадові особи обираються народом, звітують перед ним і правлять в інтересах народу. Доленосні для Утопії питання обговорюються всіма жителями країни. Третє. Головне завдання держави - організація виробництва і розподілу суспільних благ, боротьба зі злочинністю, забезпечення для громадян мирних умов життя. Четверте. Посадовими особами не є привілейовані верстви. Очолює державу виборний князь. Будь-яка спроба князя запровадити тиранічне правління завершується відстороненням його від влади. Посадові особи, сенат (зібрання наймудріших) щорічно переобираються. Для „Утопії"' Мора найприйнятнішою формою правління є така, яка поєднує елементи прямої і представницької демократії. Саме така форма може забезпечити умови для формування в суспільстві моральних засад. А високий рівень моралі робить зайвим складну систему законодавства, притаманну типовим державам. В Італії ідеї утопічного соціалізму розвивав публіцист і поет Джованні Кампанелла(1568-1639), автор знаменитого „Місто Сонця" (Оскільки він був членом ордену домініканців, то одержав ім'я Томмазо, тобто Тома - на честь Томи Аквінського - відомого теолога католицької церкви). Свої філософські роздуми мислитель побудував на вченнях Платона, Арістотеля, представників Просвітництва ці міркування увінчались вимріяною утопістом ідеальною державою. Як і Томас Мор, Кампанелла визнав приватну власність першоджерелом суспільної нерівності і негараздів. Ідеальним устроєм вчений вважав теократичну республіку, у якій всі громадяни були б рівними у політичному та економічному відношенні, де б панувала спільна власність на засоби виробництва. Основні риси суспільного життя соляріїв (жителів міста Сонця) зводились до наступного: а) загальнообов'язкова трудова повинність, колективна праця, яка стає б) свідоме ставлення всіх громадян до праці, яка обмежується 4- в) розподіл матеріальних благ за потребами; г) доступність освіти, громадське виховання дітей, вибір професії за Главою держави був наймудріший з її жителів - правосвященик, який уособлював світську і духовну влади, маючи повноваження найвищої судової та апеляційної інстанції. Посади розподілялись між жителями відповідно до їх практичних здібностей та освіти. Всі громадяни, які досягли 20-річного віку, входили до Великої ради, яка контролювала дії посадових осіб і за необхідності звільняла їх з посад. Таким чином, мислитель не заперечував необхідність держави в суспільстві, але управління будував на інших засадах. Утвердження ідеального суспільства вбачалась ним у силі розуму. Як і Томас Мор, Кампанелла, пропонуючи державу з жорсткою регламентацією всіх аспектів життя і насильницькою рівністю, був переконаний, що досить сконструювати ідеальне суспільство, і за певних сприятливих умов воно втілиться в реальність. Утопічні соціалісти кінця XVIII - першої половини XIX ст. (А. Сен-Сімон, Ш. Фур'є, Р. Оуен) узагальнили ідейно-теоретичний матеріал своїх попередників, перейняли від просвітителів віру у всемогутність людського розуму. Вони послідовно проводили думку, що істинним втіленням і виразником розуму, правди і справедливості є соціалізм. Характерними для їх учень єнедостатня увага до правових та державних інститутів, спрощене сприйняття дійсності та наївне вирішення проблем майбутнього суспільного розвитку. В їхніх творах порівняно мало відводиться місця питанням суспільно-політичних процесів, державі і праву. Однак теорії соціалістів-утопістів послужили теоретичною підвалиною марксизму, невід'ємною часткою якого стала класова теорія походження держави та права і їх ролі у суспільному житті. Анрі де Сен-Сімон(1760-1825) увійшов в історію суспільної думки як мислитель, який зробив першу спробу дати наукове обфунтування соціалістичному ідеалу. Погляди мислителя на державу і право визначалися його концепцією історичного прогресу: людське суспільство закономірно розвивається по висхідній, від однієї стадії до іншої, прямуючи до свого „золотого віку". У своєму розвитку суспільство проходить три стадії: теологічну, метафізичну та позитивну. Стадія теологічна охоплює добу античності і феодалізму. Метафізична стадія є пануванням буржуазного порядку. Слідом за нею повинна розпочатись стадія позитивна. Тут установлюється справедливий суспільній лад, який надасть людському життю щастя, максимум засобів і можливостей для задоволення особистих потреб. У Сен-Сімона головним рушієм історичного прогресу є розум, ідея, прогрес знань і моральності. Звідси він виводить відповідну закономірність: якщо панівні у суспільстві погляди і переконання втрачають довіру і перестають цінуватись, то існуючий порядок руйнується. На основі своєї концепції він доводить, що саме таким чином до зруйнування феодального ладу спричинила перемога ідей Просвітництва над теологією. Тільки новий рівень ідей, на думку мислителя, може створити надійний фундамент для постфеодального, індустріального порядку. Це станеться тоді, коли на зміну правлячому класу феодалів і духовенства прийде клас учених, художників, промисловців і підприємців. Лише всесвітній розвиток промисловості на основі ефективного використання наукових принципів організації праці може позбавити основну масу народу злиднів, страждань, спричинених підневільним становищем і тяжкою фізичною працею. При системі індустріалізму, вважав мислитель, відпаде необхідність в обтяжливих для суспільства різноманітних політичних інститутах з їх численними посадами. Ця система зведе діяльність центральних органів переважно до простого адміністрування, управління речами і виробничими процесами. Видатним соціалістом-утопістом був Шарль Фур'є(1772-1837). На відміну від Сен-Сімона, він створив вчення про соціалістичний лад, де розуму як регулюючому важелю в суспільстві відводилась другорядна роль. На думку мислителя, рушійною силою соціального прогресу є пристрасті людей. Виявляючи і класифікуючи людські пристрасті, можна домогтися виправлення суспільства і встановити повний суспільний порядок. Фур'є піддав критиці сучасну йому державу, вважаючи, що досягнення людства завдали їй шкоди. Розвиток індустрії і торгівлі призвів до обмеження свободи, до стану війни між індивідом і колективом, до встановлення тиранії індивідуальної власності. У своєму історичному розвитку суспільство проходить ряд етапів: первісного раю, варварства і цивілізації. Але сучасна цивілізація недалеко відійшла у своєму розвитку від варварства. Тому мислитель розробив ідеал організації майбутнього суспільства (ладу гармонії), у якому відсутні суперечки, панує гармонічний лад, який відповідає історичній необхідності. В основі такого ладу мислитель вбачав принцип „схильності пристрастей", тобто природної схильності особи до певного виду роботи. Державно-правова система буржуазного суспільства захищає інтереси багатих, а знедолені відчужені від влади і позбавлені політичної та соціальної свободи. Державні закони захищають інтереси привілейованої меншості, яка зосередила в своїх руках всю повноту влади. Фур'є пропонував створити общини (фаланги) типу промислово-споживчих товариств. За взаємною згодою тут установлюються норми співжиття, утверджуються всі необхідні умови для всебічного розвитку людини. Англійський мислитель Роберт Оуен(1771 -1858) аналізував проблеми майбутнього суспільного ідеалу в добу промислової революції і загострення класових суперечностей, що виявило значний вплив на його погляди щодо держави і права. Подібно до вчення Гельвеція, Оуен теж вважав, що характер людини є результатом впливу навколишнього середовища. Так само умови життя, що складаються в суспільстві, формують характери класів і соціальних груп. Цю формулу утопіст перекладає на буржуазне суспільство. Формування капіталістичних відносин негативно вплинуло на формування характеру людей, спричинивши падіння моралі, поширення розпусти, утвердження невігластва. Головним чинником негативного впливу суспільства на характери Оуен вважав приватну власність. Закони, встановлені в суспільстві, є нерозумні і вкрай шкідливі, оскільки їхня мета - тримати людей в покорі, духовній убогості і злиднях. Суспільний ідеал мислителя - федерація вільних і автономних комун численністю від 300 до 3000 осіб. Вони повинні бути організовані на принципах колективної праці, виключно суспільної власності, рівності прав і обов'язків усіх комунарів. Комуни створюють федерації національного масштабу, а потім організовуються в міжнародному масштабі, поширюються по всій планеті. Одночасно на всій землі починає діяти один звід законів, один порядок управління. Населення Землі стає однією великою сім'єю. Поряд із утопізмом, лібералізмом і консерватизмом XIX ст. склалась так звана науково-соціалістична доктрина держави і права, яку правильні- ше можна було б назвати критично-соціалістичною. Найвідомішими представниками даної течії були Карл Маркс(1818-1883) та Фрідріх Енгельс(1820-1895). Світоглядною основою марксистського політико-правового вчення був економічний матеріалізм, головною ідеєю якого є детермінація політико-правових явищ соціально-економічною сферою діяльності людини. Комуністична політико-правова ідеологія синтезувала погляди своїх попередників, створивши матеріалістичну (класову) теорію держави та права. Держава і право розглядались Марксом і Енгельсом як історичні, тобто обмежені часовими рамками категорії. Окремі положення, які стосувались походження держави, зустрічаються у спільних роботах родоначальників марксизму. Однак детально теорія походження держави розроблена в основному Енгельсом, який намітив такі етапи становлення держави та права: - поділ суспільної праці та виникнення сім'ї; - виникнення приватної власності; - поява класів та держави, одночасно з якими виникає і право. Тут же Енгельс виклав формаційну типологію держав відповідно до їх класової сутності: рабовласницька, феодальна і буржуазна. На думку Маркса і Енгельса, держава виникла в результаті розколу суспільства на класи із протилежними економічними інтересами. Отже, держава виникає там, де існують класові суперечності, між якими не може бути примирення. І навпаки: існування держави доводить, що класові суперечності непримиримі. Згідно із вченням Маркса, держава є орган класового панування, орган пригноблення одного класу іншим, створення порядку, який узаконює і зміцнює це пригноблення, стримуючи зіткнення класів. В цілому в марксистській державно-правовій теорії виникнення держави і права розглядається як об'єктивний процес. Суспільний поділ праці, поява приватної власності, розшарування суспільства на класи унеможливили існування родової системи влади і управління. В результаті виникла політична організація влади - держава з апаратом примусу. Державний апарат відокремився від суспільства, став понад ним: перетворився в інструмент політичного панування майнової верхівки, засіб гноблення народу. Виходячи із марксистської політико-правової теорії, держава - це політична організація, яка закріплює насилля одного класу над іншим; право- це державна воля панівного класу; закон - це державна воля панівного класу. Маркс і Енгельс вбачали майбутнє суспільного розвитку у прогресі виробничих відносин, які досягнуть такого рівня, коли існування приватної власності втратить сенс. З революційною ліквідацією приватної власності зникнуть класи і сама держава як інструмент політичної влади небагатьох. В оцінці перспектив держави і права критичний реалізм зрадив Марксу і Енгельсу. Вони дійшли до обгрунтування справжнього чуда: здійснивши насильницький переворот і ставши панівним, пролетаріат перестає бути класом, а його панування перетворюється у загальну свободу. Не випадково багато хто з мислителів вбачали в марксизмові різновид релігії, оскільки раціоналістично пояснити це чудодійне перетворення диктатури у загальну свободу неможливо. Не відкидаючи ряд правильних концепцій марксистського вчення, не можна не відзначити його суперечливості. Не випадково після смерті Маркса його численні учні і послідовники жорстко розмежувались на два табори. Революційне крило (типовий представник його - Володимир Ульянов) підкреслювали неминучість збройного революційного повстання і жорсткої диктатури пролетаріату. Така мета виправдовувала будь-які засоби. Помірковане, реформістське крило, представлене в першу чергу Едуардом Бернштей-ном, відстоювало демократію, використання в інтересах робітничого класу загального виборчого права, вільної боротьби партій на виборах, свободи слова, зборів, друку, повновладдя представницьких закладів, а також розвитку соціального законодавства і активного втручання держави в економіку. Одним з перших послідовників марксизму, який піддав критичному перегляду вчення Маркса, був керівник німецької соціал-демократії Едуард Бернштейн(1850-1932) - лідер суспільно-політичної течії, як ревізіонізм. Він зазначав, що вживати термін „науковий" відносно марксистського соціалізму некоректно: дуже багато містить він непідтверджених практичних положень. Е. Бернштейн запропонував вживати щодо марксизму термін „критичний соціалізм", а не науковий соціалізм. Бернштейн погоджувався з висновком Маркса про те, що жодна суспільно-економічна формація не гине раніше, ніж отримають розвиток її продуктивні сили. В цьому плані капіталізм ще не вичерпав себе. Сучасна практика, на думку вченого, не підтвердила теорію Маркса щодо „загнивання капіталізму", та „зубожіння пролетаріату". Приватна власність і капітал поступово набувають колективістського характеру, а економічне становище пролетаріату поліпшується. Таким чином, капіталізм виявився прийнятним суспільним ладом. Ідея світлого майбутнього лише відволікає робітників від боротьби за краще сьогодення. Мислитель був прихильником ненасильницьких методів поліпшення життя, умов праці трудящих. Головним методом боротьби є вимоги реформ (звідси - „реформізм"). Сучасна держава, на думку Бернштейна, являє собою не лише класову організацію, але й апарат для управління країною. Інакше кажучи, вона -не тільки зло, а й необхідність. До того ж, на відміну від феодальної держави сучасна ліберальна держава стає все більш демократичною. А демократія є „необхідною умовою здійснення соціалізму". Для еволюції держави в напрямі до демократії зовсім не обов'язковим є встановлення диктатури пролетаріату. Критичне ставлення Бернштейна до революції і диктатури пролетаріату обумовлювалось тим, що він не вважав робітничий клас підготовленим до політичної влади. В умовах, коли робітничий клас ще не володіє навичками управління відносно власності і суспільного життя, диктатура пролетаріату стане диктатурою „клубних ораторів і вчених". Таким чином, Бернштейн увійшов в історію політичної і правової думки як один із засновників сучасної соціал-демократичної доктрини. На основі вивчення сучасного йому капіталізму і практики робітничого руху він запропонував реформістський шлях надання буржуазному суспільству і державі соціального характеру. Щодо практичних результатів, то цей варіант соціалістичного вчення виявився найбільш плідним. Він знайшов практичне втілення у скандинавських державах, де при владі тривалий час перебували ідейні прихильники і послідовники Бернштейна. Теоретиком марксизму, реалізатором його ідей у державно-правову практику став Володимир Ульянов (Ленін) (1870-1924). Ленінізм (більшовизм) - національний різновид марксизму. Його соціальним ідеалом було суспільство рівних, формування якого він пов'язував з насильницькою революцією, утвердженням диктатури пролетаріату та знищенням буржуазного державного устрою. З точки зору Леніна, головною і, по суті, єдино значимою рисою держави є його класова природа. По-перше, держава виникла через класове розшарування суспільства; по-друге, державний апарат формується в основному за рахунок представників панівного класу; по-третє, держава проводить політику, яка вигідна виключно панівному класу. Згідно із вченням російського марксиста, держава є публічною владою, відірваною від суспільства, яка ставить себе над суспільством, спираючись на армію, чиновництво, поліцію і в'язниці. Вона являє собою не лише знаряддя придушення пригноблених класів, але й додатковий засіб їхньої експлуатації шляхом податків і повинностей. При цьому не має значення форма держави: і монархія, і республіка в цьому плані однакові. Ніяких загальносоціальних чи загальнолюдських цінностей держава не захищає і не переслідує ніякої мети, крім захисту інтересів панівного класу. Демократія в капіталістичному суспільстві є виключно демократією для багатих, а лібералізм з його захистом прав і свобод особи не потрібен пролетаріату. З такого трактування сучасної держави робиться цілком логічний висновок про непотрібність для пролетаріату як самої держави, так і її елементів - парламентаризму, загального виборчого права, поділу властей тощо. До цього слід додати дивовижний для Леніна як дипломованого університетського юриста правовий нігілізм. На його думку, буржуазна державна машина має потребу лише в одному - у рішучому зламі та знищенні. Це завдання повинна виконати диктатура пролетаріату - політична влада робітничого класу, який здійснив революцію. Головним внеском Леніна в розвиток марксизму є його вчення про диктатуру пролетаріату. Така влада робітничого класу мислилась російським революціонером як подвійне утворення: для експлуататорських класів вона повинна бути справжньою диктатурою (тобто здійснювати придушення, насилля, а в перспективі - ліквідацію); для експлуатованих мас вона повинна бути демократією. Диктатура пролетаріату повинна залучити до справ управління країною якнайширші маси трудящих. Звідси - знаменитий вислів Леніна про те, що „кожна кухарка повинна вчитися управляти державою". Тим самим пролетарська диктатура підготує грунт для відмирання держави і переходу до бездержавного комуністичного самоуправління. Природно, придушення опору буржуазії і її посібників (а сюди можна було віднести будь-кого) вимагало насильницьких методів. Ленін був най-рішучішим прихильником терору як до справжніх, так і потенційних противників диктатури пролетаріату, аж до прямого виправдання взяття заручників, класових чисток і смертної кари без суду і слідства. На думку Леніна, найкращою формою диктатури пролетаріату є ради. По-перше, вони формувались винятково на класово-корпоративній основі, а не на базі територіального представництва. Інакше кажучи, виборчим правом користувались лише трудящі, серед яких ленінська ідеологія користувалась впливом. По-друге, депутатство в радах не передбачало постійного, професійного виконання обов'язків: воно було лише громадським обов'язком поряд з основною професійною діяльністю. Таким корпусом нескладно було маніпулювати. По-третє, ради поєднували в собі законодавчі і виконавчі функції і тим самим створювали благодатний грунт для концентрації влади. Ленінське вчення про диктатуру пролетаріату і, зокрема, практика його реалізації виправдали похмурі прогнози анархіста Михайла Бакуніна, який ще за півстоліття до жовтневого більшовицького перевороту попереджав Маркса про те, що диктатура пролетаріату неминуче виродиться в диктатуру партії, а та, в свою чергу, - в диктатуру партійного вождя. Основнікатегорії та поняття Утопія, утопічний соціалізм, утопічний комунізм, солярії, ревізіонізм, ленінізм. Словник термінівта визначень Утопія - місце, якого немає. В науковій літературі під нею розуміється опис суспільного, політичного і приватного життя людей уявної країни, що відповідає певному ідеалу соціальної гармонії. Утопічний соціалізм - мрійництво, проекти і вчення про докорінне облаштування суспільного ладу на принципах соціальної рівності, відсутності експлуатації при спільній праці всіх громадян. Утопічний комунізм - ідеал суспільного ладу з усуспільненими формами співжиття. 13 — 4-2005 Солярії- мешканці „міста Сонця" в утопічній державі Т. Кампанелли. Ревізійним - суспільно-політична течія, яка піддавала критичному перегляду вчення марксизму, здійснювала його ревізію. Леніним - національний (російський) різновид марксизму. Курсові завдання 1. Скласти опорний конспект вивченого модуля і термінологічний 2. Питання підготовки до заліку.
2.1. Загальна характеристика ідей утопічного соціалізму. 2.2. Ідеальна держава Томаса Мора. 2.3. Утопічні погляди Томмазо Кампанелли. 2.4. Соціалістичний ідеал Сен-Сімона. 2.5. Вчення про соціалістичний лад Ш. Фур'е. 2.6. Суспільний ідеал Р. Оуена. 2.7. Державницькі ідеї Маркса та Енгельса. 2.8. Маркс і Енгельс про майбутнє суспільного розвитку. 2.9. Політичні погляди Е. Бернштейна.
2.10. Соціальна ідея В. Леніна. 2.11. Ленінська диктатура пролетаріату та її форми. 3. Питання для самоконтролю (відповіді можна перевірити за до 3.1. Як уявляв політичний устрій майбутньої держави Томас Мор? 3.2. Який устрій був ідеальним для Т. Кампанелли: 3.3. Яка найхарактерніша риса притаманна вченню соціалістів- 3.4. На які стадії поділяв розвиток людського суспільства Сен-Сімон? 3.5. Що, на думку Фур'є, є рушійною силою соціального прогресу? 3.6. Що було суспільними ідеалом у вченні Оуена? 3.7. Що стало світоглядною основою марксистського політико- 3.8. Що, на думку Маркса і Енгельса, було причиною виникнення 3.9. Чим обумовлювалось критичне ставлення Е. Бернштейна до рево
3.10. Що було соціальним ідеалом для Леніна? 3.11. Що є головним внеском Леніна у вчення марксизму? Додаток ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ 3.1. Томас Мор запропонував політичний устрій майбутньої держави, 3.2. Ідеальним устроєм для Т. Кампанелли було теократична республі 3.3. Характерним для вчень соціалістів-утопістів кінця XVIII - першої 3.4. Сен-Сімон поділяв розвиток людського суспільства на три стадії: 3.5. На думку Фур'є, рушійною силою соціалізму є пристрасті людей. 3.6. Суспільний ідеал Оуена - федерація вільних і автономних комун 3.7. Світоглядною основою марксистського політико-правового вчен 3.8. На думку Марка і Енгельса, держава виникла в результаті розколу 3.9. Критична ставлення Бернштейна до революції і диктатури проле
3.10. Для Леніна соціальним ідеалом було суспільство рівних, форму 3.11. Головним внеском Леніна у марксистське вчення є його ідея дик
МОДУЛЬ 4. ОСНОВНІ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ ВЧЕННЯ
|