Готика України

Один з найцікавіших періодів історії архітектури України — кінець XIV — перша І половина XV століття. На західних землях, які менше за інші потерпіли від монголо-татарської навали, тоді зростають міста, розвиваються ремесла й торгівля. В українські міста прибуває багато поселенців, переважно німців, які принесли в мистецтво, а зокрема в архітектуру, нові стильові форми.

Розквіт кафедральної готики в Україні припадає на часи правління короля Володислава II Ягайла (1386–1434).

Лати́нський кафедра́льний собо́р у Львові

Серед культових споруд переважали католицькі костели. Вирішальну роль у формуванні нового стилю відіграв Лати́нський кафедра́льний собо́р у Львові — пам'ятка архітектури національного значення. Готичну складову підкреслює високий шип даху. Дзвіниця на головному фасаді має барокове завершення і розташована асиметрично, бо другу дзвіницю недобудували. В інтер'єрі високі сніпчасті колони підтримують стрільчаті арки і склепіння з готичними нервюрами. Стіни і склепіння вкриті численними фресками. Будівництво собору розпочалося 1361 (за іншими даними — 1370) на кошти короля Казимира Великого. Серед будівничих цього храму відомі Нічко, Йоахім Гром, Амброзій Рабіш; одним із найтурботливіших опікунів будови в міських актах названо Петра Штехера. Об'ємну композицію костелу витворено завдяки двом головним складовим: презбітеріуму (вівтарній частині) та корпусу нав (власне молитовній залі).

1527 року під час великої львівської пожежі згоріло практично усе готичне місто. Постраждала також і кафедра — особливо західна її сторона та вежа. Відбудовою храму зайнялися вже ренесансні архітектори, що вплинуло на майбутній вигляд споруди.

Церква Святої Єлизавети в Хусті на Закарпатті

одна з найхарактерніших пам'яток готики на українських теренах, нині Хустська Реформатська церква.

Колишній Єлизаветинський костел 13 століття. Кам'яний, потинькований, однонавний. Нава перекрита хрещатими склепіннями. Мури храму в інтер'єрі прикрашені пілястрами. Костел вибудований в стилі готика, оборонного типу. Зі сходу — гранчата абсида, зміцнена контрфорсами. На західному фасаді — вежа, яка слугувала дзвіницею. Дахи колишньої церкви Святої Єлизавети були перебудовані у 18 столітті. Споруда зберегла готичні вікна. Територія обнесена кам'яними мурами з двома брамами.

Костел святого Варфоломія. м. Дрогобич

У грудні 1392 року король Владислав Ягайло, перебуваючи у Дрогобичі, видав документ про закладення нового мурованого готичного костелу, який мав бути одночасно і оборонною спорудою. Відтак, костел був заснований як форпост феодальної Польщі на землях Галицько-Волинського князівства. Збудували храм на місці терему княжого воєводи.

При освяченні костел отримав титул Успіння Пресвятої Діви Марії і святого Варфоломія.

Власне це був попередник теперішнього костелу Варфоломія, на місці якого потім і з'явився сучасний храм.

У 1511 році Варфоломіївський костел відбудували після значних пошкоджень, яких він зазнав під час нападу на місто татарів та волохів у 1498 році. Саме 1-а третина XV століття і вважається часом зведення сучасного костелу.

Парафіальний костел Різдва Пресвятої Богородиці в Стрії

Був збудований у 1425 році, і пережив чимало важких і болючих хвиль. Такими були для нього, без сумніву, пожежі. Перша, котра знищила костел і півміста, вибухнула у 1604 році.

Як пишуть парафіальні хроніки, завдяки багатим пожертвам міщан було відбудовано костел вже в 1640 році. Його було значно збільшено, а у фронтоні побудовано вежу тієї ж ширини, що й костел. В листопаді 1827 року вибухнула друга пожежа, котра з надзвичайною швидкістю огорнула значну частину міста, разом з костелом і плебанею. Спалахнув дах на вежі і на костелі, дзвони стопились, а найбільший зірвався і розбився.

Середина костела вціліла завдяки міцному даху. Храм був відреставрований зусиллями пароха о. Франциска Рогачевського.

Але насправді найбільша і найтрагічніша в історії санктуарія пожежа відбулась 17 квітня 1886 року. Від жару і вогню впала вежа костела, цілий інтер'єр був знищений, справжнім чудом можна вважати те, що вціліла фігура Розіп'ятого Христа, котра знаходилсь у бічному вівтарі. В полум'ї загинув також образ Різдва Божої Матері.

Реставрація та добудова храму, які проводились за пароха о. Людвика Оллендера, завершились у 1891 році. Добудовано нове захрестя, значно розширено неф, і побудовано нову вежу на якій встановили 3 нових дзвони та годинник.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці. Рогатин.

Є традиційним храмом з двома опорами-стовпами і готичним нервюрним склепінням.

На фасадах церкви — контрфорси, що на рівні склепінь з'єднуються арками.

До західного фасаду пізніше прибудовано бароковий портал на двох круглих колонах та кам'яні сходи.

Численні перебудови храму визначили його зовнішній вид, у якому творчо переплелися елементи готичної та барокової архітектури.

Щодо дати зведення Церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Рогатині немає спільності думок серед вчених-дослідників. Втім вважається, що храм є однією з найдавніших культових споруд у країні, і будувався вже у ХІІ—XIV століття, тобто походить з часів Галицького князівства.

Однак, більшість сучасних науковців дотримується резонного погляду, що храм будувався і отримав свій теперішній вигляд у XV—XVIII століттях. Відомо також, що церква тричі горіла, і відбудовували її щоразу з деякими змінами як зовні, так і в інтер'єрі.

Церковне братство своїм клопотом спорудило в 1642 році храмовий іконостас, який проіснував до 1932 року, поки його не замінили на новий.

Під час Першої світової війни, коли Рогатин майже повністю згорів, церква Різдва Пресвятої Богородиці лишилася неушкодженою. А під час нападу німців на Галичину у Другу світову війну (1941) храм не обминула бомба. В результаті її попадання згоріла покрівля, лишилися тільки мури. Невдовзі майстром Миколою Дарміцем церкву було відновлено. Та за три роки, 1944-го, у храм потрапила фугасна бомба, і знищила церкву із середини. Парохом храму в цей час був отець Денис Теліщук (1885—1952), закатований радянською владою у мордовських таборах.

По війні розпочалися відновлювальні роботи в храмі, які тривали майже 10 років. Відтак, 31 липня 1955 року відбулося освячення рогатинської Церкви Різдва Пресвятої Богородиці Преосвященним єпископом Антонієм. Іконостас у теперішньому вигляді закінчено лише 1961 року.

За роки незалежності України (від 1991 року) храм УГКЦ Різдва Пресвятої Богородиці в Рогатині пережив великі зміни — церква збагатилася внутрішнім оформленням, здійснено реставрацію, зокрема привертає увагу зовнішній вигляд та покриття куполів і хрестів сусальним золотом; також споруджено фігуру Матері Божої.

На Закарпатті готичні споруди будувались угорською церковною владою. До нашого часу збереглись готичні церкви XIV–XVI ст. — Св. Єлизавети в Хусті, Вознесіння та Св. Франциска у Виноградові, Хрестовоздвиженська у Береговому, Св. Мартина в Мукачеві, Серця Іісуса в Бене, Св. Духа в Четфалві та інші.

Костел Серця Ісуса (кінець XIV ст.)

Пам'ятка архітектури національного значення. Храм заслуговує на увагу не лише як цікава стародавня споруда, а й як зразок майже ідеальної реставрації і повернення пам'ятці первісного вигляду. У 1999 році за матеріальної та фахової допомоги з Угорщини проведено реставраційні роботи. Дахам повернуто оригінальну форму і ґонтове покриття, ґонт похилими площинами вкрив і верхівки контрфорсів, над вежею здійнявся стрункий готичний шпиль

Готичний реформатський храм у селі Четфалва Берегівського району

Кам'яний готичний костел XV століття, що складається з абсиди і нава, обривається високим трикутним фронтоном. Храм побудований з каменю на вапняному розчині, зовні і зсередини обштукатурений і побілений. У плані пам'ятник являє однонавову базиліку з п'ятигранними хором, відокремленим від нави аркою стрілчастої форми. Південно-західний кут укріплений кам'яним контрфорсом, перекритий двосхилим дахом крутого ухилу. Хори розташовані у західній і північної стін на дубових різьблених стовпчиках. Дерев'яна стеля розбита на кесони

Східні кордони розповсюдження готичної архітектури на землях України досягли міст Києва та Чернігова.

Петропавлівська церква (Поділ)

В Києві — це перш за все Петропавлівська церква (Поділ). Монастир домініканців був заснований на Подолі наприкінці XVI ст.

Петропавлівська церква (Поділ) до руйнації.

Мурований костел св. Миколая при цьому кляшторі був збудований в 1600-і рр. єпископом Кшиштофом Казимірським. На побудову величного тринавного храму пішли будівельні матеріали з руїн вишгородського собору Бориса і Гліба. Близько 1610 р. костел був освячений, але прибудови та перебудови тривали до 1640 р. Проте польське панування добігало свого кінця, і коли в 1648 р. домініканці були вигнані з міста, їхній кляштор був ліквідований, а костел — пограбований та занедбаний. В 1650-і рр. російський воєвода використовував будівлі колишнього кляштора як караульні приміщення. Поступово монастирські споруди були розібрані, але сам костел вцілів. Наприкінці XVII ст. в ньому навіть влаштували шинок. Лише в 1691 р. митрополит Варлаам Ясинський освятив храм як православну Петропавлівську церкву. Спочатку вона не мала свого причту, і була приписною до Софійського собору. В 1786 року храм став грецькою церквою і був такою до пожежі 1811 року.

Первісний костел був тринавною шестистовпною базилікою з гранчастим вівтарем. Нави перекривались нервюрними склепіннями. Вікна були стрільчастими. Бічні нави закінчувались невеликими каплицями, що мали самостійні півкулясті апсиди. Південна каплиця була збудована одночасно з самим костелом, а північна була прибудована пізніше, але до 1640 р. Первісний храм мав високі стрільчаті трикутні готичні фронтони на західному та східному фасадах, і відповідно — високий двоскатний дах.

Також збереглись готичні костели у Скелівці (XV–XVI ст.), Новому місті (1463–1512), Дрогобичі (XIV–XVI ст.).

Костел святого Мартина з оборонною баштою-дзвіницею кінця XV — початку XVI ст. с. Скелівка

Костел. Нове місто.

Одним з останніх звели 1538 готичний костел св. Миколая у Куликові.

Костел Св. Миколая, пізня готика, смт. Куликів Львівська обл.

Готичні дерев'яні церкви

Готичні церкви в селах Хустського р-ну справляють незабутнє враження:

село Сокирниця

Церква св. Миколи Чудотворця - було споруджено в с. Шашвар (нині — Тросник Виноградівського району) в XVII ст. З того часу походять зруби церкви. У 1770 р. після перенесення в Сокирницю церкву перебудовують. Святомиколаївський храм села Сокирниця — шедевр дерев'яної сакральної архітектури.

Село Крайниково

Михайлівська дерев"яна церква побудована у 1668 році і є унікальним зразком архітектури мармарошської дерев’яної готики 17-18 ст.

Село Данилово

В центрі, на стрімкому пагорбі височіє наймолодша з готичних церков Хустщини – церква Св. Миколи Чудотворця, збудована, згідно з написом на дверях, 14 травня 1779 року. Можливо, це також найгарніша церква.

Село Олександрівка

Окрасою села є дерев'яна церква св. Параскеви П'ятниці, збудована у XV ст. і перебудована 1753 року. До церковного ансамблю входить дерев'яна дзвіниця XIX ст. Церква в Олександрівки цінна свої унікальним стінописом.

село Діброва Тячівського району

Дерев'яна церква св. Миколи, 1604, XVIII ст., і дзвіниця

По долинах річок Ріки та Тереблі готичний стиль заходить в села Негровець, Репинне, Сухий, Рекіти, Тюшка, Обляска, Сойми, Кужбиї Міжгірського району, а також в Івашковиця, Локіть Іршавського району та Новоселиця Виноградівського району.

Найцікавіша споруда поселення Негровець — шпиляста дерев'яна святиня - Церква Св. Архангела Михайла XVIII ст., 1818 р.

В селі Репинне є пам'ятка архітектури — дерев'яна греко-католицька церква Святого Великомученика Дмитра (ΧVIII ст., мармарошська готика) збудована у 1780 р.

Церква св. Петра і Павла, XVIII ст. в с. Сухий. Тризрубна триверха бойківська церква, збудована з ялини, є подібною до церкви в селі Вишка і, можливо, будувалася тими ж майстрами.

Церква Св. Миколи Чудотворця, XVI ст., 1751 с. Рекіти.

Церква Св. Михайла в с. Івашковиця 1658 р.

Церква Введення Пресвятої Богородиці, XVIIІ ст., 1734 с. Локіть.

Гордістю села Новоселиця є Успенська церква 17 століття — музей народної архітектури та живопису. Збудована вона 1669 року.

У 1930-х роках дві готичні церкви з сіл Нижнє Селище та Холмовець перевезено в Чехію.

Закарпатські готичні церкви багато в чому подібні до готичних храмів та дзвіниць румунського і угорського Потисся.

Зневажливе ставлення до католицизму з боку православниї ієрархів було перенесене і на готичні споруди Києва та Чернігова. Їх перебудовували під канонічні потреби православних споруд або безжально знищували в 18 столітті чи в підрадянський період. Готична архітектура повернеться на землі України в 19 — на початку 20 ст. у вигляді неоготики (Палац Даховських, Воронцовський палац (Алупка), Палац Терещенків у Червоному, Церква святого Миколая (Київ), Одеська кірха), в побудові низки неоготичних храмів в містах Львів, Тернопіль, Чортків, Одеса, Чернівці, Скала-Подільська, менших храмів у селах.