Методи контролю витрат. 1 страница

33. Умови порівнянності фактичних і планових витрат за певний період.

34. Необхідність перерахування планових витрат на фактичний обсяг продукції.

35. Особливості контролю рівня витрат за нормативної системи обліку (стандарт-кост).

36. Облік і аналіз відхилень фактичних витрат від нормативних за центрами відповідальності.

37. Необхідність стимулювання персоналу підприємства у економному використанні ресурсів і оптимальних витратах.

38. Сутність і передумови аналізу системи “витрати – випуск - прибуток” (ВВП).

39. Показники, що обчислюються і аналізуються при ВВП-аналізі.

40. Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності.

41. Рівноважний (беззбитковий) обсяг операційної діяльності (виробництва).

42. Беззбитковість і безпека діяльності підприємства і його підрозділів.

43. Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат.

44. Визначення рівня операційної активності (обсягу виробництва), що забезпечує цільовий прибуток.

45. Операційний ліверідж (важіль), його визначення і застосування в оперативному аналізі.

46. Мінімізація витрат на поставку і зберігання матеріалів через визначення оптимальних партій поставки і величини запасів.

47. Функціонально-вартісний аналіз та його роль в системі управління витратами.

48. Кайдзен – костинг – методи зниження витрат

49. Організація обліку витрат і результатів діяльності в системі "директ-костинг"

1. Розкрити сутність планування. Принципи планування.

Планування – процес визначення цілей і завдань підприємства на певну перспективу, з обов’язковим вибором оптимального шляху її досягнення і ресурсного забезпечення.

План - це документально оформлена система взаємозалежних, об’єднаних загальною метою завдань, що забезпечують досягнення мети.Чинники важливості планування в умовах ринку: -рухливість зовнішнього середовища; -збільшення розмірів підприємства та розширення напрямків його діяльності; -зростання значення часу; -обмеженість ресурсів; -комлексність господарюючих завдань. Об’єктом планування на підприємстві є всі напрямки його діяльності: -маркетингова; інноваційна; -комерційна; -соціальна; -виробнича; –єкологічна.Предметом пл.-я на підприємстві є його ресурси.

Принципи пл.-я: 1. Обгрунтованість цілей і завдань підприємства. 2. Принцип системності – означає, що пл.-я є цілісною системою планів і охоплює всі сфери діяльності. 3. Принцип науковості – вимагає врахування перспектив науково – технічног прогресу і застосування науково- обґрунтованих норм використання ресурсів. 4. Принцип безпрерервності – означає паралельне поєднання поточного планування і перспективного. 5. Принцип збалансованості – формує кількісну відповідність між розділами і показниками плану, між необхідним і наявним результатом та джерелом їх утворення. 6. Принцип гнучкості – означає, що планиповині бути гнучки, тобто їх можна змінювати відповідно до змін внут. або зовн. середовища підприємства.

Методи та горизонти планування.

Методи планвання – сукупність засобів та прйомів і процедур за допомогою яких здійснюють розробку планів підприємства:

1. Нормативний метод. 2. Балансовий метод – цілеспрямоване узгодження напрямів використання ресурсів із джерела їх утворення за всією системою взаємозалежних мат.фін і труд. балансів.

3. Факторний – на основі розрахунку впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни планових показників. 4. Матричний – здійснююється шляхом побудови моделей взаємозв’язків між виробничими показниками. 5. Економіко-математичного моделювання. 6. Меод екстраполяції – виявлені в минулому тенденції розвитку підприємства поширюються на майбутній період. 7. Інтерполяції – під-во встановлює мету на майбутне і на цій підставі визначає тривалість планового періода та проміжні планові показники.

3. Механіз планування. Сутність СВОТ- аналізу.

Механіз пл.-я – сукупність засобів за допомогою яких приймаються планові рішення та забезпечується їх реалізація. Функції пл.-я, види робіт, дій, процедур здійснюється в процесі планування плану. СВОТ- аналіз – практична оцінка і аналіз сильних і слабких сторін діяльності під-ва з потенційними зовнішніми обставинами та загрозами. Методологія СВОТ – аналізу передбачає спочатку виявлення силних і слабких сторін, можливостей і загроз, після цього встановлення зв’язків між ними, які в подальшому можуть бути використані для формування стратегії організації. Загальна результативність складається за допомогою існуючих на під-ві звітів. Проведений аналіз факторів внутр.. та зов. Середовища та ранжування їх по рівню впливу на діяльність організації дозволяє спрямувати конкретний перелік слабких і сильних сторін організації, а токож загрозу і можливості. Встановлення зв’язків між найбільш впливовими слабкими і сильними сторонами орг.-ії, загрозами і можливостями ЗС- заключний етап процесу СВОТ- анлізу.Для встановлення зв’язку базується матриця.

4.Система планів підприємства. Різновиди планів та їх комплекси.

Система планів під-ва - це цілеорієнтована взаємозв'язана сукупність процесів планування, доповнена виконанням функцій контролю.

1. Стратегічний або генеральний план під-ва - безпосередньо пов'язане з діяльністю підприємства в, так званому, довгостроковому періоді, оскільки зміна потенціалу передбачає: планування розміру підприємства і структури виробництва (виробничої потужності), визначення структури капіталу, а також організаційної структури, юридичної форми й системи управління підприємством у цілому.

2. План розвитку під-ва: поточні, технічні, оперативні- У процесі оперативного планування виконується детальна розробка планів підприємства та його підрозділів — окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць, на короткі проміжки часу — місяць, декаду, виробничий тиждень, добу, зміну.

3. доцільності її впровадження. Бізнес-планування – це специфічна сфера ділових технологій, що є невід’ємною частиною будь-якого бізнесу,засіб залучення зовнішнього капіталу й підвищення ефективності бізнесу.

5.Панування збуту продукції. Цілі і завдання плану реалізації продукції.

Планування продажу – це процес визначення обсягів реалізації продукції за номенклатурою й асортиментом у плановому періоді на основі аналізу потреб споживачів, ринку збуту, конкурентоспроможності продукції. До основних завдань планування продажів можна віднести такі:- визначення потреб споживачів, як наявних так і перспективних;- критичну оцінку продукції підприємства, яка здійснюється з позицій споживача; - оцінку конкуруючих виробів за різними показниками конкурентоспроможності; - визначення оптимальної номенклатури (виключення нерентабельних виробів та розвиток інших напрямків виробництва); - вивчення можливостей виробництва нових та модернізації виробів, що випускаються;- прогнозування можливих обсягів продажу продукції,цін, собівартості та рентабельності. Розв’язанням зазначених завдань на підприємстві маєзайматися відділ маркетингу. Процес тактичного планування починається з визначення обсягів продажів. На основі плану продажів здійснюється планування виробничої програми на підприємстві, планування матеріально-технічного забезпечення та ін.

6. Дослідження кон юктури ринку.

Дослідження кон’юнктури ринку у процесі планування продажів починається з аналізу продажів у попередньому періоді. Основними завданнями такого аналізу є пошук резервів найбільш повного задоволення покупців та клієнтів, збільшення обсягів продажів продукції, максимально

можливого використання потужностей підприємства, матеріальних та трудових ресурсів і підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності. У процесі аналізу продажів розраховуються та аналізуються такі показники:

1 Абсолютний приріст (зменшення) обсягу продажів у натуральному та вартісному вираженні порівняно з планом та попереднім періодом..

2 Зміна в номенклатурі (асортименті) продукції.

3 Індивідуальний індекс фізичного обсягу реалізованої продукції.

4 Залишок нереалізованої продукції на кінець аналізованого періоду (року, кварталу, місяця).

5 Рентабельність продажів.

1. Планування асортименту. Оцінка конкурентоспроможності товару.

Під номенклатурою розуміють перелік продукції, що випускається підприємством, або послуг, які ним надаються. Асортимент потрібен для деталізації продукції на види, типи, ґатунки. Асортиментна позиція – це конкретна модель, марка чи розмір продукції, яку продає підприємство. Набір взаємозв’язаних товарів має назву асортиментної групи. Номенклатура, чи товарний асортимент охоплює, всі асортиментні групи, що пропонуються підприємством на продаж.

Фаза впровадження товару на ринок – це час виведення та поширення товару на ринку. Фаза характеризується повільним зростанням продаж нового виробу. На цій фазі підприємство частіше за все зазнає збитків через невеликі обсяги продаж товарів та значні витрати н організацію розподілу товарів та стимулювання їх збуту.

Фаза зростання – це період різкого збільшення обсягу продаж нового товару. Збільшення обсягів виробництва даного товару сприяє зниженню собівартості та збільшенню прибутку підприємств.

Фаза зрілості – це етап, на якому можна спостерігати уповільнення темпів зростання продажу товару..

Фаза насичення та занепаду – це період, коли окремі групи покупців припиняють придбання даного товару та надають перевагу іншим модифікаціям товару чи новим товарам. Збут різко падає і товар знімають з виробництва

1. Зміст і порядок розроблення плану виробництва.

План виробництва визначає обсяг випуску продукції в плановому періоді відповідної номенклатури, асортименту та встановленої якості згідно з планом продажу в натуральному та вартісному вираженнях

Основним завданням плану є створення на стадії виробництва передумов для одержання максимального прибутку внаслідок оптимального обсягу випуску продукції при найкращому використанні виробничих ресурсів. Розроблення плану відбувається у такій послідовності:

1) визначаються номенклатура й асортимент продукції, що випускається; потреба в ній та обсяги поставок (портфель замовлень і господарські договори, за окремими видами продукції, держзамовлення);

2) на основі обсягу поставок визначається обсяг виробництва кожного виробу в натуральному в-і.

3) обсяг випуску за окремими виробами обґрунтовується виробничою потужністю;

4) за номенклатурними групами розраховується загальний обсяг виробництва у вартісному вираж.

1. Планування виробничої програми в натуральному і вартісному виражені.

В НАТ.ВИР Номенклатуру, асортимент і обсяг поставок підприємство визначає самостійно шляхом вивчення ринків збуту, державних замовлень, діючих прямих тривалих зв’язків з підприємствами -споживачами, інших укладених господарських угод. За обсягом поставок визначається плановий обсяг виробництва = обсяг поставок продукції + запаси даної продукції на складі на кінець періоду – запаси даної продукції на складі на початок періоду.

Запаси готової прродукціїна кінець планового періода = обсяг поставок даного виду продукції*на с.термін зберігання даної продукції / на тривалість планового періоду.

Якщо продукція користується підвищеним попитом, а можливості її випуки обмежені, то вихідним у розрахунках є максимальний обсяг вир-ва на підставі якого ми визначаємо обсяг поставок.

В ВАРТ.ВИР.Товарна продукція у загальному вигляді містить вартість продукції підприємства, що буде випущена у плановому періоді й підготовлена до реалізації.

До товарної продукції належать:

- готові вироби, запасні частини, напівфабрикати свого виробництва й продукція допоміжних цехів, що поставляється на сторону;

- роботи промислового характеру, що виконані на сторону й для непромислових господарств свого підприємства.

Не включаються в товарну продукцію:

- послуги заводського транспорту;

- капітальний ремонт будинків і споруджень;

- роботи з усунення дефектів продукції, виявлені після поставки замовникові;

показником, відображає наново створену на підприємстві вартість

1. Зміст і завдання оперативно- календарного планування.

Оперативне пл.-я – детальне розроблення планів підприємства для його підрозділів на короткий проміжок часу (декаду, добу, зміну). Основними завданнями є:

- організація ритмічного виробництва запланованих обсягів і номенклатури продукції та дотримання договірних строкв випуску тов..продукції

- установлення оптимального режиму роботи під-ва, що сприятиме найбільш ефективному і повному використанню устаткування робочої сили

- забезпечення повного і доцільного використання робочої сили при найбільш ефективному використанні засобів виробництва

- абеспечення минимальної тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва та прискорення обіговості коштів.

Система оперативно- календарного планування.

Система оперативного планування виробництва - це сукупність різних методик та технологій планової роботи, що характеризується ступенем централізації, об’єктом регулювання, складом календарно-планових показників, порядком обліку та руху продукції та оформленням облікової документації. .
Подетальна система планування призначена для умов високоорганізованого та
стабільного виробництва. Позамовна система оперативного планування застосовується, в основному, в аттичному і дрібносерійному виробництві з його різноманітною номенклатурою і невеликим обсягом продукції, що випускається, та невеликим обсягом виробничих послуг.
Покомплектна система оперативного планування застосовується, головним чином, в серійному і масовому виробництві. Планування за тактом випуску виробів передбачає вирівнювання тривалості технологічних операцій на всіх стадіях загального виробничого процесу у відповід­ності з одиничним розрахунковим часом виконання взаємопов'язаних робіт..
Планування по запасах передбачає підтримку на розрахунковому рівні запасу заготівок, напівфабрикатів і комплектуючих, що призначаються для подальшої оброб­ки і зборки на кожній стадії виробництва.
Планування на склад або ринок здійснюється при випуску продукції та її поста­чанні на продаж у значних обсягах при невеликій трудомісткості і невеликій кількості технологічних операцій.

12.Розроблення оперативних планів виробництва.

В оперативному плануванні виробництва залежно від розроблювальних показників застосовуються такі основні методи, як об’ємний, календарний, а також їх різновид: об’ємно календарний та об’ємно-динамічний.

Об’ємний метод призначений для розподілу річних обсягів виробництва та продажів продукції підприємства за окремими підрозділами в більш короткі часові інтервали – квартал, місяць, декаду, тиждень, день, годину.

Календарний метод застосовується для планування конкретних тимчасових строків запуску й випуску продукції, нормативів тривалості виробничого циклу й випереджен виробництва окремих робіт щодо випуску готових виробів, призначених для реалізації на відповідному ринку продукції.

Об’ємно-календарний метод дозволяє планувати одночасно строки й обсяги виконуваних на підприємстві робіт у цілому на весь передбачений період – рік, квартал і т.д.

Об’ємно-динамічний метод передбачає тісну взаємодію таких планово-розрахункових показників, як строки, обсяги й динаміка виробництва продукції.

13.Визначення поняття «виробнича потужність».

Виробнича потужність – максимально можливий річний (добовий, змінний) випуск продукції у встановленій номенклатурі, асортименті та якості при повному завантаженні обладнання й виробничих площ, прогресивної технології та організації виробництва. Класифікація факторів, що впливають на величину потужності, поділяє їх на дві групи:

1 Фактори, які впливають на розширення обсягу робіт:

- кількість технологічного устаткування й виробничих площ;

- рівень узгодженості продуктивності устаткування і пропускної здатності різних робочих місць;

- режим роботи підприємства.

2 Фактори, які впливають на підвищення продуктивності технологічного устаткування:

- технічний рівень устаткування;

- підвищення якості сировини й матеріалів (чим вища якість заготовок, напівфабрикатів, тим менше потрібно часу для їх обробки);

- впровадження прогресивної технології (інтенсифікує й прискорює виробничий процес);

- підвищення кваліфікації робітників, зміцнення дисципліни, мотивація;

14.Види та показники використання виробничої потужності.

Оскільки виробнича потужність не є постійною величиною і може значною мірою змінюватися залежно від номенклатури продукції, трудомісткості її виготовлення, інших факторів, для порівняння планових і базових показників, аналізу її динаміки визначають показники вхідної, вихідної та середньорічної потужності підприємства.

За вхідну виробничу потужність беруть відповідно потужність підприємства на початок року, виходячи з наявного обладнання.

За вихідну виробничу потужність беруть потужність підприємства на кінець планового періоду з урахуванням вибуття та вводу потужностей унаслідок капітального ремонту, проведення організаційно-технічних заходів модернізації обладнання тощо.

Для планових розрахунків використовується показник середньорічної потужності.

Показники використання виробничої потужності:

1 Коефіцієнт освоєння проектної потужності

2 Коефіцієнт використання середньорічної виробничоїпотужності

3 Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування

4 Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування

5 Інтегральний коефіцієнт завантаження устаткування

15.Методика розрахунку виробничої потужності в різних типах виробництва

Методи розрахунку виробничої потужності є відмінними в різних типах виробництв, хоча послідовність і принципи однакові.

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) з урахуванням заходів щодо ліквідації “вузьких місць” та можливої кооперації виробництва. До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.

Розрахунок виробничої потужності підприємства здійснюється на основі такої інформації:

- номенклатура й асортимент виробничої програми;

- трудомісткість виготовлення кожного виду продукції;

- перелік наявного обладнання;

- розрахунок планового фонду часу корисної роботи обладнання;

- інформація про планові заходи з підвищення виробничих потужностей підприємства (механізація, автоматизація, модернізація обладнання, підвищення змінності його роботи, впровадження наукової організації праці).

Під час розрахунку виробничої потужності враховується все обладнання, що встановлене. Законсервоване обладнання та виробнича площа, що не використовується, при розрахунках виробничої потужності не беруться до уваги.

При розрахунку виробничої потужності визначають фонд часу обладнання.

Розрізняють календарний, режимний (номінальний), ефективний (корисний) фонди часу роботи устаткування.

16. Цілі, завдання та зміст планування матеріально-технічного забезпечення підприємства

Метою розроблення плану матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) є оптимізація потреби підприємства в матеріально-технічних ресурсах.

Основними завданнями плану МТЗ є:

1) своєчасне й повне задоволення потреби підприємства у матеріально-технічних ресурсах;

2) визначення перспективної та поточної потреби в матеріалах, сировині й обладнанні;

3) розроблення матеріальних балансів;

4) вибір постачальників та підтримка з ними зв’язків;

Початковими даними для розроблення плану МТЗ є:

1) заплановані обсяги виробництва;

2) обсяги робіт з технічного й організаційного розвитку, капітального будівництва;

3) нормативна база з урахуванням завдань зі зниження норм витрат матеріалів.

17. Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах

Потреба підприємства у матеріальних ресурсах має орієнтуватися на відповідних розрахунках за такими видами їх споживання:

1) основне виробництво;

2) капітальне будівництво;

3) впровадження нової техніки;

4) ремонтно-експлуатаційні потреби;

5) виготовлення технологічного оснащення й інструменту;

6) приріст незавершеного виробництва;

7) створення необхідних матеріальних запасів.

18.Дослідження ринку матеріально-сировинних ресурсів та вибір постачальника

Вивчення ринку сировини і матеріалів припускає збір, обробку, аналіз і оцінку інформації про потенційних постачальників, асортимент матеріальних ресурсів, про ціни на сировину, матеріали, паливо і т.п.

Вибір постачальника є основою створення стійкої бази постачання будь-якого підприємства. Рішення розмістити замовлення в конкретного постачальника залежить від низки факторів.

Чинники, які визначають вибір постачальника: ціна ресурсу; якість ресурсів; місце розташування підприємства; діюча система знижок; дотримання термінів поставок; досвід роботи на ринку; виробнича потужність; фінансовий стан; репутація фірми; система післяпродажного обслуговування.

Під час планування поставок матеріальних ресурсів передбачають такі дії: вибір постачальника певного виду ресурсу; укладання договору на поставку; вибір форми постачання ресурсу; складання плану-графіка завезення партій ресурсу.

19. Оптимізація обсягів запасів матеріально-технічних ресурсів

Запаси створюються з метою сприяння:

- обслуговуванню споживачів (наявність запасів - важливий чинник утримування споживачів, пов'язаний із можливістю постачання продукції в будь-який час);

- гнучкості виробництва (здатність швидко переходити на виробництво іншої продукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, яка в даний час не виробляється);

- визначеності виробництва (чим більш невизначеною є ситуація на ринку, тим більша необхідність страхування створенням резервних запасів);

- згладжуванню виробництва (здатність задовольняти попит у періоди максимального збуту без збільшення обсягу виробництва);

- отриманню прибутку шляхом цінової спекуляції (у період інфляції можна отримати прибуток завдяки купівлі запасів за нижчою ціною і продажем їх у майбутньому).

20. Зміст, завдання та технологія планування потреби в персоналі

Метою розроблення плану з праці та персоналу є визначення раціональної (економічно обґрунтованої) потреби підприємства в персоналі та забезпечення його ефективного використання у плановому періоді.

План праці та персоналу складається з таких розділів:- план з праці; - план з чисельності працюючих; - план із заробітної плати.

Основні завдання плану з праці та персоналу:

- створення колективу, здатного виконати намічені тактичним планом цілі;

- формування оптимальної структури персоналу;

- підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації персоналу підприємства;

- удосконалення організації праці;

- стимулювання праці;

- підвищення продуктивності та якості праці;

- оптимізація засобів утримування персоналу.

Технологічний процес планування праці та персоналу являє собою послідовність взаємозв’язаних процедур, які мають певний набір вихідних даних. Алгоритм планування потреби в персоналі має такі етапи:

1) аналіз виконання плану за попередній період;2) планування продуктивності праці;3) планування трудомісткості;4) розрахунок балансу робочого часу;5) розрахунок потреби в персоналі;6) планування вивільнення та додаткової потреби в персоналі;7) планування розвитку персоналу.

21. Мета й завдання та склад коштів на оплату праці

Мета планування коштів на оплату праці – визначення оптимального розміру фонду заробітної плати, виходячи із планованої результативності господарської діяльності підприємства.

У процесі досягнення поставленої мети вирішуються такі завдання:

- вибір форм і систем оплати праці відповідно до стратегії й тактики розвитку підприємства;

- визначення нормованого розміру витрат на оплату праці, що включають до собівартості продукції;

- розрахунок величини чистого прибутку, який спрямовується на оплату праці і включається у собівартість продукції;

- розрахунок середньої заробітної плати працівників підприємства;

До складу витрат на оплату праці відповідно до діючого законодавства включають такі виплати:

1 Виплати заробітної плати за фактично виконану роботу, виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок і посадових окладів відповідно до прийнятих на підприємстві форм і систем оплати праці.

2 Вартість продукції, що надається в порядку натуральної оплати працівникам.

3 Вартість предметів, що безкоштовно видаються відповідно до чинного законодавства, включаючи формений одяг, обмундирування, які залишаються в особистому користуванні.

22.Методи визначення планового фонду заробітної плати.

Для визначення планового фонду заробітної плати застосовуються такі методи:

Метод визначення планового фонду заробітної плати (ФЗП) за досягнутим рівнем базового фонду оплати праціНедолік цього методу планування фонду заробітної плати полягає у тому, що в плановий фонд заробітної плати переносяться всі нераціональні виплати заробітної плати, що мали місце в базисному періоді.

Метод планування ФЗП на основі середньої заробітної платиУ порівнянні з першим методом даний метод більш точний, оскільки базується на планових показниках.

Нормативний метод планування ФЗПДаний метод може застосовуватися за наявності наступних умов. По-перше, нормативи повинні бути досить стабільними протягом всього планового періоду. По-друге, нормативи повинні бути однаковими для всіх однотипних підрозділів.Метод прямого рахунку Планування фонду заробітної плати за даним методом проводиться щодо промислово-виробничого й непромислового персоналу всіх структурних підрозділів, а також за категоріями, професіями, посадами і кваліфікаціями.

Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування та напрямками цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

- забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

- встановлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо; визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

24. Планування потреби у фінансових ресурсах

25. Планування прибутковості підприємства. Баланс доходів і видатків.

31 Сутність категорії «праця» та її соц.-економ характеристики

В найважливішому розумінні праця – це доцільна діяльність людини, спрямована на створення життєвих благ або на досягнення певної мети.

В сучасні економічній науці праця розглядається більш широко і комплексно. Процес праці включає 5елементів: предмет праці, засоби праці, технологія діяльності – це визначений порядок виробничих процесів, сукупність методів впливу на предмет праці для зміни або надання йому нових властивостей, форми; організація праці – система виробничих зв’язків праці, які взаємодіють із засобами праці та між собою. В процесі праці люди взаємодіють також з навколишнім середовищем.

Сутність праці полягає в тому, що праця – це процес усвідомленої трудової діяльності людини, яка спрямована на досягнення певної мети.

Роль та важливість праці проявляється в тому, що в процесі праці не тільки створюються матеріальні та духовні цінності, призначені задовольняти потреби людей, але і розвиваються самі працівники.

Значення праці в житті людини виявляється в її різноманітних функціях: виробництво матеріальних, інтелектуальних та культурних благ; розвиток людини, її фізичних та духовних якостей; задоволення матеріальних та духовних потреб людини та суспільства; науково-технічний та соц.. прогрес; відтворення населення, зростання продуктивності праці.