Методи контролю витрат. 4 страница

Цим Національним положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов’язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

2. Облік грошових коштів.

Нормальну виробничу діяльність кожне підприємство може здійснювати лише при постійних зв'язках з іншими підприємствами з допомогою грошових коштів.

Грошові кошти ― готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Рух грошових коштів ― надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Основними завданнями обліку грошових коштів є: виконання операцій з грошовими коштами за розрахунками з постачальниками, покупцями; контроль за дотриманням касової і розрахункової дисципліни; своєчасне і правильне документальне оформлення операцій з руху грошових коштів, щоденний контроль за збереженням готівки і цінних паперів у касі підприємства;

Для відображення коштів використовуються такі рахунки і субрахунки: 30 "Каса"; 31 "Рахунки в банках"; 311 "Поточні рахунки в національній валюті"; 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті"; 313 "Інші рахунки в банках в національній валюті"; 314 "Інші рахунки в банках в іноземній валюті"; 33 "Інші кошти"; 331 "Грошові документи у національній валюті";332 "Грошові документи в іноземній валюті";

3. Облік розрахунків з підзвітними особами.

Підзвітні особи — це працівники, які одержали грошовий аванс для оплати витрат, доручених підприємством.

Розрахунки з підзвітними особами виникають при оплаті дрібних господарських витрат і витрат у відрядженнях. Перелік осіб, яким видається аванс під звіт, встановлюється наказом керівника, що служить документом на видачу авансу на господарські потреби, а в разі видачі авансу на відрядження оформ­люється, крім того, і посвідчення про відрядження.

4. Порядок оформлення службових відряджень.

Службовим відрядженням є поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної .

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є: запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт;

Підприємство, що відряджає працівника, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у спеціальному журналі за формою згідно з додатком до цієї Інструкції.

Підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження.

Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи

Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження.

Підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування.

5. Облік поточних зобов’язань.

Зобов'язання ― це борги підприємства, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій по отриманню товарів, послуг, кредитів з відстроченням платежів. Основними документами, що передбачають права і обов'язки сторін є договори, угоди, контракти.

Короткострокові (поточні) зобов'язання мають бути погашені протягом одного фінансового року або операційного циклу діяльності підприємства ― залежно від того, який з цих періодів виявиться довшим.

До короткострокових зобов'язань відносяться також короткострокові векселі, за допомогою яких можуть здійснюватися розрахунки з постачальниками і банками.

Вексель до сплати - це зобов'язання по погашенню суми заборгованості та відсотків, яке звичайно підтверджується офіційним документом - кредитною угодою (векселем), в якому вказують конкретний термін і розмір платежу.

6. Облік розрахунків з постачальниками.

Для обліку розрахунків із постачальниками та підрядниками використовують рахунок 63 "Розрахунок з постачальниками та підрядниками". Його призначено для ведення обліку розрахунків із постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

За кредитом даного рахунку відображають заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом; її погашення, списання.

Цей рахунок має такі субрахунки: 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"; 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" 633"Розрахунки з учасниками ПФГ".

7. Облік розрахунків зі страхування.

Відповідно до діючого законодавства розрізняють такі види загальнообов'язкового державного страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; страхування на випадок безробіття; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; інші види страхування (наприклад, медичне страхування), передбачені законами України.

Внески до цих фондів сплачують роботодавці та працівники за ставками, що встановлюються для них нормативними актами. Для обліку розрахунків по страхуванню призначені рахунки:

651 " Розрахунки із пенсійного забезпечення";

652 "Розрахунки із соціального страхування";

653 "Розрахунки із страхування на випадок безробіття";

654 "Розрахунки з інших видів страхування"

8. Облік ПДВ.

ПДВ ― це непрямий податок, який встановлюється державою у відсотках до ціни реалізації продукції, товарів чи послуг.

Об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг).

ПДВ не включається до ціни реалізації, а встановлюється понад ціну реалізації.

Ставки ПДВ: 20 % — основна ставка; 0 % — при експорті товарів.

Від ПДВ звільнено операції продажу деяких лікарських засобів, продуктів дитячого харчування, надання послуг з освіти, з перевезення пасажирів міським та приміським пасажирським транспортом та ін.

Сплата ПДВ здійснюється таким чином:
— підприємство сплачує постачальникам ПДВ при придбанні запасів - податковий кредит;
— підприємство отримує ПДВ від покупців при реалізації своєї продукції (товарів, робіт, послуг) податкове зобов'язання;
— за підсумками місяця (або кварталу) підприємство перераховує до бюджету різницю між отриманим і сплаченим ПДВ.

9. Облік дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству, яка виникає на певну дату. Як і інші активи, вона визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Згідно з вимогами П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" має власну структуру і може класифікуватися за різними критеріями. Для підприємств більш суттєвими є питання обліку поточної дебіторської заборгованості, оскільки не кожне підприємство здійснює операції з довгостроковими зобов'язаннями.

10. Облік виробничих запасів.

Запаси ― активи, які:утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Виробничі запаси ― окремий вид запасів, який відображається на рахунку 20.

Ці запаси надходять від постачальників з супровідними документами: рахунок-фактура, накладна, товаротранспортна накладна та інші документи в який зазначена кількість монтажу, постачальник, отримував та порядок оплати.

Якщо запаси отримують у постачальника, то особі, що отримує, має видаватися довіреність.

У випадках невідповідностей може складатися "Акт про приймання виробничих запасів"

11. Методи оцінки запасів, їх вибуття

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів. Запаси, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Метод середньозваженої собівартості.Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО).Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущені, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), при вибутті оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Метод нормативних затрат.Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Метод ціни продажу.Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів.

12. Особливості обліку малоцінних швидкозношуваних предметів

До малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) належать предмети, термін експлуатації яких не перевищує один рік.

Для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух МШП, що належать установі та знаходяться в складі запасів, призначений активний субрахунок № 221 «Малоцінні та швидкозношувані предмети на складі і в експлуатації».

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП), що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцем експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

Передача МШП в експлуатацію відображається в бухгалтерському обліку записом:

Дебет 23 “Виробництво” або відповідний рахунок обліку витрат класу 9

Кредит 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”

При поверненні МШП з експлуатації на склад робиться запис:

Дебет 22“Малоцінні та швидкозношувані предмети”

Кредит 719“Інші доходи від операційної діяльності”

13. Облік готової продукції

Готова продукція – це продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Готову продукцію оцінюють за плановою і фактичною собівартістю або за оптовими цінами.

Оприбутковують готову продукцію з виробництва на склади за накладними (приймально-здавальними накладними) або відомостями здавання продукції.

Для обліку готової продукції призначений рахунок 26 “Готова продукція” За дебетом рахунка 26 “Готова продукція” відображають надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю.

14. Облік товарів та їх реалізації

Товари – це матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Товари є видом запасів. У підприємствах торгівлі їх обліковують за первинною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Облік товарних запасів можна здійснювати за двома показниками: перший — кількісно-вартісний облік наявності та руху товарів за купівельними цінами за кожною назвою: видом, типом, гатунком; другий — загальні транспортно-заготівельні витрати, що їх обліковують на всю масу товарних запасів (або за окремими групами).

15. Класифікація та оцінка основних засобів

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року.

Способи оцінки основних засобів, що використовуються в бухгалтерському обліку

Первісна вартість — фактична собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання необоротних активів.

Справедлива вартість — сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

16. Облік основнихзасобів

Облік основних засобів здійснюється на підставі документально оформлених актів. Одиницею обліку є окремий інвентарний об'єкт. Якщо один об'єкт основних засобів складається із частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. Для організації обліку та забезпечення контролю за рухом та збереженням основних засобів, кожному об'єкту присвоюється інвентарний номер, не залежно від того знаходиться він в запасі чи в експлуатації.

17. Методи амортизації

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1. прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2. зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3. прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється;

4. кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5. виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

18. Амортизація основних засобів, її облік

Методи амортизації наведені у 17 питанні, а це доповнення.

Об’єкт амортизації – є вартість, яка амортизується, окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій.

Нарахування амортизації починається з місяця наступного за місяця у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняєтьсяпочинаючи з місяця наступного за місяцем набуття об’єкту за ведення основних засобів, модернізацію, добудову.

19. Облік нематеріальних активів

Нематеріальний актив — немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає П(С)БО 8 «Нематеріальні активи».

Планом рахунків для відображення в обліку нематеріальних активів призначений активний рахунок 12 «Нематеріальні активи».

За дебетом рахунка 12 «Нематеріальні активи» відображається придбання або отримання в результаті розробки нематеріальних активів, які обліковуються за первісною вартістю, та сума дооцінки таких активів, за кредитом — вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання та сума уцінки нематеріальних активів.

Справедлива вартість нематеріального активу — це сума, за якою актив може бути обмінений чи отриманий в операції між незалежними, обізнаними та зацікавленими сторонами.

20. Облік використання робочого часу

На теперішній час в Україні існує три види обліку робочого часу:

Щоденнийоблік застосовується в тому разі, коли працівник має однакову тривалість добової роботи.

Щотижневий облік використовується, коли тривалість щоденної роботи може бути неоднаковою, але за тиждень працівник реалізує встановлену норму робочого часу — 24, 36 год. тощо, але не більше 40 год.

Підсумований облік робочого часу допускається на безперервно діючих підприємствах, а також при виконанні окремих видів робіт.

21. Нарахування та відрахування з заробітної плати

Нарахування на заробітну плату

Нарахування на заробітну плату — це податок, який сплачує роботодавець. Цим податком обкладаються практично всі виплати найманим працівникам.

Заробітна плата не є винятком. У нашій країні цей податок називається єдиний соціальний внесок (далі ЄСВ). Він включає в себе повний соціальний пакет, законодавчо передбачений нашою державою.

Відрахування із заробітної плати

Утримання із заробітної плати — це податки, які утримуються з суми доходу яка виплачується працівнику, проте їх перерахування до відповідних бюджетів покладено на плечі роботодавця.

Таких податків із зарплати в нашій країні утримується два:

• ЄСВ — сума, яку працівник зобов’язаний сплатити до відповідних фондів, розглянуті вище, з будь-якого одержуваного на підприємстві доходу. Розмір цього податку має два значення 3,6 % і 2 %. Перша ставка застосовується до всіх доходів, що виплачуються працівникові на підприємстві, крім лікарняних, а друга, відповідно, тільки до суми оплати лікарняного листа.

• Податок на доходи фізичних осіб (далі ПДФО) — податок, що стягується з доходів фізичних осіб та надходить у місцевий бюджет міста, селища, загалом, того місця де зареєстроване підприємство. Якщо говорити про зарплату, одержуваної громадянами України, то його ставка буде дорівнювати 15 %. Інші нюанси тут ми не розглядаємо.

22. Розрахунок середньої заробітної плати

Розрахунок середньої з/п застосовують під час нарахування відпусток (основної, додаткової, по догляду за дітьми, у зв’язку з пологами та ін.), лікарняних, виконання працівниками державних та військових обов’язків, розрахунку заробітку, який зберігається за відрядженим, та ін.

Водночас основні нормативи, із якими доводиться працювати бухгалтеру під час обчислення середньої зарплати в тому чи іншому випадку:

Показник середньої зарплати залежить від двох основних чинників: від розрахункового періоду та від виплат, які враховують під час її обчислення.

Виплати, які враховують, обчислюючи середню з/п, можна узагальнити так: основна зарплата; доплата за роботу в нічний час; доплати за суміщення професій; премії, які носять систематичний характер; виплати за виконання державних обов’язків; допомога по тимчасовій непрацездатності; інші.

Однак завважте: в окремих випадках під час обчислення середньої зарплати до розрахунку потрібно включати різні виплати.

23. Облік лікарняних і відпусток

Відпустка - це тимчасове звільнення від роботи для відпочинку. Право на відпустку не залежить від місця роботи, форми власності підприємства, посади, системи оплати праці, тривалості та періодичності робочого часу, терміну трудового договору.

При обчисленні середньої заробітної плати для нарахування виплат за час чергової, додаткової (творчої) відпусток або компенсації за невикористану відпустку до уваги береться заробітна плата за останні 12 місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористану відпустку.

Якщо працівник працював на даному підприємстві менше року, то середній заробіток обчислюється, виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа наступного місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, у якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Підставою для нарахування відпускних є заява працівника про відпустку, на підставі якої за згодою керівника оформляється наказ про відпустку тієї чи іншої особи.

Якщо святкові та неробочі дні припадають на період відпустки, то вони у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Лікарняні листки підшиваються в окрему папку і нумеруються у хронологічному порядку з початку року, де на кожному лікарняному листку проставляється номер розрахунково-платіжної відомості, в яку він врахований для нарахування.

На розмір лікарняних, крім середньої заробітної плати та днів хвороби, впливає також страховий стаж, а саме:

o якщо страховий стаж особи до 5 років, то оплачується 60% середньої заробітної плати;

o якщо страховий стаж особи від 5 до 8 років, то оплачується 80% середньої заробітної плати;

25. Види кредитів. Облік довгострокових кредитів банку

Кредит - це платне надання банками грошових коштів у тимчасове користування на визначених кредитним договором умовах із дотриманням принципів повернення, строковості, забезпеченості, платності, цільового використання.

Відповідно до НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності і П(С)БО 11 "Зобов’язання" банківські кредити, отримані підприємством, визначаються як зобов’язання. Із метою обліку кредити прийнято ділити на два види:

- поточні - вони повинні бути погашені протягом 12 місяців із дати балансу чи протягом операційного циклу підприємства;

- довгострокові - строк їх погашення більше 12 місяців чи більше операційного циклу.

Аналітичний облік позик ведеться за кожним кредитом окремо, за видами, цільовим призначенням і строками повернення кредитів.

Синтетичний облік заборгованості за кредитами ведеться для: 1) довгострокових позик на рахунку 50 "Довгострокові позики"; 2) короткострокових на рахунку 60 "Короткострокові позики" на відповідних субрахунках.

Ці обидва рахунки пасивні. За їх кредитом відображають суму отриманого кредиту, за дебетом його погашення. На окремих субрахунках цих рахунків показують відстрочені та прострочені кредити при зміні терміну кредитування, визначеного кредитною угодою. При відображенні в обліку операцій, пов’язаних з отриманням кредитів, використовуються такі субрахунки: 684 Розрахунки за нарахованими відсотками; 951 Відсотки за кредит; 952 Інші фінансові витрати. На позабалансовому рахунку 05 "Гарантії і забезпечення надані" відображається вартість активів підприємства в сумах, зазначених в угодах застави. При цьому з балансу підприємства ці суми не списуються.

26. Формування та облік статутного капіталу

Статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Формування статутного капіталу за рахунок внесків засновників (учасників) фіксується в засновницьких документах підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення обов'язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць. Сума статутного капіталу за балансом підприємства та сума, зареєстрована в Державному реєстрі, повинні бути тотожними.

Статутний капітал акціонерного товариства складається з коштів, унесених акціонерами (учасниками). Він відображає власні джерела формування активів і власність акціонерного товариства як юридичної особи. Водночас сума статутного капіталу відображає колективну власність акціонерів, частка кожного в якому визначається вартістю належних йому акцій.

24.Документальне оформлення виплат заробітної плати

Для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові, розраховують заробіток за місяць і від цієї суми здійснюються необхідні відрахування. Розрахунок на підприємстві здійснюють у Розрахунково-платіжній відомостях. У лівій частині Розрахунково-платіжної відомості записують суми всіх видів нарахованої заробітної плати за її видами ( погодинно, премії та інші нарахування), а в правій – утримання за їх видами і суми до видачі.

Розрахунково-платіжні відомості складають щомісячно по кожному цеху, допоміжних та підсобних службах, відділах з групуванням прізвищ працюючих у розрізі категорій.

27. Зміни власного капіталу, їх облік

Види власного капіталу що відображаються і фінансовому обліку згідно з класифікацією що зазначається у плані рахунків 4 класу, а саме: 1.Статутний капітал, 2.Пайовий капітал, 3.Додатковий капітал, 4.Резервний капітал, 5.Вилучений капітал, 6.Неоплачений капітал, 7.Нерозподілені прибутки, 8.Забезпечення майбутніх витрат і платежів, 9.Цільове фінансування і цільове надходження, 10.Страхові резерви.

Чим більшу частку займає власний капітал в активах підприємства, тим вища його незалежність. Власний капітал є основою для здійснення діяльності підприємства. Він показує ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство. Формується власний капітал за рахунок внесків власників та накопичення сум доходу від діяльності підприємства.

Інформація про власний капітал наводиться в пасиві балансу за розділом І "Власний капітал". Для обліку власного капіталу призначені рахунки класу 4 "Власний капітал та забезпечення зобов'язань".

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності, та одним із найістотніших показників, оскільки виконує функції: довгострокового фінансування, відповідальності і захисту прав кредиторів, кредитоспроможності, самостійності, розподілу доходів і активів.

Основою складовою власного капіталу є статутний капітал, який являє собою загальну вартість активів, внесених засновниками при створені підприємства.

28. Бухгалтерський облік витрат за елементами

Облік витрат за елементами передбачає групування витрат за ознакою їх однорідності, незалежно від того, на які конкретно цілі витрати здійснені.

До елементу «Матеріальні витрати» включає: 1. сировину й основні матеріали; 2.купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби; 3. паливо і енергію; 4.будівельні матеріали; 5.запасні частини; 6.тару і тарні матеріали; 7.допоміжні та інші матеріали.

До елементу «Витрати на оплату праці» відносяться: 1.заробітна плата за окладами й тарифами; 2.премії та заохочення; 3.компенсаційні виплати; 4.оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці; 5. Одноразові винагороди за вислугу років; 6.Оплата за роботу у вихідні та святкові дні. 7.Оплата праці студентам, які проходять виробничу практику на підприємстві і залучені до виробничого процесу. 8. Оплата праці позаштатних працівників

Елемент «Відрахування на соціальні заходи» охоплює такі витрати: 1.відрахування на пенсійне забезпечення; 2. відрахування на соціальне страхування; 3. страхові внески на випадок безробіття; 4.відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства; 5.відрахування на інші соціальні заходи; 6. Обов’язкові відрахування за нормативами.