Вопрос 31 - порядок розподiлу и списання загальновиробничих витрат

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні й змінні. До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Розподіл постійних загальновиробничих витрат із використанням бази розподілу при нормальній потужності(очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умови звичайної діяльності підприємства) забезпечує те, що сума цих витрат на кожний об'єкт не зростає внаслідок низького рівня виробництва або простоїв, а тому собівартість продукції не буде завищеною.

Списуються загальновиробничі витрати на основі розрахунку (довідки), яка складається працівниками бухгалтерії підприємства.

Загальна сума загальновиробничих витрат (змінних і постійних), що віднесена на собівартість виробництва продукції, розподіляється між окремими видами продукції з використанням бази розподілу.

Загальновиробничі витрати обліковують на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати". Це активний збірно-розподільчий рахунок, за дебетом якого збирають витрати, а за кредитом їх списують у порядку розподілу на об'єкти обліку виробництва та на собівартість реалізації продукції. На рахунку 91 обліковують також витрати на утримання машин та устаткування.

Вопрос 32 - облік витрат від браку

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам.

Облік браку у виробництві класифікується за такими ознаками:

1. За місцем виникнення:

- внутрішній брак - брак, виявлений до відвантаження продукції (або передачі) споживачу;

- 30внішній - брак, виявлений безпосередньо у покупця.

2. За характером дефектів:

- остаточний брак - брак, який неможливо виправити або економічно недоцільно виправляти;

- виправний брак, який може бути виправлений шляхом додаткової обробки.

3. За причинами виникнення (неякісні матеріали, неподача електроенергії тощо).

А: За винними особами (робітник, постачальник).

Документування браку.

Виникнення браку у виробництві документується Актом про брак (ф. Т-46), Повідомленням про брак (ф. Т-47). У цих документах зазначають дані про забраковану продукцію (її вид, сорт, одиницю виміру, кількість), причини виникнення браку, винну особу, вид браку. Зазначені документи підписуються комісією в складі керівника або заступника підприємства, головного бухгалтера, керівника структурного підрозділу.

Вопрос 33 - принципи і методи калькуляції

Під калькуляцією розуміється система економічних розрахунків собівартості окремих видів продукції. У процес калькуляції порівнюються витрати на виробництво з кількістю випущеної продукції і визначення собівартості одиниці продукції. Є паланова, кошторисна, фактична.

Об'єктом калькуляції є витрати пов'язані з виробництвом конкретного продукту.

принципи:

1 ) Науково обґрунтованої класифікації витрат на виробництво .

2 ) встановлення об'єктів обліку витрат , об'єкти калькулювання і калькуляційної одиниці. У ряді випадків об'єкти обліку не збігаються з об'єктами калькуляції .

Об'єкт калькулювання - вид продукції підприємства призначений для реалізації .

3 ) вибір методу розподілу непрямих витрат . Вибір проводиться самостійно і відображається в обліковій політиці.

4 ) розмежування витрат за періодами

5 ) Роздільний облік за поточними витратами на виробництво продукції і по капітальних вкладеннях .

6 ) Вибір методу обліку витрат і калькулювання .

Класифікацію методів обліку витрат групують за 3 -ем ознаками: за об'єктами обліку ; по повноті врахування витрат ; по оперативності обліку та контролю за витратами.

Попроцессний метод калькулювання - застосовується у видобувних галузях промисловості (вугільної, гірничорудної, газової, нафтової, лісозаготівельної та ін) і в енергетиці. Крім того, він може використовуватися в переробних галузях з найпростішим технологічним циклом виробництва

Собівартість одиниці продукції визначається діленням сумарних витрат за звітний період на кількість виробленої за цей період продукції і розраховується за формулою: Попередільний калькулювання використовується в галузях промисловості з серійним і потоковим виробництвом, коли вироби проходять в певній послідовності через всі етапи виробництва, звані переділами. Сутність цього методу полягає в тому, що прямі витрати відбивають у поточному обліку не за видами продукції, а по переділах (стадіях) виробництва, навіть якщо в одному переділі можна отримати продукцію різних видів.

Позамовний метод обліку собівартості використовується при виготовленні унікального або виконуваного за спеціальним замовленням вироби. Сутність даного методу полягає в наступному: всі прямі витрати враховуються в розрізі встановлених статей калькуляції по окремих виробничими замовленнями. Решта витрат враховуються за місцями їх виникнення і включаються до собівартості окремих замовлень відповідно; З встановленої базою (ставкою) розподілу.

Вопрос 34 - облік витрат собівартості продукції

Облік витрат на виробництво і калькуляція собівартості продукту здійснюються за такими етапами:

· групування первісних витрат за статтями калькуляції та за об'єктами обліку витрат;

· визначення витрат і калькулювання собівартості продукції допоміжних виробництв та віднесення їх на основне виробництво;

· визначення собівартості браку;

· оцінка зворотних відходів;

· оцінка незавершеного виробництва;

· розподіл витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом;

· розрахунок собівартості кожного об'єкта калькулювання та його калькуляційної одиниці.

Вопрос 35 - визначення фінансових результатів та їх облік

Фінансовий результат діяльності підприємства характеризується показником прибутку або збитку. Отримання прибутку є основною метою будь-якої підприємницької діяльності.

Для обліку фінансових результатів використовують рахунки 79 "Фінансові результати" та 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". Якщо рахунок 79 "Фінансові результати" є номінальним і на кінець звітного періоду закривається (сальдо немає), то рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" є пасивним і його сальдо відображається в балансі. На рахунку 79 "Фінансові результати" обліковуються на окремих субрахунках результати основної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності, надзвичайних подій. Основні вимоги до визнання складу та оцінки доходу викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" та П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати".

Вопрос 36 – облік доходів

Облік доходів ведуть на рахунках класу 7 "Доходи і результати діяльності". На рахунках цього класу, крім рахунку 76 "Страхові платежі", за кредитом відображається сума загального доходу разом із сумою непрямих податків, зборів (обов'язкових платежів), що включені до ціни продажу, за дебетом - щомісячне відображення належної суми непрямих податків, зборів (обов'язкових платежів), щорічне або щомісячне віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 "Фінансові результати" (рис. 9.4). Доходи відображають за їх видами, що передбачено відповідними субрахунками до рахунків 70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційний дохід", 72 "Дохід від участі в капіталі", 73 "Інші фінансові доходи", 74 "Інші доходи", 75 "Надзвичайні доходи".

Доходи майбутніх періодів мають свої особливості, а тому їх обліковують на рахунку 69 "Доходи майбутніх періодів", що належить до рахунків класу в "Поточні зобов'язання".

Для визначення фінансового результату звітного періоду потрібно порівняти доходи з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.

Вопрос 37 - особливості організації бухгалтерського обліку в торгівлі–

Торгівля — це господарська діяльність, пов'язана з реалізацією товарів. Бухгалтерський облік у торгівлі, як і в інших галузях, ведеться згідно із законодавством України та національними стандартами бухгалтерського обліку.

Особливості галузі зумовлюють особливості обліку в ній:

1. У торгівлі немає витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, але є витрати, пов'язані зі зберіганням та реалізацією товарів. Ці витрати називаються витратами обігу і обліковуються на рахунках 93 "Витрати на збут" і 92 "Адміністративні витрати".

2. Торгові підприємства закупають товари за купівельними цінами, а продають дорожче — за цінами продажу. В оптовій торгівлі облік придбаних товарів ведеться за купівельними цінами або за продажними. Вираховувати купівельну і продажну ціну кожних реалізованих 300 г товару недоцільно і трудомістко. Тому при обліку за цінами продажу на підприємствах роздрібної торгівлі при придбанні товарів на них відразу встановлюється торгова націнка (кредит рахунку 285 "Торгова націнка") і далі визначається обсяг реалізації тільки за цінами продажу. В кінці місяця розраховується середня величина торгових націнок в продажній вартості реалізованих товарів і, відповідно, купівельна вартість реалізованих товарів.

3. Фінансовий результат від реалізації товарів у торгівлі визначають як різницю між цінами продажу без ПДВ (доходом від реалізації) та купівельними цінами (собівартістю) реалізованих товарів і витратами обігу.

Вопрос 38- Поняття і види фінансової звітності

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період

За видами звітність поділяється на бухгалтерську, статистичну та оперативну.

Бухгалтерська звітність містить показники виробничо-фінансової діяльності підприємства. Вона складається на підставі синтетичного та аналітичного обліку, підтверджується первинними документами, а також використовує дані оперативної та статистичної звітності.

Статистична звітність призначена для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств і галузей народного господарства та представляє собою систему кількісних та якісних показників, вимірювання та узагальнення яких не характерне для бухгалтерського обліку (наприклад, Звіт з праці).

Оперативна звітність призначена для поточного контролю та управління всередині підприємства на момент здійснення господарських операцій або одразу ж після їх завершення. В ній містяться дані про виконання плану поставок матеріалів, виробництва продукції, а також про дотримання укладених договорів та фінансовий стан підприємства (наприклад, кількість підписаних договорів).

Вопрос 39 – Порядок складання фінансової звітності

Основні етапи підготовки та складання фінансової звітності:

1. Закриття рахунків доходів і витрат та визначення фінансових результатів звітного періоду.

2. Списання фінансових результатів на рахунок нерозподілених прибутків (непокритих збитків).

3. Визначення залишків на балансових рахунках.

4. Проведення інвентаризації активів, власного капіталу та зобов'язань.

5. Відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку.

6. Складання Балансу.

7. Складання Звіту про фінансові результати.

8. Складання Звіту про власний капітал.

9. Складання Звіту про рух грошових коштів.

10. Складання Приміток до фінансової звітності.

11. Перевірка узгодженості показників форм звітності.

Вопрос 40 – Звіт про фінансові результати

Звіт про фінансові результати (форма № 2) відображає результати фінансово-господарської діяльності підприємства за визначений період (квартал або рік). Звіт розкриває структуру доходів та витрат підприємства за звітний період, визначає загальну суму операційного прибутку, доходи (витрати) за іншими видами діяльності, а також величину чистого прибутку (збитку), отриманого підприємством протягом звітного періоду.

За статтею "Собівартість реалізованої продукції ( товарів,робіт, послуг)п відображають виробничу собівартість реалізованої продукції або собівартість реалізованих товарів.

За статтею "Інші операційні доходи" відображають суми інших доходів від операційної діяльності крім доходу від реалізації продукції, зокрема дохід від операційної оренди активів, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), відшкодування раніше списаних активів тощо.

За статтею "Дохід від участі в капіталі" передбачено відображення доходу (збитку), отриманого від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі.

УПРАВЛІННЯ