З . Педагогічна концепція Я. А.Коменського

Діяльність видатного протестантського педагога - Яна Амоса Коменського (1592-1670) розгорнулась в період, коли у західноєвропейському суспільстві відбувалось активне формування буржуазних елементів як у структурі, так і свідомості феодального суспільства. Глибинні зміни усіх сфер соціального життя вимагали змін у системі виховання, яке продовжувало залишатись тотально релігійним.

Першим із педагогів, хто теоретично обґрунтував і запропонував конкретні форми і методи соціального виховання, що відображали потреби суспільства у дану історичну епоху - був Я. А. Коменський. На розуміння педагогом завдань соціального виховання вплинули швидкі зміни умов політичного і економічного життя суспільства та його релігійні погляди.

Вважають, що Коменський підвів підсумок періоду релігійної педагогіки. Проте сам педагог ніколи не був атеїстом. Він визнавав можливість містичного пізнання істини та побудови на землі тисячолітнього царства праведників - держави з ідеальним соціальним устроєм. Ця віра віддзеркалилась у розумінні ним завдань виховання. З одного боку, Коменський головною метою виховання визнавав допомогу людині у спасінні душі, підготовку до небесного життя; з іншого боку, під впливом динаміки соціального життя, він визнавав необхідність перебудови земного суспільства з допомогою «пампедії» (грец.- «всевиховання»). Ідея всезагальної освіти, як панацеї від соціальних катаклізмів, віра в реальність гармонізації відношень між суспільством і особистістю - основа його підходів до організації навчально-виховного процесу. Мріючи перебудувати світ на основах справедливості, гуманності і всезагального щастя, Коменський створив грандіозну працю «Всезагальна порада про виправлення справ людських», в якій намітив шляхи реформування суспільства, зробити людину щасливою з точки зору її індивідуального і з точки зору її соціального існування. Загальною передумовою щастя він вважав цілісність і гармонійність особистості, яка не суперечить цілісності і гармонійності суспільства. У цьому своєрідному заповіті нащадкам він закликає людство до миру і співробітництва. Складовою частиною вказаної праці стала «Пампедія» - книга про «всезагальне виховання». В «Пампедії» Коменський утверджує ідею різносторонньої всезагальної освіти, єдність цілісної особистості як суспільного ідеалу і мети виховання. Він обґрунтовує ідею універсального виховання, яке приведе людство до миру без війн, соціальної справедливості і процвітання. Виховання в «Пампедії» осмислено як шлях перетворення людства через загальну освіту народу. Основну роль у процесі перебудови суспільства він відводив комплексній системі сімейного і соціального, виховання, в якій пріоритет надавався соціальному і яке, на його думку, повинно було здійснюватись через систему спеціальних громадських навчальних закладів.

Я.А. Коменський був першим із педагогів, хто обґрунтував принцип природовідповідності у вихованні. Він відійшов від гуманістичних традицій попередників (Ф.Рабле, М.Монтень) і представив людину як «мікрокосм», що дозволило пов'язати закономірності формування особистості з глобальними змінами в природі. Природа - єдність макро- і мікро-світу. Оскільки людина (мікросвіт) складає розумну частину Природи (макросвіту), вона повинна жити і діяти за тими ж законами, що справедливі для всього живого. Як в Природі царює порядок і гармонія (весна змінює зиму, а осінь - літо; день - вечір, а ніч - ранок), так повинно бути у системі виховання дітей, її природовідповідність забезпечить порядок і гармонію в школі. Коменський проголосив розум, волю і діяльність вихованця як основні складові педагогічного процесу.

Природовідповідність означає і визнання природної рівності людей, тому їх права на освіту рівні, але кожен із них має індивідуальні задатки і здібності, які Коменський розумів, як вроджені сили душі. Саме душа робить людей людьми. Коменський виходив з релігійного вчення про те, що людина, як найдосконаліше творіння, призначена для вищої мети, ніж усі інші істоти, а саме до єднання з Богом. У своїй праці «Велика дидактика» він визначає мету виховання, шляхи її досягнення: людина повинна пізнати саму себе і всі речі; вона повинна навчитися володіти сама собою і всіма речами; завжди при цьому пам'ятати про Бога. Ця потрійна мета досягається мудрістю (знанням), благодійністю та релігією. Паростки всього цього заклала в людині природа. Природа в людині, вважав він, володіє самодіяльною і саморухомою силою, що висуває педагогічний принцип самостійності вихованця в осмисленні і діяльнішому освоєнні світу.

Педагогічні закони повинні бути приведені у відповідність із законами природи. Розгорнута аргументація природовідповідного виховання стала величезним кроком вперед у розвитку педагогіки. Ця теорія отримала найбільш повне втілення у праці «Вихід з шкільних лабіринтів».

Коменський уперше в історії школи з позицій природовідповідності обґрунтував систему шкільної освіти. В її основу було покладено вікову періодизацію, розроблену педагогом. На його думку, дитинство продовжується 24 роки і складається з чотирьох періодів по шість років кожний. Кожному із них відповідає певний тип школи: 1- материнська школа; 2 - школа рідної мови\ 3 — гімназія або латинська школа; 4 - академія. Сформулювавши правила організації навчально-виховного процесу, Коменський обґрунтував класно-урочну форму навчання. Це кардинально змінило принципи функціонування шкільної системи і привело її у відповідність до принципу природовідповідності.

Я. А. Коменський створив теорію неперервної освіти цілісної особистості. На його думку, освіта, з однієї сторони - це спосіб розвитку мислячої і діючої людини, культивації в ній потенцій, закладених від природи; з іншої - це засіб формування в людині людяності, гуманності, що визначає стиль її стосунків з іншими людьми, її соціальну поведінку. Такий підхід до освіти передбачає педагогічну організацію розвитку дитини: з однієї сторони, необхідно створити для неї можливість займатися тим, що їй цікаво; з іншої - повинний існувати певний план засвоєння досвіду, що встановлюється учителем. При цьому заняття повинні розвивати дитину тому, необхідно відшукати такі методи, форми і засоби навчання, що стимулюють пізнавальну активність учня і забезпечують саморозвиток його особистості. Він вважав, що добре навчати - це означає сприяти навчанню швидкому, приємному і ґрунтовному. Швидко - означає безперервно, без втрат часу; приємно - щоб учень під час навчання не почувався стомленим, а дії його стимулювались мрією про те, що чекає його попереду; ґрунтовно - те, що він вивчає, потрібно вивчати глибоко і вірно. Лише таке навчання є природовідповідним. Принцип природовідповідності отримав реалізацію у «природному методі» навчання. Логіка навчання, за Коменським, включає чотири стадії: 1 - автопсія (самостійне спостереження); 2 - автопраксія (практична реалізація); 3 - автохресія (застосування отриманих знань, умінь і навичок в нових обставинах); 4 - автолексія (уміння самостійно викласти результати своєї діяльності). Стадії навчання, визначені Коменським, дозволили структурувати урок, зробити процес засвоєння знань послідовним і систематичним.

Реалістично-орієнтована сутність «природного методу» також визначила найважливіші дидактичні принципи теорії Коменського: систематичність і послідовність навчання; наступність у набутті і засвоєнні знань; розкриття причинних взаємозв'язків між явищами зовнішнього світу; наочний характер навчання.

Розглядаючи освіту як процес розвитку природних здібностей людини, Коменський, задовго до Руссо і Песталоцці, поставив проблему розвиваючого навчання, чим передбачив магістральний шлях пошуків усієї майбутньої західної педагогіки.

Найбільш відомі праці: «Велика дидактика», «Двері до мов», «Найновіший метод навчання мов», «Світ чуттєвих речей в малюнках», «Вихід з шкільних лабіринтів» .