Концепція становлення особистості у буржуазному суспільстві Дж. Локка.

Локк (1632-1704) народився у сім'ї державного чиновника, отримав хорошу освіт}' (навчався у Оксфордському університеті), що дало йому змогу займатись як політичною, так і педагогічною діяльністю.

Його педагогічна теорія бере свій початок у соціально-філософських ідеях, що викладені ним у відомих працях. В "Листах про віротерпимість" він твердить, що держава не повинна втручатись у релігійні переконання своїх громадян, вимагаючи від них лише виконання громадянських обов'язків. В "Міркуваннях про державу" він уперше у філософській і політичній літературі обґрунтував ідею парламентського конституціалізму, провівши межі між владою виконавчою і законодавчою. В "Дослідженнях про людський розум" Локк здійснює спробу розборки емпіричної теорії пізнання. Локк вважав, що немає ніяких природжених понять, що душа новонародженого - аркуш чистого паперу і всяке пізнання є наслідком досвіду.

Локк наголошував, що добрими або злими, корисними суспільству або некорисними люди стають лише завдяки вихованню, яке вони дістали.

Локк трактував вихованйя в широкому філософському і соціальному контексті взаємодії особистості з суспільством, віддаючи перевагу індивідуальному особистісному началу як реальній силі підприємливої буржуазії. Виховання є цільовий і організований компонент процесу соціалізації. Метою його педагогічної системи є виховання "джентльмена" - дворянина за походженням, який має комерційну хватку. Його вихованець повинен бути підготовлений не лише до успішної комерційної діяльності, але й усвідомлювати свою громадянську відповідальність - бути корисним своїй країні. Для здійснення свого призначення і соціальних функцій джентльмен повинен бути релігійний, фізично здоровий, володіти ясним і практичним розумом, мужністю і волею. Новаторство педагога полягало і в тому, що він став першим розробником науково-психологічних основ виховання як єдності фізичного, етичного і розумового розвитку. Всю педагогічну роботу він поділяв на три частини: здоров'я, характер, знання. Керівний принцип його педагогіки - прагматизм. Трактат Локка був першою у європейській педагогіці книжкою про фізичне виховання. Він детально описує, як слід проводити загартування, одягати, взувати, годувати дитину. Локк попереджав, що його поради і" "міркування про здоров'я" відносяться тільки до здорових дітей, а "з кволою і хворою дитиною" повинен працюв'ати лікар. Етичне виховання визначається ним як необхідна корисність для джентльмена, що знаходить досвід соціальної взаємодії з людьми. Задачі етичного виховання джентльмена зводяться до вироблення етичної волі, формування вміння стримувати " бажання, підпорядковувати свої дії розуму. Особливої уваги Локк надавав досягненню єдності свідомості і поведінки. Сформувати позитивну поведінку дитини, на думку Локка, можна через звички, які виробляються за допомогою вправ. Розпочинати формування звичок потрібно з раннього дитинства. Локк виступав проти фізичних покарань, які були характерними для сімейного виховання того часу. Локк виступає і проти нагород за поведінку. Проте Локк допускав кару за впертість та неслухняність. Моральний ідеал Локка — це джентльмен, який володіє чотирма якостями: доброчинністю, мудрістю, ґречністю і знаннями. Багато новаторського запропоновано Локком у вирішенні проблем розумового виховання. Ним була розгорнута програма реальної освіти, що включала, разом із традиційними такі предмети, як історія держави і право, стенографію, етику, основи бухгалтерського обліку і контролю. Навчання у концепції Локка виступає одним із основних засобів розвитку громадянських якостей джентльмена. Значну увагу приділяв проблемі способу організації навчання і виховання дітей. Педагог вважав, що виховання дітей повинно бути сімейним із залученням кращих домашніх вчителів. Проблему соціалізації дитини він пропонував вирішити через спілкування дітей лише "з вибраними" дорослими. Найпростіший і найефективніший спосіб формування умінь і навичок суспільної поведінки полягає у наочній демонстрації, як слід поводитись і чого уникати. Методи і прийоми виховання, як і його зміст, повинні відповідати віковим та індивідуальним особливостям дітей. Локк розглядає проблему організації дозвілля як одну з основних соціально- педагогічних проблем. Надання свободи в розвагах допомагає вивчити "природні характери дітей" їх нахили, здібності. У педагогічній теорії Локка виховання визначалось як найважливіший засіб соціалізації дітей. Задача виховання громадянина і патріота висувалась ним на перший план. Основним суб'єктом соціалізації виступає сім'я. Недолік сімейного виховання — педагогічна некомпетентність батьків у сфері виховання. Модель виховання за Локком має свої переваги: розширення сфери . неформального спілкування дітей і вихователів: недоліки V локальність і звуженість сфери спілкування і діяльності дитини. Основні праці: "Листи про віротерпимість", "Міркування про державу", "Думки про виховання".

Питання № 6 Теорії соціального виховання Томаса Мора

У ХУІ-ХУП ст. в Європі з'явилось багато філософсько-літературних творів, у яких домінують ідеї соціального виховання. Посилення цієї тенденції обумовлювалось як прагматичними причинами, такими, як розвиток економіки і ускладнення структури суспільства, так і відродженням інтересу до античної філософії. В основу цих творів лягла платонівська «Держава», але з використанням набутого досвіду європейської культури того часу. Як і у Платона, значна увага тут приділялась проблемам суспільного виховання. Найбільш відомими стали погляди соціалістів- утопістів Томаса Мора і Томазо Кампанелли.

Томас Мор (1478—1535) жив у той час, коли в Англії, за його виразом, «вівці поїдали людей», тобто в епоху початкового нагромадження капіталу. Спочатку адвокат лондонського купецтва, потім лорд-канцлер при Генріхові VIII, він був обвинувачений у державній зраді і страчений. Основною причиною його страти була відданість католицькій церкві і неприйняття Реформації в Англії. В 30-ті роки XX ст. Т.Мор був зарахований Ватиканом до числа святих.

Томас Мор, під впливом ідей Платона, написав «Золоту кншу про найкращий лад і про новий острів Утопія», в якій зробив спробу не лише створити нову ідеальну державу, але й розробити нову систему освіти. В книзі Т.Мора зображена неіснуюча держава, в якій панує повна гармонія. Досягти цієї гармонії допомагають закони і виховання". Ідеальне виховання включало в себе як сімейний, так і суспільний напрям. Відповідальність за виховання несла, перш за все, школа. В основу навчання було покладено вивчення землеробства. Навчання відбувається рідною мовою. Програма: арифметика, геометрія, природознавство, астрономія, діалектика, музика. Т.Мор відстоював принципи наочності у навчанні.

Великого значення філософ надавав фізичному та трудовому вихованню. У" його державі всі працюють, проте, мають можливість займатись самоосвітою в бібліотеках.

Своє положення у суспільстві людина визначала відповідно до своїх здібностей і бажань. Тому ті, хто обирав для себе землеробство і ремесло, могли у вільний час під керівництвом філософів навчатися. Бесіди наставників і старших, приклад сім'ї - основні методи, що домінували у вихованні. Вони доповнювались самовихованням.

Мор пропонує відхід від багатьох ідей Платона і Аристотеля. Примусове суспільне виховання і «мусична» освіта зникають. Виховання і навчання у Мора має прикладний характер і передбачає не лише моральне самовдосконалення і підпорядкування особистих інтересів суспільним, але й підготовку дітей до трудової діяльності і певну свободу професійного вибору. Поява такого напряму у вихованні як трудове — абсолютно не характерне для античної педагогіки, зате його чітко визначає християнська релігія у заповіді про обов'язок людини здобувати хліб « поті чола свого». У трактуванні виховання Мора домінує ранньохритиянська концепція сімейного виховання у великій родині, де на дитину впливають не лише батьки, а й старші поважні родичі. Такий підхід суперечить платонівській ідеї тотального суспільного виховання. Разом із тим, Мор має багато спільних ідей із Платон і Аристотелем. Як і вони, Мор вважає, що через розумні закони і правильне виховання можна змінити людську природу і в результаті чого створити ідеальну державу. У майбутньому ця ідея знайде продовження у філософії Просвітництва.