Методологія науки державного будівництва і місцевого самоврядування

Методологія науки державного будівництва та місцевого самоврядування – це система теоретичних принципів і спеціальних засобів дослідження предмета.

Загальнотеоретичним, філософським методомданої науки є діалектичний матеріалізм, в основі якого лежить учення про матеріальну природу світу, що змінюється і розвивається. Його загальність, універсальність виражається в усіх конкретних науках і на всіх етапах наукового пізнання.

Діалектичний підхід означає неприпустимість одностороннього сприйняття явищ, обов’язкове врахування їх суперечливості; цей метод спонукає розглядати дійсність у постійній динаміці, вважає лише практику критерієм істинності.

Матеріалізмпередбачає пояснення будь-яких суспільних явищ із матеріалістичних позицій, що заперечують їх містичний, суб’єктивно-ідеалістичний характер. Будучи вченням про рух і розвиток, матеріалістична діалектика спрямована на те, щоб виявляти сутність розвитку, його джерело, механізм, форми, закони тощо. Згідно з вимогами методу матеріалістичної діалектики всі державно-правові явища розглядають як елементи суспільного буття у взаємозв’язку з суспільним життям, у їх взаємообумовленості та взаємозалежності. Вони перебувають не у статиці, а в динаміці, розвитку на основі дії трьох фундаментальних законів (переходу від поступових кількісних змін до докорінних якісних перетворень, боротьби між старим і новим, віджилим і новонародженим, заперечення заперечення в суспільному житті), з якими пов’язані виникнення, розвиток і функціонування органів публічної влади.

Водночас для дослідження проблем організації діяльності органів публічної влади застосовують цілий ряд загальних методів: системний, функціональний, історичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, формально-юридичний, моделювання, аналізу, синтезу та ін.

Системний метод(метод системно-структурного аналізу) полягає в тому, що органи публічної влади розглядають як особливі соціальні системи, що взаємодіють одна з одною та з іншими елементами політичної системи. Даний метод виходить із того, що: 1) система являє собою цілісний комплекс взаємопов’язаних елементів; 2) вона складає єдність із середовищем; 3) як правило, будь-яка досліджувана система являє собою елемент системи більш високого рівня; 4) елементи будь-якої досліджуваної системи, у свою чергу, зазвичай розглядають як системи більш низького порядку.

Функціональний методзастосовують для виділення в системах органів публічної влади складових структурних частин в аспекті їх соціального призначення, ролі, функцій, зв’язків між ними.

Історичний методспонукає розглядати органи публічної влади у розвитку, в їх історичному взаємозв’язку; дозволяє простежити зародження і дію тенденцій розвитку органів публічної влади на різних етапах, враховуючи фактори наступності та змін.

Порівняльний (компаративний) метод полягає у виявленні й дослідженні спільних і відмінних рис в організації роботи аналогічних або близьких за статусом органів публічної влади різних країн. Застосування цього методу має на меті виявити переваги та недоліки певних органів і процедур, а також умови, у яких вони проявляють себе.

Важливим засобом дослідження суспільних явищ є метод формалізації, який дає можливість встановити логічні зв’язки і співвідношення між вихідними елементами об’єкта, абстрагуючись від другорядних властивостей і ознак. Досліджуючи організацію роботи органів публічної влади, цей метод застосовують переважно у двох варіаціях: як формально-логічний і формально-юридичний.

Формально-логічний методпередбачає дослідження правил організації роботи органів публічної влади в аспекті їх відповідності законам формальної логіки, закономірностям людського мислення.

Метод моделюванняв науці державного будівництва і місцевого самоврядування полягає в уявному створенні моделей організації роботи органів публічної влади і подальшому оперуванні ними з метою пошуку оптимальних варіантів вирішення конкретних організаційно-правових проблем.

В умовах пошуку оптимальних моделей організації роботи органів публічної влади, що відбувається в Україні на сучасному етапі, дедалі більшої ваги набуває метод державно-правового експерименту. У загальному вигляді експеримент у державному будівництві – це науково поставлений дослід, який має на меті перевірку певних гіпотез, нововведень і змін в організації роботи органів публічної влади.

Метод аналізуявляє собою процес уявного або фактичного розкладання цілого на частини, а синтезу – відновлення цілого з частин. Розчленування державного апарату на складові частини дозволяє виявити його структуру. Одна з форм аналізу – класифікація предметів і явищ (наприклад, класифікація органів публічної влади, їх функцій, повноважень тощо). Навпаки, синтез дозволяє виявляти спільні риси досліджуваних явищ і формулювати загальні поняття, давати визначення. Аналіз і синтез доповнюють один одного, перебувають у нерозривній єдності.

У науці державного будівництва і місцевого самоврядування широко застосовують іспеціальні методи,розроблювані в межах окремих спеціальних наук.

Статистичний методполягає в дослідженні закономірностей розвитку і функціонування системи органів публічної влади шляхом аналізу великих кількісних показників. Він дозволяє, спираючись на кількісні способи одержання даних, отримати інформацію, що об’єктивно відображає стан, динаміку і тенденції розвитку досліджуваних явищ. Статистичні дослідження, що оперують цифрами, які нерідко виявляються більш доказовими, ніж будь-які слова, включають декілька стадій: статистичне спостереження, загальну обробку статистичних даних та їх аналіз.

Соціометричний методпередбачає збір інформації щодо організації та діяльності органів публічної влади за допомогою анкетування, вибіркових опитувань та інших засобів виявлення громадської думки.

Синергетичний методґрунтується на застосуванні закону синергії. Зміст цього закону полягає в тому, що для будь-якої організації існує такий набір елементів, за якого її потенціал завжди буде або істотно більший за просту суму потенціалів елементів, які входять до неї, або істотно менший. При цьому потенціал такої організації як орган публічної влади залежить від кожного працівника, службових і посадових осіб, їх розстановки, технологічної оснащеності й професіоналізму. Завдання науки державного будівництва і місцевого самоврядування в даному контексті зводиться до пошуку такого набору елементів, за якого синергія мала б позитивний характер.