Форми діяльності органів публічної влади

Під формами діяльності органів публічної влади розуміють зовнішню сторону їх функціонування, тобто сукупність однорідних дій, які ці органи здійснюють у певних організаційних рамках, визначених законодавством. Іншими словами, форми діяльності – це однорідна діяльність органів публічної влади, через яку реалізуються їх функції.

Правові форми являють собою діяльність, пов’язану зі здійсненням юриди­чно значущих дій у жорстко визначеному законом порядку, тобто однорідну діяльність, яка пов’язана з прийняттям правових актів і тягне за собою юридично значущі наслідки.

Доцільно виділити п’ять основних форм юридичної (правової) діяльності органів державної влади: установчу, правотворчу, правозастосовну, інтерпретаційну і контрольно-наглядову.

Правотворча – діяльність суб’єктів щодо створення правових норм, їх зміни і скасування.

Правозастосовна – діяльність, за допомогою якої забезпечую­ть безперервність процесу реалізації нормативно-правових приписів шляхом наділення одних учасників правовідносин суб’єктивними правами і покладення на інших відповідних юридичних обов’язків або шляхом розгляду (вирішення) пи­тань про наслідки правових суперечок і правопорушень, а також притягнення винних до юридичної відповідальності. Різновидами правозастосовної діяльності є правонаділяюча та правоохоронна.

Контрольна – система спостереження і перевірки процесу функціонування відповідного об’єкта з метою виправити його відхилення від заданих параметрів.

Установча–діяльність,спрямована на структурні перетворення в державному апараті та суспільному організмі.

Інтерпретаційна – скла­дна, багатогранна робота щодо з’ясування і роз’яснення змісту і цілей норм права, що пронизує всі основні форми створення і реалізації права.

Усі ці форми мають низку спільних ознак: 1) вони врегульовані матеріальними і процесуальними нормами права; 2) призводять до юридично значущих наслідків, тобто до виникнення, зміни або припинення правовідносин; 3) завжди пов’язані з розглядом юридичних справ, тобто таких життєвих обставин, які прямо передбачені законом (чи іншим нормативно-правовим актом) і потребують відповідного підтвердження та юридичного забез­печення; 4) їх здійснюють виключно вповноважені на те органи держави та посадові особи; конкретний склад, обсяг повно­важень учасників правової форми діяльності чітко фіксує відпові­дний нормативний акт; 5) ці форми виражаються у здійсненні безпосередніх операцій з нормами права (матеріальними і процесуальними); 6) їх результати завжди закріплюють у відповідних процесуальних документах, що мають офіційний характер і встановлену законом форму; 7) вони пов’язані з необхідністю застосування різноманітних методів і засобів юридичної техніки. Конкретний перелік правових форм діяльності тих чи інших державних органів залежить від змісту їх компетенції та характеру покладених на них функцій.

Неправові форми діяльності –це однорідна діяльність, що не потребує повного і суворого юридичного оформлення, не пов’язана з учиненням юридично значущих дій і прийняттям правових актів. Неправові форми діяльності органів публічної влади найбільш доцільно поділяти на організаційні й матеріально-технічні.

Організаційна діяльністьу цілому є підзаконна. Її здійснюють у рамках чинного законодавства й у межах компетенції органу. Однак право тут регламентує лише загальну процедуру вчинення дій. Організаційні дії найчастіше виконують у порядку поточної управлінської діяльності. Організаційні форми діяльності поділяють на основні та допоміжні.

Основні організаційні форми діяльності – сесії Верховної Ради України, Верховної Ради АРК і місцевих рад, засідання Кабінету Міністрів України і Ради Міністрів АРК, засідання тимчасових спеціальних і слідчих комісій, підкомісій і робочих груп, комітетів Верховної Ради України, депутатських груп і фракцій, Погоджувальної ради депутатських груп і фракцій, самостійна робота депутатів у виборчих округах і т. д.

Допоміжні організаційні форми діяльності – проведення координаційних нарад, науково-практичних конференцій, офіційні візити за кордон і робочі поїздки країною, прес-конференції, інтерв’ю, індивідуальний прийом громадян і посадових осіб, телефонні переговори і т. д.

Організаційні форми можна охарактеризувати як способи вільного колективного пошуку оптимального варіанта вирішення якоїсь управлінської проблеми. Такого роду дії або передують реалізації влади, або є наслідком, що випливає з процесу такої реалізації, а сама їх роль виключно допоміжна. Кожна така дія не викликає безпосередніх юридичних на­слідків, однак певним чином впливає на кінцевий правовий результат. Доці­льно відзначити, що конкретний перелік таких форм обумовлюють специфіка правової форми, конкретний зміст реалізованої компетенції, а також особли­вості структури і персонального складу компетентного органу.

До видів матеріально-технічних операційналежать робота з депутатськими запитами і зверненнями, різними інформаційними запитами, діловодство, експедиція, охорона, збір і опрацювання ін­формації, проведення вимірів, розробка прогнозів, програм, методичних рекомендацій, здійснення бухгалтерсь­кого і статистичного обліку і т. д. Ці операції виконує переважно управлінський апарат.