КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Система органів публічної влади в УкраїніПублічна влада може здійснюватись двома шляхами– безпосередньонаселенням (народом у цілому чи територіальними громадами) або через відповідні інституції, які називають органами публічної влади. Залежно від форм публічної влади розрізняють органи державної влади і органи місцевого самоврядування. Органи публічної влади являють собою досить жорстку, внутрішньо узгоджену і взаємопов’язану у своїх елементах систему. Система органів публічної влади в Україні – це сукупність установлених Конституцією України органів державної влади і місцевого самоврядування, що забезпечують захист прав, свобод і законних інтересів громадян, безпеку держави й суспільства, вирішують питання соціально-економічного та культурного будівництва. Відповідно до положень Конституції України ця система має такі ланки: І. Система органів державної влади: 1. Глава держави – Президент України. 2. Єдиний орган законодавчої влади (парламент) – Верховна Рада України. 3. Система державних органів виконавчої влади: а) Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів державної виконавчої влади; б) міністерства, державні комітети, центральні органи зі спеціальним статусом – центральні органи виконавчої влади; в) місцеві державні адміністрації – місцеві органи державної виконавчої влади. 4. Система державних органів судової влади. II. Система органів влади Автономної Республіки Крим: 1. Єдиний представницький орган автономії – Верховна Рада Автономної Республіки Крим. 2. Система органів виконавчої влади автономії: а) Рада Міністрів Автономної Республіки Крим – вищий виконавчий орган автономії; б) міністерства і республіканські комітети – центральні виконавчі органи автономії. III. Система органів місцевого самоврядування: 1. Представницькі органи місцевого самоврядування: а) сільські, селищні, міські ради – органи місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування; очолюють їх відповідно сільські, селищні, міські голови, яких обирають територіальні громади; б) районні й обласні ради – органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; очолюють їх голови цих рад, яких обирають самі ради з числа депутатів; в) районні в містах ради – представницькі органи місцевого самоврядування, які можуть створюватися за рішенням територіальної громади міста або міської ради. 2. Виконавчі органи місцевого самоврядування – виконавчі комітети, відділи, управління сільських, селищних, міських, районних у містах рад та інші створювані радами виконавчі органи. 3. Органи самоорганізації населення – будинкові, вуличні, квартальні ради і комітети, а також ради мікрорайонів – можуть створюватися за ініціативою жителів і з дозволу сільських, селищних, міських рад. Таким чином, Конституція України чітко розмежовує дві системи органів публічної влади – органи державної влади та органи місцевого самоврядування.Згідно з положенням ч. 1 ст. 5 Основного Закону народ здійснює свою владу як безпосередньо, так і через органи державної влади і місцевого самоврядування. Це означає, що й органи державної влади, і органи місцевого самоврядування – суть органи влади народу, але водночас це різні форми реалізації цієї влади. Орган державної влади–складова частина державного апарату, що бере участь у реалізації функцій держави, діє від її імені та за дорученням, має державно-владні повноваження, відповідну компетенцію і структуру, застосовує властиві їй організаційно-правові форми діяльності. Державна влада єдина в тому сенсі, що її реалізує державний апарат у цілому і не існує кількох конкуруючих «державних влад». Це один зі складників державного суверенітету. Орган місцевого самоврядування–це орган самоврядного територіального співтовариства (територіальної громади), яке його формує і перед яким він відповідає за належне здійснення своїх повноважень. Система органів місцевого самоврядування, на відміну від системи державних органів, не підпорядковується принципу поділу влади. Однак це не виключає розмежування цих органів за функціями та компетенцією. Змістовна класифікація цих органів зводиться до їх поділу на представницькі та виконавчі. Слід відзначити, що в організації публічної влади на місцях діють два начала: суспільне і державне. Державне началовиявляється в тому, що: а) територія місцевого співтовариства є державна територія, а місцеві жителі є громадяни держави; б) статус місцевого самоврядування визначає держава в Конституції й законах; в) місцеві справи відповідні органи вирішують самостійно, але в руслі єдиної державної політики; г) органи місцевого самоврядування не мають права встановлювати межі своєї компетенції, оскільки це прерогатива держави. У свою чергу, суспільне началовиявляється таким чином: а) органи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження і органи державної виконавчої влади не мають права втручатися в законну діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування; б) матеріально-фінансову базу їх складає комунальна власність і місцевий бюджет; в) місцеві ради самостійно встановлюють місцеві податки і збори; г) територіальні громади можуть мати власну символіку і статут, що відбивають історичні, національно-культурні, соціально-економічні особливості відповідної території; д) правові акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, обов’язкові на території дії органів місцевого самоврядування для всіх фізичних і юридичних осіб. Органи публічної влади можуть бути класифіковані за різними критеріями: 1) за належністю до однієї з підсистем публічної влади – на органи державної влади і органи місцевого самоврядування; 2) порядком формування – на виборні й призначувані; 3) порядком прийняття рішень – на одноосібні та колегіальні; 4) предметною підвідомчістю – на органи загальної й спеціальної компетенції; 5) територіальною підвідомчістю – на загальнодержавні й місцеві; 6) внутрішньою структурою – на централізовані й децентралізовані; 7) часом існування – на постійні та тимчасові.
|