Поняття, види і ознаки органів публічної влади

Публічна владаспрямована на вирішення суспільних справ, поширюється за територіальним принципом, їй підкоряються всі, хто перебуває на певній «підвладній» території. Її реалізує особливий прошарок людей, які професійно займаються керуванням і складають апарат влади. Цей апарат підпорядковує всі шари суспільства, соціальні групи своїй волі, керує на основі організованого примусу аж до можливості фізичного насильства відносно соціальних груп і окремих людей. Апарат публічної влади існує й функціонує за рахунок податків з населення і призначений для того, щоб діяти в суспільних інтересах. Але апарат, і перш за все його керівництво, відображає інтереси суспільства так, як він їх розуміє. Точніше, в умовах демократії апарат лише під тиском суспільства відображає реальні інтереси більшості соціальних груп, а в умовах авторитаризму правителі особисто визначають, у чому полягають інтереси й потреби суспільства.

Публічна влада має дві форми: 1) державна влада;
2) влада місцевого самоврядування (муніципальна). Обом формам публічної влади притаманна низка спільних ознак:

– спрямованість на виконання суспільних завдань і функцій;

– інституційний характер, тобто функціонування через відповідні публічні інститути (органи публічної влади);

– легітимність;

– відокремленість апарату, що реалізує цю владу, від населення;

– об’єднання підвладних за територіальною ознакою;

– загальність, тобто охоплення владою всіх осіб на відповідній території;

– безперервність функціонування (за наявності окремих тимчасових органів);

– універсальність, тобто спрямованість на вирішення всіх справ суспільного значення;

– обов’язковість владних рішень для всіх суб’єктів на відповідній території;

– функціонування у правових формах (нормотворчій, установчій, правозастосовній, контрольній та інтерпретаційній), тобто діяльність за законодавчо встановленою процедурою й оформлення владних рішень правовими актами;

– можливість застосування передбачених законодавством засобів примусу для реалізації своїх рішень;

– право встановлювати і стягувати загальнообов’язкові податки і збори з населення;

– самостійне формування бюджету.

Водночас для державної влади характерні певні особливості, у першу чергу державний суверенітет, загальнодержавний масштаб дії, спрямованість на першочергове задоволення загально­національних потреб, постійний правовий зв’язок із населенням через інститут громадянства, наявність субординаційних відносин усередині державного апарату та особливих органів – так званих «силових структур» (армія, суд, прокуратура, служба безпеки, органи виконання покарань та ін.). Матеріально-фінансова основа державної влади є загальнонародна та державна власність, а також кошти державного бюджету.

Влада місцевого самоврядування також відзначається деякими особливостями:

– її джерело є народ, а первинний носій – територіальна громада;

– вона поширюється лише на території певних адміністративно-територіальних одиниць (муніципій);

– її органи діють від імені територіальної громади, а не народу чи держави;

– матеріально-фінансову базу її органів складають комунальна (муніципальна) власність і місцевий (муніципальний) бюджет;

– її органи пов’язані більш тісними зв’язками з населенням;

– у системі її органів відсутня жорстка ієрархія і підпорядкованість.