Дії, наслідки.

Зіткнення протилежних тенденцій, що складає сутність конфлікту, виявляється у конкретних діях сторін: Негативні емоції є каталізатором конфліктної поведінки. Вона включає планування конкретних дій, їх здійснення, оцінку. Дії сторін конфлікту спрямовані на задоволення власних інтересів, потреб, цілей, захист цінностей. Вони означають реакцію особистості на протилежну позицію партнера, його зворотні дії, тобто протидію. Тому міжособистісні конфлікти є рідко ізольованими подіями. Зазвичай вони складаються з серії дій, які здійснюють дві сторони. Спочатку відбувається сутичка як стартова дія. Якщо в ній

індивіди не досягають взаємної домовленості, проходить ланцюгова реакція - дія однієї сторони спричинює зворотну реакцію іншої як протидію, на неї перша сторона відповідає новою дією, на яку є нова реакція. Детальніше розвиток конфлікту буде розглянутий у наступному параграфі.

Фактично конфлікт можна розглядати як взаємодію двох сторін, у процесі якої відбувається негативний взаємовплив як взаємна протидія. Він не зводиться лише до зворотних дій іншого партнера. Поведінка однієї сторони викликає відповідні зміни в поведінці другої, позитивні або негативні, тобто сприяє набуттю нових реакцій. Із загостренням конфлікту, його розвитком, дії індивідів стають більш інтенсивними та їхній взаємовплив також, зростає напруга.

Механізми взаємного впливу конфліктуючих сторін можуть бути різними: наслідування, навіювання, зараження, переконання. Загалом у процесі розвитку конфлікту відбувається віддзеркалювання суперниками один одного. Якщо одна сторона настирливо стверджує свою позицію і переконує партнера в її значущості та справедливості, то друга сторона нібито за зразком діє аналогічно - відстоює свою позицію і суперечить протилежній стороні. Або якщо індивід поширює плітки про свого суперника, останній також починає розповсюджувати неприємні чутки про цього партнера. Ця ланцюгова реакція - причина і результат веде суперників до розгортання конфлікту, цей процес зупинити важко і він спричинює сумні наслідки.

Ймовірно, що дії однієї із сторін можуть сприйматися партнером як конфліктні, хоча насправді ця людина зовсім не ставила за мету діяти проти когось. У такому разі пояснення, відвертість необхідні, інакше партнер буде реагувати відповідно до свого сприймання ситуації і напруга буде зростати.

Не завжди конфліктні дії суперників є демонстративними та яскраво виявленими. Проте вони можуть приховувати конфлікт або стримано себе поводити. Але це не означає, що протиріччя між індивідами є незначне. Зовнішня поведінка суперників не є свідченням глибини їхнього конфлікту.

Дії сторін, описані вище, сприяють протіканню конфлікту, його розвитку. Конфлікт посилюється, розгортається, коли кожне слово учасників, кожна застосована ними дія сприяє посиленню їхніх негативних емоцій, напруги у взаємодії. Проте він спадає, коли суперники починають говорити і слухати один одного, обговорювати значною мірою потреби, інтереси, а не образи; позитивні емоції зростають, з'являється довіра.

Дії конфліктуючих сторін ведуть до наслідку. Наслідки є різні залежно від того, чи конфлікт є вирішений і як. Наслідок виявляється у тому, як розвивається життя сторін, групи чи організації тощо, міжособистісна взаємодія індивідів після завершення конфлікту. Основною ознакою вирішення конфлікту є позитивні зрушення у діяльності організації, міжособистісних стосунках колишніх конфліктантів, позитивні уроки, які засвоїли учасники конфлікту. Якщо ж конфлікт не є розв'язаний, а лише перерваний, то імовірно, що виникне наступна сутичка, проте іншого характеру. Тобто конфлікт буде розвиватися за масштабами, кількістю учасників, місцем проживання. Наслідки конфлікту будуть залежати від досягнутого результату його вирішення (вирішення повністю або частково), якістю результату (задоволення обох сторін або однієї), шляхами досягнення успіхів (компромісу сторін, взаємодомовленості, перемоги тільки однієї сторони).