Спробуємо розглянути етапи розвитку конфлікту.

Перший етапяк початковий період проглядається у виникненні непорозумінь між особами, зростанні напруження у сфері їхньої діяльності та взаємин, появі дискомфорту у їхньому внутрішньому стані, неприємного самопочуття. Це - етап, коли люди відчувають.

що "щось не все гаразд". Його у науковій літературі називають передконфліктною ситуацією, яка частково описана у попередньому параграфі. Вона є періодом зародження конфлікту, тому деякі науковці називають цей етап історією конфлікту. Особливо у міжособистісних конфліктах історія зародження суперечностей, напруги у стосунках людей, процесі їхнього вирішення проблем у спільній діяльності є відчутна і без знань минулого до першої сутички індивідів розібратися у їхньому конфлікті дуже важко.

Передконфліктна ситуація буває тривалою у часі стосовно деяких конфліктів. Іноді вона виглядає як передумови, обставини, за яких особи вступають у взаємодію. Ці обставини засвідчують ймовірність виникнення сутички. Наприклад, двоє покупців у магазині бажають купити одну і ту саму річ, але другого екземпляру немає. Поступитися жоден не бажає. Продавець переглядає цілий склад і не знаходить додаткового екземпляру. Покупці звертаються до директора магазину. Він переглядає усі місця, але нічим зарадити не може. Тому пропонує комусь прийти в інший день.

Без сумніву, що ця ситуація є передконфліктна. Вона не тільки вказує на ймовірність виникнення сутички; з огляду на неї можна навіть передбачити шлях розгортання конфлікту. Передконфліктна ситуація може мати історію, якщо учасники конфлікту є деякий чи довгий час знайомі або зв'язані спільною діяльністю, родинними стосунками тощо. Хоча сутичка між ними може виникнути з різних причин, що не стосується їхніх взаємин. Саме у цій сфері поступово з'являються непорозуміння, формується напруга, що стають передумовами зіткнення людей. Таке загострення стосунків виявляється відкрито - суперники поширюють чутки один про одного, збирають однодумців, у спілкуванні показують неприязнь один до одного.

Як зазначалося, на цій стадії зароджується прихований або латентний конфлікт. При цьому, тріщина, напруга у взаєминах є значна, однак ніхто у громаді не зауважує це, крім осіб, які відчувають існування ворожості, конкуренції між ними.

Таким чином, у передконфліктній ситуації взаємодія індивідів, їхні стосунки доходять до стану вибуху. І на цьому етапі можуть бути сварки, зіткнення, але вони не є ще конфліктом. Конфлікт розвивається із сутички, яка розмежовує людей на дві сторони, стає прірвою у їхніх взаєминах, спонукає їх до боротьби за власні права, інтереси, цінності. Проте суперництво, .зіткнення суб'єктів як ембріональний стан реального конфлікту може виявлятися відкрито і приховано. Прихована форма ворожості людей не є зовнішньо видимою, тільки атмосфера взаємодії цих людей, їхня невербальна і вербальна поведінка дають можливість здогадуватися, що між ними є негаразди.

Не слід також забувати, що передконфліктна ситуація не завжди є суперечливою, напруженою, тобто атмосфера спілкування може бути комфортною, міжособистісні взаємини попередньо складаються позитивно. Конфлікт за таких умов може виникнути зненацька, непередбачене, коли сторони не готові вирішити питання, що випадково виникло, досягнути домовленості.

На другому етапіконфлікт знаходить свій реальний вияв. Починається він як інцидент, перша сутичка сторін і є зав'язкою конфлікту (прозірки 1.03 - 1.05). Інцидент - це є зіткнення двох сторін, що має зовнішнє і внутрішнє вираження, їхня вербальна і невербальна поведінка засвідчує наявність конфлікту. Це є період вибуху, виплескування негативних емоцій суперників. Внутрішньо вони відчувають обурення, ворожість.

Інцидент відбувається саме тоді, коли людина не здатна стримувати свої емоції, і вони потребують вибуху назовні. З однієї сторони, ця сутичка сприяє людині звільнитися від роздратування і є розрядкою напруги, що виникла у передконфліктній ситуації. З другої сторони, напруга після інциденту зростає, можливо набуває іншої форми. У багатьох випадках сутичка, навпаки, посилює бажання сторін боротися, відстоювати свої позиції. Конфлікт починає загострюватися, тому що один із суперників виявляє зворотну реакцію на дії партнера, а він передусім займає позицію конфронтації, що є також відповідною реакцією.

У деяких випадках інцидент не стає чинником подальшого конфлікту. У сутичці люди можуть досягнути домовленості або розійтися і припинити взаємодію. У такому разі конфлікт закінчується.

Як показано на мал. конфлікт може проходити "згори-вниз", коли його учасниками, наприклад, є начальник і підлеглий, і "знизу-вгору" - підлеглий і начальник. Учасниками конфлікту можуть бути люди рівні за статусом, владою, правами і тоді він проходить по горизонталі. Конфлікт може розвиватися як явний так і прихований. Сутність явного конфлікту і його розвитку є описано вище. Про прихований конфлікт також згадувалося раніше. На цій стадії він не виявляється ззовні, тільки внутрішньо сторони відчувають той момент, коли між ними виявився значний антагонізм, відбулося зіткнення. Без сумніву латентний конфлікт стане явним і видимим, але це залежить від того, наскільки довго суперники зможуть стримувати і контролювати свої негативні емоції.

На третьому етапіпроходить ескалація конфлікту. Термін ескалація походить від латинського слова "scala", що означає сходи. Якщо не втручатися у протікання конфлікту, він буде зростати по висхідній лінії як по сходам - кожен момент негативні емоції, напруга будуть збільшуватися, відповідно дії суперників набуватимуть войовничого, руйнівного характеру.

Ознаками ескалації конфліктує:

• безпосереднє спілкування порушується і стає неможливим;

• кількість погроз збільшується;

• повага і довіра поступово зникають;

• сторони все більше говорять тільки про недоліки інших;

• нагромаджуються емоції болю, гніву, фрустрації;

• кількість людей, залучених до конфлікту, зростає; вони стають на бік однієї із сторін.

Час ескалації конфлікту є різний: три хвилини, годину, тиждень чи три місяці або значно довше. Вона є небезпечною для розвитку міжособистісних взаємин у колективі, ефективної трудової діяльності, позитивної психологічної атмосфери тощо. Ескалація конфлікту спричинює емоційні образи, приниження людини, іноді фізичну біль, викликає депресію, злобу, ворожість у поведінці. Протилежним процесом є деескалація (згортання, спадання) конфлікту. Такий процес можливий, якщо сторони: концентрують свою увагу на проблемі, а не на учасниках; прагнуть спілкуватися і говорити більше про власні інтереси, потреби; відмовляються від погроз і вияву негативних емоцій; не втягують інших людей у конфлікт; використовують рекомендації стосовно вирішення конфліктів або за допомогою звертаються до іншої сторони.

Окремо виділяється, стадія кульмінація.Це найвища точка ескалації, розвитку конфлікту. У конфлікті кульмінація виглядає як найсильніший вибух негативних емоцій, енергії, які довгий час нагромаджувалися у суперників і стали джерелом справжньої, вирішальної битви. У цей момент сторони підходять до розуміння, що необхідно шукати вихід із конфлікту, тому що інших перспектив не існує.

Бувають випадки, коли у процесі розвитку конфлікту сторони приймають рішення стосовно пошуку шляхів його розв'язання. А тому кульмінація як найвищий рівень загострення взаємин суперників не наступає.

Такі факти засвідчують втому індивідів від конфлікту, їхнє бажання зупинити цей процес.

І, навпаки, у конфлікті, що продовжується роками і стає хронічним, кульмінація довгий час може не відбуватися. Якщо ж такий момент наступає, він стає дуже небезпечним для конфліктантів. Заряд енергії за таких умов є дуже сильний і його вихід спричинює негативні наслідки. У такому разі може бути бійка з поганим закінченням або військові дії.

Отже, після моменту кульмінації сторони намагаються шукати розв'язки, починають вести переговори або звертаються до "третьої сторони", яка втручається у процес вирішення конфлікту і пошуку миру. Тому конфлікт або розв'язується, або сторони розводяться примусово. Іноді конфлікт згасає сам по собі.

П'ятий етапрозвитку конфлікту можна назвати стадією його завершення. Він наступає після кульмінації. Як було зазначено, існують різні шляхи завершення конфлікту. Іноді запекла боротьба закінчується, тому що суперники втомилися ворогувати. Вони або розходяться, якщо це є можливим, або ідуть на поступки, пристосовуються один до одного за умови необхідності спільної роботи, контакту. Буває, що кожна сторона перестає звертати увагу на окремі риси партнера, неприємні для неї, перестає ставити ті вимоги, які він наполегливо не хоче виконувати.

Конфлікт також закінчується, якщо одна сторона досягає того, за що вона боролася, а інша поступається, не бажаючи втручання "третьої сили". Більшою мірою завершення конфлікту суперники досягають шляхом використання спеціальних умінь його урегулювання та вирішення. З цією метою вони організовують зустрічі, переговори, пропонують, обговорюють рішення проблеми, шукають домовленості.

Для припинення конфлікту часто запрошується або втручається "третя сторона". Такою стороною можуть бути силові структури (суд, арбітраж, адміністрація установи, керівник). Вони приймають рішення і впливають на завершення конфлікту, застосовуючи управлінські прийоми, методи, засоби. Група іноді допомагає конфліктантам прийняти рішення, або сама його визначає і виголошує сторонам.

Функції "третьої сторони" виконує також посередник, який організовує процес спілкування суперників, обговорення ними проблеми і прийняття рішення. Роль посередника здатні здійснювати спеціаліст, який працює в галузі розв'язання конфліктів (медіатор або конфліктолог - практик), нейтральна людина, яка не залучена до конфлікту, але знає конфліктуючі сторони ( керівник установи чи виробництва, колега, знайомий тощо). Проте, посередник повинен бути авторитетною особою, якій сторони зможуть довіряти або довіряють, і яка, без сумніву, володіє уміннями, майстерністю організації процесу розв'язання сторонами конфлікту.

Іноді конфліктанти дуже захоплені боротьбою, що стає для них метою продовження конфлікту. У цьому випадку важливо, щоб третя сторона стимулювала дві сторони дооцінки і порівняння затрат, витрат, втрат під час конфлікту і здобутків у результаті виходу з нього. Такий раціональний підхід може допомогти сторонам зрозуміти важливість урегулювання конфлікту.

Опісляконфліктна ситуація- завершальна стадія конфлікту. Вона фактично означає стан речей, ситуацію, які склалися після завершення конфлікту і під його впливом. Ця ситуація засвідчує наслідки конфлікту і визначається особливостями життя, діяльності, міжособистісної взаємодії суперників, їхнього психологічного стану, атмосфери у середовищі, де вони працюють після конфлікту. При цьому важливо побачити, як конфлікт змінив взаємини двох сторін, їхню поведінку, самосвідомість, ставлення до інших людей і конфліктних ситуацій, професійної, громадської чи інших видів діяльності, загалом громаду людей, де ці сторони знаходяться. Після конфлікту завжди відбуваються зміни у реальних ситуаціях життя суперників, які є відмінні від передконфліктних.

Значний вплив здійснює конфлікт на психологічний стан людей. Просто так він не проходить. Люди отримують відповідні уроки, набувають інтелектуальний та емоційний досвід, вносять корективи у систему уявлень про себе.

Усі наслідки конфлікту можуть бути конструктивні та деструктивні. Вони і визначають позитивне чи негативне значення конфлікту. Навіть, якщо витрати у конфлікті є значні, не усі інтереси сторін задоволені, проте індивіди досягнули головної мети і справи після тривалої боротьби покращилися, життя і міжособистісні взаємини в громаді налагодилися, це означає, що розв'язання конфлікту є конструктивним.

Отже, розв'язання конфлікту конструктивно здійснюється тоді, коли:

• сторони досягнули домовленості, що дає їм можливість задовольнити свої інтереси, реалізувати мету;

• зміцнюються взаємини між партнерами шляхом виникнення поваги, довіри, позитивного ставлення один до одного;

• збільшується спроможність сторін розв'язувати конфлікт конструктивно.

Про деструктивний характер конфлікту судять аналогічно, але в протилежному напрямі:

■ • результатом є перемога одного з учасників за рахунок поразки іншого;

• з'являються злоба, обурення, незадоволення, недовіра, травмуються почугтя суперників;

• понижується спроможність сторін розв'язувати майбутні конфлікти конструктивно.

Якщо конфлікт позитивно не вирішено, він є передумовою нової сутички, зіткнення, яка, передусім, спричинює ще новий конфлікт. Динаміку процесу конфлікту як окремого циклу можна показати у вигляді кола. Отож, конфлікти будуть нескінченні, якщо не вносити зміни у процес його протікання.

Краще уявити процес протікання конфлікту як замкненого кола можна, розглядаючи відомий малюнок Х.Бідструпа, що демонструє перенесення гніву на інших людей (прозірки 1.03 - 1.05). Доцільно, щоб кожен, хто його побачив, висловив власні судження щодо розвитку конфлікту. Різні думки виникають на основі цього малюнку. Одна

з них є про те, що якщо людина ініціювала конфлікт, вона обов'язково стане учасником конфлікту, навіть не підозрюючи це. Є інші думки: конфлікт здатний охоплювати багатьох людей; конфлікт - це завжди негативні емоції, агресія, злоба, страждання, причому багатьох невинних людей; ескалація конфлікту відбувається дуже швидко; хто конфліктує завжди страждає.

Для осмислення подальшої інформації слухачам пропонується ситуаційна вправана визначення структури, етапів розвитку конфлікту.

У сучасному житті зустрічається розмаїття конфліктів. Для аналізу і оцінки конфлікту, його структури доцільно визначити, до якого типу він належить. Варіанти типів конфліктів є настільки багатоманітні, що для кращої їхньої диференціації конфліктологи використовують різні класифікації. Конфлікти систематизують за конкретними ознаками, кожна з яких розкриває своєрідну особливість конфлікту.

Таких визначальних критеріїв поділу конфліктів на відповідні групи чи класи існує дуже багато. Тому назвати усі класифікації конфліктів є складно. Все-таки спробуємо виокремити класифікації, що розглядаються в сучасній конфліктології.

За сферою існування конфлікти діляться на: ділові, майнові, побутові, виробничі, сімейні тощо.У цьому випадку у процесі класифікації до уваги беруться сфери, в яких можуть виникати проблеми, що стають предметом суперечки.

Залежно від соціальної ролі учасників конфлікту у конкретній сфері розрізняють: конфлікти в сфері сім'ї(батьки - діти); конфлікти в сфері освіти(студент - студент; студент

- викладач; вчитель - учень тощо); конфлікти в армії(офіцер - солдат; солдат - солдат); конфлікти в сфері виробництва(інженер - робітник); конфлікти в сфері сільського господарства(агроном - зоотехнік); конфлікти у фаховій сфері(між фахівцями однакових або відмінних спеціальностей). Вони можуть існувати між керівником і підлеглим (вертикально) і між працівниками одного рангу (горизонтально).

З точки зору функцій або наслідків виокремлюють конфлікти: деструктивні (негативні) і конструктивні (позитивні) або дисфункціональні і функціональні.Конфлікти поділяються на ці типи залежно від того, як вони розвиваються і які результати досягаються після їхнього завершення - корисні, бажані для сторін, громади чи вигідні тільки для однієї сторони, неприйнятні для іншої, невигідні, недопустимі для громади. За основу для такого поділу беруться критерії:

• прагнення сторін до налагодження міжособистісних стосунків;

• дотримання правил взаємодії, спілкування;

• вияв довіри один до одного;

• зміна кожним учасником власної поведінки, осмислення конфліктної ситуації очима партнера;

• спільний пошук шляхів розв'язання конфлікту у напрямку задоволення інтересів двох сторін;

• прагнення конфліктантів до отримання спільного успіху у діяльності.

Існують конфлікти, типи яких визначаються рангом суперників, що деякою мірою обумовлює їхні позиції та точки зору:

• між індивідами, які займають різні місця в ієрархії управління - між керівником, менеджером і підлеглими (вертикальні);

• між працівниками, які займають однакове місце в ієрархії - між менеджерами, робітниками, інженерами (горизонтальні).

За реальністю та об'єктивністю існування виокремлюються такі конфлікти:

• "відкритий"(істинний) - реально та об'єктивно існує, усвідомлюється сторонами, а також громада визнає його існування;

• "прихований"(латентний) - розбіжності між сторонами приховуються і не виявляються у зовнішніх формах поведінки; існує довгий час і маскується через інтриги, внутрішню неприязнь і напругу між сторонами, створює дискомфорт у житті громади;

• "сліпий"- один або обидва суперники не усвідомлюють існування конфлікту: одна сторона вважає ситуацію конфліктною і скеровує свої дії проти суперника, який не вважає ситуацію конфліктною; сторони не усвідомлюють себе учасниками конфлікту, про який знає уся громада; він виникає через погану організацію діяльності та управління;

• "невідомий"- не усвідомлюється ні сторонами, ні людьми, між сторонами ззовні виявляється слабо виражена неприязнь;

• "випадковий"- виникає залежно від обставин, що змінюються, і не завжди усвідомлюється індивідами;

• "зміщений"(зсунений) - за існуючим конфліктом приховується реальний конфлікт, що є невидимий, але спричинює цей видимий;

• "неправильно приписаний"- сторони неправильно розуміють предмет суперечки, оскільки помилково зрозуміли один одного;

• "хибний"- об'єктивних причин для конфлікту не існує, але суперечка між сторонами існує через помилкове сприймання і розуміння ситуації.

У сучасній науці існує класифікація конфліктів за станом дії, динамікою. Залежно від того, як виникають (характеру виникнення) розрізняють: стихійні і заплановані конфлікти.

За тривалістю конфлікти поділяються на: короткочасні, тривалі, затяжні. За рівнем регулювання конфлікти бувають: керовані, слабо керовані, некеровані. За характером затухання конфлікти можна класифікувати як такі, що: спонтанно припиняються; припиняються за допомогою засобів, що знаходять конфліктуючі сторони; вирішуються завдяки втручанню зовнішніх сил (посередника, адміністрації, громадськості тощо).

Існує класифікація конфліктів за рівнем напруги і протікання.Бурхливі конфлікти - швидкоплинні, проте визначаються яскравим проявом негативних взаємин суперників, іноді трагічним наслідком. Високий рівень напруги спричинюється не стільки глибокими суперечностями сторін, скільки особливостями нервової системи, темпераменту, характеру.

Гострі конфлікти- довготривалі, визначаються глибокими суперечностями, що пов'язані із незадоволенням особистісних потреб суперників. Тривають довгий час, оскільки суперечності приховуються, але не розв'язуються; свою поведінку сторони контролюють, а тому кульмінація довгий час не наступає; вирішувати такі конфлікти складно.

Слабовиражені мляві конфліктине протікають напружено, зумовлені неглибокими протиріччями. Одна із сторін більш активна та ініціює розвиток конфлікту, інша є пасивна, не виявляє чітко власну позицію, уникає загострення ситуації.

Слабовиражені швидкоплинні- конфлікти, що нагадують суперечки через неглибокі проблеми, які можна вдало розв'язати. У випадку їхнього невирішення, конфлікт повторюється і набуває інших характеристик.