Тема 1: Природа конфлікту

Мета:

• Сформувати загальні уявлення про конфлікт, уміння визначати наявність конфлікту, його структуру.

• Дати знання про сутність конфлікту, його конструктивні і деструктивні функції, природу.

• Виробити уміння визначати конфлікт за його складовими, аналізувати структуру і процес розвитку.

Поняття конфліктпоходить від латинського слова "conflictus", що означає зіткнення. Існує багато дефініцій цього терміну. Усі вони зводяться до розуміння конфлікту як зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних взаємодіях або міжособистісних відносинах індивідів або групи людей, які пов'язані з гострими негативними емоціями, переживаннями. За суттю конфлікт означає суперечність, розбіжність, неузгодженість, боротьбу між думками, інтересами, бажаннями, позиціями людей тощо. Його протилежністю є злагода, єдність, згуртованість, мир.

Як поняття конфлікт застосовується і в переносних значеннях, і у багатьох випадках може не стосуватися взаємин між людьми. Часто можна почути вирази: конфлікт між ідеями, теоріями, видами живих організмів, технічними пристроями, комп'ютерними програмами. Таке явище відрізняється від конфлікту в людських взаєминах і досліджується тією наукою, яка вивчає відповідну сферу дійсності та ті суперечності, протиріччя, що виникають в цій галузі.

Як зазначалося, проблемами конфліктів у суспільстві, взаємодії між людьми займається конфліктологія. Саме ця наука розглядає конфлікт як явище людського життя, його загальні риси, а також поведінку людей, їхню взаємодію за умови розбіжності їх уявлень, інтересів. Якщо за конфліктом ідей, теорій, відкриттів стоять люди, їх боротьба, суперництво, тоді ці питання розглядає конфліктологія.

За природою конфлікт - це соціальне явище. Суспільство не може існувати і розвиватися без конфліктів. Взаємодія особистостей, що представляє сутність людського суспільства, завжди передбачає виникнення конфлікт як вияв суперечностей, розбіжності між соціальними групами, класами, ролями, державами тощо. Тому явище конфлікту можна розглядати з соціологічної точки зору саме у контексті аналізу суспільних взаємин. У цьому значенні конфлікт є чинник соціального розвитку, як позитивний (конструктивний), так і негативний (деструктивний) і виявляє соціальні протиріччя, цінності, інтереси, потреби, рівень розвитку суспільства.

З психологічної точки зору конфлікт є загострення міжособистісних стосунків, внутрішньоособистісних суперечностей, зіткнення особистісних вірувань, позицій, потреб різних індивідів, їхніх амбіцій. Психологічні аспекти конфлікту полягають у тому, що кожна людина є своєрідна та унікальна за природою, має власну систему цінностей, а тому виявляє особистісне ставлення до будь-якої ситуації, зокрема конфліктної, керуючись власними поглядами, установками, життєвим досвідом. У конфлікті поведінка кожної особистості також є індивідуальною і виражається у характері її реакції на ситуацію, здатності приймати конкретні рішення, способи дій, готовності шукати шляхи позитивного вирішення конфлікту.

Отже, з будь-якої точки зору за сутністю конфлікт є зіткнення двох сторін (осіб, груп), серйозна розбіжність, що викликає напругу в ситуації, взаєминах. Напруга виникає тому, що зіштовхуються позиції партнерів, під загрозою опиняються їхні інтереси, конкретна ситуація оцінюється кожною стороною по-різному, через призму власного бачення, особистих переконань тощо. Визначальною ознакою конфлікту є те, що він завжди супроводжується негативними емоціями різного вияву та інтенсивності. Усі знають, що коли людина свариться або її ображають, не задовольняють її бажання, у неї виникає стан обурення, гніву, незадоволення тощо. Ці неприємні емоції спричинюють і підсилюють напругу, яка завжди існує у конфлікті.

Для того, щоб виявити ставлення учасників семінару, слухачів курсу з конфліктології до конфлікту, можна запропонувати їм виконати таке завдання: згадати конфліктну ситуацію, яка трапилася з кожним, і на листку паперу намалювати емоції, які він чи вона тоді пережили або зазвичай відчувають під час конфлікту.

Малюнки, виконані слухачами, вивішуються на дошці або фліпчарті. Кожний може підійти і ознайомитися з ними. У загальному колі бажано обговорити з присутніми їхнє ставлення до конфлікту, емоції, які вони відчувають при цьому. За бажанням слухачі можуть дати коментар щодо власного малюнку.

У підсумку доцільно засвідчити, що емоції та поведінка людини у конфлікті можуть мати зовнішній і внутрішній вияв: зовнішній - вербальна і невербальна реакція особистості на ситуацію, що виражається у словесному спілкуванні (образах, звинуваченнях, або захисних, замаскованих висловлюваннях), жестикуляції, виразі обличчя, інтонації; внутрішній - стан, почуття, які переживає людина (злоби, гніву, образи, провини, болю, дискомфорту). Іноді зовнішня поведінка людини та її внутрішній стан можуть не співпадати. Наприклад, деякі люди у конфліктній ситуації поводяться дуже стримано, не виявляючи ніяких емоцій, або припиняють спілкуватися з партнером, хоча внутрішньо відчувають дискомфорт, сильну біль, розчарування, навіть гнів. Своєрідність зовнішньої поведінки та внутрішньої реакції людей на конфлікт значною мірою обумовлені їхніми психологічними особливостями, життєвим досвідом або реакціями, набутими у минулих конфліктних ситуаціях.

Значна кількість людей вважає, що конфлікт - негативне явище, тому що він завжди породжує чвари, агресію, ворожість і найгірше - війну. Тому багато з них намагаються уникати конфліктів або не помічати їх. Бувають випадки, коли між індивідами існує ворожнеча, непорозуміння, загострення взаємин, але вони намагаються приховувати і не визнавати, що між ними існує конфлікт. Якщо навіть людина ігнорує конфлікт, уникнути його вона не може. Він буде розвиватися, ускладнюючи життя, працю людей, їхню міжособистісну взаємодію. Наслідки конфлікту також зростають і набувають негативного значення. Небезпека полягає у тому, що один конфлікт, якщо його не вирішувати, викликає наступні, і кількість людей, які залучаються до одного конфлікту або до інших, поступово зростає. Конфлікт може охоплювати групи, колективи, народи, держави тощо і стає загрозою для миру, злагоди між людьми.

Постає питання, чи конфлікт виконує тільки негативну функцію, чи може він бути позитивним, тобто сприяти становленню колективу, гуманних міжособистісних стосунків у громаді, розвитку професійної діяльності особистості, різноманітних сфер виробництва?

Відповідь на це питання спроможні дати учасники семінару, слухачі курсу, їм пропонується завдання: визначити позитивні та негативні риси конфлікту.

Для виконання завдання учасників ділять на чотири групи: дві групи (кожна окремо) на аркушах паперу записують негативні риси, дві інші групи - позитивні. На роботу відводиться 15-20 хв. Порядок обговорення виконаної роботи наступний:

1) кожна група по порядку зачитує у загальному колі визначені нею риси конфлікту, викладач (тренер) записує їх на фліпчарті в окремі колонки;

2) спочатку записуються негативні риси, потім - позитивні (з методичної точки зору у процесі розгляду проблеми бажано аналізувати спочатку негативні ознаки явища, а потім позитивні з метою вироблення у особистості позитивної установки на розв'язання проблеми);

3) негативні риси записують в окрему колонку, позитивні - в іншу, яка розміщується паралельно до попередньої;

4) тренер разом з учасниками обирає з двох колонок риси, які є подібні за змістом, але протилежні за значенням, наголошуючи на думці, що конфлікт у розвитку одночасно може бути позитивним і негативним.

Виконання цього завдання дає можливість групі висловити узагальнюючі судження. Процес життя людини, розвитку суспільства, соціальної взаємодії індивідів неможливий без конфліктів. Конфлікти - це норма, пульс життя. Адже будь-який рух, процес, розвиток закономірно не відбувається без суперечок, подолання яких забезпечує динаміку, просування вперед. 1 навпаки, ігнорування протиріч, колізій, відсутність пошуку шляхів їхнього вирішення спричинює застій, регрес або зупинку у загальному потоці розвитку. Тому конфлікт може бути руйнівною, деструктивною і творчою, конструктивною силою. Це явище можна порівняти з процесом тертя, яке, чим сильніше, тим більшу напругу викликає як наслідок виділення значної енергії. Ця енергія може бути використана з метою знищення або перетворення в інший вид як джерело підтримки різних процесів. Так само конфлікт,

якщо він регулюється, скеровується на позитивний результат (на благо суспільству, людям), здатний удосконалювати діяльність підприємств, установ, організацій, покращувати міжособистісні стосунки в колективі, громаді, рівень спілкування, відкривати нові перспективи розвитку особистості, групи, спільноти. Деякі керівники у сфері бізнесу, виробництва навмисно створюють умови для зіткнення і суперечки протилежних поглядів, інтересів, пропозицій, теорій для того, щоб народжувалися нові ідеї, творчі підходи, нестандартні розв'язки проблеми. Загалом негативні функції конфлікту полягаютьу:

• погіршенні соціально-психологічної атмосфери у громаді - відсутності поваги між працівниками, появі негативних емоцій, посиленні директивних методів управління, зростанні плинності кадрів, зниженні ефективності діяльності організацій;

• посиленні конкуренції, ворожості у громаді, відсутності толерантності і взаєморозуміння між діячами, працівниками, зниженні рівня співробітництва і міжособистісної взаємодії;

• збільшенні кількості конфліктів між окремими індивідами, їхньому переростанні у загальний серйозний конфлікт, учасниками якого стають усі працівники організації;

• гальмуванні розвитку творчих ідей, нестереотипних способів вирішення проблем, пошуку нових сфер діяльності;

• застосуванні членами громади будь-яких засобів для задоволення власних потреб без урахування інтересів організації, її працівників, прагненні до власної перемоги у конфліктній ситуації шляхом поразки партнерів або інших груп;

• зниженні активності особи, її ініціативи у діяльності громади, небажанні брати на себе відповідальність у розв'язанні конфліктів; пристосуванні індивідів до обставин, їхній відмові від власних інтересів, позицій;

• значних матеріальних і емоційних витратах, необхідних для вирішення конфлікту.

Основними позитивними функціями конфліктує:

• допомагає громаді, організації внести корективи та зміни у свої функції, діяльність, піднятися на вищий рівень розвитку;

• як керівник, так і працівники мають змогу винести позитивні уроки з конфлікту стосовно власного ставлення до професійної, суспільно- громадської діяльності, своєї поведінки саме у конфліктній ситуації;

• сприяє об'єднанню організації, установи у єдину громаду, де панує повага та довіра до кожної особистості, її думки, спонукає особистість позбутися конформності, пристосування у будь-якій ситуації, зокрема конфліктній, відстоювати власні інтереси, не ігноруючи інших;

• стимулює кожну людину до саморозвитку, усвідомлення власної відповідальності за професійну діяльність, розвиток громади, розв'язання конфліктів, осмислення власної значущості як особистості, представника громади;

• допомагає відкрити нові можливості діяльності організації, перспективи її розвитку, нові способи, форми роботи;

• виявляє приховані інтереси індивідів, бар'єри у спілкуванні і взаємодії представників громади, причини напруги і дискомфорту у колективі, допомагає зрозуміти, хто є хто;

• у конфлікті людина набуває позитивний досвід його вирішення, переконується у необхідності дбати не тільки про власну перемогу у конфліктній ситуації, але й про виграш, задоволення потреб іншої сторони;

• набутий досвід розв'язання конфліктів вчить особистість не конфліктувати, шукати винуватців, причини конфронтації, а виробляти, обирати шляхи, способи урегулювання сутичок, примирення.

Отже, конфлікт є неминуче явище в житті людини. Але недоцільно його сприймати як загрозу чи небезпеку. Людина здатна позитивно використати конфлікт і запобігти шкоді, яку він може принести людям, суспільству. А для цього необхідно знати і вміти, як зупинити перетворення ситуації в конфлікт або як зберегти добрі взаємини з людьми у конфлікті; як поводити себе у конфлікті і скеровувати його на позитивне вирішення; як розв'язати конфлікт з найменшими втратами для себе і партнерів і досягнути разом з ними перемогу.

Для конструктивного розв'язання конфлікту важливо знати його своєрідні особливості. Знання цих особливостей допоможе кожному скласти правила, які б скеровували поведінку людини у конфлікті, були підказкою у виборі конкретних дій. Серед основних специфічних особливостей конфлікту виокремимо наступні.