Тема 4: Фасилітація

Мета:

• розвивати знання про процес фасилітації, його особливості, структуру;

• формувати знання різних методик організації процесу в групі;

• формувати уміння фасилітатора, уміння організації процесу в групі, спрямованого на виконання різноманітних завдань розв'язання конфліктів.

17. Фасилітація як процес, його сутність, особливості

Однією з процедур розв'язання конфліктів є фасилітація. Цей термін походить від англ. слова "to facilitate",що означає - полегшувати, допомагати, сприяти. У психологічному словнику фасилітація визначається як вияв міжособистісних взаємин в групах, що полегшує взаємодію людей в присутності інших, знімає психологічні бар'єри, підвищує індивідуальну активність і працездатність. Цей процес загалом пов'язаний з діяльністю групи. Фасилітація є процес сприяння групі у виокремленні проблем, оцінці їхньої сутності та розв'язанні, прийнятті рішень, тобто це є процес удосконалення і підвищення ефективності діяльності групи, зокрема у вирішенні конфліктів. Здійснюється він за допомогою сторонньої, незацікавленої, нейтральної людини, яка не приймає і не нав'язує учасникам ніяких рішень. Мета фасилітатора - організувати процес, який сприятиме учасникам досягнути успіхів у подоланні суперечностей, конфліктів, тобто процес, за допомогою якого діяльність суперників у напрямку розв'язання конфлікту стане результативною.

Фасилітація,як і переговори та медіація належить до тих процесів розв'язання конфліктів, що здійснюються з позиції врахування інтересів суперників, за активної їхньої міжособистісної взаємодії, спрямованої на подолання конфронтації, суперництва. Це є саме той процес або процедура, що здійснюється за допомогою третьої сторони, подібно до медіатора незалежної, незацікавленої особи, посередника. Якщо подивитися на перелік усіх процедур розв'язання конфліктів і подати його на одній лінії, то процес фасилітації є

першим у цьому ланцюгу, у який втручається нейтральна особа і який без неї не відбувається. Проте міра і функції втручання фасилітатора є відмінні від медіатора або посередника, якого іноді запрошують для проведення переговорів.

У процесі медіації посередник допомагає сторонам вести переговори, організовує процес розв'язання ними конфлікту. Міра його втручання у взаємодію суперників є більшою у порівнянні з процесом фасилітації. Фактично через посередника сторони обговорюють свої інтереси, потреби, виявляють емоції, іноді більше посереднику ніж один одному. Він може, як вже зазначалося, налагоджувати взаємодію сторін навіть без їхньої взаємної присутності на основі інформації, отриманої від кожного у процесі зустрічі з однією стороною окремо. У процесі медіації посередник, звертаючись до кожної особи і спілкуючись з нею, дає можливість сторонам почути одна одну, висловити власні судження. Скеровуючи напрям переговорів, медіатор веде конфліктантів від обговорення проблеми до прийняття рішень.

Втручання фасилітатора у конфлікт сторін полягає в організації процесу їхньої міжособистісної взаємодії, спрямованої на виконання завдань вирішення конфлікту. Цей процес зовсім не виглядає як переговори суперників, а їхньою спільною діяльністю, під час якої вони об'єднуються для досягнення конкретної мети. Майстерність фасилітатора полягає в тому, щоб сторони перестали відчувати себе конфліктантами, суперниками. Організація ним процесу повинна спонукати учасників усвідомлювати себе як суб'єктів спільної діяльності, а згодом навіть як членів єдиної команди. Майстерність фасилітатора полягає у наступному:

• знаючи проблеми конфліктантів визначити, який процес є доцільний і важливий для їхнього вирішення;

• застосовуючи необхідні уміння та відповідну методику, організувати цей процес, в якому робота учасників покращується, стає більш ефективною і мета досягається.

Отож, фасилітатор і медіатор як посередники є однаковою мірою відповідальні за процес, є його опікунами. Проте процеси, які вони організовують, є дещо відмінні та відповідно іншими є їхні функції. Головне завдання фасилітатора - за допомогою процесу спільної діяльності допомогти конфліктуючим сторонам ефективно вирішувати проблеми. Основна функція медіатора - допомогти сторонам вирішити їхні проблеми та конфлікт шляхом організації їхнього безпосереднього спілкування.

Фасилітація може застосовуватись і в переговорах, і в медіації, і як самостійний процес. Конфліктуючим сторонам іноді дуже складно самостійно здійснити деякі процедури у переговорах. У таких ситуаціях фасилітація допомагає їм виконувати необхідні завдання. Наприклад, за допомогою фасилітатора організовується процес планування кожною стороною, групою завдань і власних дій на різних етапах переговорів, визначення вимог однієї сторони до іншої, досягнення консенсусу у межах однієї групи стосовно прийняття остаточних рішень тощо. У процесі медіації посередник застосовує елементи фасилітації для збирання інформації про переживання, приховані побоювання, інтереси, очікування двох сторін, для отримання ідей від кожної сторони про можливі варіанти виходу із конфліктної ситуації, альтернативні шляхи розв'язання конфлікту, власні вибори.

Як самостійний процес фасилітація проводиться у громадах, де посилюються міжособистісні, внутрішньогрупові конфлікти. Іноді між організаціями існують непорозуміння, розбіжності у ідеях, діях тощо, а тому їхнім представникам необхідно зустрітися, обговорити різні позиції, вирішити суперечності. Часто групі важко вирішити актуальні для її життєдіяльності питання, оскільки розбіжності у поглядах деяких угрупувань або конфронтація окремих учасників створює перешкоди на шляху прийняття важливих рішень, дестабілізує діяльність групи. Буває, що окремі особистості, керівники є конфліктні, діють всупереч інтересам групи або їхні ціннісні орієнтації є відмінні від групових, що порушує злагоду в колективі. Подібних прикладів можна навести багато. Залучення таких людей, групи у єдиний процес, що має мету, спрямування, дає можливість усім учасникам наблизитися один до одного, вирішити гострі проблеми, набути уміння працювати, взаємодіяти з людиною відмінних релігійних, політичних, моральних позицій. Доцільно зробити наголос, що саме у процесі взаємодії суперників у складі однієї групи, діяльність якої має визначену мету і фасилітується, кожна особистість має змогу побачити власну відмінність та своєрідність інших і разом з тим виявити ті спільні особливості, що об'єднують усіх учасників групи, загалом усіх людей.

Фасилітація має не тільки безпосереднє, але й опосередковане значення для розв'язання конфлікту. У цьому процесі можуть розглядатися проблеми, які не пов'язані конкретно з конфліктом осіб. Огляд загальних питань стосовно позитивних рис конфлікту, поведінки людей у такій ситуації, значущості їхніх цінностей для вирішення конфлікту тощо впливає на ставлення суперників до такого явища як боротьба, конфронтація, вносить зміни у їхні установки, стереотипи, спонукає їх іноді по-іншому сприймати один одного та їхні стосунки. Організація процесу діяльності групи, поведінка фасилітатора на засадах поваги, гуманного ставлення до кожного учасника забезпечують психологічно комфортне.

позитивне середовище міжособистісної взаємодії учасників. У такому середовищі створюються усі умови для пом'якшення взаємин між конфліктуючими сторонами, появи толерантності між представниками групи, зникнення агресії та почуття образи у людини. Процес діяльності групи здійснює також опосередкований вплив на процеси примирення окремих представників, угрупувань, груп. У безпечній атмосфері, що створюється в колективі, в умовах поваги до людини і врахування її гідності, вільного вияву особою активності та власної думки забезпечуються можливості для реалізації особистісних потреб (у безпеці, розвитку, визнанні тощо) індивідів.

Неодноразово у попередніх розділах згадувалося, що ущемлення важливих для психічного здоров'я людини потреб є причиною загострення конфлікту його розвитку на глибинному рівні. У таких процесах розв'язання конфлікту як, медіації та переговорах сторони не завжди досягають примирення, тому що ці процедури є короткотривалі, якщо говорити про розв'язання прихованих і глибинних конфліктів. Сторонам важко зразу вибачити один одному протягом однієї зустрічі. Крім цього, лише обговорення сторонами проблем, прихованих інтересів, потреб не завжди є достатнє для розв'язання конфлікту на емоційному рівні, особливо, коли існують глибокі образи. Саме у процесі фасилітації забезпечуються умови для задоволення основних особистісних потреб, а тому зникає джерело роздратування особистості, її незадоволення, отож конфлікту.

Фасилітація застосовується у єдності з іншими процедурами вирішення конфліктів, зазвичай з переговорами, медіацією. Цей процес є доцільний у випадках складних переговорів або, коли переговори заходять в глухий кут. Фасилітація часто організовується перед тим, як конфліктанти ідуть до медіатора. Щоби суперники добровільно йшли на цей процес, вони часто залучаються до фасилітації.

Роль фасилітатора як керівника, опікуна процесу роботи групи є такою:

• організовувати процес;

• сприяти учасникам обговорювати проблеми, інформацію, почуття, потреби та інтереси;

• співпрацювати разом з учасниками у виробленні норм спілкування, правил роботи;

• спостерігати за діяльністю групи, вносити у процес корективи із врахуванням інтересів, потреб учасників;

• спрямовувати представників групи до набуття позитивного досвіду спілкування, міжособистісної взаємодії, вирішення проблем;

• підбадьорювати учасників до вияву власних цінностей, позицій, аналізу власного досвіду поведінки;

• розвивати толерантне ставлення групи до кожної особистості, повагу один до одного.

Функції фасилітатора є такі:

• заохочення представників групи до обміну ідей, цінностей, інтересів;

• стимулювання учасників до активних дій, самостійного здійснення виборів;

• підтримка ідей, суджень, енергії, почуттів учасників та їхнього розвитку;

• стимулювання початку процесу, навіть, якщо мета невизначена;

• створення психологічно-комфортної атмосфери, позитивного тону спільної взаємодії учасників;

• утвердження атмосфери взаємопідтримки, спільної праці;

• розвиток взаєморозуміння, погодження дій учасників.

Для проведення процесу фасилітатору важливо знати потреби, інтереси групи, її очікування стосовно цього процесу, сутність проблеми чи проблем, що хвилюють її учасників. Відповідно до цих чинників він обирає і планує процес діяльності, визначаючи конкретні завдання. Завдання процесу узгоджуються із запитами учасників групи і стосуються конкретного етапу розв'язання конфлікту:

• виокремлення та усвідомлення учасниками сутності проблеми;

• визначення цінностей людей, їхніх стереотипів, інтересів, потреб;

• планування, окреслення шляхів розв'язання проблеми;

• здійснення виборів стосовно шляхів вирішення проблеми;

• аналіз та прийняття рішень;

• досягнення згоди (консенсусу) у процесі прийняття рішень.

Без сумніву, що зазначені завдання не нав'язуються групі. Вони обговорюються із представниками групи або керівниками, які представляють її інтереси. Визначення і аналіз цілей, завдань можуть здійснюватися перед процесом. Або на початку процесу фасилітатор разом з усіма учасниками уточнює їхні прагнення, очікування як вияв потреб, інтересів групи.

Фасилітатор сприяє удосконаленню роботи групи, стимулює її до ефективної діяльності, досягнення згуртованості у процесі роботи, якщо забезпечуються необхідні умови, за яких особистісні потреби представників задовольняються, і вони отримують задоволення від процесу, набувають позитивний досвід міжособистісної взаємодії. Це такі умови:

• залучення усіх учасників до процесу, захоплення спільною метою - виконання завдань, що вимагають максимальної творчої активності кожного учасника; зв'язок завдань з процесом вирішення конфліктів; розвиток позитивного досвіду учасників групи у процесі діяльності;

• створення атмосфери безпеки у групі, можливостей для вільної, безпосередньої поведінки кожного учасника - відсутність примусу, тиску на особистість, засуджень, критики її поведінки; надання особам права самостійно здійснювати вибір, погоджуватись чи не погоджуватись;

• визнання та розуміння групи, окремої особистості - уважне ставлення фасилітатора та представників групи до висловлювань, дій кожного учасника, підсилення цінності кожної особистості; віра в щирість почуттів, думок учасників. Фасилітатор і представники їх не заперечують навіть, якщо вони суперечать їхнім цінностям. Розуміння висловленого відповідно до сенсу, який має на увазі учасник, відсутність упереджень стосовно представників групи, припущень стосовно їхніх поглядів, позицій;

• відкритість процесу потребам індивідів, кожного учасника один до одного, їхня щирість, відвертість - готовність фасилітатора і учасників змінювати заплановані дії, вносити корективи відповідно до нових продуктивних ідей групи, пропозицій; готовність вчитися на власному досвіді та досвіді інших, підтримка ідей учасників, їхній розвиток; готовність поділитися цінними думками з іншими, відкриття кожним своїх справжніх почуттів, переживань без коментарів в адресу інших; відсутність штучності, приховування власних оцінок;

• позитивна спрямованість процесу, його орієнтованість на конструктивний розв'язок - прагнення групи визначати проблеми для обговорення, здійснювати спілкування із урахуванням почуттів, минулого досвіду учасників; орієнтованість групи на майбутнє, розвиток позитивних міжособистісних взаємин, задоволення інтересів учасників у процесі прогнозування та вибору шляхів вирішення проблеми; застосування критеріїв, еталонів, норм для прийняття сумісних рішень, погодження дій.

Забезпечення зазначених умов, за яких діяльність групи є продуктивною і гармонійною, зумовлюється діяльністю самого фасилітатора. Для саморегуляції поведінки та організації процесу він повинен керуватися саме цими чинниками. Діяльність фасилітатора, його дії ненав'язливе впливають на групу, стимулюють її учасників наслідувати його поведінку. Принципи діяльності посередника у фасилітації скеровують його і допомагають забезпечувати необхідні умови. Виокремимо ті принципи поведінки фасилітатора, завдяки яким він справді покращує, полегшує роботу групи:

• довіра і повага до кожної особистості, а не маніпулювання групою - нав'язування мети, завдань;

• відповідальність за процес, а не за досягнення групою перемоги, популярності;

• орієнтація на проблеми, інтереси груп, а не на власні інтереси та успіх;

• сприяння свободі дій, виборів групи;

• відмова від засуджень, коментаріїв стосовно поведінки особистості;

• співучасть з групою, емоційна єдність замість відчуження.

Останній принцип означає переживання, турботу фасилітатора за групу, її роботу, але зовсім не втручання в процес обговорення проблем, розв'язання конфліктних ситуацій, забезпечення необхідних умов для діяльності групи, дотримання принципів, що регулюють поведінку фасилітатора як нейтральної особи, Засвідчують його відповідальність за організацію процесу. Саме в цьому і полягає роль фасилітатора у допомозі людям у вирішенні проблем і конфліктів. Доцільно також нагадати, що фасилітація є процес, в якому діяльність групи налагоджується і удосконалюється, тобто стає цілеспрямованою, набуває сенсу і значення. Систематична організація цього процесу сприяє формуванню групи як команди, громади, яка стає здатною самостійно запобігати конфліктам або конструктивно їх розв'язувати.

2. Структура процесу, фасилітації, його етапи