Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Соціалізм. Економічна програма соціал-демократії.

Читайте также:
  1. Державна програма соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим на період до 2017 року
  2. Екзаменаційна програма
  3. Економіка як об’єкт наукового дослідження. Економічна діяльність – предмет економічної науки
  4. Економічна діяльність працівників архівів
  5. Економічна думка в Україні часів середньовіччя
  6. Економічна думка Сходу в середні віки
  7. Економічна поведінка
  8. Економічна рента та її види
  9. Економічна роль держави в неоліберальній концепції. Лібералізм у Німеччині. Ордолібералізм
  10. Економічна система суспільства, суть і структура. Типи економічних систем

Проблеми „якості життя”

 

Економічні погляди соціал-демократії певною мірою отримали відображення в економічній політиці західних країн у післявоєнний період (до 70-х років). Головним напрямком цієї політики була соціал-реформістська модель державного втручання в економіку.

У той період в багатьох країнах Західної Європи при владі були представники соціал-демократичних партій. Ідеологія цих партій відповідала настроям широких верств населення, їх вимогам про забезпечення від злиденності, безробіття, свавілля монополій. Тому політика соціал-демократичних партій знайшла підтримку значної частини суспільства. Результатом цієї політики в суспільстві стало проведення суттєвих реформ. Були створені державні та змішані підприємства в провідних галузях промисловості, націоналізовані деякі сектори економіки, державний сектор посів у народному господарстві вагоме місце.

Держава почала здійснювати активну політику перерозподілу національного доходу через бюджетний механізм. У законодавстві були зафіксовані соціальні нормативи заробітної плати, умов праці, техніки безпеки, умов прийняття на роботу й звільнення.

Широко використовувались кейнсіанські методи стимулювання економічного зростання, головним фактором стимулювання було зростання попиту за рахунок збільшення витрат з Державного бюджету.

Очевидно, що ці соціально-економічні зрушення могли відбутися тільки на основі високих темпів зростання продуктивності праці і національного доходу. Інтенсивне нарощування національного доходу дало можливість одночасно значно підвищувати рівень споживання і капіталовкладень. Механізм державного регулювання створював можливість забезпечити достатньо ефективні пропорції між попитом і пропозицією.

Але починаючи з 80-х років у більшості західних країн до влади прийшли консервативні сили і економічний механізм був значно поновлений. Це оновлення було зумовлено суттєвими зрушеннями в стані західного суспільства.

Державне регулювання як один з головних механізмів соціал-реформістської моделі породило велике збільшення державного апарату, посилення використання прямих методів управління економікою, бюрократизацію суспільства. Ця тенденція приходила у протиріччя з важливими змінами, які відбувалися в суспільстві.



У цей період науково-технічна революція підійшла до нового етапу, головним напрямком якого стала інформатизація. Відбулися суттєві зміни в соціальній структурі суспільства. Раніше головною соціальною основою соціал-демократії був робітничий клас. Структурні перетворення в суспільстві привели до поширення тих верств, на які може спиратися сучасна соціал-демократія. До них відносяться кваліфіковані робітники, технічна інтелігенція, менеджери, дрібні підприємці, домашні господарки, пенсіонери, студенти, викладачі, активісти профспілок та ін.

У світі почався інтенсивний процес глобалізації економіки. Економічне становище окремих країн значною мірою залежить від рівня їхнього входження у світову систему господарства, інтернаціональний розподіл праці, ефективності їхньої зовнішньої торгівлі.

Загострилися такі загальні для країн Заходу проблеми, як економічна, старіння населення, тероризм та ін.

У нових умовах треба було значно підвищити гнучкість управління, матеріальну відповідальність за якість прийнятих рішень, ефективність використання ресурсів. З другого боку, виникла нагальна потреба раціоналізувати соціальні витрати, пристосувати механізм їх виплати до нових обставин.



Не випадково, починаючи з 80-х років, консервативні сили, які стали домінувати в політиці країн Заходу, значно модифікували пріоритети економічного регулювання.

Держава має тільки стратегічні умови розвитку й зростання конкурентоспроможності. На перше місце виходять такі пріоритети, як ринок, конкуренція, приватнокапіталістичні елементи планування.

У цей період починаються процеси приватизації і роздержавлення. Перш за все були приватизовані компанії в тих галузях виробництва, де державне регулювання поєднувалося з монополістичною практикою. Приватизацією була охоплена значна частина підприємств у сфері енергетики, транспорту, телекомунікацій. Застосовані певні обмеження щодо охорони навколишнього середовища, техніки безпеки. Послаблений вплив держави на ціноутворення. Суттєві зміни відбулися у фіскальній системі, зменшилося значення державних витрат як інструмента стимулювання економічного зростання, першим пріоритетом стало зменшення податків.

Застосування консервативної політики мало певні позитивні результати, зокрема перехід від стагнації до помірного економічного зростання, падіння інфляції, зменшення бюджетного дефіциту та ін.

Але консервативна політика викликала і деякі негативні наслідки. Поряд з підвищенням ефективності почало зростати безробіття, були скорочені деякі соціальні програми, які держава вже не могла витримати. Економічна ситуація все більше набувала риси невизначеності та ризикованості.

Тому, мабуть, не випадково, що з 90-х років у Західній Європі посилюється вплив соціал-демократії. Але повернення соціал-демократії до влади не привело до повної реставрації соціал-реформістської моделі. Нові соціал-демократичні уряди не здійснили корінних перетворень для ліквідації консервативної моделі. Вони продовжували курс на приватизацію, на скорочення державних витрат, на зниження податків. Одночасно соціал-демократи реформують механізм соціальної допомоги, керуючись таким гаслом: “Соціальна допомога не повинна породжувати утриманство і безробіття”.

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що соціал-демократія все більше переходить на ліберальні позиції.

Контрольні запитання

1. Як змінився марксизм у період неоконсервативних революцій?

2. Що таке демократичний соціалізм?

3. Що міститься в проблемі „якості життя” в сучасній соціал-демократії?


Дата добавления: 2015-09-13; просмотров: 7; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
У період неоконсервативних революцій | Командної системи
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2019 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты