Безробіття. Типи та рівень безробіття. Закон Оукена.

При поясненні сутності понять “зайнятість“ та “безробіття” важливо, щоб учні зрозуміли зміст категорії “робоча сила” (“економічно активне населення”) У зв’язку з цим слід звернути увагу учнів на те, що до складу економічно активного населення відносяться не всі працездатні громадяни країни, а лише зайняті (які мають роботу) і безробітні (які активно шукають роботу).

Безробіття – соціально-економічне явище при якому частина робочої сили не зайнята у виробництві товарів та послуг. Безробіття відображає один із аспектів макроекономічної нестабільності, стан ринку праці за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

Робоча сила – населення країни у віці від 16 років і старше, яке має роботу або активно її шукає. Таким чином до складу робочої сили входять як зайняті, так і безробітні.

Зайнятість – діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить їм доход у грошовій та інших формах. Зайняті – особи, які виконують певну оплачувану роботу або мають роботу, але не виконують її з певних причин (відпустка, хвороба, страйк тощо). Повна зайнятість не означає суцільної зайнятості, відсутності безробіття. Повна зайнятість характеризується достатністю робочих місць для всіх, хто бажає і здатен працювати.

Види безробіття: Фрикційне безробіття – тимчасове безробіття, пов’язане із добровільним чи вимушеним пошуком або очікуванням роботи внаслідок професійного, вікового, регіонального переміщення робочої сили. Цей вид безробіття може бути викликаний зміною роботи внаслідок підвищення кваліфікації, зміною місця проживання, пошуком роботи із-за звільнення, (закінчення вузу, народження та догляд за дитиною у жінок тощо). Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним.

Структурне безробіття – безробіття, пов’язане із структурними зрушеннями в економіці, які змінюють складові попиту та пропозиції робочої сили. Цей вид безробіття може бути викликаний змінами в споживчих перевагах, в технології виробництва, в географічному розподілі робочих місць. Межа між фрикційним та структурним безробіттям в деякій мірі умовна. Фрик. безробіття є короткостроковим, структ. безробіття є тривалим.

Циклічне безробіття – безробіття, яке виникає в період економічного спаду, падіння загальних обсягів виробництва, що проявляється у перевищенні пропозиції робочої сили над попитом на неї у всіх галузях і регіонах країни.

Рівень безробіття вимірюється шляхом співставлення кількості безробітних з наявною робочою силою:

де U¢ – рівень безробіття; E – зайняті; U – безробітні.

Рівень безробіття вважається важливим, але не безпомилковим показником. Водночас рівень безробіття може бути заниженим, оскільки цей показник не враховує частково зайнятих (тих, хто працює неповний робочий день, тиждень, знаходиться у неоплачуваних відпустках тощо), а також працівників, які втратили надію знайти роботу і тому не шукають її.

На відміну від відкритого безробіття, яке характеризується відсутністю роботи та її пошуком, приховане безробіття охоплює тих людей, які вимушені працювати неповний робочий день або з неповною ефективністю чи з неповною оплатою праці з незалежних від них причин. Залежно від рівня безробіття розрізняють повну та неповну зайнятість.

Повна зайнятість – це зайнятість на рівні природного безробіття. Природне безробіття включає фрикційне та структурне безробіття і є внутрішньою (природною) потребою економіки.

Таким чином повна зайнятість означає відсутність циклічного безробіття. За сучасних умов рівень безробіття, який відповідає повній зайнятості (природний рівень безробіття) коливається від 3 до 7% робочої сили.

Неповна зайнятість пов’язана з кризовими явищами в економіці і виникає за умов перевищення фактичного рівня безробіття над його природним рівнем. Якщо фактичний рівень безробіття перевищує його природний рівень це засвідчує існування циклічного безробіття, що є ознакою неповної зайнятості.

Водночас безробіття породжує негативні соціально-економічні наслідки до яких можна віднести:

- водовикористання економічного потенціалу суспільства, робочої сили;

- зменшення доходів населення, погіршення умов життя людей;

- зростання кількості психічних захворювань та самогубств; соціальні потрясіння, зростання злочинності;

- необхідність додаткових суспільних витрат, пов’язаних з підтримкою безробітних.

Американський дослідник Артур Оукен довів існування взаємозв’язку між рівнем безробіття і зміною обсягу ВВП. Згідно із законом Оукена перевищення рівня фактичного безробіття над його природним рівнем на 1% призводить до скорочення реального ВВП на 2,5 % у порівнянні з його потенційним рівнем.