Загальна та гранична корисність. Закон спадної граничної корисності

Кожна людина має свої потреби, а отже і бажання їх задовольнити. Економічна поведінка споживача визначається багатьма чинниками пов’язаними з його уподобаннями, цінами на ті чи інші товари, можливостями використання його доходу. Але, на жаль, споживач не має можливості придбати все, що він забажає. Він завжди здійснює свій вибір в умовах бюджетного обмеження.

Корисність – це здатність блага задовольняти ту чи іншу потребу людей, задоволення (міра задоволення), яке отримає людина, споживаючи те чи інше благо.

Гранична корисність блага MU – це корисність останньої одиниці (найменша користь) із наявного запасу блага.

Загальна корисність TU ─ це сумарна величина задоволення чи насолоди, яку отримує особа від споживання деякої конкретної кількості продукту

Гранична корисність одиниці блага – та корисність, яку отримує споживач при споживанні додаткової одиниці блага, тобто це додаткове задоволення, яке споживач отримує від додаткової одиниці цього блага.

Закон спадної граничної корисності: чим більше споживання деякого блага, тим менший приріст загальної корисності, отримуваний від одиничного приросту споживання цього блага. Вперше цей принцип був сформований німецьким економістом Г.Госсеном в 1854р. Закон спадної граничної корисності можна сформулювати ще наступним чином: гранична корисність будь-якого блага зменшується із збільшенням наявного запасу блага.

За даними таблиці побудуємо графіки, які будуть відображати TU та MU та проаналізуємо їх:

-Із збільшенням споживання блага на кожну наступну одиницю загальна корисність блага TU зростає, MU зменшується.

- Із збільшенням споживання на кожну наступну одиницю зменшується приріст TU, графік стає пологішим.

- При значенні Q, де величина TU досягає максимуму, MU =0 ют.