Прості розрізи

При виконанні розрізів потрібно враховувати правила, які існують, умовності та спрощення. Вони будуть розглянуті на двох предметах, які показано на рис. 9.2 і 9.4. Зображені предмети складаються з наступних конструктивних елементів:

− на рис. 9.2 – пустотілий циліндричний стояк з трьома ребрами і круглим фланцем, знизу з чотирма отворами. На вигляді спереду бачимо проекцію твірної циліндра, відмічену стрілкою. Із чотирьох наскрізних отворів три позначені лише осьовими лініями на вигляді зверху;

− на рис. 9.4 – циліндричний стояк із глухим чотирикутним отвором та суцільними “приливками” ззовні, який розташований на прямокутному фланцеві з чотирма отворами.

Рисунок 9.2

Правила, умовності та спрощення, які необхідно враховувати при виконанні розрізів:

1. Несиметричні предмети розрізають зовсім або з обривом, позначають стрілками та буквами.

2. Якщо предмет симетричний (рис. 9.2), то на одній проекції з’єднують половину зовнішнього вигляду з половиною розрізу.

3. Половину розрізу розташовують справа або знизу від осі симетрії проекції. Невидимі лінії, симетричні лініям, які виявляються розрізами, зазвичай не показують. Виглядд відокремлюється від розрізу осьовою лінією.

4. Якщо січна площина проходить за віссю симетрії предмета, її на кресленні не позначають. В іншому випадку розташування площини показують розімкненою стовщеною лінією, яка дорівнює 1,5 товщини основної лінії, та стрілками із великими літерами кирилиці, які пишуть із зовнішнього боку ліній (рис. 9.3). Над відповідним зображенням подають напис із позначенням розрізу (наприклад, А-А).

Рисунок 9.3

5. На розрізах наносять штриховку згідно з ГОСТ 2.306-68, яка характеризуює матеріал деталі (на даному прикладі штриховкою позначений метал). Штриховка на всіх проекціях предмета виконується в один бік (у більшості випадків під 45º до контурної або осьової лінії, яку беруть за основну на даному зображенні, або до основного напису креслення) із однаковим кроком. Тонкі стійки (ребра жорсткості), розсічені площиною вздовж, обводять контурною лінією і не штрихують (фронтальна проекція на рис. 9.2); розсічені площиною в поперек – штрихують.

6. Для того щоб включити до розрізу отвори на круглому фланці, застосовують умовність – викачування: його центр мовби котять по центровому колу в напрямку, що вказаний стрілками (стрілку не креслять) на виді зверху.

7. Для виділення контурної лінії, яка збігається з осьовою (рис. 9.4), використовують лінію обриву. Якщо контурна лінія належить до вигляду, то вигляд переносять управо (рис. 9.5,а). Якщо контурна лінія належить до розрізу, то розріз переносять уліво – рис. 9.4, 9.5,б. Загальний випадок показаний на рис. 9.5в. Таким самим чином розділяють вигляд і розріз, коли проекція не симетрична (рис 9.5,6).

Рисунок 9.4

8. Розріз, який призначений для пояснення будови предмета, наприклад форми отвору лише в окремому, обмеженому місці, називають місцевим розрізом і виділяють на зображенні суцільною тонкою хвилястою лінією. На профільній площині розріз по отвору не потрібен.

9. На розрізах показують усе, що видно за січною площиною.

Суцільні тіла різати не потрібно, у тому числі й приливків до деталі. Розріз на приливку обмежується хвилястою тонкою лінією.

Рисунок 9.5 Рисунок 9.6

Складні розрізи

Розріз уважають складним за наявності двох і більше площин. Якщо ці площини паралельні, то розріз називається східчастим(рис. 9.7). Виконується так, мовби виконаний однією площиною без будь-яких ліній у місці виступу (штриховка на фронтальній проекції без переходів). Січні площини позначені потовщеною розімкненою лінією перерізу з буквами й стрілками та потовщеними штрихами в місцях перетину, де показують кінець однієї та початок другої січної площини (букви у перерізі не ставлять). Складний розріз обов’язково позначається великими літерами кирилиці (наприклад, А-А на фронтальній проекції).

На рис. 9.8 показано складний ламаний розріз. Похилу площину розрізу умовно повертають до суміщення з другою площиною (паралельною фронтальній площині проекцій), потім будують розріз. Оформлення ламаного розрізу аналогічно до східчастого.

Рисунок 9.7 Рисунок 9.8 Рисунок 9.9