Розділ 13

Повільно, раз у раз затинаючись, Брейд нарешті описав, як він викрив, що хтось із цілком очевидною метою попорався коло системи подачі кисню в його установку.

Дохені слухав з приплющеними повіками. Тільки раз у його очах майнула іскра цікавості, коли Брейд назвав рідину гліцерином і пояснив, що звичайно, хоча й неправильно, її називають гліцеролом.

– Гліцерин? Ви маєте на увазі нітрогліцерин? – зразу ж перепитав Дохені, спершись руками на край столу.

– Ні, ні! Просто гліцерин – тобто гліцерол, я мав на увазі саме його, сам собою цілком нешкідливий, – стримуючи досаду, пояснив Брейд, – його вживають, наприклад, при виробництві косметики чи солодощів.

– Нешкідливий? Як же тоді…

– Нешкідливий у звичайних умовах. Та послухайте далі. Якби вентиль на балоні відкрити, чистий кисень під тиском понад сто двадцять атмосфер заповнив би маленьку камеру всередині манометра. Для порівняння – тиск кисню в повітрі навколо нас у сотні разів менший. І ось тоді гліцерол, звичайно нешкідливий і безпечний, почне дуже швидко і бурхливо реагувати з киснем, виділяти колосальну кількість тепла…

– Хочете сказати, стався б вибух?

– Атож. Основний вентиль зірвало б із балона, і стиснений кисень ринув би назовні, перетворюючи балон у подобу монстра з реактивним двигуном, який розніс би лабораторію вщент, безперечно, разом зі мною.

Дохені глибоко вдихнув повітря і задумливо потер гладку щоку негнучким пальцем:

– А чи не могла ця рідина потрапити туди випадково.

– В жодному разі, – рішуче відповів Брейд. – Різьбові з'єднання у пристроях до кисневих балонів суворо забороняється змащувати, тож я й думки припустити не можу, щоб сталася випадковість. Минулого четверга з балоном було все гаразд. І все, що потім зроблено з манометром та редуктором, зроблено цілком свідомо й обмірковано.

– Щоб забити вас, чи не так?

– Безперечно. Іншої причини просто не могло бути: користувався балоном тільки я, і ніхто інший. Було лише справою часу, щоб я відкрив основний вентиль. Фактично я був на волосину від того, щоб це зробити.

Дохені кивнув, ніби на знак згоди, але тон його анітрохи не потеплішав.

– І що, на вашу думку, все це означає? Той самий злочинець спочатку отруїв вашого хлопця, а тоді змастив пристрої до кисневого балона?

– Майже одночасну появу двох убивць на кафедрі важко пояснити навіть випадковим збігом обставин, – сказав Брейд. – Хіба ні?

– Може, й так. І тому про вас не може бути й мови як про можливого злочинця, бо ж саме ви одна із жертв? Такий напрошується висновок?

– Так, бо…

– А тепер погляньте на факти. Чи можна вважати вас за одну із жертв, професоре? Адже ви живий і здоровий, наче після відвідання церкви, бо ніколи не відкривали того вентиля. А може, ви самі придумали цю версію, професоре?

– Що ви кажете? Послухайте‑но…

– Ні. Слухати будете ви. Ваша розповідь справила на мене кепське враження. Схоже, я помилився. Адже я вважав вас за невинного, хоча це й суперечило окремим фактам. Тепер же підозра, що ви злочинець, яка, здавалось, уже майже відпала, постала з новою силою і насамперед тому, що ви не зуміли сидіти спокійно.

Дохені пожвавішав і провадив далі:

– Той, на кого падає підозра, повинен, якщо він справді винуватець, поводитися спокійно, нічого не робити, сподіваючись, що поліція не знайде вагомих доказів для лави присяжних. Такий варіант поводження найкращий, але й найважчий. Поводитись так вам не дозволяє багата уява: ви належите до типу людей, що вигадують усяку всячину, щоб було чим перейматись. Інший варіант поведінки – накивати п'ятами, тобто чим скоріш тікати. Цей варіант теж вам не підходить. У вас родина, певне становище в науці. Отож залишається єдине, що можна використати у вашому становищі, – перейти у контрнаступ. Можна, скажімо, підробити докази своєї невинності. Але піти на таке може лише той, хто вважає себе за винахідливішого й розумнішого, ніж поліція. Для професора це цілком підхожий варіант, адже вміння користуватись своїм розумом і винахідливістю – це, фактично, його професія. Чи слушно я міркую?

– Запевняю вас, усі ці припущення хибні, – енергійно заперечив Брейд.

– Не хвилюйтесь, професоре, я чую вас. Але це ще не все. Найуживаніший спосіб сфабрикувати докази своєї невинності – інсценувати замах на запідозреного. В нашій практиці, розслідуючи крадіжки з виламом, ми, криміналісти, часто доходимо висновку, що винуватець хтось із сусідів. Тоді, як правило, будинок нашого запідозреного теж виявляється окраденим. Сусіда стає однією з жертв. І що ж, по‑вашому, він перестав бути злодієм?

– Отже, ви вважаєте, що то я сам змастив різьбу, а тоді зателефонував вам?

– Ви подобаєтесь мені, професоре. Але, як на мене, саме так воно й було.

Брейд узяв зі столу манометр і спокійно запитав:

– Не знадобиться вам як речовий доказ?

– Ця штука – ніякий не речовий доказ.

Брейд мовчки похитав головою. Відтак заходився протирати різьбу на манометрі та на балоні шматою, по черзі зволожуючи її спиртом та ефіром. Наостанок обдув різьбові з'єднання стисненим повітрям.

– Ґрунтовніше почищу згодом, – кинув сердито, прикручуючи манометр до балона.

Поклавши ключа, він повернувся до детектива, що пильнував за ним.

– Ви готували мені психологічну пастку, містере Дохені, – звернувся Брейд до детектива. – Але я відгадав ваш намір. Ви обплітаєте мене павутинням своїх розумувань і думаєте, що, заплутавшись у тенетах, я впаду в розпач, визнаю свою провину і ви дістанете омріяні докази для присяжників. Але ваші намагання були марні.

– Чому?

– Ваша тактика діє на винну людину, а я ні в чому не завинив. Ще й від того більше, я навіть знаю, хто справжній злочинець.

Дохені щиро всміхнувся:

– Тепер уже ви, професоре, готуєте мені психологічний тест?

– Чого не вмію, того не вмію.

– Гаразд. То хто ж убивця?

Брейд відчував: поблажливий вираз детектива, готовність терпіти цього дивака‑професора мало що дратують його, але й штовхають на відчайдушний крок.

– Мені теж потрібні неспростовні докази для суду присяжних, – випалив Брейд. – Я зараз наведу їх вам. Пильнуйте‑но лишень.

Він зиркнув на годинника, підійшов до телефона і накрутив внутрішній номер.

– Алло! Це ти? Професор Брейд. Чи заняття з другою групою вже закінчені? Тоді, будь ласка, мерщій до мене в кабінет, добре? – Він поклав слухавку. – Ще кілька секунд, містере Дохені!

Роберта тихенько постукала в двері, й Брейд упустив її. Вона була в сірому лабораторному халаті, більшому на кілька розмірів, місцями знебарвленому та поплямленому хімікатами і з виразною червоною плямою над верхньою кишенею, де Роберта завжди носила олівці, щоб писати на склі.

Вона принесла з собою особливий, майже нудотний запах лабораторії органічної хімії; запах, від якого студентів спочатку млоїло, і лише згодом вони звикали до нього.

Обличчя її за ці дні згасло, наче вогонь життя, що кидав на нього свій відблиск, ледь жеврів. Неуважний погляд, зажурений вираз.

«Бідолаха», – сердячись на себе, подумав Брейд.

– Роберто, цей джентльмен – містер Джек Дохені.

Роберта мигцем глянула на Дохені.

– День добрий! – майже пошепки привіталася вона.

– Містер Дохені розслідує нещасливий випадок, – додав Брейд.

– Випадок із Ральфом? – В очах дівчини спалахнули іскри життя.

– На думку містера Дохені, Ральфова смерть не була випадковість. Я теж так думаю. Це вбивство.

– Чому ви так думаєте? – збуджено запитала Роберта, звернувши вогненний погляд на детектива: – Я знала: Ральф не міг допуститися такої грубої помилки. Хто вчинив злочин? Кажіть‑бо, хто?

«Зразу ж погодилась зі мною, – подумав Брейд. – Певно, й сама так вважала».

– Ми саме з'ясовуємо це, – сказав Брейд. – До слова сказати, нам треба поговорити ще про одну справу. Гадаю, містер Дохені уже довідався про твою дружбу з Ральфом.

– Знаю, – в її очах промайнула зневага.

– Звідки? – здивувався Брейд.

– Місіс Нойфельд, Ральфова мати сказала мені, що поліція цікавилась нашими стосунками, – пояснила Роберта і звернулася до детектива – Запитали б мене – і я сама розповіла б вам про них.

– Не хотілося без потреби хвилювати вас, міс, – лагідно всміхнувся їй Дохені. – Гадаю, така розмова не справила б вам приємності.

– Певно що.

– Містер Дохені довідався, що ви з Ральфом посварилися, – докинув Брейд.

– Коли?

– Сідай‑но, Роберто. Будь ласка, – запропонував Брейд. – Я хочу нарешті з'ясувати одну річ, і, сподіваюсь, ти допоможеш мені. Сідай‑бо, прошу.

Роберта хвилину повагалася, відтак повільно опустилась на стілець неподалік дверей.

– Що ж це за суперечка, професоре Брейде?

– Та, що спалахнула у кав'ярні.

Роберта здивовано глянула на нього. Дохені теж, здається, був спантеличений.

– Ви сперечалися про те, який сорт морозива замовити, – підказав Брейд.

Роберта тріпнула головою.

– Нічого такого не пригадую. Хто вам такого набалакав? – Вона водила по них тривожним і водночас чуйним поглядом.

Дохені не втручався. «Дає мені свободу дій, – подумав Брейд, – а сам наставив пасток і чекає, щоб затягти мені зашморг на шиї, тільки‑но я зроблю якийсь хибний крок».

– Оскільки я знаю, – почав Брейд, – ти замовила морозиво з шоколадним кремом, і саме це викликало суперечку.

– Ні, – коротко відказала Роберта.

– Хоч би що там було, офіціант чув, що ви пошепки сперечались, і навіть розчув слово «фадж», а коли підійшов до столу, ти замовила морозиво з шоколадним кремом та помадки «фадж».

Брейд витримав паузу, але Роберта мовчала, лиш її очі немовби стали ще більшими на зблідлому обличчі.

– Може б, ти пояснила нам, – вів далі Брейд, – насамперед містерові Дохені, що офіціант не міг правильно зрозуміти почуте слово, бо в устах науковця воно набуває зовсім іншого, невідомого офіціантам кав'ярні значення?

Роберта німувала.

А Брейд не вгавав:

– Слово, що має особливий зміст в аспірантових устах.

Мовчанка тривала.

– Роберто, – правив своєї Брейд, – чи є якась різниця між підробкою даних та їх фальсифікацією? Чи я помиляюсь, вважаючи, що це одне й те саме? Що ж, власне, було предметом вашої суперечки – підробка даних чи «фадж» і сорт морозива? Може, йшлося все‑таки про підробку?

– Ні… – озвалася вона нервово, але Брейд напосідав:

– Вчора я застав тебе у Ральфовій лабораторії з його щоденниками в руках. Чого ти там шукала? Чогось на незабудь? А чи сторінок із фальсифікованими даними, щоб знищити їх і врятувати ім'я Ральфове від ганьби?

Роберта через силу тріпнула головою.

– Не намагайся заперечувати, Роберто. Я теж уважно переглянув щоденники Ральфа і на власні очі переконався, що наслідки експериментів підтасовані.

– Це було не так! – запально вигукнула Роберта. – Ви просто всього не зрозуміли. І тому тлумачите факти по‑своєму. Насправді все було інакше. Ральф був у такому розпачі, що не здавав собі справи, що робить.

Брейд нахмурився:

– На бога, Роберто! Звичайно ж, Ральф чудово знав, що робить, адже це тривало не один місяць. Не захищай його. Таке не прощається.

– Повірте мені, Ральф просто не міг мислити розумно. Він ясно усвідомлював лише одне – дисертацію треба закінчити й одержати науковий ступінь. А в слушності своєї теорії він був такий певний, що підтвердження її наслідками вважав лише справою часу, тому…

– І тому, – перебив її Брейд, – він не переставав підробляти наслідки експериментів, щоб користати з них, якщо не пощастить одержати потрібних даних. Ти це хочеш сказати?

– Далебі, професоре, Ральф не замірявся використовувати ці результати. Будь‑коли. Тобто… – Роберта розпачливо розвела руками, показуючи, що не годна говорити далі. Зачекавши, поки трохи спаде нервова напруга, від якої їй перехопило горло, Роберта закінчила – Ральф мав розповісти вам про все. Він мав прийти до вас перед тим, як складати усні іспити.

– Він сам розказував тобі про свій намір? – запитав Брейд. Жаль до дівчини щораз дужче стискав його серце.

– Просто я знала, що вій мав так учинити.

– Професоре, якщо ви не заперечуєте, я трохи переб'ю вашу розмову, – врешті озвався Дохені і звернувся до Роберти: – Міс, я хотів би почути, як саме ви дізналися про цю підтасовку даних. Не міг же ваш друг сам розповісти про такі речі! Чи, може, я помиляюсь?

– Ні, ні. – Якусь хвилину вона дивилась на детектива безтямним поглядом. – Я маю ключі від його лабораторії. Часами я приходила, коли він не сподівався мене. І ось одного разу я навшпиньки підкралася до нього ззаду, щоб…

– Щоб затулити йому очі долонями, полоскотати або ж зробити щось подібне, – допоміг їй Дохені. – Розумію. Продовжуйте, будь ласка.

– Ральф якраз робив нотатки у щоденнику, і я побачила, як він працює. Він брав дані просто зі стелі, аби тільки вони підходили до його рівнянь. «Що‑бо ти робиш?» – вихопилось у мене.

Роберта прикрила очі, наче поновлюючи в уяві цю сцену.

– І Ральф розповів вам? – не витримав Дохені.

– Ні, – вона заперечливо похитала головою. – Він… Він ударив мене. Це був перший і єдиний випадок. Він зірвався з місця і вдарив мене, а його очі палали дикунською люттю. Потім він перепрошувався, каявся, обнімав мене, але…

– Але ви вже знали, чим він займався?

– Так.

– Коли це сталося?

– Десь зо три тижні тому, якщо не помиляюсь.

– І саме через це ви сварились у кав'ярні? Ви, мабуть, умовляли його облишити шахрайство і почати все спочатку?

– Так.

Дохені відкинувся на спинку крісла і звів брови, дивлячись на Брейда.

– Мушу визнати, цей раунд ви, професоре, виграли. – Його настрій, здавалося, трохи поліпшився. – Маєте іще щось напоготові?

– Я не зовсім певен… – почав був Брейд, але двері в кабінет нараз відчинились.

Брейд перевів погляд на двері.

На порозі з ключем в одній руці і ціпком у другій стояв Кеп Ансон.

Старий з неприхованим осудом обвів поглядом присутніх і досить нецеремонно, навіть не привітавшись, звернувся до Брейда:

– Ми ж домовилися про зустріч, Брейде.

– О господи! Звичайно. – Брейд провинно глянув на годинника: стрілки показували п'яту. – Послухайте, Кепе, дайте мені ще десять хвилин, добре? Присядьте, ми зараз швиденько все закінчимо.

Він підвівся, обійшов Ансона і зачинив двері. Потім поклав руки на плечі старого і майже силоміць посадовив його в крісло.

– Довго ждати не доведеться.

Кеп Ансон вимовно глянув на свій годинник.

– У нас сила‑силенна роботи попереду.

Брейд ствердно кивнув і звернувся до Роберти:

– Треба з'ясувати ще одне в цій справі, Роберто. Як усе це вплинуло на твої стосунки з Ральфом? Я маю на оці фальсифікацію результатів.

Ансон нахилився вперед і, не чекаючи відповіді на питання Брейда, кинув своє питання:

– Про яку фальсифікацію ви говорите?

– Виявляється, Ральф свідомо підганяв наслідки своїх експериментів під свою теорію, – пояснив Брейд і додав: – До речі, це інспектор Дохені, що веде розслідування справи. А це професор Ансон.

Проте Аксон пропустив повз вуха його слова.

– Тоді навіщо було заявляти в суботу про свій намір продовжувати роботу цього хлопця? – гнівно звернувся він до Брейда.

– Я довідався про шахрайство щойно вчора, у неділю, – відказав Брейд і знову звернувся до Роберти: – Роберто, ти так і не відповіла. Як уплинуло твоє відкриття на стосунки з Ральфом?

– Ми засперечались. І тільки. Я розуміла, що змусило його так учинити. Я знала, що він не… що він виправить становище.

– Він сам так сказав? Роберта мовчала.

– Послухай‑но, Роберто, – вів далі Брейд. – Ти ж бо знаєш, який був Ральф. Страшенно підозріливий. Схильний думати, що всі проти нього. Чи не так?

– Таким його зробило нелегке життя.

– Я не осуджую його. Я просто стверджую факти. Ти була однією з небагатьох осіб, яким він не тільки симпатизував, а й довіряв, на яких покладав надії, і ось саме ти починаєш стежити за ним, звинувачуєш у шахрайстві, по суті, цькуєш його. Тобто ти стала одним з його переслідувачів, навіть ворогів. Розумієш, куди я хилю?

– Стривайте‑но, професоре, – Дохені знову урвався терпець. – Хіба ви не розумієте, що так можна звинуватити молодика у вбивстві дівчини? Але ж ось вона, перед вами, жива‑живісінька!

– Розумію, – відразу ж погодився Брейд, – але якщо Ральф почав убачати в Роберті ворога, він не вбивав би її, а напевно розірвав би заручини. Якщо врахувати, що колись йому вже траплялося кидати дівчат, то цілком природно було б і тепер зважитись на розрив.

– Ні, – тріпнула головою Роберта.

Але Брейд нецеремонно провадив далі:

– Було б також цілком природно, якби покинута дівчина вирішила якось помститися.

– Що ви хочете сказати? – скрикнула Роберта.

– Ральфа могла вбити ти!

– Але ж це безумство!

– Як ти гадаєш, хтось інший міг би його вбити за фальсифікацію даних? – холоднокровно допитувався Брейд. – Хто ще міг про це знати? Чи хтось коли‑небудь чув, як ви сперечались за це? – Брейд підвівся і нахилився над дівчиною.

Вона сахнулася.

– Ні… Гадаю, що… Я не знаю.

– А в лабораторії пізно ввечері ви не сперечалися?

– Т‑так. Одного разу.

– А хто міг вас почути? – Хто проходив коридором і підслухав вашу суперечку?

– Ніхто. Я не знаю. Ніхто не проходив.

– Послухай‑но, Брейде, – втрутився Кеп Ансон, – навіщо ти залякуєш сердешну дівчину?

Брейд ніби не чув його слів.

– Хто підслуховував вас, Роберто?

– Я вже сказала вам – ніхто. Звідки мені знати?

– А може, він? – Брейд різко повернувся і вказав пальцем на Кепа Ансона.