Державне регулювання міжднародноїторгівлі

Вибір стратегії державного регулювання зовнішньої торгівлі набуває зростаючої актуальності. Державне регулювання зовнішньої торгівлі, інструменти, які використовуються державою з цією метою, поділяються на тарифні (засновані на використанні митного тарифу) і нетарифні (квоти, ліцензії, субсидії, демпінг і т.ін.).

Для ефективного регулювання торговельної політики країни звичайно приймають митний тариф, який складається з конкретних ставок митних тарифів, що використовуються з ме­тою оподаткування ввезених чи вивезених товарів. Залежно від того, яка тенденція (свобода торгівлі чи протекціонізм) домшує, митний тариф визначається: як інструмент торговельної політики і державного регулювання внутрішнього ринку при його взаємодії зі світовим ринком; як звід ставок митних тарифів, за­стосовуваних до товарів, перемццуваних через митний кордон, систематизований відповідно до товарної номенклатури перелік правил, застосовуваний у зовнішньоекономічнії! діяльностггяк конкретна ставка мита, що підлягає сплаті при ввезенні чи виве­зенні певного товару з митної території країни.

Мито може виконувати три основні функції:

• фіскальну, стосовну до ввізного і до вивізного мита, оскільки вони є однією зі статей дохідної частини держав­ного бюджету;

• протекціоністську, стосовну до ввізного мита, оскільки з їхньою допомогою держава захищає місцевих виробників від небажаної іноземної конкуренції;

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

• балансувальну, яка відноситься до вивізного мита, вста­новленого з метою запобігання небажаному експорту то­варів, внутрішні ціни на які з тих чи інших причин нижчі за світові.

Зазвичай використовується класифікація митних та-рифів,показана в табл.2.4.

Таблиця 2.4

За способомстягнення застосовуються:

• адвалорні мита, які нараховуються у відсотках до митної вартості товарів;

• специфічні мита, які нараховуються у встановленому гро­шовому розмірі на одиницю товарів, які обкладаються ми­том;

• комбіновані мита, які поєднують обидва вищезгаданих способи митного збору.

За об'єктом оподаткування вониподіляються на:

• імпортні мита, які нараховуються на товари при їхньому ввезенні на митну територію країни;

• експортні мита, які нараховуються на товари при "їхньому вивезенні за межі митної території країни;

• транзитні мита, які нараховуються на товари, перевезені транзитом через митну територію країни.

Для оперативного регулювання ввезення і вивезення окре­мих товарів застосовуються сезонні мита. За терміном дії сезонне ввізне і вивізне мито не повинно перевищувати термін більше 4-х місяців з моменту його введення.

В окремих випадках при ввезенні на митну територію країни і вивезенні за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися:

• спеціальне мито;

• антидемпінгове мито;

• компенсаційне мито. Спеціальне мито застосовується:

• як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну тери­торію країни в таких кількостях чи на таких умовах, які на­носять чи загрожують завдати шкоди вітчизняним вироб­никам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів;

• як запобіжний захід стосовно учасників зовнішньоеко­номічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, а також як захід для припинення не­сумлінної конкуренції у випадках, обумовлених законами даної країни;

• як захід у відповідь на дискримінаційні дії і (чи) недружні дії з боку іноземних держав чи у відповідь на дії окремих країн і їхніх союзників, які обмежують здійснення закон­них прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності країни. Ставка спеціального мита встанов­люється в кожному окремому випадку.

Антидемпінгове мито застосовується у випадках:

• ввезення на митну територію товарів за ціною, яка набагато нижча від їхньої конкурентної ціни в країні експорт)' в мо­мент цього експорту, якщо таке ввезення наносить чи загро­жує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає ор­ганізації чи розширенню виробництва подібних товарів у країні;

• вивезення за межі митної території товарів за ціною, яка багато нижча від ціни експортерів подібних чи безпосеред­ньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, як­що таке вивезення наносить чи загрожує завдати шкоди загальнодержавним інтересам країни.

Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в

Міжнародне оподаткування

країні експорту на момент цього експорту і заявленою ціною при його ввезенні на митну територію країни або різниці між ціною об'єкта демпінгу в даній країні і середньою ціною вітчизняного експорту подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів на той же період часу.

Компенсаційне мито застосовується у випадках:

• ввезення на митну територію товарів, при виробництві чи експорті яких прямо чи побічно використовувалася субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завда­ти шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпо­середньо конкуруючих товарів або перешкоджає ор­ганізації чи розширенню виробництва подібних товарів у країні;

• вивезення за межі митної території товарів, при вироб­ництві чи експорті яких прямо чи побічно використовува­лася субсидія, якщо таке вивезення завдає чи загрожує за­вдати шкоди державним інтересам країни.

Ставка компенсаційного мита не може перевищувати вста­новленого розміру субсидій.

За походженням мита поділяються на автономні, кон­венційні і преференційні. Автономні вводяться на підставі од­нобічних рішень органів влади окремих держав без погоджень з іншими державами. Конвенційні (договірні) мита встановлю­ються на основі двостороннього чи багатостороннього договору між державами. Преференційні — це мита, які відрізняються нижчими ставками порівнянно з установленим тарифом. Таки­ми митами обкладаються звичайно товари, імпортовані з країн, які розвиваються, з метою заохочення і підтримки їхнього екс­порту. З 1971 року діє Загальна система преференцій, яка перед­бачає істотне зниження ставок на імпорт готової продукції з країн, що розвиваються.

За типами ставок вони поділяються на постійні і перемінні. Постійні ставки мають митний тариф, встановлюваний органами державної влади (звичайно парламентом), які не підлягають зміні без спеціально прийнятого закону чи постанови. Перемінні ставки, на відміну від постійних, можуть змінюватися у визначених випад­ках (наприклад, зміна світових чи внутрішніх цін і т.ін.). Такі тари-

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

фи, наприклад, застосовуються країнами Західної Європи в рамках погодженої політики для заохочення сільськогосподарського ви­робництва.

За методом обчислення ставки поділяються на номінальні й ефективні. Номінальні — це тарифні ставки, зазначені в митному тарифі. Ефективними називають ставки, реальний рівень яких на кінцеві товари розрахований з урахуванням рівня мита, яке на­кладається на імпортні вузли і деталі цих товарів.

Митний тариф завжди вигідний виробникам товарів, які конкурують з імпортом, навіть якщо сукупний добробут нації при цьому знижується. Але це тільки в тому випадку, якщо вве­дення тарифу дійсно призведе до обмеження імпорту і підвищен­ня внаслідок цього цін на вітчизняний товар чи обсягу продажів, чи того й іншого.

Митний тариф, якщо він не заборонний, приносить дохід державі, може бути використаний на соціальні потреби і тоді слу­гує зростанню добробуту нації.

Споживачі програють від введення митних тарифів, які погіршують добробут нації. Вони втрачають більше, ніж одержу­ють у сумі виробники і держава, у чий дохід йдуть тарифні збори. Митний тариф, обмежуючи імпорт, призводить до погіршення споживчих можливостей: підвищення цін на імпортні і, як прави­ло, вітчизняні товари, скорочення обсягу пропозиції. Тариф пере­розподіляє доходи споживачів імпортованої продукції на користь інших суспільних груп.

Мито накладається на митну вартість товару, яка визна­чається відповідно до законодавства кожної країни і може відрізнятися від експортної чи імпортної ціни товару, фіксова­ної статистикою. Під митною вартістю товару розуміють нор­мальну, яка складається на відкритому ринку між незалежни­ми продавцем і покупцем, ціну товару, за якою він може бути проданий у країні призначення в момент подачі митної декла­рації. Митна вартість імпортованих у США товарів обчис­люється на базі ціни ФОБ, тобто на базі тієї ціни, за якою во­ни продаються в країні відправлення. У західноєвропейських країнах вона оцінюється на базі СІФ, тобто включає ціну това­ру, вартість його страхування і транспортування до порту при-

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

значення. Україна, наприклад, у питанні визначення митної вартості товару стоїть ближче до західноєвропейських країн.*

Поряд з тарифною політикою багато держав застосовують різноманітні методи нетарифного регулювання. Нетарифні бар'єри — це обмеження міжнародної торгівлі за допомогою квот, системи ліцензування, добровільних експортних обмежень, суб­сидій і компенсаційного мита, стандартів та ін.

Нетарифні бар'єри за своїм соціально-економічним змістом також виконують функції податків. Так, встановлення кількісних обмежень на імпорт товарів надає фірмам-імпортерам можливість штучно завищувати ціни на імпортовані товари всередині країни, підсилюючи їхню монополістичну (чи олігополістичну) позицію на ринку. Аналогічну послугу надають нетарифні бар'єри і фірмам, які виробляють імпортозамінну продукцію. Підприємства, які по­трапили під заступництво держави, і торгові фірми за рахунок за­вищення цін збирають зі споживачів додаткову "данину". Надалі зібрана сума може частково чи цілком передаватися державі, якщо вона обкладає ці фірми відповідним податком (наприклад, подат­ком на продаж). Якщо ж такий податок не стягується, то вся ця су­ма безкоштовно привласнюється імпортерами чи власниками підприємств, які виробляють імпортозамінну продукцію. Держава тим самим ніби субсидіює з власної скарбниці ці фірми.

Державні субсидії за своїм економічним змістом — це ті самі податки, тільки "податки навпаки", обчислювальні величиною з негативним знаком. Субсидії відносяться до фінансових нетариф-них бар'єрів. Субсидії часто надаються виробникам-експортерам, спонукаючи підприємства виходити на міжнародні ринки і зароб­ляти для країни іноземну валюту. Субсидії виступають, напри­клад, у вигляді повернення державою митних зборів експортерам продукції, якщо вони у встановлений термін зуміють зробити і продати на світовому ринку велику кількість товарів.

• Згідно із Законом України "Про Єдиний митний тариф" при визначенні митної
вартості в неї включається ціна товару, вказана в рахунку-фактурі, а також наступні
фактичні витрати, якщо вони не введені в рахунок-фактуру:

■• на транспортування, завантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України;

• комісійні і брокерські;

• плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, які належать до даних товарів.

За допомогою експортних субсидій стимулюється просування товарів за кордон за допомогою державних дотацій і пільг. Але навіть вони представляють (за визначенням деяких міжнародних ор­ганізацій) "нечесну конкуренцію", яка завдає шкоду як державі, що субсидіює, так і міжнародній торгівлі в цілому, тому що викликають зайве (з погляду економічної доцільності) зростання торгівлі. Екс­портні субсидії спричинюють зворотну реакцію, яка здійснюється за допомогою стягування протекціоністського "компенсаційного мита". Останнє направляється проти субсидійованого експорту. Вони за­вдають збитки країні, яка їх застосовує. Але в цілому для міжнарод­ної торгівлі компенсаційне мито виграшне, оскільки нейтралізує ек­спортні субсидії. Оптимальне сполучення експортних субсидій і компенсаційного мита залишає сукупний добробут у світі в цілому без змін. Однак платники податків країни, яка субсидіює експорт, приховано доплачують платникам податків країни, яка імпортує.

Нині все частіше спостерігається надання субсидій, більш обґрунтованих з економічної точки зору. Це субсидії, призначені для подолання недосконалості ринку: набір послуг експортерам у вигляді інформації, допомоги в організації торгових виставок і встановлення контактів для ведення справ за кордоном та ін.

У багатьох країнах світу потенційні імпортери й експортери повинні одержати дозвіл на торговельні операції від органів дер­жавної влади. Ця процедура називається торговим ліцензуван­ням. Підвищуючи ціну ліцензій і обмежуючи їхню кількість, мож­на домогтися не тільки обмеження імпорту чи експорту, але й погіршення умов торгівлі у зв'язку з додатковими витратами, за­тримками в часі і невизначеністю, викликаних цією процедурою.

Подібними до вимог спеціальних дозволів є також про-текціоністські інструменти, пов'язані з твердим бюрократичним контролем чи з, так званими, "адміністративними рогатками" у митних процедурах. Великі труднощі імпорту (у рамках нетариф-них бар'єрів) створюють невиправдані стандарти якості товарів і їхньої безпеки, а також добровільні експортні обмеження, що є інструментом обмеження експорту на добровільних засадах. Його мета — уникнути більш жорстких торговельних бар'єрів.

Та найгострішим знаряддям міжнародної конкурентної бо­ротьби виступають демпінг і антидемпінгові заходи. Демпінг — це

Міжнародне оподаткування

інструмент проведення протекціоністської політики за допомо­гою міжнародної цінової дискримінації. Порушення принципів вільної торгівлі за допомогою демпінгу має місце тоді, коли за до­помогою тимчасового встановлення низьких цін відбувається витіснення конкурента з даного ринку. Згодом рівень цін віднов­люється чи підвищується. Цьому демпінгу варто протиставити та­риф у країні, яка імпортує. Але існує демпінг довгостроковий. Він має місце тоді, коли низькі ціни досягаються в результаті дії прин­ципу порівняльних переваг. Але й у цьому випадку можуть бути введені антидемпінгові мита. Вони приносять вигоди країні, яка імпортує, змушуючи ще більше знижувати ціну. Водночас плат­ники податків програють, якщо платять за експортні субсидії. Світовий банк підрахував, що об'єднані протекціоністські заходи США, Західної Європи і Японії, спрямовані тільки на продукцію сільського господарства, обходяться споживачам і платникам по­датків у 100 мільярдів доларів щорічно. Робітники і виробники в захищених галузях виграють від торгових обмежень, якщо ці об­меження допомагають їм конкурувати з іноземними виробника­ми. Однак торговельні обмеження - це не "гра з нульовим резуль­татом", виграші не еквівалентні втратам. Нерозвиненість спеціалізації і торгівлі призводить до зниження життєвого рівня світу в цілому, тому що виробництво товарів ведеться менш ефек­тивно. Оптимізувати відносини міжнародної торгівлі покликані сьогодні насамперед міжнародні економічні інститути.