Стадії процесу відмивання "брудних" грошей

Процес відмивання грошей складається з ряду стадій, або фаз. Кожен процес окремо, зрозуміло, має свої особливості і відмінні риси. Загальними ж рисами виступають ознаки, виділені І кримінальному законодавстві цілого ряду країн. До них відне­сені: заміна майна (включаючи гроші), набутого злочинним шля­хом, його переміщення, приховування, прикриття, придбання, во­лодіння, використання, співучасть, співробітництво. Серйозно впливають на складність процесу відмивання грошей численна ієрархічна організаційна структура виконавців злочину, рвціональне, сплановане і засноване на "поділі праці" виконання «видань, мінлива "технологія" здійснення злочину і багатий вибір

Міжнародне оподаткування

способів його виконання. До цього арсеналу входять використан­ня фінансових установ завдяки зловживанням з боку банківських службовців, різноманіття видів банківських розрахунків і, зви­чайно, розмаїтість засобів переміщення через кордон готівки з ви­користанням послуг корумпованих митних чиновників.

Діяльність, пов'язана з відмиванням грошей, — це завжди перетворення (видозміна) або рух. Перетворення має місце тоді, коли гроші змінюють свою форму. Так відбувається, коли, напри­клад, виконавець за нелегальний "прибуток" одержує грошовий переказ чи автомобіль. Нелегальні доходи скидають свою форму готівки і перетворюються в документ, який легалізує одержання грошей, рухомого або нерухомого майна. З рухом маємо справу тоді, коли ті ж самі гроші змінюють не форму, а місце. Це, напри­клад, поштовий чи телеграфний переказ їх в інше місце. Діючий у рамках закону будь-який підприємець чинить так само: щодня в рамках своєї підприємницької діяльності він здійснює закупівлі, переказуючи гроші в інші місця, продає свою продукцію, випла­чує персоналу винагороди і тощо. У процесі відмивання грошей задум злочинця такий самий: одержати вигоду шляхом перетво­рення і руху фондів, які дозволяють йому домогтися приховання нелегального джерела їхнього походження.

Дії "відмивателів" грошей у банківській сфері набувають певних обрисів, залежно від інститущонально-юридичних умов, які властиві даній фінансовій системі. До таких умов відносяться:

*способи і характеристика «введення» готівки у фінансову систему;

*способи переміщення коштів у цій системі;

*умови "виведення" коштів з даної системи.

Вони утворять рамкові умови сфери злочинних дій, які скла­дають процедуру відмивання грошей. Одночасно вони виконують функцію добору, який призводить до вичленовування і до згрупу­вання у визначені категорії заходів, схожих між собою з ор­ганізаційно-технічної точки зору. Це варто підкреслити, тому що існує, наприклад, істотна відмінність між діями, які полягають у закупівлі за "брудну" готівку декількох чеків на певну суму, і діями, які полягають у сплаті банківського кредиту "брудними" грошима. Окремі дії в рамках даної процедури можна згрупувати,

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

використовуючи організаційно-технічні, юридичні і тимчасові критерії. Виділені категорії дій (вчинків, поведінки) називають у спеціальній літературі по-різному; стадіями, ступенями, фазами, перехідними складовими або формами відмивання грошей. Однак найчастіше використовують для характеристики різних частин цього процесу терміни "стадія" і "фаза", які вживають як синоніми.

Кожна з фаз має риси, які характерні для даного процесу, і сама вже є відмиванням грошей. Процес цей може набувати фор­му лише єдиної стадії. Це викликане можливістю (чи не­обхідністю) переривання всієї процедури з боку виконавців, пред­ставників фінансової установи або в результаті дій правоохорон­них органів. Однак складність усієї процедури (про яку сказано вище) призводить до того, що кількість стадій звичайно буває більша і виступають вони у певному взаємозв'язку з іншими діями — з метою підвищення ефективності заходів, спрямованих на за­побігання провалу і викриття злочинного характеру усієї витівки.

Зазвичай відмивання грошей відбувається в три стадії. Ра­зом з тим неодноразово відзначено, що першій стадії передує Підготовка всього процесу, який полягає в перевезенні готівки з Місця проведення злочинної діяльності в інше місце, що надає первісні гарантії успіху запланованого підприємства. Усвідомлю­ючи те, що значні суми готівки можуть привернути увагу право­охоронних органів і привести їх до нелегального джерела поход­ження цих сум, злочинці часто фізично переміщують готівку з місця її отримання. Найчастіше з великих міст, у яких, наприклад, продають наркотики, злочинні організації вивозять свої доходи в іншу місцевість, де їх можна легко сховати чи замаскувати. Крім того, для переміщення брудних грошей використовують так звані „підпільні банківські системи": китайські, а також Хавала і Хунди. Жодна з них не становить справжньої банківської системи, це Інститути традиційної східної цивілізації — системи взаємонада-вання, обміну чи переміщення грошей. Перша з названих систем функціонує завдяки господарським суб'єктам, керованим "за­морськими китайцями" (так їх називають у себе на батьківщині), ft дві інші створені індусами. У кожній з них панують сімейні, про­фесійні або національно-етнічні зв'язки, підкріплені впливом мо­гутніх і дисциплінованих банд. їхня діяльність стала можливою

Міжнародне оподаткування

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

завдяки наявності в них мережі співучасників на всій планеті, які абсолютно непричетні до будь-якої карної діяльності. Якщо, на­приклад, клієнт у Макао передає співробітнику "системи" 2 млн дол США в доларах Гонконга з дорученням виплатити їх партне­ру клієнта в Сінгапурі в голландських гульденах, то клієнт абсо­лютно впевнений, що замовлення буде неухильно виконане, тому що в "системі" за невиконання замовлення застосовують суворі покарання, які включають і страту.

Процес нелегального трансферту, який передує розміщен­ню "брудних" грошей, називають "підготовкою місця розміщен­ня". Виділення такої вступної фази в окрему процедуру пов'язане в західній літературі з розбіжностями між "країнами криміналь­ної діяльності" і "країнами відмивання грошей". До першої кате­горії зараховані країни, у яких діяльність організованих злочин­них груп (особливо наркоторговців) особливо інтенсивна. Це США, Італія, Таїланд, Колумбія, Нігерія та інші країни, тоді як до другої категорії зараховують держави, які сусідять зі згаданими, наприклад, Канада, великі фінансові центри, такі як Швейцарія, а також офшорні зони.

Тут доречно ще раз нагадати, що великомасштабне відми­вання грошей відбувається на міжнародному рівні. З одного бо­ку, "брудні" гроші, як правило, не відмиваються в тій країні, де вони отримані. З іншого боку, сама процедура відмивання прохо­дить нерідко в різних країнах. Тому згаданий поділ держав не варто сприймати буквально, оскільки він умовний. Крім того, переказ грошей (з перетинанням кордонів) з однієї держави в іншу практично не означає вихід грошей з фінансової системи (у наднаціональному розумінні). Важко віднести такий процес, як перетинання кордонів, до держав—членів Європейського Союзу, які створюють єдину банківську систему. Разом з тим велика ча­стина цих операцій здійснюється шляхом безпосередніх елек­тронних переказів, обліку чеків, і всі ці дії набувають рис, які можна віднести до другої стадії процесу. Водночас трансферт готівки (не електронний) і пов'язані з ним операції стосовно відмивання грошей, трапляються дедалі рідше. Тому дії, не пов'язані з банківськими операціями, найчастіше набувають ви­гляду всіляких форм контрабанди.

Отже, крім підтотовчої, процес відмивання грошей містить у собі три стадії (табл. 7.1): розміщення, маскування й інтеграції. Перша стадія - розміщення — це стадія, у якій доходи, одержані безпосередньо від злочину, вперше розміщуються у фінансових установах або використовуються для скуповування різного виду активів (включаючи цінні папери). Друга стадія — маскування (приховання) — це стадія, у якій починається перша спроба при­ховування або маскування джерела походження й ідентичності власника грошей. Нарешті, третя стадія — стадія інтеграції (легітимації), в ході якої гроші вводяться в легальні господарські структури і фінансові системи з метою їхньої остаточної асиміляції з усіма наявними там коштами[87, с 418, 420 ].

У першій фазі виконавці злочину вводять готівку, яка походить прямо від злочину, у будь-який банк чи іншу фінансову установу. Такі виконавці, найчастіше організовані в злочинні групи, зазвичай готівку, отриману, наприклад, від збуту наркотиків, спочатку накопичують на легально функціонуючих оптових базах, складах і навіть басейнах (на­приклад, так вони чинять у Флориді). Власне кажучи, перераховані установи в них виконують роль злодійських кубел, де процвітає торгівля наркотиками, фальсифікованим алкоголем і "живим това­ром". Потім вони намагаються виручену готівку розмістити у фінансо­вих установах і господарюючих суб'єктах. На цій стадії порівняно лег­ко визначити, чи є вкладення готівки у фінансові установи відмиван­ням грошей, а також розкрити джерело походження "брудних" до­ходів.

Таким чином, для даної стадії процесу відмивання грошей характерні такі риси:

*предметом відмивання є цінності, одержані безпосередньо від злочину;

*найчастіше предмет відмивання виступає у вигляді готівки;

*дії злочинців набувають вигляду фінансових операцій, які захоплюють своєю короткостроковістю, а також одна­ковістю і простотою.

На другій стадії виконавець намагається відокремити гроші від їхнього нелегального джерела, проводячи серію фінансових угод (як видозміни, так і переміщення). Виконавець сподівається

Міжнародне оподаткування

тим самим домогтися того, щоб зв'язок грошей, які відмиваються, із джерелом їхнього походження знайти було ще важче або зовсім неможливо. Ця стадія називається накладенням маски чи маску­ванням, її завершення призводить до віддалення — як за відстан­ню, так і в часі — маскованих грошей від місця злочину, напри­клад, від розміщення нелегальної лабораторії, яка виготовляє нар­котики, чи бази оптового постачання такого зілля.

Третя, остання, стадія — це фабрикація пояснень про нібито законне походження відмитих активів, а також введення їх у легаль­ний обіг шляхом інвестування чи скуповування майна. Тому таку стадію називають інтеграцією, чи легітимацією. Дії злочинних угру­повань на цій стадії спрямовані на вкладення "відмитих" грошей у господарські структури таким чином, щоб вони знову надійшли в банківську систему, набувши необхідних ознак легальних доходів. Серед знарядь та інструментів, застосовуваних для досягнення інте­грації, використовують фіктивний продаж нерухомості, фіктивні фірми для надання необгрунтованих кредитів, втягування в неза­конну діяльність банківських службовців у різних країнах і т.п.

У багатьох випадках у процесі відмивання грошей кожна стадія досить чітко відділена від інших. Наочне уявлення про це дає приклад класичного відмивання грошей, який описує юри­дично підтверджений випадок:

"Готівку, яка походить від вуличного продажу наркотиків в американських містах, контрабандою доставили в Канаду, де час­тина банкнот була замінена в обмінних пунктах на більші номіна­ли, що значно зменшило фізичний обсяг готівки. Готівка потім була перевезена повітряним шляхом у Лондон у ручному багажі заздалегідь найманих кур'єрів. Вона покладена ними на рахунок філії фінансової установи, розташованої на острові Джерсі.

Слідство, проведене Королівською митною службою, вста­новило, що британським відділом зроблений внутрішній транс­ферт центральному офісу на о. Джерсі, де його очікували вже 14 рахунків, відкритих на ім'я фірми працівниками фінансової уста­нови, які вступили в змову зі злочинцями. Звідти гроші, поход­ження яких мистецьки замасковано, поверталися злочинній групі під виглядом забезпечення фіктивних позик агентствам із прода­жу нерухомості в Північній Америці, які насправді були власністю

Міжнародне оподаткування

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

керівників злочинної групи. Кошти, накопичені на рахунках у Джерсі, використовували як гарантію виплати позики або перека­зували з поверненням у Північну Америку" [107, appendix A.].

В інших випадках стадії цього процесу, як відзначають фахівці, "можуть наставати одночасно чи найчастіше — "наплива­ти" одна на іншу. Це відбувається тому, що черговість стадій зале­жить від того, чи підготовлений заздалегідь відповідний механізм відмивання грошей, а також від вимог злочинної організації" [107, с 8]. У цілому ж протікання процесу відмивання грошей визначається ще й організованою для цієї мети спеціальною зло­чинною структурою (див. табл. 7.1.), що багато в чому визначає не тільки кількість і стадії такого процесу, але й конкретні засоби йо­го реалізації.