Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

Мал. 7.4. Легалізація «брудних» грошей шляхом переказу до власної країни Джерело: [102, с 81-83].

По-друге, це контракти суто формальні, укладені для годить­ся, чи псевдоконтракти (мал. 7.2). Цей варіант аналогічний попе­редньому, розглянутому вище, лише з тією різницею, що застосо­вується майже винятково у великих імпортних угодах торговель­них фірм. Суть його в тому, що певна кількість контрактів (20 — 50% у вартісному вираженні) реалізується взагалі без офіційної оплати фірмою-покупцем; часто все це оформляється фіктивним наданням кредиту. Контракти передбачають значну відстрочку виплати платежів за ними, величина їх набагато менша вартості реалізованих поставок. На ділі ж платежі надходять з іно­земних нелегальних джерел. Для фінансових розрахунків за цими угодами часто використовують банки із сумнівною репутацією, розташовані в офшорних центрах. Крім того, учасники угоди ши­роко використовують у такого типу розрахунках акредитиви.

Значну роль у розмаїтості подібних махінацій, пов'язаних з відмиванням грошей, можуть відіграти працівники банків різних рівнів — касири, бухгалтери і т.п. Велику користь при цьому може дати навіть ретельний аналіз рахунків-фактур. Прийшовши з різних частин світу, з різних регіонів і від різних фірм, вони часто мають загальні, ідентичні, ознаки, які видають однакову лексику і навіть ті ж самі орфографічні помилки. При уважному їхньому вивченні неважко здогадатися, що в них той самий виконавець.

По-третє, це легалізація "брудних" грошей шляхом переказу за кордон (мал. 7.3). Така технологія знаходить застосування в си­туації, коли на більш ранніх стадіях відмивання гроші виявилися на банківських рахунках якоїсь вітчизняної фірми і виникла гостра потреба вивезти їх із країни з наступною легалізацією й інвестуван­ням за кордоном. Вона полягає в тому, що офіційно укладається не­вигідний експортний контракт про продаж товарів нижче їхньої вартості. Це призводить до фінансових втрат для вітчизняної фірми. У той же час іноземна фірма (яка знаходиться, як правило, під контролем вітчизняної фірми-експортера) неофіційно одержує значні прибутки від перепродажу товарів, які становлять предмет контракту. Тепер отриманий прибуток набуває вигляду легально отриманого доходу від торговельної діяльності.

Нарешті, по-четверте, це легалізація "брудних" грошей шляхом переказу до власної країни (мал. 7.4). Цей спосіб полягає в тому, що укладений експортний контракт передбачає завищену в порівнянні з їхньою дійсною вартістю ціну на товари. Завищена ціна вдало допов­нюється неповним постачанням товару (тобто менше, ніж передбаче­но контрактом). Виставлені ж вітчизняною фірмою рахунки-фактури оплачуються цілком, хоча частина товару не поставлена і вартість йо­го набагато нижча, ніж того вимагають умови контракту.

Дві останні з описаних технологій відмивання грошей Миють загальне найменування "трансферт цін" (transferpricing).

Запитання для самоконтролю

1. Які існують визначення поняття „відмивання „брудних" грошей"?

2. Визначте сучасні обсяги відмивання „брудних" грошей.

3. Як здійснюється процедура відмивання „брудних" грошей?

4. Які існують стадії процесу відмивання „брудних" грошей?

5. Що являють собою способи відмивання „брудних" грошей?

6. Які існують особливості відмивання „брудних" грошей на стадії розміщення?

7. Що являють собою засоби відмивання „брудних" грошей на стадії маскування?

8. Як використовуються іетеїраційні технології відмивання „брудних" грошей?

Міжнародне оподаткування