А. Особливості відмивання грошей на стадії розміщення

Перш ніж йтиметься про найпоширеніші способи розміщен­ня "брудної" готівки у фінансовій системі, варто назвати хоча б деякі технології її перевезення, які включають і контрабанду. Роз­криття місця розташування грошей зводить наніввець всю проце­дуру відмивання грошей. З іншого боку, успішне переміщення злочинного здобутку робить його розпізнавання значно важчим. Для перевезення "брудних" грошей застосовуються наступні за­соби: кур'єрські фірми, приватний транспорт, авіалінії, відправ­лення за системою карго. Тут застосовуються витончені методи приховування банкнот, наприклад, у спеціально виготовлених схованках у дверцятах автомобілів, під сидіннями водіїв ван­тажівок, у ручному багажі, під одягом кур'єрів, в упакованих това-

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

рахі т. ін. Відомо численні випадки, коли "брудну" готівку пере­возили в тих самих схованках, у яких перевозять наркотики. То­му трапляється, що банкноти, які здають у банк, зберігають запах наркотиків і можуть бути розпізнані за цією ознакою спеціально проінструктованими касирами.

На першій стадії відмивання грошей — розміщення — засто­совуються такі способи, як наприклад, вкладення великої кількості депозитів у сумах нижче від лімітів, які зобов'язують працівників банків виконувати процедуру реєстрації й іден­тифікації вкладника. Така технологія називається реструктури­зацією й охоплює в більшості випадків такі моменти:

• багаторазові внески готівки (включаючи валюту) на банківські рахунки громадян своєї країни й іноземців (це завжди суми, що за величиною не виходять за межі, переви­щення яких зобов'язує банки ідентифікувати клієнта); подібні внески робляють і за рахунок готівки у вигляді іноземної ва­люти, перевезеної контрабандним шляхом з-за кордону,

• переказ в інкасо наявних чеків на пред'явника на суму, нижчу від лімітів, які вимагають ідентифікації;

• "смерфінг" , тобто придбання за "брудні" гроші легко пе­реміщуваних майнових цінностей (у сумах, які не переви­щують межі ідентифікації), це стосується головним чином чеків на пред'явника; багаторазова заміна банкнот дрібних номіналів на більші в сумі, яка не перевищує межі іден­тифікації, без використання банківських рахунків;

• інші різноманітні операції з готівкою, проведені за посеред­ництвом великої кількості банківських рахунків, відділень, касирів чи із залученням інших осіб, сюди входить прове­дення операцій у багатьох касирів однією особою, крім то­го, існує можливість проведення операції в одного касира або вкладення депозитів готівкою на багато різних ра­хунків на пред'явника, при малій величині окремих депо­зитів, які в сукупності утворять дуже велику грошову суму.

Специфічна ознака "смерфінга" - його технологія. Суть її ось у чому. Організовані злочинні групи ( переважно з країн Південно-

* Смерф - гном (англ. smurf). Смерфи - герої казкових мультфільмів, які користуються великою популярністю на Заході.

Міжнародне оподаткування

Східної Азії) наймають студентів чи безробітних для скуповування за "брудну" готівку дорогих товарів (наприклад, виробів зі шкіри) в інших країнах. Працюючих за такою "технологією" називають "ма­газинними смерфами" (тобто "магазинними гномами"). Діють вони зазвичай групами по десять чоловік. Скуплені ними товари переси­лають у країни походження "брудних" грошей. Ці товари продають там за зниженими цінами, а доходи вкладають на банківські рахун­ки як надходження від торговельної діяльності.

Введення в багатьох державах обов'язку ідентифікувати банківських клієнтів послужило причиною застосування "відми-вателями" "брудних" грошей ще однієї технології. Суть її полягає у відкритті банківських рахунків на підставних осіб і вкладення на ці рахунки готівки. Для цього використовують паспортні дані осіб, пов'язаних зі злочинними групами, а також сторонніх людей. Крім того, вони відкривають рахунки від імені неіснуючих ор­ганізацій, товариств і фондів. Відмінна риса такої технології — приховання фактичних власників рахунків шляхом використан­ня так званих „підприємств-прикриттів" (shell corporation). їх створюють з цією метою в податкових гаванях чи в державах, де відсутні справжні реєстри (списки) господарюючих суб'єктів. Та­ке підприємство може фізично володіти там резиденцією, мати орган управління, печатку і т.ін., однак всі його доходи насправді надходять від злочинної діяльності.

Дуже популярна і розповсюджена технологія відмивання грошей у стадії розміщення — об'єднання "брудних" грошей з до­ходами легального господарського суб'єкта. Ця технологія нази­вається "змішуванням". Готелі, ресторани, хімчистки, бари, пункти побутових послуг для населення належать до численних видів гос­подарської діяльності, що приносить нестабільні доходи, які міня­ються залежно від пори року, не піддаються суворому контролю і тому стають придатними об'єктами для відмивання грошей. Крім цього, господарські суб'єкти даного типу використовують ор­ганізовані злочинні групи для співучасті в їхніх діях, а головне — як безпечне місце зустрічей і місце роботи для членів організації. Зайнятість цих людей - гарантія того, що вони будуть постійно знаходитися в розпорядженні боса злочинної організації.

В описуваній технології виділяють три варіанти, за яких:

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

• власник "брудних" грошей — в той же час власник легаль­ного господарського суб'єкта чи фірми, яка надає послуги в період відмивання грошей;

• власник "брудних" грошей знаходить легальну фірму для використання її переважно в якості "пральні" для відми­вання грошей;

• власник "брудних" грошей укладає договір з іншою осо­бою (так званим контрагентом), яка організує розміщення грошей через фірму - "пральню".

За всіх цих варіантів організовані злочинні групи докладно зорієнтовані щодо розмірів грошових та інших фондів, які нале­жать організації. Враховуючи це, вони готують відповідну доку­ментацію, необхідну для надання видимості "обгрунтованості" і "законності" їхніх зв'язків з фірмами -"пральнями" та іншими контрагентами. Цьому слугує створена злочинна бухгалтерія.

Змішування "брудних" і "чистих" грошей дозволяє без особ­ливих зусиль обґрунтувати існування великих сум готівки посилан­нями на легальну господарську діяльність. До тієї пори, поки банк не почне підозрювати клієнта в зловживанні своєю діяльністю і ви­користанні її в незаконних цілях (зауважуючи, наприклад, що дохо­ди від господарської діяльності клієнта занадто високі порівняно з тими, які він мав до появи в даній галузі чи в даній місцевості), про­цедура змішування грошей майже не піддається викриттю.

Введення в ряді країн суворих юридичних норм змусило ор­ганізовану злочинність домагатися проникнення в деякі банківські установи своїх співучасників або докладати зусиль для підкупу банківських службовців і навіть членів правління банків.

У відмиванні грошей може бути задіяний один нечесний ка­сир, керівник відділу чи весь банк (так званий "власний" або "схоп­лений" банк). Технологія "відмивання" грошей на стадії розміщен­ня, у ягай беруть участь банківські службовці, містить у собі:

• приймання готівки без документування ідентичності осо­бистості вкладника і без реєстрації самої операції;

• неповна реєстрація даних, пов'язаних із прийманням готівки;

• допомога у відкритті численних фіктивних рахунків з ме­тою приймання на них внесків готівкою;

Міжнародне оподаткування

• свідома відмова від підсумовування багаторазових опе­рацій, проведених протягом того ж самого дня;

• однократне фізичне приймання готівки і здійснення депо­зитів, оформлюваних як прийняті протягом декількох днів;

• зловживання реєстром, який містить перелік осіб, які ко­ристуються звільненням від обов'язків реєстрації в банківській системі, у якій є розпорядження, що зо­бов'язує ідентифікувати клієнтів.

До широко розповсюджених технологій відмивання грошей у банківській сфері відноситься також "колекціонування банківських рахунків". Іммігранти з різних азіатських і афри­канських країн, а також держав Східної Європи вкладають неве­ликі суми грошей (винагорода за легальну роботу або "чорні" за­робітки) на один рахунок. Гроші ці згодом пересилають в країни походження іммігрантів. Про такий вид операцій стало відомо злочинним групам, і ті стали використовувати їх з метою відми­вання грошей, особливо для запобігання процедури ідентифікації особистості вкладника. У даній технології використовують осіб, оплачуваних злочинними групами, — найчастіше це іммігранти, які приїхали в індустріальні країни в пошуках заробітку.

Ще одна технологія стала породженням відсутності в ряді країн відповідних законодавчих розпоряджень, які регламентують розміщення великих внесків на банківські рахунки. Мова йде про депозит валютних внесків громадянами цих країн чи іноземцями. Наприклад, у Польщі та в інших країнах досить пред'явити банку митну декларацію про ввезення в країну іноземної валюти, і це звільняє вкладника від обов'язку ідентифікації особистості. Такі банківські операції поширюються і на суми, які перевищують іден­тифікаційні ліміти, особливо якщо взяти до уваги недоліки в обліку зареєстрованих операцій, проведених тими самими вкладниками.

Простою технікою відмивання грошей залишається купівля і продаж іноземної валюти одночасно з записом на банківський рахунок або купівля і продаж іноземної валюти готівкою за посередництвом обмінних пунктів у банках і поза ни­ми. Спосіб, пов'язаний із розміщенням готівки в банках, застосо­вують на першій стадії відмивання грошей як самостійну акцію, так і допоміжну, у взаємозв'язку з іншими (наприклад, при

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

обміні валют і оформленні переказу грошей на іноземний раху­нок). Цей спосіб з успіхом застосовується як в операціях, прове­дених із сумами нижче межі ідентифікації вкладника, так і з су­мами, які перевищують її.

Від згаданого способу відрізняються так звані «контракти»-, які стосуються обміну валют. Сутність даної технології полягає в тому, що "брудна" готівка вкладається на різні рахунки в різних банках. На­далі вкладник укладає за допомогою банківського менеджера в треть­ому банку договір про обмін валют, наприклад, значної суми доларів США на швейцарські франки. Подальший етап включає реалізацію договору про обмін валют за визначеним курсом. Суб'єкти, зайняті реалізацією такої угоди, одержують у третьому банку за це комісійні.

Варто також назвати розповсюджену у випадках відмивання грошей великими сумами технологію приховування різних пред­метів і великого скупчення грошей у банківських сейфах. Застосо­вується цей спосіб як допоміжний у першій фазі відмивання грошей.

Для відмивання грошей можуть бути використані технічні операції в банках, які полягають у заміні зношених або ушкодже­них грошових знаків. Цей спосіб також застосовується як до­поміжний при розміщенні готівки на банківські рахунки. Він слу­гує для дезорієнтації банківських працівників, які можуть звер­нути увагу на нетиповий характер трансакції і прийти до висновку про підозрілий характер угоди, пов'язаної з відмиванням грошей.

Специфічним способом відмивання грошей може слугувати обмін старих грошових одиниць на нові. Така процедура була (і ще залишається в деяких країнах СНД і Східної Європи) звичай­ною і не викликає ніяких підозр. Злочинні групи застосовували і продовжують застосовувати в ряді країн такий простий і доступ­ний спосіб відмивання "брудних" грошей.

Дуже часто для очищення грошей використовують грошові перекази, наприклад, як плата за послуги. Звичайно вони знахо­дять застосування в зв'язку з перерахуванням "брудних" грошей у банківську систему іншої країни.

Усі перераховані способи, використовувані у фазі розміщення злочинного здобутку в банківській системі, підтри­муються іншими злочинними діяннями, спрямованими на досяг­нення поставленої мети — "очищення" отриманих коштів і пе-

Міжнародне оподаткування

рехід до наступної, другої стадії процесу. Усі ці способи тісно пов'язані з обслуговуванням злочинців працівниками банків і конкретним характером банківських операцій. У кожному окре­мому випадку злочинні дії можуть набувати наступних форм:

• підробка документів, які становлять підставу для прий­няття банком депозиту;

• підкуп — це стосується як працівника банку, так і юридич­ної особи (наприклад, комерційного банку);

• введення в оману, шахрайство у відношенні фізичних чи юридичних осіб, які стають співучасниками відмивання грошей, навіть не підозрюючи про свою співучасть.

Юридичні норми і розпорядження, обов'язкові для банків, які спрямовані на протидію відмиванню грошей, у ряді країн де­далі ефективніше застосовуються працівниками банківської сис­теми. У результаті підсилюється ефективність боротьби проти описаних способів відмивання "брудних" грошей. Тому організо­вані злочинні групи прагнуть користуватися, крім банків, іншими установами. Небанківські фінансові інститути можуть бути вико­ристані "відмивателями" грошей тими ж способами, що й банківські, при цьому найчастіше застосовуваними виявляються смерфінг, співучасть працівників цих установ, а також "змішуван­ня" грошей. Найчастіше використовуються маклерські контори, казино, пункти обміну валют, страхові установи. Часте зловжи­вання послугами виступає у поєднанні зі злочинним використан­ням банківських операцій.

Б. Способи відмивання грошей на стадії маскування

Ці способи мають пряме призначення — сховати сліди похо­дження злочинного прибутку і забезпечити анонімність володарю "брудних" грошей.

Запобіжні заходи, які починаються банками, наштовхуються на енергійну реакцію організованих злочинних груп. Злочинець, змушений поміщати гроші в банк таким способом, який ніхто з йо­го "колег" ніколи раніше не використовував, надає більшого зна­чення операціям з відмивання грошей у другій стадії цього процесу — на стадії маскування. Метою "відмивателів" тепер стає камуф­ляж попередніх дій (на першій стадії) і бездоганне, повне відокрем-

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

лення доходів від нелегальної діяльності, в ході якої вони відбули­ся, у максимально короткий термін і на таку далеку відстань, наскільки це можливо. Звідси випливає, що дії, які вносять ознаки легальних технічних і банківських операцій, які становлять власне маскування, стають найбільш небезпечною стадією відмивання грошей. Такі дії можуть створити також серйозну загрозу і для бан­ку, у якому проводяться згадані операції; адже більшість з них були б просто неможливі без злочинної співучасті банківських служ­бовців і корумпованого керівництва банків.

Варто вказати ще на один аспект зміни способів відмивання грошей організованими злочинними групами і зростання ролі ма­скування для реалізації цілей усього процесу. Справа в тому, що рафіновані способи легалізації "брудних" грошей на стадії маску­вання ускладнюють для правоохоронних органів затримання не­легальних фінансових ресурсів, котрі підлягають конфіскації. Тим самим стає неможливим застосування найбільш відчутного для злочинців репресивного засобу.

Один з найбільш доступних і широко застосовуваних спо­собів відмивання грошей на другій стадії цього процесу — пе­реміщення грошей за допомогою електронних переказів (electron­ic rand transfer).

Цей спосіб часто виступає як початковий елемент у маску­ванні, негайно ж після переміщення готівки в банк. Він може та­кож бути опосередкованою ланкою в цій стадії після обміну готівки на грошовий документ. Для цілей маскування можуть бу­ти використані також: перекази в місці продажу (point of sale transfer — POS), угода з використанням банкоматів, прямі елек­тронні депозити (наприклад, виплата винагород чи соціальних допомог), оплата рахунків за телефонні переговори. Це можуть бути поштові перекази —як усередині країни, так і міжнародні. На території однієї держави для їхньої реалізації можуть бути вико­ристані внутріїшгі системи міжбанківських розрахунки*, які існу­ють у багатьох країнах світу.

Процес відмивання грошей набуває величезних масштабів і переступає кордони окремих держав. У зв'язку з цим з метою ма­скування широко застосовуються міжнародні перекази банківських активів і коштів. Для їхньої технічної реалізації вико-

Міжнародне оподаткування

ристовується функціонуюча протягом багатьох років система пе­редачі інформації і банківських доручень. До найбільшої з них відноситься система Всесвітнього міжбанківського об'єднання фінансових телекомунікацій SWIFT. її функціонування повинно постійно залишатися в центрі уваги банківської сфери і правоохо­ронних органів, покликаних протидіяти маскуванню "брудних" грошей у вітчизняних банках.

Мононаціональні і багатонаціональні злочинні групи докла­дають зусилля щодо самостійного відмивання грошей, а також ус­тановлюють співробітництво між собою на тривалий час. Вони створюють центри з відмивання грошей в окремих країнах. Для цих цілей існують приватні банки в податкових гаванях. Ефек­тивність міжнародного відмивання "брудних" грошей у даний час залежить від успішної діяльності в стадії маскування. Звідси і випливає прагнення організованих злочинних груп використову­вати переваги електронного переказу грошей і системи SWIFT.

Головною перевагою електронного переказу активів у відми-вателів грошей вважається швидкість переміщення грошей (а та­кож інформації і банківських доручень). Активи, переказані елек­тронним шляхом, як правило, стають доступними відразу ж після надходження на рахунок "відмивателя" грошей у банку, який прийняв переказ. Тому негайно ж відкривається можливість почи­нати подальші злочинні дії, пов'язані з відмиванням грошей, — або наступне маскування капіталу, або його інтеграція в банківську систему, чи поза нею. Швидке переміщення активів може вплину­ти також на збільшення дистанції (вимірюваної кількістю прове­дених операцій) між появою "брудних" грошей і банківською сис­темою, тому важко буває розкрити злочин. Швидкість, з якою мо­жуть здійснюватися електронні перекази, а також доступність ак­тивів для їхнього подальшого використання визначаються голо­вним чином технічними можливостями, внутрібанківською регла­ментацією, а також розпорядженнями щодо функціонування сис­тем передачі інформації і банківських доручень.

Друга безперечна перевага електронного переказу активів (як і системи SWIFT у цілому) - частота (інтенсивність) переміщення грошей. Швидкість і легкість, з якими виконуються перекази, спри­яють тому, що безліч внутрідержавних і міжнародних акцій з мас-

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

кування грошей можуть бути здійснені протягом короткого часу — з метою камуфляжу їхніх справжніх злочинних зв'язків.

Третя перевага - далекість при переміщенні активів. Ве­ликі відстані (у милях чи кілометрах) не становлять перешкоди для такого виду переказів. Сьогодні багато фінансових систем різних держав приєднано до мережі електронного переказу ак­тивів SWIFT.

Організовані злочинні групи можуть легко переказувати акти­ви на території власної країни чи в будь-яку країну світу. Дозволяє їм це робити велика відстань до місця одержання протиправних доходів від місця їхнього кінцевого використання. Значення відстані як пере­вага електронних переказів стане ще більш зрозумілим, якщо нагада­ти, що більшість банків (часто заснованих самими злочинними гру­пами), залучених у процес відмивання грошей, вибирають свою ре­зиденцію далеко від головних фінансових центрів світу.

Ще одна риса, яка свідчить на користь електронних пере­казів активів з погляду їхньої придатності для відмивання грошей на стадії маскування, — мінімальна кількість документації, яка за­стосовується у відповідних банківських операціях. Бухгалтерсь­кий облік у підрозділах банків, які здійснюють електронні перека­зи, ведеться різними способами, але він складається, насамперед, 1а замовлень, які містять лише номери рахунків установ, які іідправляють і одержують фінансові кошти, а також суми угод. Часто бракує інформації щодо особи чи фірми, які здійснюють пе­рекази; те ж саме стосується осіб, які одержують переказ. Лише в деяких державах існують застереження, які визначають необхідну Процедуру ідентифікації стосовно практики електронних пере­казів. Важлива перевага електронних переказів, з погляду ор­ганізованих злочинних груп, — фактична анонімність проведених операцій. З урахуванням мінімуму вимог до ведення бухобліку Надзвичайно велика кількість легальних електронних переказів активів гарантує високий ступінь імовірності для злочинного сііту ухилитись від викриття протизаконних махінацій.

Крім електронних форм переміщення активів і коштів, можна назвати ще кілька технологій відмивання грошей на стадії маскування.

Це насамперед удосконалена техніка телеграфних пере­казів. Вона полягає в переказі "брудних" грошей з різних місць

Й1

Міжнародне оподаткування

країни чи регіону на єдиний рахунок, так звану "розподільну" шухляду. Коли сальдо перевищує визначений рівень, переходить установлений "поріг", активи автоматично висилаються з даної країни. Застосування такого "порога" допомагає злочинним гру­пам уникати великих втрат у випадку вилучення чи блокування рахунку органами правосуддя.

Доповненням до цього способу слугує наступна технологія. Вона полягає в одноразовій або багаторазовій зміні форми нелегаль­них доходів шляхом закупівлі активів, тобто акцій, облігацій, до-рожних чеків. Найчастіше це робиться дуже швидко. Виконавець таких операцій може, наприклад, скуповувати чеки на пред'явника з дорученнями банківських виплат або вимінювати такі доручення на дорожні чеки. Такі "перетворення" дуже затрудняють визначення джерел злочинного доходу. Документи, які супроводжують такі "пе­ретворення", мають порівняно малий фізичний обсяг, що полегшує їхній вивіз за кордон і повернення назад. У ряді випадків казино чи інші підприємства, які займаються азартними іграми, полегшують процедуру відмивання грошей, змінюючи готівку на жетони для гри. Потім "відмиватель" грошей обмінює жетони на готівку або че­ки. Усе це за своїм виглядом мало чим відрізняється від прийомів, застосовуваних на першій стадії відмивання грошей, однак на стадії маскування спостерігається збільшення частоти таких обмінів.

Часто застосовуваним способом відмивання грошей на даній стадії виступає утворення вже згаданих "підприємств прикриття" і використання їхніх банківських рахунків для здійснення без­готівкових операцій. Такі суб'єкти в принципі існують лише на па­пері. Насправді вони не займаються господарською діяльністю (на відміну від компаній-пшрм). Така компанія використовується для маскування переміщення нелегальних грошей. "Підприємства прикриття" (найчастіше це компанії) дають можливість посилати­ся на комерційну таємницю. їхні справжні власники ховаються за номінальними партнерами, які їх представляють, і членами правління. Такі компанії створюються швидко, а з метою маску­вання відмивання грошей можуть використовуватися багато разів.

З тією ж метою на стадії маскування застосовуються неза­конні внутрішньобанківські (між відділами) і міжбанківські трансферти. Така технологія починає діяти, коли організована

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

злочинна група, яка відмиває гроші, контролює два чи більше відділення банку або два банки в різних країнах (вже згадувані "власні" чи "схоплені" банки). Гроші, які підлягають "відмиван­ню", попадають у відділення банку в одній країні, але виявляють­ся в розпорядженні банку іншої країни в тій же самій валюті або в якій-небудь іншій. Враховуючи те, що обидва відділення між со­бою пов'язані, не потрібно фізично переміщати активи. Звичайно відпадає також необхідність переказувати гроші телеграфом. Така операція здійснюється телефоном чи факсом.

Дуже близьким за своєю сутністю до описаної вище тех­нології виступає спосіб, при якому керівництво банку співробітничає зі злочинцями в створенні складних схем теле­графних і електронних переказів між господарськими суб'єкта­ми, використовуваними для відмивання грошей. У цілому ж усе це — продовження співробітництва з організованими злочинни­ми групами, які використовують банки для переказу "брудних" грошей на свої рахунки.

Характерна риса використання банківських операцій на стада маскування при відмиванні грошей — реалізація великої кількості рахункових чеків, які впливають на розпізнавання (включаючи й ті, які нижчі від межі ідентифйсащї), у тому числі іноземних чеків.

Нерідко для маскування "брудних" грошей використо­вується технологія, яка полягає в прийнятті готівки з одночасним імсриттям існуючих банківських рахунків з метою відкриття но­вих, в інших банках у даній країні чи за кордоном. За вимогою клієнта виконується (так зазвичай робиться при операціях такого Тишу) припинення (стирання) продовження (слідів) проведених раніше операцій; при цьому банківський касир переказує гроші на ІНШІ, зазначені клієнтом рахунки, одночасно симулює виплату цих грошей клієнту готівкою.

В. Способи відмивання грошей у стадії інтеграції

Після успішного маскування "брудних" грошей, найчастіше я використанням різноманітних технологій, виконавець, який займається легалізацією доходів від злочинної діяльності, пови­нен відшукати законне обґрунтування факту володіння майном. Для цього він застосовує різні інтеграційні технології.

Міжнародне оподаткування

Дуже часто використовують угоди купівлі-продажу пред­метів тривалого користування, таких як автомобілі, яхти, літаки, предмети старовини, нерухомість. Для придбання нерухомості за "брудні" гроші використовують підставні фірми. Потім неру­хомість перепродується, а доходи тепер уже стають цілком "за­конними", отриманими від продажу. В інших випадках "відмива-тель" купує за "брудні" гроші, наприклад, яхту, декларуючи при цьому ціну, яка значно нижча її дійсної вартості. Різницю випла­чує продавцю яхти готівкою (так звана угода "під столом"). На­далі він може перепродати ту ж саму яхту, взявши при цьому за неї ціну, рівну її справжній вартості. У такий спосіб він фіктив­ним прибутком обґрунтовує "законність" одержання доходів. Відзначені численні випадки, коли "відмиватель" співробітничає, наприклад, з дилером, який збуває автомобілі, чи з агенством із продажу нерухомості. Власники таких посередницьких фірм нерідко оплачуються злочинними організаціями. Ці фірми вико­ристовуються злочинцями для проведення різноманітних угод і махінацій. Предмети, які одержують за допомогою цих фірм, ви­користовують також для проведення злочинної діяльності, на­приклад, транспортні засоби, приміщення для виробництва нар­котиків, пристановище для членів злочинних груп і т.ін.

Дедалі більшого поширення на стадії інтеграції набуває та­ка технологія, як скуповування підприємств, які банкрутують, з метою створення видимості, начебто доходи, одержані зі злочин­них джерел, — це насправді прибуток придбаного підприємства.

Дуже популярний спосіб відмивання грошей у стадії інтег­рації — технологія кредитування самого себе. Полягає вона, на­самперед, у створенні фіктивної фірми, яка одержує гроші, що відмиваються. Заснування її за кордоном успішно приховує той факт, що ця фірма — власність особи, яка займається злочинною діяльністю. Для використання грошей, які відмиваються, зло­чинці беруть кредит в одному банку, а також другий кредит — як правило, значно більшого розміру — у себе самих як від фіктивної фірми. Законний кредит повертається разом з належними відсот­ками, з більшого, фальшивого кредиту. Це дає в руки злочинців гроші, які можна вільно використовувати у всіляких цілях (на­приклад, фінансувати подальший розвиток злочинного промис-

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

лу), а заборгованість перед самим собою (тобто перед фіктивною фірмою) відкриває можливість фінансування цілком легальних підприємств із самих високоповажних джерел та ще користувати­ся податковими пільгами на виплату відсотків або на включення тих же відсотків у витрати виробництва (залежно від діючих у даній державі податкових розпоряджень). Крім простоти і до­ступності, кредити для самого себе мають ще одну важливу (з по­гляду злочинців) перевагу. Вони важко піддаються викриттю з боку правоохоронних органів, їх важко знайти, якщо врахувати відсутність інформації про справжню фінансову діяльність зло­чинних груп і їхніх фіктивних підприємств.

У багатьох державах розкритий спосіб відмивання грошей, пов'язаних зі зловживанням з боку кредитних установ. Цей спосіб ча­сто супроводжується контрабандою готівки. Протікає він у двох фа­зах. У першій відбувається переправлення злочинних доходів в іншу державу і розміщення їх у вигляді банківських депозитів. Надалі — на другій фазі — береться кредит у банку, розташованому в країні похо­дження "брудних" грошей, а забезпеченням його виплати слугують переведені раніше в іноземний банк активи (свідчення про депозити). Цей спосіб застосовується також для ухилення від сплати податків.

Кредитні установи, а також позики використовуються в ще одній технології, яка полягає в переказі фінансових коштів на ду­же вигідних умовах (наприклад, низькі ставки відсотка, вигідні умови з погляду термінів повернення кредиту, відмова від гарантії ІТ.ІН.) на реалізацію різного виду інвестиційних проектів, фінансо-яаних, наприклад, органами територіального самоврядування.

На стадії інтеграції для легалізації джерела грошей, які іідмиваються, широко використовують, як і на більш ранніх стадіях, співробітництво з іноземними банками. Це, як правило, банки, які мають резиденцію в офшорних центрах, у яких дотри­мується сувора банківська таємниця, яка практично робить не­можливим доступ до інформації про їхніх клієнтів. Співробітництво кримінальних елементів з іноземними банками н стадії інтеграції найчастіше трапляється в результаті корумпо­ваної банківських службовців, яка відбулася ще в стадії розміщення "брудної" готівки на рахунках цих банків чи в стадії мискування. Важливо, що при використанні злочинцями таких

Міжнародне оподаткування

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

банків, їхні службовці приймають від своїх клієнтів неправдо­подібні (чи взагалі фантастичні) "обґрунтування" джерел поход­ження грошей і причин їхнього депонування. У банку існує безліч можливостей для приховування злочинних діянь, які супровод­жують рух "брудних" грошей, наприклад, шляхом надання вига­даних (фальшивих) кредитів. Тим самим у розпорядження зло­чинних груп потрапляють значні суми "відмитих" грошей.

Суть підпорядкування таких банків злочинним групам поля­гає в тому, що згадані підозрілі документи, які маскують і легалізу­ють злочинний здобуток (наприклад, пов'язані з кредитуванням), приховуються від правосуддя не тільки діями самих злочинців, відмивателів грошей і "схопленого" банку, але ще до того ж законо­давством держави, у якому функціонує ця кредитна установа. Пра­вові застереження такої держави серйозним чином можуть усклад­нити чи взагалі унеможливити діяльність правоохоронних органів, які переслідують ціль викрити протизаконний характер походжен­ня майна, яке знаходиться у володінні злочинної групи.

До розповсюджених технологій, застосовуваних при відми­ванні грошей на стадії інтеграції, відноситься застосування ра-хунків-фактур на імпортні й експортні товари при проведенні тор­гових угод, а також використання з цією метою банківського персо­налу. Таку технологію використовують в чотирьох варіантах.

По-перше, це контракти з подвійним джерелом оплати (мал. 7.1). Цей спосіб полягає ось у чому. Укладають зовнішньое­кономічний договір (контракт) із закупівлі товарів (чи сировини) на надзвичайно вигідних умовах (дуже дешева закупівля), що під час перепродажу може принести прибуток, який доходить до 100%. Насправді постачальник (продавець) приймає оплату з двох джерел. Перший платіж на основі єдиного рахунку-фактури, вис­тавленого фірмою, складає не більше 50% фактичної вартості това­ру й офіційно виконується покупцем. Другий платіж виконується найчастіше готівкою (рідше переказом) у касу чи вручається осо­бисто продавцеві. Офіційний прибуток покупця, отриманий під час перепродажу таким чином товару, становить "відмиті" гроші. Ця технологія використовується під час купівлі-продажу великої кількості дорогих товарів, наприклад, електронної продукції, наф­топродуктів, алкогольних напоїв, сигарет.

Перепродаж

товару

з метою легалізації

«брудні» гроші, які належать покупцю

Мал. 7.1. Контракти з подвійним джерелом оплати

«Брудні» гроші, які належать покупцю

Мал. 7.2. Псевдоконтракти

Невигіднийіконтрахт товари нижче вартості

^тшщщщ

Man 7.3. Легалізація "брудних" грошей шляхом переказу за кордон

Міжнародне оподаткування