IV. Теорії політичних систем

Поняття „система” було введено до наукового обігу у сфері біології німецьким вченим Бартоламфі в 20-х роках ХХ століття. Воно означало процес обміну клітин та навколишнього середовища. Пізніше поняття „система” було поширено на суспільні відносини англійським соціологом Парсонсом, який визначив суспільство як системне утворення, що функціонує шляхом взаємодії 4-х підсистем: економічної, політичної, соціальної та духовної.

Вказане поняття „система” спричинило обгрунтування певних поглядів на характеристику цих підсистем, основне місце серед них належить теоріям політичних систем.

Теорії політичних систем – це сукупність обгрунтованих ідей та положень, що відображають суб’єктивний ідхід науковців до визначення політичної системи та її місця в системі суспільних відносин.

Найбільш поширеними є три теорії політичних системи.

І. Теорія системного підходу до політичної системи (американський політолог Істон). Ця теорія характеризує політичну систему як механізм формування та функціонування влади, що існує в суспільстві, має політичний характер та збезпечує можливість розподілу ресурсів та цінностей. Значення:

1) надає можливість визначення політики в суспільній дійсності, в життєдіяльності суспільства;

2) визначає механізм соціальних змін в суспільстві;

3) визначає місце політики в життєдіяльності суспільства;

4) характеризує політику як засіб впливу на інші суспільні сфери.

ІІ. Теорія структурно-функціонального підходу (англійський політолог Аумонд). Визначає правову систему як сукупність елементів та інститутів, що виконують певні функції та забезпечують реалізацію, перш за все, політичних інтересів. Основне призначенняполітичної системи є забезпечення стабільності в суспільстві, а мета діяльності політичної системи досягається шляхом реалізації кожним з елементів покладених на нього функцій. Структурно політична система складається з відповідних елементів, які забезпечують представництво інтересів суспільства в цілому, держави та окремих соціальних груп. Саме це надає можливість реалізації 3 основних функції політичної системи:

Ø взаємодія із зовнішнім середовищем;

Ø взаємодія між елементами політичної системи;

Ø забезпечення системності в межах політичної системи.

ІІІ. Інформаційна теорія політичної системи (Дойтч). Характеризує політичну сферу як управління та координація зусиль по досягненню політичної мети. Діяльність політичної системи засновується на інформації про рівень розвитку суспільства, результати попередьної діяльності та необхідність розв’язання нових проблем. Сам процес функціонування політичної системи залежить від двох різновидів інформації:

а) інформація із зовнішнього середовища (потреби суспільства);

б) інформація про власний розвиток (потреби елементів політичної системи).

На основі співставлення цих інформацій приймаються політичні рішення, що можуть реально виконуватись та забезпечувати досягнення політичних цілей. Суб’єкти політичної системи мають динамічний характер та залежать від цінності інформації, що ними надається.