КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
VI. Держава і право в політичній системі суспільства⇐ ПредыдущаяСтр 63 из 63 Визначення політичної системи як засобу збереження суспільства від авторитарного впливу держави визначає необхідність вивчення проблеми місця держави і права в інституціональному аспекті політичної системи. Загальновідомим є визначення держави як основного суб’єкта політичних відносин, а права – як основного засобу закріплення та охорони політичних рішень, що забезпечує характеристику держави в якості центрального елемента політичної системи, а права – як державно-владного засобу впливу на суспільство. Держава є центральним елементом політичної системи завдяки тому, що, по-перше, вона характеризується особливостями, що не притаманні жодному з інших елементів політичної системи. По-друге, вона впливає на діяльність інших елементів політичної системи, встановлюючи їм межі можливої поведінки в сфері політичних відносин. По-третє, оскільки держава перебуває під впливом інших елементів політичної системи, що перешкоджають її авторитарному впливу на суспільство. 1. Держава на відміну від інших елементів політичної системи: Ø є єдиною територіальною організацією політичної влади в межах суспільства, що хараткеризується такими інститутами як громадянство, кордони та суверенітет; Ø має систему спеціально створених органів, що наділені правами по управлінню суспільством; Ø є суб’єктом правотворчості, що не лише розробляє правові норми, а і охороняє їх примусовою силою; Ø має єдину суверенну владу, що поширюється на всю територію; Ø характеризується економічною самостійністю, яка забезпечується можливістю держави встановлювати податки та інші обов’язкові платежі; Ø є офіційним представником суспільства як ззовні, так і в межах країни. 2. Держава в процесі здійснення політичної влади взаємодіє з іншими елементами політичної системи шляхом: ü офіційного визнання статусу суб’єктів в процесі реєстрації їх установчих документів; ü забезпечення легітимності політичних рішень; ü гарантування прав та свобод суб’єктів політичної діяльності; ü визначення правового режиму ораганізацій та діяльності елементів політичної системи; ü здійснення нагляду за законністю в діяльності елементів політичної системи; ü конституційного закріплення політичного режиму. 3. Держава знаходиться під впливом елементів політичної системи, які: · забезпечують відображення та реалізацію різноманітних політичних інтересів; · здійснюють представницькі функції; · забезпечують вплив на політику держави у відповідності до установчих документів; · захищають політичні права та свободи суб’єктів; · не допускають авторитарного впливу держави у політичній сфері. Правові норми є елементом структури політичної системи на регулятивному рівні. Це основний засіб регулювання політичних відносин, оскільки правові норми пошируються на все суспільство, мають загальнообов’язковий характер та забезпечуються правовими засобами. Таким чином, держава і право є основними елементами політичної системи в будь-якому суспільстві, однак рівень їх взаємодії з іншими елементами визначає рівень демократичності як політичної системи, так і суспільства в цілому.
1 Иеринг Р. Борьба за право. – М., 1991. – С.8. 2 Бабун Р. Общее учение о праве и государстве. – К., 1925. – С.115. 3 Див.: Дюги Л. Конституционное право. Общая теория права. – М., 1908. – С.1. 1 Конституционный статус личности в СССР. – М., 1980. – С.21-26. 2 Витрук Н.В. Основы правового положения личности в социалистическом обществе. – М., 1979. – С.29. 3 Кучинский В.А. Личность, свобода, право. – М., 1978. – С.115. 4 Див.: Общая теория прав человека / Под ред. Е.А.Лукашевой. – М., 1996. – С.29-30. 5 Матузов М.И., Малько А.В. Теория государства и права. – М., 1997. – С.237-238. 1 Див., напр.: Общая теория прав человека / Под ред. Е.А.Лукашевой. – М., 1996. – С.17. 1 Див. доклад.: Скакун О.Ф. Теория государства и права. – К., 2000. – С.186-188. 1 Иеринг Р. Борьба за право. – М., 1991. – С.8. 2 Бабун Р. Общее учение о праве и государстве. – К., 1925. – С.115. 3 Див.: Дюги Л. Конституционное право. Общая теория права. – М., 1908. – С.1. 1 Див. докладніше: Конституція незалежної України. – К., 2000. – С.121-127. 1 Див.: Теория государства и права / Под ред. М.М.Рассолова. – М., 2000. – С.216-217. [2] Див.докладніше: Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х., 2000. – С.190-194. 1 Див.: Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. – Саратов, 1972. – С.65. 2 Обсуждение учебника по теории права // Гос-во и право. – 1994. - № 5. – С.84. 3 Див.: Общая теория государства и права. Академич.курс. – Т.1. – М., 1998. – С.279.
|