Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Об’єкт і предмет демографії




Н

аселення є загальним і універсальним об’єктом дослідження для багатьох наук, кожна з яких виділяє ті сторони, аспекти та відношення, які цікавлять саме цю науку і складають предмет саме цієї науки. Особливо місце серед них займає демографія як система знань про населення.

Демографія – наука, яка вивчає притаманними їй методами чисельність, розміщення та склад населення, їх зміни, причини і наслідки цих змін, взаємозв'язок соціально-економічних факторів, що обумовлюють зміни в населенні; розкриває закономірності відтворення населення. Існує і більш загальне визначення демографії як історично сформованої науки, яка вивчає суспільно-економічні закономірності відтворення народонаселення в їх соціально-історичній обумовленості.

Термін "демографія" походить від грецького "демос" – народ і "графія" – опис. Вперше термін "демографія" з'явився в роботі французького природодослідника і математика Ахілла Гійяра (1799-1876) "Елементи статистики людини, або Порівняльна демографія", виданій у Парижі в 1855 р.[1]

Але як статистика населення наука існує понад 300 років. ЇЇ родоначальником вважають відомого англійського статистика XVII ст. Джона Граунта (1620-1674), який в січні 1662 р. надрукував у Лондоні книжку "Природні та політичні спостереження …" [2]. Дослідження Граунта були безпосередньо пов’язані з народженням політичної економії у формі "політичної арифметики", з якої почалося кількісне вивчення масових процесів, що розвивалися передусім на матеріалах народонаселення. В цій роботі вперше проведено аналіз демографічних даних і визначені деякі закономірності, а саме: співвідношення народжених хлопчиків і дівчаток, залежність між народжуваністю і смертністю, різниця в рівнях смертності в міських поселеннях і сільській місцевості, та інші.

У процесі історичного розвитку демографія пройшла складний шлях як самостійна наука зі своїм власним предметом. Ще у першій половині XVIII століття відомим швейцарським і російським математиком Л.Ейлером (1707-1783) було поставлено питання щодо відтворення населення як предмету демографічної науки.[3] Але тільки в середині ХХ століття сформувалося кінцеве представлення щодо предмету науки демографії. Демографи дійшли висновку, що вони вивчають не просто динаміку чисельності населення, його структуру та розміщення по території країни, а дещо, чого не вивчають інші науки.

Було визнано, щопредметом демографії – є відтворення населення, тобто процес неперервного поновлення його чисельності та структур через зміну поколінь, через процеси народжуваності та смертності.

Незважаючи на визнання предметом демографії відтворення населення, у науковій літературі існує декілька визначень демографії як науки. Багатомовний демографічний словник, підготовлений ООН визначає демографію як "науку про народонаселення, що вивчає чисельність, склад, розміщення та рух населення" [4]. Більш широку пантовку дає енциклопедичний словник "Народонаселення" (М., 1994 р.): "Як самостійна наука демографія вивчає закономірності та соціальну обумовленість народжуваності, смертності, шлюбності та припинення шлюбів, відтворення сімейних пар і сімей, відтворення населення в цілому як єдність цих процесів" [5].

Об’єктом демографії виступає населення,абонародонаселення. Під "народонаселенням" зазвичай розуміють сукупність людей, що проживають одночасно на будь-якій території. Виходячи з цього визначення, має дві атрибутивні ознаки – кількісна (населення – це сукупність) і територіальна (населення пов’язано з певної територією). Але, як об’єкт демографії населення має ще одну важливу атрибутивну ознаку – це здатність до самооновлення через процеси зміни поколінь, тобто через народжуваність і смертність. Тому в демографії населення – це самовідтворююча сукупність людей.

Саме у такому сенсі термін "населення" буде використовуватися у подальшому. Термін "народонаселення" з'явився в науковій літературі на початку ХІХ ст. як штучний синонім слова "населення". Його застосовували, щоб відрізняти населення людей від сукупності тварин, комах тощо.

 

Одиницею спостереження в демографії є людина. Протягом життя людини змінюються його властивості – вік, рівень освіти, сімейний стан, місце проживання тощо. Зі зміною тих чи інших характеристик окремих людей змінюються й характеристики населення в цілому. Цей процес носить назву "рух населення". Чисельність населення, як і його склад, постійно змінюються – народжуваність збільшує, а смертність зменшує її. Підсумком цих процесів виступає приріст або скорочення населення як різниця між числом народжених і померлих. Це явище в демографії називається природним приростом населення.

Людина народжується, розвивається, вмирає. На місце старих поколінь приходять нові, завдяки чому народонаселення замінюється, оновлюється. Ці зміни представляють собою якісну характеристику населення і пов'язані з його відтворенням.

Відтворенням народонаселення називається безперервне оновлення його чисельності та структури в процесі зміни одного покоління другим.

Відтворення населення представляє собою основну якісну характеристику населення, вивчення якої є виключно компетенцією демографії. У зв’язку з відтворенням населення поняття "народонаселення" набуває якісний зміст; якісною стороною народонаселення є відтворення населення, вивчення якого відповідає на запитання: який рівень народжуваності та смертність, чи забезпечено відтворення населення в цілому і т. ін. Джерелом фактичних даних в демографії виступає статистика населення – його чисельності, складу, розміщення – і статистика руху населення - народжуваності, смертності, шлюбності, розлучуваності, міграції. Ці дані, оброблені з використанням статистичних і специфічних демографічних методів, дозволяють не тільки характеризувати населення та його рух поняттями "багато", "мало" або "недостатньо", але й дають відповіді на запитання "як?", "чому?" і "що буде?".

До процесу відтворення включають також міграцію, розвиток сім'ї, зміну соціальних відзнак людей. Тому відтворення населення розглядають в вузькому та широкому розумінні.

У вузькому сенсі – це власно природний рух – сукупність процесів народжуваності, смертності, шлюбності та розлучуваності. При цьому треба розуміти, що йдеться саме про вивчення процесів, тобто масових закономірностей таких явищ, як народжуваність, смертність та інші, а не окремих, бодай й унікальних, подій такого роду.

В той же час населенню притаманній інші структури, пов’язані з тим, що населення – соціальна сукупність людей. Тому в демографії рух населення вивчається уширокому сенсі,щовключає:

- природний рух;

- механічний рух, або міграцію (територіальне переміщення населення);

- соціальний рух, або соціальну мобільність (зміна приналежності населення до певної соціальної групи).

Відтворення населення в широкому розумінні включає зміни його національного, культурного, професійного складу, занять і т. ін., а також передачу соціального досвіду. Питання, що охоплюють якісні структури населення будуть розглядатися нами лише у зв’язку з їх впливом на процеси природного руху населення, тобто зміни поколінь в результаті народжуваності та смертності.

Відтворення населення прямо або опосередковано обумовлюється демографічними структурами. Структури населення – це розподіл осіб за будь-якими типологічними групами. Для демографів представляють інтерес ті структури, які обумовлюють відтворення населення.

Демографічні структури –це структури населення, що безпосередньо прямо або побічно пов’язані з відтворенням населення.

Структура населення – це розподіл людей на окремі групи за певними ознаками. Наприклад, за статтю, віком, сімейним станом, рівнем освіти тощо. Оскільки таких ознак значна кількість (демографічних, фізіологічних, психологічних, соціальних, економічних і т. п.), то можна побудувати безліч будь-яких структур населення.

Але демографію цікавлять лише ті структури, які безпосередньо або опосередковано пов’язані з відтворенням населення. Саме ці структури називаються демографічними структурами. Такими є статева структура (статевий склад), вікова структура (віковий склад), а також шлюбна та сімейна структура (шлюбний та сімейний склад) населення. Саме ці структури, з одного боку, прямо або побічно, впливають на відтворення населення та на складові його процесів народжуваності, смертності, шлюбності, а з другого – самі прямо або опосередковано залежать від цих процесів.

Статева, вікова, шлюбна та сімейна структура безпосередньо входять до предмету демографії, в той час як інші виступають як зовнішні (екзогенні) чинники демографічних процесів. Вони впливають на відтворення населення побічно через демографічні структури.

Важливою характеристикою категорії "народонаселення" в демографічному розумінні є поняття "покоління" – сукупність людей, народжених одночасно (в один рік). Покоління людей, які одночасно пережили будь-яку подію (народилися, взяли шлюб, закінчили школу и т. і.), носить назву "когорта народонаселення".

Процеси народжуваності, смертності, шлюбності та розлучуваності, як складові відтворення населення, називаються демографічними процесами.Демографічні процеси, в свою чергу, складаються з окремих демографічних подій (народження дитини, смерть людини, взяття шлюбу, припинення шлюбу).


Поделиться:

Дата добавления: 2015-04-16; просмотров: 532; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты