Загальна характеристика адміністративного права

Адміністративне право України являє собою окрему галузь права, що покликана регулювати певну групу суспільних відносин. Головною їхньою особливістю є те, що вони виникають, розвиваються і припиняють своє існу­вання у сфері державного управління у зв'язку з організацією та функціону­ванням системи виконавчої влади на всіх рівнях управління в державі.

Адміністративне право — це сукупність правових норм, які встановлю­ються і забезпечуються державою з метою регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності.

Предметом адміністративного права є суспільні відносини, що складають­ся з питань державного управління:

• відносини між підпорядкованими одне одному державними органами, органами місцевого самоврядування та їх службовцями (наприклад, Кабінетом Міністрів України та обласними, районними державними адміністраціями); між не підпорядкованими одне одному державними органами, органа­ми місцевого самоврядування та їхніми службовцями (на центральному рівні — між міністерствами, комітетами й відомствами, на місцевому рівні —. між державними адміністраціями різних областей);

• між вказаними вище органами і недержавними господарськими й соціально-культурними об'єднаннями, підприємствами, установами, громадськими об'єднаннями чи громадянами (наприклад, між відділом соціального забезпечення державної районної адміністрації та громадянином, який звернувся до відділу з відповідною заявою). При регулюванні цих суспільних відносин держава використовує такі ме­тоди: рекомендації й обов'язкові настанови, заборона певних дій, одноособо­ве і колегіальне прийняття рішень, координація діяльності різних установ та осіб. Однак найпоширенішими і найважливішими методами державного управління є переконання (диспозитивний метод) і примус (імперативний метод). Переконання пов'язане із впливом на свідомість людини шляхом апеляції до її сумління, правосвідомості тощо. У разі порушення закону за­стосовується примус. Примус — це крайній захід, який використовують зде­більшого для припинення правопорушення.

Джерелами адміністративного права є численні нормативно-правові акти. По-перше, це Конституція України, яка визначає систему органів виконав­чої влади та основні принципи їхньої діяльності із здійснення державного управління.

До законів, що регулюють адміністративно-правові відносини, належать Закони України «Про державну службу», «Про міліцію», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про звернення громадян» тощо. Окремі положення адміністративного права містять Повітряний та Митний кодекси. Окреме місце посідає Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Адміністративні правовідносини регулюються великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, акти міністерств, відомств, інших центральних органів виконавчої влади, акти місцевих органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування.