Суб’єкти адміністративного права. Державна служба

Адміністративне право забезпечує правосуб'єктністю велике коло учасни­ків соціальних зв'язків, про що свідчить велика кількість управлінських від­носин у суспільстві. Система суб'єктів адміністративного права є складнішою за системи суб'єктів будь-якої іншої галузі права.

Суб'єктами адміністративного права є громадяни, органи виконавчої вла­ди та їхні посадові особи, органи місцевого самоврядування та їхні посадові особи, державні службовці, громадські організації та їхні посадові особи, Центральна виборча комісія та її посадові особи, Вища Рада Юстиції України та її посадові особи. Крім того, суб'єктами адміністративного права необхідно виділити і структурні частини підприємств, установ, організацій, такі як, наприклад, факультет, цех, відділення в лікарні тощо. Суб'єктами адміні­стративного права є також суди й органи прокуратури.

Таким чином, для адміністративного права характерною є наявність вели­кої кількості суб'єктів із різними повноваженнями, структурою і правовими якостями.

Адміністративне право врегульовує передусім відносини у сфері держав­ного управління. Воно визначає статус державних службовців системи дер­жавного управління відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р.

Державна служба — це професійна діяльність осіб, які посідають посади в державних органах та їх апараті і наділені службовими повноваженнями щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують за­робітну плату за рахунок бюджетних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

До найсуттєвіших обов'язків, що покладаються на державних службов­ців, належать:

• дотримання Конституції України та інших актів законодавства Укра­їни;

• забезпечення ефективної роботи і виконання завдань державних органів відповідно до їхньої компетенції;

• недопущення порушень прав і свобод людини і громадянина;

• безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своє­часне і точне виконання рішень державних органів або посадових осіб, розпоряджень і вказівок керівників;

• забезпечення державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також ін­шої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню, тощо.

Конкретні службові обов'язки визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються в посадових положеннях та інструкціях. Із посадовими обов'язками тісно пов'язані права, які надаються державному службовцеві для виконання службових обов'язків. Права можна поділити на три групи:

1) права, які забезпечують усвідомлення державним службовцем свого правового статусу і його правового захисту (право на ознайомлення з документами щодо посади державної служби, умовами просування по службі, право на проведення службового розслідування тощо);

2) права, які сприяють безпосередньому виконанню посадових обов'язків (право на отримання в установленому порядку інформації та матеріалів, необхідних для виконання посадових обов'язків, право на підвищення кваліфікації);

3) права, що сприяють посиленню службової активності державного службовця та забезпеченню соціального захисту (участь за власною ініціативою в конкурсі на заміщення вакантної посади, право на просування по служ­бі, право на щорічну оплачувану відпустку, право на пенсію). До правового статусу державного службовця також належать норми, які встановлюють певні обмеження, що пов'язані з прийняттям на державну службу та проходженням державної служби. Так, не можуть бути прийняті на державну службу особи, які: визнані в установленому порядку недієздат-3 ними; мають судимість, що є несумісним із зайняттям посади; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їхніми близькими родичами або свояками.

До обмежень, пов'язаних із проходженням державної служби, належать:; заборона брати участь у страйках або вчиненні інших дій, що перешкоджають нормальному функціонуванню державних органів; заборона дій, які ви­знаються законом корупційними (незаконне одержання матеріальних благ, пільг, кредитів, позичок або інших переваг у зв'язку з виконанням посадових обов'язків) тощо.

Порушення державними службовцями норм, які регламентують їх службову діяльність, тягне за собою юридичну відповідальність. Залежно від ха­рактеру і тяжкості вчиненого може наступати дисциплінарна, адміністратив­на, цивільна та кримінальна відповідальність.