Й.Ф. Г ербарт “Загальна педагогіка, виведена з цілей виховання”.

Великим шанувальником таланту Й. Г. Песталоцці та його послідовником став німецький педагог, талановитий гувернер, вчений Й. Ф. Гербарт. Він критикує Ж.-Ж. Руссо за принесення в жертву дитині особистого життя вихователя.

Він критикує також Дж. Локка за те, що той не дає можливості дітям виростати серед представників того покоління, з якими їм доведеться жити. Водночас Й. Ф. Г ербарт позитивно оцінює педагогічні праці зазначених авторів за чіткість і логіку викладення думок, а твори Дж. Локка також за глибоко осмислену й виважену систему, яку можливо реалізувати на практиці.

Й. Ф. Гербарт розкриває власне бачення "справжнього виховання". У його книгах розглядаються найбільш складні педагогічні проблеми з позиції значущості їх для виховання особистості. Мова йде про багатогранність інтересу, силу характеру моральності, про індивідуальність вихованця як відправний пункт виховання, про характер, про засоби виховання. Основними засобами виховання Й. Ф. Г ербарт вважає вміння педагога викликати і підтримувати у дитини інтерес до занять чи іншої корисної діяльності, турботу про максимально можливий всебічний розвиток і дисциплінованість вихованця.

У системі формування особистості Й. Ф. Гербарт вирізняє три складові: управління, навчання й моральне виховання.

Під "управлінням" педагог розуміє сукупність цілеспрямованих впливів на дитину з метою "приборкати" її "природну дикість", привести до порядку, тобто навчити поводитися пристойно.

У праці "Загальна педагогіка, виведена з цілей виховання", вчений характеризує прийоми управління.

Перший прийом — погроза. Він найпростіший, але ненадійний. Тому використовувати його слід надзвичайно обережно. "Сильні" дитячі натури не бояться погроз. Погрози лише дратують і викликають бажання робити навпаки. Безхарактерні діти часто не реагують на погрозу, оскільки не здатні самостійно заспокоїтись і припинити вередувати чи ін.

Тому більш дієвим педагог визнає другий прийом — нагляд. Нагляд потребує розумного дозування. Надмірний нагляд заважає дітям вчитися володіти собою, випробовувати себе, вчитися новому. Під його впливом виховуються слабкі або "викривлені" характери, в залежності від того, які засоби вигадав вихованець, щоб уникнути нагляду.

Третій прийом — наказ і заборона. Вихователь повинен чітко пояснити дитині, що дозволено, а що заборонено. Накази й заборони мають бути точними, зрозумілими й конкретними. Цими видами управління зловживати також недоцільно, але коли вже щось заборонено чи наказано, слід вимагати точного виконання розпорядження.

Як вважає педагог, авторитет вихователя і його любов до дитини допомагають вихованцеві сформувати силу волі й позбавитись схильності до нерозумних і некорисних занять.

Управлінські рекомендації Й. Ф. Гербарта в усій повноті застосовувались у педагогічній системі Російської Імперії.

Й. Ф. Гербарт сам визнає штучність відмежування управління від морального виховання. Педагог твердить, що виховання винятково шляхом "струсу почуттів" приречене на невдачу. Єдиний засіб впливу на волю, діяльність і поведінку дитини — освіта, опанування вихованцем певних знань, тобто виховне навчання. Й. Ф. Гербарт вирізняє спеціально організованій вплив на душу вихованця (його бажання, дії) — моральне виховання. На думку вченого, моральне виховання спирається на те позитивне, що вихователь знаходить в душі дитини. Зміцнюючи позитивні нахили, підіймаючи вихованця у його власних очах, обережно, не "ламаючи" його індивідуальності, наставник поступово формує самостійну багатогранну особистість.

Й. Ф. Г ербарт докладно розробляє етапи й засоби морального виховання. Їх він вирізняє чотири:

1. Відкритий авторитарний тиск.

Провідне завдання цього засобу полягає в утримуванні вихованця від неправильних вчинків, культивуванні слухняності: дитині не дозволяється переступати певної межі. Від наставника вимагається рішучість і твердість. Виховний вплив відкритий.

2. Прихований тиск.

Дитина здійснює моральний вибір самостійно. Допомагають їй зупинитись на правильному рішенні попередні настанови педагога й система "дієвого наслідку" (така організація виховного процесу, коли неправильний вибір несе в собі покарання — біль, втрату, а правильний — задоволення). В душі вихованця ретельно культивується спокій і не допускається розквіт пристрастей.

3. Співпраця вихователя й вихованця.

Дитина досягла рівня морального розвитку, коли правильний моральний вибір стає її переконанням, внутрішньою потребою. Тепер гувернерові доцільно поступово зменшити до мінімуму використання засобів управління й перевести стосунки на рівень дружніх порад та дружньої турботи про дитину. Ця рекомендація вченого стала істотним поворотним пунктом у теорії й практиці виховання, оскільки Й. Ф. Гербартом уперше була досліджена й застосована на практиці зміна стилю виховання, пов’язана з віковими особливостями дитини з її переходом до іншої вікової групи.

4. Самовиховання.

Етап характеризується відсутністю постійного педагогічного контролю за вчинками вихованця.

Важливе значення Й. Ф. Гербарт приділяє релігійному вихованню. Він визнає віру як важливий засіб виховання, бо вона породжує покірність волі Всевишнього, прагнення вести праведне життя. Видатний педагог, як і Я. А. Коменський, виступає за раннє залучення дитини до віри, за формування у неї глибокого інтересу до Святого Письма, церкви. Педагог — прибічник виховання у дитини толерантного ставлення до усіх існуючих конфесій та обов’язкового формування у неї негативного ставлення до містицизму.

Виховна система Й. Ф. Гербарта, як і системи М. Монтеня та Дж. Локка, призначалась винятково для вищих станів населення представників "вищої культури". У наш час вона цікава для теоретиків і менш цікава для практиків, оскільки описана у досить складному філософському стилі.

Ф. Фрьобель „Про виховання людини”

Представник психологічної течії у педагогіці німецький педагог Ф.Фрьобель ішов до цієї ж мети через формування почуттів і волі дитини. Практично застосувати свої ідеї Ф. Фрьобель зумів лише на рівні дошкільного виховання, хоча його принципи, викладені у філософських творах, розроблені для усіх вікових рівнів.

У 23-річному віці Ф. Фрьобель приїхав до Франкфурта-на-Майні з метою займатись архітектурою і садівництвом. Випадкове знайомство з директором інституту імені Й. Г. Песталоцці Грунером змінило життя Ф. Фрьобеля. Він став учителем початкових класів зазначеного інституту. Вивчаючи твори І. Базедова, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Ф. Фрьобель усвідомлює необхідність реформування тогочасної навчально-виховної системи. Відчуваючи брак педагогічного досвіду й знання педагогічної теорії, Ф. Фрьобель через деякий час залишає школу і стає гувернером у заможній родині. Ф. Фрьобель і у школі почувався, як він писав пізніше, "наче риба у воді", але близьке знайомство з системою домашнього виховання справило на нього, людину, що раніше не знала родинного тепла, надзвичайне враження. Він вирішив присвятити життя роботі з дітьми, створивши освітньо-виховний заклад з укладом життя вихованців, наближеним до родинного.

У 1816 році помирає брат Ф. Фрьобеля, залишивши сиротами трьох дітей. Ф. Фрьобель забирає племінників до себе, бере іще двох сиріт і засновує у селищі Кейльгау виховний заклад, до якого планує зараховувати дітей віком від 7 до 10 років і навчати та виховувати їх до вступу до університету. Робота з дітьми будувалась за зразком сімейно-гувернерського виховання. Педагог переконується на практиці, що дитина 7—10 років — це вже певним чином сформована особистість, тому для отримання оптимального результату виховання й навчання доцільно розпочинати від її народження. У 1826 році виходить у світ знаменитий твір Ф. Фрьобеля "Про виховання людини", у якому викладені його основні положення щодо організації виховання й освіти дитини.

Оригінальність Ф. Фрьобеля виявляється, головним чином, у наполегливому проведенні думки, що дитина — істота творча. За переконанням Ф. Фрьобеля, творчі здібності дитини переважають навіть здатність сприймання, тому навчально-виховний процес повинен орієнтуватись на всебічний розвиток творчого потенціалу вихованця. Система Ф. Фрьобеля становить методику саме такої роботи з дитиною. Оскільки кожна дитина наділена своїми, специфічними здібностями, педагог рекомендує індивідуальний підхід до кожної особи зокрема. На думку Ф. Фрьобеля, навіть у системі суспільного, колективного виховання й навчання повинні переважати гувернерські, особистісно орієнтовані підходи. Численні гувернери, зокрема на території сучасної України, у XIX — на початку

XX століття організовували виховання й навчання дітей у сім’ях за методикою Ф. Фрьобеля.

У 1836 році Ф. Фрьобель відкриває перший дитячий садок — установу для виховання й розвитку лише маленьких дітей. Але заклад невдовзі закрився через брак коштів. Задумавши скористатись революційним підйомом у суспільстві, Ф. Фрьобель подає до парламенту прохання про підтримку свого "садка". Проте уряд, сплутавши педагога з його неблагонадійним племінником Карлом, оголошує "дитячі садки" розсадниками атеїзму й соціалізму і у 1851 році віддає наказ закривати їх по всій Пруссії. Це так вразило Ф. Фрьобеля, що у 1852 році він помер.