Вклад психології в розвиток гувернерства. О.Ф. Лазурський, П.Ф. Лесгафт.

У XIX — на початку XX століття в Російській Імперії інтенсивно розвивається психологічна наука. Особлива цінність її полягає в тому, що вона у цей період носить переважно прикладний характер: усі здобутки в цій галузі вчені й практики намагаються обернути на допомогу педагогіці. Домашні наставники активно використовують у своїй практиці матеріали загальної та педагогічної психології, вміщені в працях вітчизняних науковців та у перекладних творах зарубіжних вчених.

З практичних позицій значний інтерес гувернерів викликали роботи російських психологів О. Ф. Лазурського й П. Ф. Лесгафта.

Російський психолог О. Ф. Лазурський у своїх працях ознайомлює педагогів з основами психологічних знань та шляхами застосування їх у педагогічній практиці. Вчений говорить про закономірності сприймання; про почуття та їх формування; про пам’ять та засоби її розвитку, приділяючи особливу увагу асоціативній пам’яті; про процес мислення та формування у дітей вміння мислити; про волю і її виховання. В працях науковця містяться важливі рекомендації педагогам. Наприклад, розкривається залежність неуспішності навчання від недостатньої гостроти й точності відчуттів учня, негативних рис його характеру, тяжкої спадковості, підвищеної збудливості, виснаження нервової системи та ін. Дає ключ до діагностики та зразки можливих способів допомоги дитині.

Провідним у справі виховання й навчання О. Ф. Лазурський визначає вміння педагога зважати на індивідуальні особливості дитини. Вчений вказує на те, що часто неуспішність педагогічного процесу виявляється наслідком тільки того, що наставник хотів "надто круто переробити натуру дитини", не враховуючи особливостей душевного складу.

Цікава й актуальна для сьогоднішньої педагогічної теорії й практики класифікація характерів, яку розробив наприкінці XIX століття російський психолог П. Ф. Лесгафт. У своїй праці "Шкільні типи (антропологічні етюди)" вчений з психологічних позицій аналізує позитивні й негативні системи виховання дітей у сім’ї та простежує, як позначаються наслідки виховання на долі людини в дитячому й дорослому віці.

Типи характерів, сформовані під впливом різних систем виховання, вчений класифікує так.

1. Тип лицемірний.

2. Тип честолюбний.

3. Тип добродушний

4. Тип забитий:

а) забитий злісний;

б) забитий м’який;

в) пригнічений.

5. Тип нормальний.

Книга П. Ф. Лесгафта стала значною практичною допомогою для батьків, вчителів, але найбільше — для гувернерів, яким доводилося виховувати й навчати дітей — представників різних типів характерів — і знаходити до них правильний педагогічний підхід.

У книзі вчений подає також результати дослідження темпераментів. Найважливіше практичне значення має висновок, що темперамент явище фізіологічного походження і тому в процесі виховання видозміні не підлягає. Отже, правильно побудоване природовідповідне виховання, яке дозволяє якнайповніше розвинути усі природні задатки дитини, передбачає не пристосування особистості дитини до того, щоб вона "не турбувала дорослих", а пристосування виховної системи до вроджених особливостей кожного конкретного індивіда.

Значною популярністю користувалися у домашніх наставників наукові твори зарубіжних авторів. Серед них найбільш відомі: "Духовний розвиток дитячого індивіда й людського роду" Д. Болдуїна, "Введення у вивчення дитини" У. Друммонда, "Дитячі ігри. Їхнє психологічне значення" Д. А. Колоцци, "Логіка дитини" Б. Мюнца, "Дитя від трьох до семи років" Б. Пере, "Рання юність" С. Холла, "Дитя. Нариси еволюції людства" А. Чемберлена та ін.

Виховна концепція Ястребцева та ґрунтовні психологічні дослідження послужили основою для створення і практичної реалізації систем виховання дітей в домашніх умовах.