А. Дістервег “Дороговказ до освіти німецьких вчителів”.

Ще одним послідовником Й. Г. Песталоцці був німецький педагог А. Дістервег. В історії педагогіки цього вченого вшановують переважно як видатного спеціаліста в галузі дидактики. Проте у працях А. Дістервега істотне місце посідають і дослідження в галузі виховання. Видатний німецький вчений навіть розробив "ідеальну", на його погляд, систему виховання активної культурної особистості. Розпочинаючи свою педагогічну кар’єру, А. Дістервег працював домашнім наставником, тому його виховні методичні рекомендації ґрунтуються на практичному досвіді. Виховні погляди А. Дістервега подані в його роботі "Керівництво до освіти німецьких учителів" та численних статтях на педагогічні теми: "Принципи Песталоцці у справі виховання й освіти", "Про вищий принцип виховання", "Про зовнішній шкільний порядок", "Про природовідповідність і культуровідповідність", "Про шкільну дисципліну і її відношення до навчання", "Три нотатки про педагогіку й прагнення вчителів".

Так само, як і Й. Г. Песталоцці, А. Дістервег визнає, що виховання повинне бути природовідповідним: забезпечувати гармонійний розвиток як фізичних, так і духовних задатків дитини. Тому А. Дістервег вважає для педагога важливими знання фізіології й психології, які допоможуть наставникові знайти правильні засоби педагогічного впливу на дитину в кожний період її розвитку.

Вчений вирізняє три стадії розвитку особистості:

1. Стадія відчуттів — духовна діяльність, пов’язана із зовнішнім впливом.

2. Стадія звички й фантазії.

У індивіда утворюються уявлення, стійкі настрої, звички й навички. Стадія боязкого ставлення до самостійності. Прагнення до імітацій і повторень.

3. Третя стадія — вільне самовизначення.

Душа позбавлена залежності. Вона вільна й самостійна, діє, виходячи із внутрішніх спонук.

А. Дістервег першим звернув увагу сучасників на те, що виховання повинне бути не тільки природовідповідним, а й культуровідповідним. Під цим поняттям розуміємо, що "при вихованні необхідно брати до уваги умови місця й часу, в яких народилась людина і в яких їй доведеться жити", тобто всю сучасну культуру в широкому і всеохоплюючому значенні слова, зокрема, культуру країни, яка є батьківщиною дитини.

Спираючись на викладені вище положення, А. Дістервег розробляє "ідеальну" систему виховання "активної, освіченої, культурної особистості". Провідні характеристики системи такі:

1. Ведеться спостереження за розвитком дитини, вивчення досліджень психологів та природодослідників. Педагог дотримується законів природовідповідності у вихованні.

2. Оскільки розум і природа узгоджуються між собою, то вказаний метод, за переконанням А. Дістервега, "є розумним".

3. Вчений називає свою систему також психологічною і раціональною, оскільки вона "постійно діє свідомо, виходить з чітко усвідомлених основ".

4. Система розглядає дитину як органічну істоту, яка розвивається під впливом "зовнішнього збудження" за притаманними її природі законами.

У системі використовується органічний "зовні збуджуючий і зсередини розвиваючо-виховуючий метод".

5. Система орієнтована на природовідповідний розвиток усіх задатків у послідовності, запрограмованій природою.

6. Значна увага надається укріпленню фізичних сил і духовних задатків вихованця, розвиткові його почуттів, мислення, волі. Виховання спрямоване на розвиток "енергійного характеру".

7. Коли у духовному плані моральність є коренем і основою духовного життя, то "метод" передбачає "елементарне моральне виховання".

8. Істинне пізнання засноване на чуттєвому реальному досвіді, отже у системі використовується наочність ("наочний метод").

9. Істинне призначення людини полягає у прагненні "здійснити ідею істини, добра й краси, у яку вкладений етичний, моральний і релігійний зміст. Тому система вирізняється етичним, моральним, гуманістичним та релігійним характером".

10.Людині неможливо нав’язати хороших якостей ззовні. Вона може надбати їх лише власними зусиллями й старанністю. Тому система постійно спонукає вихованця до самостійності.

11.Вільне самовизначення являє у формальному розумінні основну мету виховання. Досягнення мети відбувається завдяки застосуванню "протестантських методів виховання".

12.Людська природа в кожній людині уособлюється у своєрідному вигляді, отже система характеризується як "індивідуальна": вона передбачає повагу до індивідуальності, сприяє її розвиткові та виявленню її оригінальності.

13. Окрема людина з’являється на світ у певному місці й у певний часі має за собою минуле, відштовхуючись від якого їй слід діяти в сучасному і створювати майбутнє. Відповідно, правильний спосіб навчання і виховання спрямовується на вирішення культурно-історичного завдання. Дитину ознайомлюють із загальнолюдськими й національними досягненнями, враховуючи місце й обставини її проживання.

Виховна система А. Дістервега, як і система Дж. Локка, на нашу думку, є написаним видатним вченим завжди сучасним заповітом нащадкам.