Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Сутність фінансового посередництва, його задачі та функції.




Грошовий ринок за характером зв'язку між кредиторами та позичальниками поділяється на два сектори: сектор прямого фінансування та сектор не­прямого (опосередкованого) фінансування.

У секторі непрямого фінансу­вання поряд з кредиторами і позичальниками з'являється третій — фі­нансовий посередник, який є самостійним і рівноправним суб'єктом грошового рин­ку. Їх діяльність з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників називається фінансовим по­середництвом.

Фінансове посередництво істотно відрізняється від брокерсько-дилерської діяльності. Особливість останньої полягає в тому, що брокери і дилери не створюють власних вимог і зобов’язань, а діють за дорученням клієнтів, одержуючи дохід у вигляді комісійної плати (брокери) чи різниці в курсах купівлі і продажу (дилери).

Фінансові посе­редники діють на ринку зовсім по-іншому – від свого імені і за власний рахунок, створюючи власні зобов'язання і власні вимо­ги. Тому їх прибутки формуються як різниця між доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, пов'язаними з їх залученням.

Економічне при­значення фінансових посередни­ків полягає в забезпеченні базовим суб'єктам грошового рин­ку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонуван­ня.

 

Переваги фінансового посередництва полягають у:
можливості для кожного окремого кредитора оперативно розмістити вільні кошти в дохідні активи, а для позичальника – оперативно мобілізувати додаткові кошти, необхідні для вирішення виробничих чи споживчих завдань, і так само оперативно повернути їх на висхідні позиції
скороченні витрат базових суб’єктів грошового ринку на формування вільних коштів, розміщенні їх у дохідні активи та запозиченні додаткових коштів, що зумовлено чинниками: кредитору і позичальнику не потрібно багато часу та зусиль витрачати на пошуки один одного; не потрібно здійснювати складні оціночно-аналітичні заходи щодо потенціального клієнта, щоб визначити його надійність, платоспроможність.
послабленні фінансових ризиків для базових суб’єктів грошового ринку, оскільки значна частина їх перекладається на посередників
збільшенні дохідності позичкових капіталів, зосереджених у дрібних власників, завдяки зменшенню фінансових ризиків, скороченню витрат на здійснення фінансових операцій та відкриттю доступу до великого, високодохідного бізнесу
можливості урізноманітнити відносини між кредиторами і позичальниками наданням додаткових послуг, які беруть на себе посередники

 

У літературі спостерігаються різні підходи до класифікації фінансового посередництва.

Найпоширенішим є поділ фінансових посередників на дві групи:

- банки,

- небанківські фінансово-кредитні установи, які інколи нази­вають ще спеціалізованими фінансово-кредитними установами чи парабанками.

За участю у формуванні пропозиції грошей вони поділяються на:

- банки, які через грошово-кредитний мультиплікатор здатні впливати на пропозицію грошей;

- небанківські фінансові посередники (фінансово-кредитні установи), які такої здатності не мають.

 

 


Поделиться:

Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 143; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты