Крутість укосу котлованів

Примітка. У разі напластування різних видів грунтів крутість укосів для всіх пластів треба вибирати за найслабкішим грунтом.

Крутість укосу повинна бути такою, щоб запобігти обвалюванню грунту. На рис. 5 показано, як визначи­ти крутість укосу К, що є відношенням його глибини Н до закладання а, причому глибина завжди дорів­нює одиниці:

К=Н/а.

Дані табл.З стосуються виїмок завглибшки не більш як 5 м і грунтів звичайної вологості. Крутість похилів виїмок завглибшки як 5 м встановлюють про­ектом. Виконувати роботи у зволожених грунтах можна тільки після вжиття застережних заходів проти обвалення, зокрема:

- майстер повинен старанно оглядати стан грун­ту перед початком кожної зміни і робити штучне обвалення його в місцях нависання або тріщин біля бровок та
на укосах;

- тимчасово припиняти роботи у виїмці до осу­шення грунту, коли очевидна небезпека обвалення;

- зменшувати крутість похилів на ділянках виїмки, де проводяться роботи;

- забороняти рух транспорту і механізмів побли­зу верхніх бровок виїмок.

Про всі заходи вжиті проти обвалення грунту ви­конроб повинен скласти акт і зробити записи в жур­налі.

Робітникам, які працюють на укосах виїмок і насипів завглибшки понад 3 м і крутістю понад 1:1, а при во­логій поверхні — на укосах крутістю понад 1:2, вида­ють запобіжні пояси. У разі виявлення тріщин на уко­сах вживають заходів проти довільного обвалювання грунту і виводять робітників з небезпечних місць

Щоб прискорити розробку грунту, іноді роблять підкопи. Що дуже небезпечно. Способи кріплення стінок виїмок обов'язково зазначають у проектах робіт. Якщо немає інвентарних і типових деталей для кріплення виїмок, то застосовують кріплення, виго­товлені за індивідуальними проектами. Верхні дошки кріплень випускають над бровками не менш як на 15 см.

Під час розбирання кріплень обов'язково пови­нен бути присутній виконроб чи майстер. У місцях, де розбирання кріплень може спричинити пошкод­ження або обвалення суміжних споруд, а також у сип­ких і насичених водою грунтах кріплення можна час­тково або зовсім не розбирати.

За станом кріплень потрібно стежити систематич­но, а результати нагляду заносити в журнал робіт.

Кріплення поділяють на такі види:

- інвентарне металеве (рис.6а), яке застосовують під час риття виїмок уздовж вертикальних укосів; ви­конують його встановленням готових інвентарних ме­талевих або дерев'яних щитів, що розкріплюються різними інвентарними пристроями; інвентарні кріплен­ня бувають різні і залежать від характеру роботи;

- анкерне кріплення (рис.бб) — надійне і дає змог у вільно, без перешкод, вести будівельні роботи у виї­мках ;

- підкісне кріплення (рис.бв), де замість анкерів і затяжок для розкріплення щитів застосовують відко­си, які вгорі впираються в стояки, а знизу - в забиті в грунт клини;

- розпірне кріплення (рис. 6г,д) менш зручне, бо заважає працювати в розкріплених траншеях; воно полягає в тому,, що разом із щитами або окремими дошками для їх розкріплення і щільного притискання до вертикальних стінок траншей встановлюють брущасті або круглі розпірки на відстані 1 м одна від одної по вертикалі і 1,5 м — по горизонталі; розпірки
закріплюють спеціальними деталями, які прибивають
до стояків цвяхами;

- дерев'яну шпунтову огорожу (рис.бе) застосо­вують в водонасичених грунтах.

Уздовж траншей по верху незалежно від способів кріплення вертикальних стінок залишають очищену смугу завширшки 0,5 м для руху робітників, а також для тимчасового зсипання грунту, що викидається, і укладання матеріалу для кріплення. При частковому видаленні кріплень розпірки переставляють так, щоб вони були закріплені в кінці стояків, що залишають­ся. Це треба робити до видалення дощок, які лежать нижче від ряду, що його розбирають. Засипають грунт шарами завтовшки не більш ніж 20...ЗО см, ущільню­ючи кожний шар.

Техніка безпеки під час ручної і механізова­ної розробки грунту.Земляні роботи переважно механізовані, а якщо їх треба провести вручну, то вер­тикальні стінки необхідно кріпити у такому порядку: вийнявши грунт на глибину, встановлену правилами безпеки для виїмок без кріплень, встановлюють пер­ший ярус кріплень; потім розробляють грунт; у піща­них і гравійних грунтах—до 0,4 м; у супісках—до 0,6 м; у суглинках, глинах і сухих лісоподібних грунтах — не більш як до 0,8 м; в особливо щільних — до 1 м.

Вийнявши грунт нижче від першого ярусу вста­новлених кріплень, треба відразу встановити кріплення другого ярусу. Розробляти грунт нижче треба в та­кому самому порядку. Починаючи з другого ярусу, роз­пірки у виїмках встановлюють вручну. Якщо грунт ви­кидають з глибини понад 1,8 м, то влаштовують спеціальні настили, полиці з бортовою дошкою зав­вишки 15 см. У глибоких виїмках роблять кілька таких полиць у розбіг. Полиці повинні бути вільними. З ро­бітниками проводять інструктаж, ознайомлюють з пра­вилами техніки безпеки та сигналами, що можуть по­даватися. При механізованому копанні стінки кріплять готовими щитами, не допускаючи пошкоджень кріплень, а також забезпечуючи машини звуковою сигналізацією.

Найчастіше ці роботи виконують однокошовим ек­скаватором, під час руху якого стрілу встановлюють чітко в заданому напрямі, а спорожнений ківш піднімають на 0,5...0,7 м від землі. Для роботи екскаватора роблять надійний майданчик, а при переміщенні через міст, ес­такаду беруть дозвіл від організацій, яким ці споруди належать перевіряють стійкість цих споруд.

Кожний екскаватор повинен мати паспорт, де за­значено найбільший кут похилу, при якому можна провадити його спускання і піднімання. Якщо кут буде більший за паспортний екскаватор переміщують за до­помогою трактора або лебідки в присутності керую­чого роботами. Грунти розробляють відповідно до ПВР і технологічних карт на земляні роботи.

Під час роботи екскаватора не повинно бути лю­дей під ковшем або стрілою, а інші роботи можна ви­конувати лише на відстані, більшій за радіус дій екс­каватора, плюс 5 м. Будь-які роботи з боку вибою заборонені, не допускається створення «козирків» з грунту. У радіусі дій екскаватора не повинно бути електропроводів, не можна відривати ковшем при­мерзле до землі каміння, колоди, балки та інші пред­мети, бо екскаватор може перекинутися. Навантажу­вати грунт екскаватором на автомашини можна лише збоку або ззаду при відсутності у зоні робіт людей.

По закінченні робіт і під час перерви стрілу по­трібно відвести від забою, а ківш опустити на зем­лю. Під час тривалих перерв екскаватор відводять на 2 м від виїмки, а під гусениці з обох боків кладуть - підкладки.

Якщо роботи ведуть скреперами, ними не можна наближатись менш як на 0,5 м до бровки виїмки і ближче як на 1 м до бровки укосу насипу.

Коли працює бульдозер, відвал його не повинен ви­суватися на бровку укосу виїмки, щоб бульдозер не перекинувся, а великі камені та пеньки слід прибрати.

Робота скреперів і бульдозерів при похилах, більших, ніж зазначені в паспорті, заборонена, а відстань між скреперами при одночасній роботі має бути не мен­ша ніж 10 м.

При ущільненні грунту котками товщина шару має бути не менша ніж ЗО см, а відстань між котками — понад 20 м.

Вибираючи грунт за допомогою бадей, треба ро­бити захисні навіси-козирки для оберігання робіт­ників. Одностороннє засипання пазух у свіжовикладених підпірних стін і фундаментів допускається після здійснення заходів, що забезпечують надійність кон­струкцій при даних роботах.