ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ОПОРЯДЖУВАЛЬНИХ РОБОТАХ

Штукатурні роботи.Під час виконання цих робіт причинами нещасних випадків можуть бути: падіння робітників з риштувань, колисок, а також предметів з висоти; бризки окропу частинок негашеного вапна або хімічних речовин, які застосовують узимку; не­справність будівельних механізмів; недостатня квал­іфікація робітників; неправильні прийоми роботи.

Внутрішні штукатурні роботи починають після влаштування перекриттів, встановлення перегоро­док, віконних та дверних коробок, вентиляційних ко­робів тощо. Виконують ці роботи з інвентарних по­мостів, а також із пересувних столиків, які обгороджують з боків. Суцільні або стрічкові помости повинні мати поручні по всьому периметру. Штукатур повинен працювати в комбінезоні, а для насікання поверхні мати захисні окуляри із скельцями, які не б'ються, і рукавиці.

Зовнішні штукатурні роботи виконують з інвентар­них риштувань чи пересувних баштових помостів. Схо­дові клітки штукатурять із спеціальних помостів, у яких одна пара стояків коротша за другої. Як правило, транспортування розчину і пристосувань механізо­ване. Якщо ж обсяг робіт невеликий, то користують­ся драбинами. Настили виконують завширшки не менш як 1,5 м, завтовшки 40мм,

Роботи з хлорованими розчинами.Хлоровані розчини застосовують лише для зовнішніх штукатур­них робіт. Під час виконання внутрішніх робіт ни­ми можна оштукатурювати тільки радіаторні ниші, оскільки в процесі тверднення розчину в повітря ви­діляється шкідливий для людей газоподібний хлор.

Приготовляють хлорований розчин у приміщеннях заввишки не менше як 3,25 м і об'ємом з розрахунку 40 м³ на одного працюючого. У приміщенні влашто­вують припливно-витяжну вентиляцію, а припливний отвір розташовують на висоті 1 м від підлоги.

Хлорований розчин зберігають в окремому при­міщенні, в якому не повинно бути вибухових, мастиль­них і вогненебезпечних речовин та в тарі, яка щільно закривається. Працюють з цим розчином у щільному одязі, гумових рукавицях і чоботях, обов'язково наді­ваючи респіратори або протигази. Готувати хлоро­ваний розчин на відкритому повітрі потрібно на відстані, не меншій ніж 500 м від житлових приміщень, а робота з ним у підвалах та виїмках заборонена.

Застосовуючи взимку соляну кислоту, слід пам'я­тати, що вона може спричинити опіки тіла. Тому, роз­бавляючи її, потрібно лити не воду в кислоту, що зу­мовлює бурхливу реакцію з виділенням великої кількості теплоти, а навпаки, кислоту у воду, а також застосовувати всі засоби індивідуального захисту (рес­піратори, захисні окуляри, гумові рукавиці, чоботи).

Сушіння приміщень.Після штукатурних робіт, особливо в зимовий час, треба просушувати приміщен­ня нагрівальними приладами, що працюють на рідко­му паливі, газі й електроенергії. Застосовувати манга­ли, жаровні, бочки з відкритим вогнем заборонено.

Для просушування приміщення призначені також калорифери на рідкому пальному (гас, бензин), га­зові пальники різноманітних конструкцій, що працю­ють від газової мережі або на зрідженому пропан-бутані з балона, електрокалорифери, що підтримують у приміщенні високу температуру (до 30°С). Усі уста­новки повинні бути відрегульовані, за ними стежать під час роботи. Робітники проходять спеціальне на­вчання і вивчають протипожежні правила.

Калорифери, які не охолонули, не можна ремонту­вати і заливати в них бензин чи гас. Вони повинні мати металеві кожухи та надійні підставки. Відстань

між балонами з газом і діючим пальником становить не менш як 1,5 м, а до електропроводів — не менш як 1 м. Перебування людей більше 3 год. у приміщен­нях, що сушаться, заборонено. ^ч

Малярні роботи.Зовнішні малярні роботи вико­нують з риштувань або колисок. Робітники, які фарбу­ють металоконструкції чи світлові ліхтарі на висоті, по­винні користуватися запобіжними поясами. Внутрішні малярні роботи виконують з інвентарних помостів.

Застосовуючи фарби, що виділяють шкідливі пари, у будівлях потрібно відчинити вікна, забезпечити доб­ру вентиляцію або наскрізне провітрювання при­міщень. Під час роботи з нітрофарбами користують­ся респіраторами, після її закінчення миють руки теплою водою з милом. Категорично заборонено ку­рити. Перебування людей у пофарбованих при­міщеннях не повинно перевищувати 4 год. Робіт­ники, які працюють з небезпечними речовинами, через кожні три місяці проходять медичний огляд, їх обов'язково забезпечують ізолюючими присто­суваннями та теплою водою для миття рук. Вико­нуючи малярні роботи розпилюванням фарб, треба вжити заходів проти пожеж та вибухів парів. При фарбуванні внутрішніх поверхонь цистерн застосо­вують переносні вентилятори.

Під час варіння та розігрівання оліфи, воску, кані­фолі та інших матеріалів потрібно запобігати попа­данню вологи у посуд, в якому варять, а також розбриз­куванню і займанню оліфи, воску тощо. Заповнювати казан, в якому варять оліфу, слід не більше ніж на 3/4 його об'єму, а температура розчинника повинна бути нижчою від температури кипіння.

Роботи з нітрофарбами виконують надворі або в при­міщенні, де є припливно-витяжна вентиляція. Курити та використовувати вогонь у таких місцях заборонено.

Робітників, які працюють у колерній майстерні, за­безпечують індивідуальними засобами, а майстерню обладнують припливно-витяжною вентиляцією.

Перхлорвінілові лакофарбові матеріали і розчин­ники для них отруйні, тому зберігати їх потрібно у вогнестійких, заглиблених у землю приміщеннях з приплив­но-витяжною ветиляцією. Електродвигуни повинні бути вибухобезпечними, а вимикачі — винесені в безпечне місце. Працювати з перхлорвініловими сполуками слід у протигазах і з примусовою подачею повітря.

Стару олійну фарбу всередині приміщення випа­люють за допомогою паяльних ламп при постійному наскрізному провітрюванні.

Порожню тару від лакофарбових матеріалів вино­сять в окреме приміщення. Фарбуючи покрівлю, ко­ристуються запобіжними поясами, страхувальними мотузками і м'яким нековзним взуттям.

Очі захищають від пилу, пари, фарбового аерозо­лю захисними окулярами, а шкіру — спеціальними па­стами та мазями, які після роботи насухо витирають; тіло миють теплою водою з милом.

Заходи безпеки під час роботи на розчинонасосних і пневматичних апаратах.Останнім часом для механізації оздоблювальних робіт застосовують розчинонасоси і пневматичні апарати, які потрібно ретельно випробувати перед початком роботи на тиск, що в 1,5 раза перевищує його робочий тиск. Слід також перевіряти наявність на манометрах і запобі­жних клапанах пломб і строків випробування мано­метрів. Ці дані записують у журнал робіт або в акт.

Робота механізмів під тиском, що перевищує за­значений у паспорті, заборонена. Всі ремонтні робо­ти виконують тільки після зняття тиску і відімкнення машин. Розриви у шлангах з'єднують спеціальними хомутами, а не дротом. Шланги не повинні перегина­тись, мати тріщини, продувають їх тільки за відсут­ності сторонніх людей.

Між сопловниками, які повинні працювати в за­хисних окулярах, і мотористами має бути справна зву­кова і світлова сигналізація, а зона дії штукатурних апаратів — обгороджена і мати попереджувальні на­писи. Зупиняти роботи на цих апаратах можна, лише перекривши вентиль і знявши тиск у шлангах.

Склярські роботи.Основними причинами трав­матизму під час виконання цих робіт є порізи рук, пошкодження очей, падіння з висоти тощо. Оскільки не можна різати скло, внесене з морозу, мокре і не обігріте, його розкроюють, як правило, централізова­но, в спеціально обладнаному приміщенні, на спеці­альних столах розміром 1 х З м, оббитих повстю. Відхо­ди скла складають у ящики. Глухі віконні рами склять до їхнього установлення, монтаж та протирання скла фрамуг виконують із застосуванням запобіжного по­яса. При склінні багатоповерхових будівель скло по­винно подаватися механізовано, а також має бути визначена небезпечна зона, що охороняється. Вітрин­не скло підвозять і розвантажують механізовано,йо­го переносять листами, а встановлюють з риштувань чи підвісних колисок. Світлові ліхтарі та вікна верх­нього освітлення склять з драбин завширшки не менш як 60 см, на які через кожні ЗО...40 см прибивають по­перечні бруски перерізом 4x6 см, які повинні мати гаки для закріплення.

Облицювальні роботи.Під час проведення цих робіт потрібно вжити загальних заходів з техніки без­пеки. Насікаючи бетонні, залізобетонні і цегляні по­верхні, а також обробляючи камінь, робітники повинні користуватися захисними окулярами і рукавицями. Відколюють, підрізають і свердлять камінь і плитки справними інструментами і пристроями. Глазуровані і метлаські плитки ріжуть спеціальними різцями з твердих сплавів.

Магнолітову або ксилолітову масу готують на відкритому повітрі або у вентильованих приміщеннях, застосовуючи респіратори, а всю підготовчу роботу, пов'язану з облицюванням, виконують на землі. Щоб зменшити шкідливу дію синтетичних матеріалів, особ­ливо при влаштуванні лінолеумних та пластикових підлог, застосовують захисні засоби (респіратори, про­тигази, захисні окуляри, рукавиці), а також захисні ма­стила і пасти.-Робітники, які працюють з хлорвінілом, смолами, дихлоретаном, проходять медичний огляд раз в 6 місяців, а із стиролом, полістиролом, дивінілом і розчинниками (бензолом, толуолом, ксилолом і складними спиртами) – раз на рік. Приміщення, де ведуть ці роботи, забезпечують не менш ніж двократним обміном повітря на годину; робітники повинні мати захисні окуляри, респіратори, а в деяких випадках – і протигази.