Розробка котлованів і траншей у мерзлому грунті.

Грунт, що підлягає розробці, повинен бути по­передньо підготовленим і розмороженим. Мерзлі грунти розробляють різними способами; буропідривним, ударним, різанням машинами та механізмами, відтаюванням різними джерелами тепла (електро­енергією, гарячою водою, парою). Найбільш надійний спосіб — механічний із-застосуванням бульдозера з розпушувальними зубами на тракторах Т-13О, Т-180. Розробляючи грунт ударним способом, потрібно забезпечити людей від поранення частинками грунту, що розлітаються. Для цього відділяють охоронну зону та встановлюють захисні сітки перед склом кабіни ме­ханізаторів.

Перебування робітників ближче ніж за 5 м від місця робіт заборонено. Вибухові роботи про­водять спеціалізовані організації відповідно до техні­чної документації далеко від промислових чи житло­вих будівель.

При прогріванні мерзлого грунту електрострумом робітник може бути травмований, якщо він попаде на оголені проводи. Щоб запобігти електротравмуванню, майданчик обгороджують, а для проведення струму за­стосовують шлангові кабелі типу КРПТ або гумові типу ПРГ-500. У разі прогрівання грунтів гарячою водою чи парою персонал застерігають від опіків, майданчики обгороджують і здійснюють постійний технічний нагляд.

Цегляні роботи.Під час виконання цих робіт не­безпека виникає, як правило, внаслідок прорахунків у технічній документації у визначенні геологічних умов та незадовільного авторського нагляду. Тому цегляні роботи, виконані узимку, потребують особливого кон­тролю за якістю. Проводять роботи під безпосереднім наглядом інженерно - технічних працівників, а також ] не менше трьох разів на добу записують у журнал виконання робіт температуру, за якої робилась цег­ляна кладка. Електропрогрівання проводять під на­пругою 220...380 В.

Бетонні роботи.Взимку монолітні роботи обо­в'язково прогрівають найпоширенішим методом — електропрогріванням. Оскільки це потребує підвище­ної обережності, ділянки електропрогрівання обгород­жують і освітлюють, а лампи встановлюють на відстані не менш як 3 м від межі електронебезпечної ділян­ки. Цю роботу виконують електромонтери, застосо­вуючи індивідуальні засоби захисту, при напрузі, не вищій ніж 380 В, а при напрузі 220 В прогрівають неармований бетон. Хлорид кальцію та інші розчини, що їх застосовують як прискорювачі, використовують тільки розведеними і набирають черпаками з довги­ми ручками. Щоб запобігти опікам, застосовують рес­піратори та рукавиці. При паропрогріванні ретельно ізолюють паропровід, вентилі та крани.