Тема 8. Фінанси суб’єктів господарювання

План

1. Поняття фінансів підприємств. Організація фінансових відносин підприємств

2. Методи організації фінансової діяльності підприємства

3. Фінансові ресурси підприємств

4. Організація фінансової діяльності підприємства

1. Поняття фінансів підприємств. Організація фінансових відносин підприємств

Фінанси підприємств як складова фінансової системи посідають визначне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у матеріальній і нематеріальній сферах виробництва де створюється валовий внутрішній продукт і національний дохід — основні джерела фінансових ресурсів.

На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет і позабюджетні фонди. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб та фінансова стійкість країни.

Господарська діяльність переважної більшості підприємств має комерційний характер з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Некомерційне господарювання — самостійна систематична господарська діяльність, яку здійснюють суб'єкти господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. До некомерційних належать здебільшого доброчинні, освітянські, медичні, наукові й інші організації невиробничої сфери економіки.

У процесі підприємницької діяльності виникають господарські відносини між підприємствами та їх контрагентами: постачальниками і покупцями, партнерами із суспільної діяльності, об'єднаннями й асоціаціями, фінансово-кредитною системою, в наслідок яких виникають фінансові відносини, пов'язані з організацією виробництва та реалізацією продукції, формуванням фінансових ресурсів, здійсненням інвестиційної діяльності, податкових платежів у бюджет і цільові фонди, внутрішньовиробничим розподілом доходів.

Отже, об'єктом фінансів підприємства є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням і використанням грошових фондів.

Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства й організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації й інші суб'єкти господарювання, котрі є юридичними особами.

Модель фінансової діяльності підприємства можна зобразити наступним чином:

Г – Т - …Виробництво … - Т' - Г',

де Г – початкові авансові кошти у процес виробництва (статутний капітал, бюджетні асигнування, банківські кредити);

Т – витрати підприємства на оплату матеріальних і трудових ресурсів;

Т' – готова продукція;

Г' – Г + грошові нагромадження.

Грошові нагромадження = (непрямі податки + прибуток)

Матеріальною основою фінансово-економічних відносин вважаються гроші. Вони створюють умови для появи фінансів як самостійної сфери грошових відносин.

Фінанси підприємств — це економічні відносини, пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням розподілом і використанням доходів та грошових фондів суб'єктів господарювання у процесі відтворення.

При функціонування підприємницьких структур встановлюються зовнішні та внутрішні економічні відносини.

Фінансові відносини підприємств залежно від економічної сутності групуються за такими основними напрямами:

1) відносини з іншими підприємствами й організаціями — найбільша за обсягом грошових платежів група. Це відносини між підприємствами, пов'язані з виконанням договірних зобов'язань (із постачальниками, покупцями, будівельниками, транспортниками та іншими підприємствами як всередині країни, так і за її межами). Фінансові відносини між підприємствами виникають у такому зв'язку: реалізація виробленої продукції; купівля-продаж товарно-матеріальних цінностей для господарської діяльності; сплата й отримання штрафів, пені й інших платежів; перерахування коштів у цільові фонди інших підприємств; розподіл прибутку від спільної діяльності. Ця група відіграє первинну роль, оскільки у сфері матеріального виробництва створюється національний дохід, підприємства одержують виручку від реалізації продукції та прибуток;

2) фінансові відносини всередині підприємства — відносини між окремими структурами, підрозділами підприємства (філіалами, цехами, відділами), а також відносини адміністрації з робітниками підприємства. Такі відносини виникають у зв'язку з формуванням статутного фонду, формуванням і розподілом прибутку, фондів спеціального призначення; оплатою праці робітників та службовців, виплатою премій і матеріальної допомоги;

3) фінансові відносини підприємств із вищими організаціями, всередині фінансово-промислових груп — виникають в умовах концентрації та монополізації виробництва. Вони пов'язані з формуванням і використанням централізованих грошових фондів з метою фінансування інвестицій, наукових і маркетингових досліджень, поповнення основних та оборотних коштів, фінансування імпортних операцій;

4) відносини з фінансово-кредитною системою. До них належать відносини з бюджетною системою (державним та місцевими бюджетами), позабюджетними фондами, кредитно-банківськими установами, страховими організаціями, фондовим ринком, різними фондами й інші відносини.

Виділяють такі ключові функції підприємств:

Оперативна – утворення грошових доходів та фондів у процесі господарської діяльності підприємства, обслуговування грішми всіх стадій циклу виробничої діяльності підприємства;

Розподільча – розподіл отриманих грошових коштів між окремими напрямками їх використання, підтримання певних пропорцій у використанні грошових коштів;

Контрольна – фінансовий контроль за всіма аспектами фінансово – господарської діяльності підприємства шляхом оцінки ефективності її здійснення.

2. Методи організації фінансової діяльності підприємства

• Методи організації фінансової діяльності підприємств:

  Комерційний розрахунок

§ Неприбуткова діяльність

• Кошторисне фінансування

Комерційні підприємства здійснюють свою діяльність на засадах комерційного розрахунку.

Принципи комерційного розрахунку:

1. Господарська і юридична самостійність. Проявляється у мож­ливості прийняття самостійних рішень з питань виробничої та господарської діяльності; наявність юридичної адреси, поточного рахунку в банку, самостійність балансу.

2. Самоокупність — покриття власними доходами витрат на просте відтворення.

3. Прибутковість — покриття витрат на просте відтворення і фор­мування прибутку.

4. Самофінансування — покриття за рахунок отриманого при­бутку витрат на просте відтворення, дебіторської заборго­ваності, кредитів і відсотків на них.

5. Фінансова відповідальність за результати діяльності, своєчас­не виконання зобов'язань, сплату податків.

Неприбуткова діяльність підприємств зумовлена забезпеченням ними певних потреб суспільства (освіта, охорона здоров'я, культу­ра, наука).

Принципи неприбуткової діяльності:

1. Господарська і юридична самостійність, що має певні обмеження:

— з боку замовників, які визначають характер і напрями діяль­ності;

— з боку держави, що регламентує рівень витрат.

2. Самоокупність;

3. Фінансова відповідальність.

Кошторисне фінансування пов'язане із покриттям видатків за рахунок державного чи місцевого бюджетів на основі складених кошторисів.

Принципи кошторисного фінансування:

1. Плановість — виділення коштів здійснюється згідно з плано­вими документами та кошторисом.

2. Цільовий характер — виділені кошти спрямовуються лише на цілі, передбачені кошторисами.

3. Виділення коштів залежно від характеру показників діяль­ності установи — фінансування здійснюється згідно з кош­торисом, виходячи з фактичних оперативно-сітьових показ­ників;

4. Підзвітність — звітність бюджетної установи керівним роз­порядникам коштів.

3. Фінансові ресурси та резерви підприємств

Фінансова діяльність підприємства здійснюється за такою схемою:

	Фінансові ресурси
		Збільшення (зменшення) фінансових ресурсів

Основа нормального функціонування наявність достатнього об'єму фінансових ресурсів, що забезпечують можливість задоволення виникаючих потреб підприємства для поточної діяльності і розвитку.

Фінансові ресурси - грошові прибутки і надходження, що знаходяться в розпорядженні господарюючого суб'єкта і призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат по простому і розширеному відтворюванню і економічному стимулюванню на підприємстві. Класифікація ресурсів наведена в таблиці 1.

За рахунок фінансових ресурсів здійснюються витрати на ви­робництво і реалізацію товарів, робіт, послуг, а також інші ви­трати, пов'язані з діяльністю підприємства. Витрати— виражені в грошовій формі витрати матеріальних трудових, фінансових ресурсів на здійснення господарської діяльності.

На основі здійснених витрат у підприємства формуються дохо­ди. Доходи виступають об'єктом розподільчих відносин. Вони поділяються на такі групи:

1) від виробничої діяльності;

2) від реалізації майна;

3) від фінансової діяльності;

4) від перерозподілу фінансових ресурсів через фінансову діяльність.

Таблиця 1

Класифікація фінансових ресурсів

Після відшкодування понесених витрат, виплати заробітної плати, розрахунків із бюджетом, державними цільовими фонда­ми і банками визначаються фінансові результати — прибуток чи збиток. Прибуток — це перевищення валових доходів над вало­вими витратами. Збиток — навпаки, перевищення витрат над до­ходами. Основним джерелом формування внутрішніх фінансових ресурсів підприємства є прибуток, який виступає основним кри­терієм ефективності здійснення виробничо-комерційної діяльності підприємства. Прибуток — це виражений у грошовій формі чи­стий дохід підприємства на вкладений капітал, відображає всі види прибутку від різних видів діяльності, отриманого підпри­ємством в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах про­тягом звітного періоду як на території України, так і за її межа­ми.

Формування прибутку від операційної діяльності здійснюєть­ся за поданою схемою:

Доходи від операційної діяльності - Непрямі податки = Чистий операційний дохід - Операційні витрати = Валовий операційний прибуток - Податки, що сплачуються з прибутку = Чистий операційний прибуток

В результаті формується прибуток до розподілу (чистий), який використовується на формування різних фондів згідно з установ­чими документами підприємства. На підприємствах формуються такі фонди:

1) резервний фонд;

2) фонд розвитку виробництва;

3) фонд матеріального заохочення;

4) фонд соціального розвитку;

5) фонд фінансування капіталовкладень;

6) фонд виплати дивідендів.

Одним з елементів фінансових ресурсів є фінансові резерви — це особлива група фондів грошових коштів, в яких нагромаджуються кошти, що на деякий час вилучаються з обороту, а використовуються у випадках збоїв у процесі суспільного виробництва.

Фiнансовi резерви створюються у грошовій формi i виступають необхiдною умовою стабільного i збалансованого розвитку. Важливою є проблема наукового обґрунтування розмiрiв таких фондiв. Тому що необґрунтоване збільшення чи зменшення фiнансових резервiв веде за собою негативні наслiдки: значне відволікання коштів i сповільнення їх обороту або нестачу коштів при необхідності фінансування непередбачених потреб.

4. Фінансова діяльність підприємства

Фінансова діяльність — це система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Процес управління фінансовою діяльністю підприємства базується на певному механізмі, який включає елементи зовнішнього та внутрішнього регулювання.

Фінансовий механізм підприємства – система управління підприємством через фінансові важелі за допомогою фінансових методів.

Фінансові важелі – набір фінансових показників, через які керуюча сила може впливати на господарську діяльність підприємства.

	Механізм управління фінансовою діяльністю підприємства

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

ü фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

ü пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

ü виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

ü мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

ü контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

ü фінансове прогнозування та планування;

ü аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

ü оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування.

На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

На цій стадії складається фінансовий план підприємства. Мстою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Складають перспективні, поточні й оперативні плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат, оперативний — у формі платіжного календаря.

Аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності підприємства — це діагноз його фінансового стану, який допомагає виявити недоліки, виявити та мобілізувати внутрішньогосподарські резерви, збільшити доходи та прибутки, зменшити витрати виробництва, підвищити рентабельність, поліпшити фінансово-господарську діяльність у цілому.

Сутність фінансового контролю зводиться до процесу вивчення, порівняння, виявлення, фіксації проблем змісту і відображення в обліку господарських операцій та вжиття заходів для їх розв'язання, усунення порушень, попередження в подальшому. Треба відмітити, що фінансовий контроль необхідно розглядати як систему, якою є контролюючі суб'єкти, підконтрольні об'єкти та контрольні дії.

Можна виділити основні види, форми і методи фінансового контролю.

Види фінансового контролю:

Попередній — покликаний запобігати порушенням законів, нераціональному використанню бюджетних та інших коштів, перекрити шляхи іншим порушенням і крадіжкам.

Поточний — провадиться всіма фінансовими й господарськими органами у процесі використання підприємствами коштів; здійснюється через аналіз, перевірку та обстеження їхньої діяльності.

Наступний — виконується після надходження доходів чи проведених видатків. У процесі наступного контролю перевіряються: виконання бюджету за доходами і видатками; повнота своєчасного надходження доходів; законність проведення видатків; виявлення порушень фінансової дисципліни, перекручення звітності, зловживання. У результаті вживаються заходи щодо усунення порушень і притягнення винних до відповідальності.