Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Розпорядники бюджетних коштів, їхня класифікація, функції, права та обов’язки




Читайте также:
  1. C. 4.35. 13). - Авторитетом права прямо признается, что доверенное лицо отвечает за dolus и за всякую culpa, но не за casus, которого нельзя было предусмотреть.
  2. I.2.1) Понятие права.
  3. I.2.3) Система римского права.
  4. I.3.1) Развитие римского права в эпоху Древнего Рима.
  5. I.3.2) Историческое восприятие римского права.
  6. II. По правовому основанию различались иски цивильного права и иски преторские.
  7. II.3. Закон как категория публичного права
  8. Ius gentium и его роль в истории права
  9. IV.2.1) Понятие и классификация исков частного права.
  10. IV.4.5) Презумпции и фикции преторского права.

Розпорядниками бюджетних коштів є керівники міністерств, відомств, управлінь, відділів місцевих державних адміністрацій і виконкомів місцевих рад та установ, уповноважених на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків бюджету. Вони мають право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, наданими на відповідні заходи.

Під бюджетним асигнуванням розуміють повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Бюджетним призначенням вважається повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетне зобов’язання – це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Залежно від ступеня підпорядкованості й обсягу наданих прав вони поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів і розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

— за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, – органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників;



— за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом АР Крим, – уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради АР Крим та Ради міністрів АР Крим, а також міністерства та інші органи влади АР Крим в особі їх керівників;

— за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, – керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до Бюджетного кодексу та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет із дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.

Головний розпорядник бюджетних коштів виконує такі основні функції:



— розробляє плани діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних програм (проектів));

— організовує та забезпечує на підставі плану діяльності та індикативних прогнозних показників бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу);

— отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

— затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;

— розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими Бюджетним кодексом;

— розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконання бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

— здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі;



— здійснює контроль за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик), отриманих державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), та коштів, наданих під державні (місцеві) гарантії;

— здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів;

— забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності у порядку, встановленому законодавством;

— забезпечує доступність інформації про бюджет відповідно до законодавства та Бюджетного кодексу.

Розпорядники коштів бюджету нижчого рівня – це такі розпорядники, які підпорядковані головному розпоряднику коштів і діяльність яких координується через нього. Як правило, такими розпорядниками є керівники бюджетних установ. Під бюджетною установою розуміють орган, установу чи організацію, яка повністю утримується за рахунок коштів бюджету і не є прибутковою. Така установа створюється органами державної влади та місцевого самоврядування. Вона не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі, надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним чи фізичним особам, використовувати кошти на цілі, не передбачені кошторисом.

Госпрозрахункові підприємства та організації, громадські об’єднання, інші юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи, але отримують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органи державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг через розпорядників бюджетних коштів мають статус одержувачів. Одержувачам бюджетних коштів конкретні суми асигнувань для фізичних та юридичних осіб, можуть надаватися лише через розпорядника якому він підпорядкований.

Головним розпорядникам надано право розподіляти бюджетні кошти між нижчестоящими розпорядниками, а також витрачати їх на централізовані та інші заходи, на утримання апарату управління.

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня виконують такі основні функції:

— готують запити щодо обсягів видатків до проекту Державного бюджету України та подають їх відповідному головному розпоряднику;

— отримують від головного розпорядника відомості про обсяги асигнувань, відповідно до яких у встановленому порядку складають кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації;

— подають кошторис на затвердження головному розпоряднику і повідомляють про це відповідний орган Державної казначейської служби;

— здійснюють видатки шляхом оплати рахунків через органи Державної казначейської служби;

— подають головному розпоряднику та відповідному органу Державної казначейської служби звіт про використання коштів;

— координують свою діяльність через головного розпорядника та вирішують з ним усі питання, пов’язані з виділенням асигнувань.

Одержувачі бюджетних коштів відповідно до законодавства наділені такими функціями:

— готують запити щодо обсягів видатків до проекту Державного бюджету України та подають їх відповідному розпоряднику;

— отримують від розпорядника відомості про обсяги асигнувань;

— подають звіт про використання коштів розпоряднику;

— вирішують з розпорядником усі питання, пов’язані з виділенням асигнувань.

Нижчестоящі розпорядники коштів поділяються, в свою чергу, на розпорядників коштів другого та третього ступенів.

Розпорядниками коштів другого ступеня є керівники, які підпорядковані головному розпоряднику і одночасно мають у своєму підпорядкуванні розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Вони одержують кошти на видатки установи та розподіляють суму коштів, визначену головним розпорядником для підпорядкованих їм установ, підприємств та організацій.

Розпорядниками коштів третього ступеня є керівники, які підпорядковуються розпоряднику коштів вищого рівня і не мають у своєму підпорядкуванні розпорядників нижчого рівня, одержують кошти лише для безпосереднього витрачання на виконання своїх функцій.

Структура розпорядників бюджетних коштів залежить від системи управління відповідною галуззю та бюджету, з якого ця галузь фінансується. Так, по державному бюджету структура розпорядників може мати такий вигляд: головний розпорядник – розпорядник ІІІ ступеня (наприклад: Міністерство освіти і науки України – університет); головний розпорядник – розпорядник ІІ ступеня – розпорядник ІІІ ступеня; головний розпорядник – розпорядник ІІ ступеня – розпорядник ІІ ступеня – розпорядник ІІІ ступеня. По місцевих бюджетах, як правило, виділяють дві групи розпорядників бюджетних коштів: головний розпорядник – розпорядник коштів ІІІ ступеня (наприклад,міський відділ охорони здоров’я – міська лікарня).

Права і обов’язки розпорядників бюджетних коштів визначаються Бюджетним кодексом України, щорічними законами про державний бюджет, іншими законодавчими та нормативними актами України. Вони тісно пов’язані із функціями розпорядників і забезпечують їх якісне виконання.

Здійснення операцій за видатками державного бюджету через органи Державної казначейської служби обов’язкове для всіх розпорядників його коштів. При казначейській формі виконання державного бюджету розпорядникам коштів відкриваються реєстраційні та інші рахунки в органах Державної казначейської служби.

Фінансування видатків або проведення платежів безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам коштів, здійснюється на підставі розпису доходів і видатків державного бюджету.

Фінансування та оплата витрат провадяться органами Державної казначейської служби за наявності відомостей про територіальне розташування мережі установ, підприємств і організацій на відповідній території та на підставі затверджених доходів і видатків. Кошторис бюджетної установи є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільовий напрямок і щоквартальний розподіл її коштів.

Чинним порядком казначейського обслуговування бюджетів визначено необхідність формування мережі розпорядників коштів бюджетів всіх рівнів, на підставі якої здійснюється виділення асигнувань та проведення платежів розпорядникам та одержувачам коштів (рис. 8.2).

Рис. 8.2. Мережа розпорядників коштів бюджетів

Під мережею розпорядника розуміють згруповану розпорядником коштів бюджету відповідно до законодавства України вичерпна інформація щодо установ (організацій), які у своїй діяльності підпорядковані цьому розпоряднику та/або діяльність яких координується через нього, а також підприємств, госпрозрахункових організацій, громадських та інших організацій, що не мають статусу бюджетних установ і які одержують безпосередньо через цього розпорядника кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами влади на виконання програм соціально-культурного та економічного розвитку.

Головні розпорядники формують мережу, що складається із розпорядників нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів, причому юридична особа, що включається до мережі, не може бути одночасно розпорядником бюджетних коштів та їх одержувачем. Розпорядники нижчого рівня та одержувачі бюджетних коштів включаються до мережі головних розпорядників або розпорядників нижчого рівня, якщо вони отримують асигнування безпосередньо від них.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не може бути включений одночасно до мережі декількох головних розпорядників бюджетних коштів.

Головні розпорядники коштів за місяць до початку бюджетного року подають на паперових та електронних носіях дані про територіальне розташування мережі установ, підприємств та організацій, яким вони розподіляють кошти на відповідній території (обласний рівень), Державній казначейській службі, яке узагальнює та доводить до головних управлінь Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Розпорядники коштів другого ступеня подають дані про мережу підвідомчих установ, підприємств та організацій у територіальному розрізі (міст, районів) територіальним управлінням Державної казначейської служби, які їх узагальнюють, групують за територіями (місто, район).

Державна казначейська служба України формує Єдиний реєстр розпорядників (одержувачів) коштів бюджетів всіх рівнів. Зміни до мережі розпорядників бюджетних коштів доводяться до органів Державної казначейської служби.

Обсяги асигнувань, що надаються з державного бюджету, головним розпорядникам коштів доводить Міністерство фінансів України.

Головні розпорядники коштів доводять нижчестоящим розпорядникам коштів лімітні довідки про витрати з бюджету, що є підставою для складання ними кошторису.

У місячний термін після затвердження державного бюджету України головні розпорядники коштів подають до Державної казначейської служби України зведений кошторис у розрізі підвідомчих установ за територіями, загальна сума якого повинна відповідати сумам розпису доходів і видатків державного бюджету, затвердженого Міністерством фінансів.

Розпорядники коштів другого ступеня подають зведений кошторис у розрізі підвідомчих установ і територій (місто, район) до структурних підрозділів територіальних управлінь Державної казначейської служби, де він звіряється з розписом видатків, одержаним від Державної казначейської служби.

Розпорядники коштів третього ступеня подають затверджені кошториси до відповідних управлінь Державної казначейської служби, де їхні дані звіряються з даними розписів видатків, доведеними вищестоящими казначейськими органами.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 409; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.019 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты