ПУХЛИНИ СЛИННИХ ЗАЛОЗ

Вперше згадує про пухлини слинних залоз Сібольд (Siebold, 1793). Проте, тоді ще не розрізняли справжніх і запальних пухлин. І тільки Вегаrd (1840) дає класифікацію цих пухлин і порушує питання про оперативне лікування. Більшість учених вважають, що пухлини слинних залоз мають епітеліальне походження, хоча деякі і не заперечують сполучнотканне походження, а в ряді випадків - із двох зародкових листків (змішані пухлини).

Етіологія пухлин слинних залоз дотепер не з'ясована. Багато хто надають велике значення у виникненні пухлин цієї локалізації одномоментній травмі, що відзначається порівняно рідко. Запальні процеси в слинних залозах також є не частою анамнестичною знахідкою. Таким чином, анамнестичні дані не дають можливості виявити якийсь чинник, що сприяє виникненню цього виду пухлин. Тому складається враження що пухлини, які виникають у слинних залозах є результатом уроджених дистопій.

Найбільш часто пухлини розвиваються у великих слинних залозах: у привушній залозі та підщелепній. Проте, пухлини розвиваються і у дрібних слинних залозах, розташованих у товщі слизистої щоки, піднебіння, носовій та гайморовій порожнинах, у товщі слизистої губ та дна порожнини рота і т.д.

Епідеміологія. Пухлини слинних залоз складають від 0,5 до 1,5 % усіх пухлин людини і можуть зустрічатися в будь-якому віці. Найбільш часто усе ж їх виявляють у 40-60 років, проте зустрічаються й у ранньому дитячому віці, і в старечому. Описано випадки пухлин слинних залоз у новонарожденних - в 7 і 11 місяців. Після 70 років вони зустрічаються порівняно рідко, проте майже усі вони злоякісні.

Як доброякісні, так і злоякісні новоутворення слинних залоз частіше зустрічаються в жінок, приблизно в два рази частіше, ніж у чоловіків.

Класифікація. Пухлини слинних залоз бувають доброякісні і злоякісні, сполучнотканного й епітеліального походження. Більш часто, приблизно в 80-90 % випадків зустрічаються епітеліальні пухлини. До епітеліальних доброякісних пухлин відносяться:

1. Аденома

2. Аденолімфома

3. Змішана пухлина

4. Циліндрома

5. Мукоепітеліальна пухлина

Кожна з цих пухлин має характерну гістологічну будову, проте усі вони

клінічно протікають майже однаково. Тому при клінічному дослідженні встановити форму пухлини

неможливо.

Гістологічна будова кожної доброякісної пухлини слинної залози дуже складна і рідко коли вона буває побудована з одних клітинних елементів. У величезній більшості випадків ці пухлини складаються з двох-трьох клітинних структур з перевагою однієї з них. До сполучнотканних доброякісних пухлин відносяться:

1. Фіброма

2. Хондрома.

Злоякісні новоутворення слинних залоз також розділяються на епітеліальні (різноманітні види карцином) і сполучнотканинні - саркоми.

Для карцином слинних залоз також характерна їх неоднорідна будова:

1. Залозисті карциноми (аdenocarcinoma)

2. Карциноми з переважно кістозною будовою, що утворюють систему порожнин (сіstoсагсіnomа)

3. Солідний рак, що складається з комплексів клітин, які утворюють округлі гнізда і тяжі, розділені сполучною тканиною (саnсег solidum)

4. Карциноми атипової будови, у яких клітинні елементи розташовані безладно.

З сполучнотканних злоякісних новоутворень зустрічається фібросаркома, а інші новоутворення є винятковою рідкістю.

Клініка пухлин слинних залоз в основному залежить від їхньої гістологічної будови. Доброякісні пухлини, втім, як і злоякісні, спочатку помічає сам хворий, коли вони досягають розміру приблизно 0,5 см в діаметрі. Доброякісні пухлини можуть довгий час нічим не виявляти себе, крім повільного збільшення в розмірах. Часом вони прискорюють темп росту, потім знову зупиняються, не завдаючи хворому ніяких розладів, крім косметичних. Збільшуючись протягом декількох років, іноді 10 і більше, ці пухлини можуть досягати величезного розміру, нерідко до 10, а іноді і 20 см у діаметрі. У таких випадках пухлини можуть втрачати рухомість і викликати біль, заважати рухам голови, стискати волокна лицьового нерву. Пухлини малих слинних залоз можуть розташовуватися відповідно на твердому піднебінні, у товщі губи, на дні порожнини рота під язиком і т.д. Такі пухлини не досягають великих розмірів, тому що вони швидко призводять до функціональних порушень, внаслідок чого хворі порівняно рано звертаються до лікаря. Розпізнавання цих пухлин викликає значні труднощі і тому частіше всього вони є випадковою операційною знахідкою. Точний діагноз встановлюється лише після гістологічного дослідження.

Консистенція доброякісних пухлин також залежить від їхньої гістологічної будови. Проте переважно вони бувають щільні. У деяких випадках на фоні загальної щільності пухлини можна визначити пом'якшування або навіть флуктуацію в якомусь полюсі. Значно рідше ці новоутворення відрізняються еластичною консистенцією і зовсім рідко -м'якою. У таких випадках їх важко відрізнити від кісти або ліпоми.

При тривалому існуванні пухлин слинних залоз вони можуть перетворюватися в злоякісні новоутворення. Таке перетворення зустрічається не часто, приблизно в 25-28 % випадків. Першим проявом перетворення доброякісної пухлини в злоякісну, крім обмеження її рухомості, є швидке, часто нерівномірне збільшення. Внаслідок наявності інфільтративного росту і залучення в процес нервових закінчень і стовбурів, з'являються болі, що згодом посилюються. Найбільш вагомим доказом перетворення доброякісної пухлини в злоякісну є виявлення метастазів у регіонарних ліимфовузлах, підтверджених гістологічно.

Злоякісні новоутворення слинних залоз (карциноми) з'являються у вигляді солітарного досить щільного вузла, що розташовується на поверхні, або, що буває частіше, у товщі слинної залози. Пухлина досить швидко збільшується і пальпуєтся у вигляді обмежено рухомого або нерухомого вузла, що не має чітких контурів. Частіше всього поверхня злоякісної пухлини дрібногорбкувата. Досить швидко в процес втягується шкіра, що на рівні пухлини стає нерухомою. Як правило, з появою пухлини, що пальпується, виникають помірні болі, які посилюються з ростом пухлини. Поступово наступає ірадіація болей у вухо, в язик, тім'яну ділянку черепа. Пухлина швидко інфільтрує з навколишні тканини, проростає фасцію жувального м'яза, а при запущених формах визначається проростання скроневого і криловидних м'язів. Нерідко такі пухлини проростають нижню щелепу, слуховий прохід, глотку, що значно ускладнює клінічний перебіг пухлини і загальний стан хворого.

Карцинома слинної залози досить рано дає метастази в регіонарні лімфатичні вузли (поверхневі і глибокі шийні, підщелепні), що визначається у вигляді ланцюжка щільних лімфовузлів, які розташовуються по передньому краю кивального м'яза. Рідше перші метастази можна виявити на сосцевидному паростку скроневої кістки й у зовнішньому трикутнику шиї. Спочатку метастази рухомі, проте ростуть досить швидко і спаюються між собою й основною пухлиною, представляючи надалі щільний горбкуватий і нерухомий інфільтрат. У таких випадках болі різко посилюються, стають постійними й особливо жорстокими вночі.

Надалі, наступає розпад пухлини з кровотечею. Внаслідок проростання жувального м'яза в хворих розвивається тризм, а при проростанні глотки - розлади ковтання. Розвивається кахексія, обумовлена недостатнім прийомом їжі та інтоксикацією.

Незабаром приєднується інтеркурентна інфекція, що веде до летального наслідку хвороби (пневмонія, флегмона шиї й ін).

Гематогенне пухлини слинних залоз метастазують в легені, печінку, в кістки, значно рідше - у нирки, яєчники.