Рак яєчників.

Захворюваність на рак яєчників в 1999 році в Україні складала 15,6 на 100 тис. населення це 5,5% онкологічних захворювань жіночого населення. Пухлини яєчників можуть виникати у жінок любого віку у період 40-50 років.

Міжнародна морфологічна класифікація.

1. Епітеліальні пухлини різного ступеня диференціації.

2. Пухлини строми статевого тяжа.

3. Ліпідно-клітинні пухлини.

4. Герміногенні пухлини.

5. Гонадобластома.

6. Пухлини м'яких тканин, неспецифічних для яєчників.

7. Вторинні метастатичні пухлини.

Класифікація за системою ТNМ.

Т - первинна пухлина

ТО,ТХ - стандартні значення

ТІ - пухлина обмежена яєчниками

ТІ а - пухлина обмежена одним яєчником, капсула не уражена

ТІ б - пухлина обох яєчників, капсула не уражена

Тis - пухлина обмежена одним або двома яєчниками, супроводжується розривом капсули, наявністю злоякісних клітин в асцитичній рідині

Т2 - пухлина вражає один або два яєчника з поширенням на тканини таза.

Т2а - поширення або метастазування в тканини таза або маточні труби

Т2б - поширення на інші тканини таза

Т2с - пухлина розміром 2а чи 26 з наявністю злоякісних клітин в асцитичній рідині

ТЗ - пухлина вражає один або два яєчника із внутрішньочеревними метастазами за межами таза

ТЗа - мікроскопічне підтверджені метастази за межами таза

ТЗб - макроскопічні метастази по очеревині за межами таза до 2см в найбільшому вимірі

ТЗс - метастази по очеревині більші ніж 2см або метастази в регюнарних вузлах

N - регіонарні лімфовузли

NХ, N0 - стандартні значення

NІ - є метастази в регіонарних лімфатичних вузлах

М - віддалені метастази

МХ.МО - стандартні значення

МІ - є віддалені метастази.

Групування за стадiями

Діагностика раку яєчників.

Першими клінічними ознаками раку яєчників можуть бути "гострий живіт", біль в низу живота, втрата ваги, слабкість. Хоч ці ознаки часто вже свідчать про задавненість захворювання. Тому велике значення має профілактичне обстеження у гінеколога всіх жінок після 30 років. Під час огляду визначається пухлиноподібне утворення яєчників. Для підтвердження чи диференціювання діагноза проводять ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, і на завершення лапароскопію. Морфологічне підтвердження діагнозу отримують за допомогою цитологічного дослідження асцитичної рідини, отриманної при пункції заднього склепіння.

Лікування.

Основу лікування складає хірургічне та медикаментозне протипухлинне лікування. Променеву та гормонотерапію розглядають як додаткове лікування. Хірургічне лікування в основному застосовують на І та І стадіях і в складі комплексної терапії III -IV стадій. Слід відмітити, що при пухлинах яєчників оправдані операції любого об'єму, тому що чим менша пухлинна маса, тим ефективніше консервативне лікування. Застосовують надпіхвову ампутацію чи екстирпацию матки з придатками і резекцією великого сальника.

На ранніх стадіях допустимо виконання органозберігаючих операцій -одностороннє видалення придатків резекція другого яєчника і великого сальника. В подальшому ці хворі знаходяться під пильним спостереженням поліклініки установи, де проводили операцію. Проводять лапароскопію, пункцію заднього склепіння, ультразвукове дослідження і інколи "second lоок орегаtion".

Хіміотерапію застосовують в передопераційному періоді при великих розмірах пухлини (ПІ - IV стадії), або при наявності асциту. Обов'язково її проводять у післяопераційному періоді при всіх стадіях, особливо після органозберігаючих операцій - застосовують слідуючі препарати: тіо-теф, циклофосфан, адріаміцин, цисплатин, вінкрістін, гемзар.

При І - II стадіях проводять 1-3 курси, при ІІІ-ІУ стадіях до 5-6 курсів через кожні 2 місяці.

Променева терапія займає обмежене місце, її застосовують в плані комплексного лікування.

Рак зовнішніх статевих органів

Рак зовнішніх статевих органів найбільш рідко зустрічається. Розвивається на фоні лейкоплакії і крауроза. Ранніми симптомами малігнізації їх є біль і свербіж. З ростом пухлини і її розпаду з'являються кров'янисті виділення. Гістологічно розрізняють: плоско клітинний (зроговілий і незроговілий) рак і рідше залозистий рак. Клінічно виділяють екзофітну, вузлову, виразкову і інфільтративну форми.

Метастазування наступає лімфогенним шляхом у пахвинні лімфовузли. Рідше і пізніше наступає гематогенне метастазування. Групування за стадіями аналогічне раку шкіри. Лікування полягає в поєднанні хірургічного і променевого методів. Проводять тотальну вульвектомію - видалення великих і малих статевих губ, клітора, жирової клітковини в області лобка.

При наявності метастазів в пахвинних лімфовузлах одночасно виконують двосторонню пахвинно-стегневу лімфаденектомію (операція Дюкена). В післяопераційному періоді опромінюють післяопераційні рубці, або не видалені пахвинні лімфовузли. Як самостійний метод променеву терапію застосовують у випадках неможливості виконання радикальної операції, або при загальних протипоказаннях до хірургічного лікування.

Саркома зовнішніх статевих органів складає 0,2% випадків сарком усіх локалізацій. Однією із різновидностей є меланосаркома. При саркомі проводять вульвектомію з лімфаденектомією і післяопераційне опромінення. Прогноз при раці і саркомі зовнішніх статевих органів не зовсім сприятливий в зв'язку з раннім метастазуванням.